ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
14 липня 2020 року Справа № 923/346/20
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. за участю секретаря судового засідання Борхаленко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного підприємства фірма "АДАМС", м. Херсон
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Новокаховський завод плавлених сирів", м.Нова Каховка
про стягнення заборгованості в сумі 16 950,60 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Адамович Р.Л. - директор
від відповідача: не з'явився
10.04.2020 Приватне підприємство Фірма "АДАМС" звернулось до господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Новокаховський завод плавлених сирів" про стягнення заборгованості за договором поставки № 6606 від 10.04.2019 року у розмірі 16 950,60 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2020 р. даний позов передано на розгляд судді Ярошенко В. П.
Ухвалою суду від 13.04.2020 позовну заяву Приватного підприємства Фірма "АДАМС" залишено без руху.
29.04.2020 за вх. № 3334/20 до канцелярії суду надійшла від позивача заява про усунення недоліків позовної заяви разом із новою редакцією позовної заяви, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новокаховський завод плавлених сирів" заборгованість за договором поставки № 6606 від 10.04.2019 року у розмірі 16 950,60 грн.
Ухвалою суду від 30 квітня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено перше засідання по справі на 26 травня 2020 року.
Ухвалою суду від 26.05.2020 розгляд справи відкладено на 23.06.2020.
22.06.2020 за вх. № 4646/20 на ел. адресу суду від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 23.06.2020 заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції залишено без розгляду, відкладено розгляд справи на 14 липня 2020 року.
02.07.2020 за вх. № 4941/20 до суду надійшла заява відповідача - ТОВ "Новокаховський завод плавлених сирів" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду 03.07.2020 задоволено заяву від 02.07.2020 за вх. № 4941/20 ТОВ "Новокаховський завод плавлених сирів" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, постановлено судове засідання 14 липня 2020 року у справі провести в режимі відеоконференції.
03.07.2020 за вх. № 4968/20 до суду від Приватного підприємства Фірма "АДАМС" надійшов лист з додатковими доказами.
Представник відповідача у судове засідання 14.07.2020, яке проводилось в режимі відеоконференції, не з'явився.
Відповідачем відзиву на позовну заву не надано.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Отже, не надання відповідачем відзиву на позовну заяву не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
В судовому засіданні 14.07.2020 було проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
З'ясувавши обставини справи, оцінивши в сукупності надані докази, суд
10.04.2019 року між Приватним підприємством Фірмою «АДАМС» (далі за текстом рішення - позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством "НОВОКАХОВСЬКИЙ ЗАВОД ПЛАВЛЕНИХ СИРІВ", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВОКАХОВСЬКИЙ ЗАВОД ПЛАВЛЕНИХ СИРІВ" (далі за текстом рішення - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 6606 (далі за текстом рішення -Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця належне йому на праві власності майно (надалі - товар), в кількості, відповідно до замовлень покупця, а покупець зобов'язується на умовах даного Договору прийняти та оплатити товар за цінами, зазначеними у відповідних замовленнях та видаткових накладних.
Згідно п. 1.3. Договору, сторони дійшли згоди про те, що товар, переданий постачальником покупцю в період дії цього Договору вважатиметься поставленим на виконання цього Договору та на умовах, ним обумовлених, навіть якщо в документах, які супроводжують поставку товару (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки, акти приймання-передачі, тощо), буде відсутнє посилання на цей Договір
Згідно п. 1.6. Договору, товар вважатиметься поставленим покупцю при умові, що:
-уповноважені представники сторін підписали видаткові накладні, якими підтверджується факт отримання товару покупцем;
-постачальник надав покупцю всі документи, передбачені цим Договором;
-постачальник поставив товар покупцю у повній відповідності до умов Договору.
Відповідно до п. 5.1. Договору, покупець зобов'язаний сплатити вартість поставленого товару на поточний рахунок постачальника, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання партії товару, за умови виконання Постачальником п. 1.6. цього Договору.
Суд встановив, що в період дії цього Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 40950,60 грн., що підтверджується такими видатковими накладними: видаткова накладна РН-0000106 від 11.05.2019р., видаткова накладна РН-0000115 від 23.05.2019р., видаткова накладна РН-0000118 від 27.05.2019р., видаткова накладна РН-0000120 від 27.05.2019р., видаткова накладна РН-0000103 від 07.05.2019р., Видаткова накладна РН-0000123 від 31.05.2019р., видаткова накладна РН-0000140 від 18.06.2019р., видаткова накладна РН-0000259 від 22.11.2019р., видаткова накладна РН-0000272 від 04.12.2019р .
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач частково сплатив вартість поставленого товару на загальну суму 24000,00 грн. (платіжне доручення №3765 від 13.08. 2019р., платіжне доручення №4158 від 30.09 2019р., платіжне доручення № 4227 від 08.10 2019р., платіжне доручення №4529 від 19.11 2019р.).
Так, позивач стверджує, що ні у встановлений Договором строк, а ні на дату подання до суду позову, відповідач не сплатив позивачеві повну вартість товару на суму 16950,60 грн.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства Фірми «АДАМС» підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 етапі 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарською зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Як свідчать матеріали справи, позивачем належним чином виконані зобов'язання по поставці товару за договором.
Суд встановив, що сума основного боргу, враховуючи часткове виконання, що проведене відповідачем, складає 16 950,60 грн. (40950,60-24000,00=16950,60).
Докази того, що відповідач виконав свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару у сумі 16 950,60 грн. як у визначений строк, так і на момент ухвалення рішення в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у сумі 16 950,60 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ст.129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 232-240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новокаховський завод плавлених сирів» на користь Приватного підприємства Фірми "АДАМС" заборгованість за договором поставки № 6606 від 10.04.2019 року у розмірі 16 950,60 грн. та суму судових витрат у розмірі 2102,00 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).
Дата складання повного тексту рішення - 17.07.2020
Суддя В.П.Ярошенко