17 липня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/473/20
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
розглянув заяву б/н від 07.07.2020 (вх. №4566 від 15.07.2020) Приватного підприємства «Онікс» про забезпечення позову
у справі
за позовною заявою Приватного підприємства «Онікс» (вул. С.Бандери, 26, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, 47724)
до відповідача Великоберезовицької селищної ради (вул. С.Бандери, 26, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, 47724)
третя особа ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про скасування рішень.
Суть справи:
Приватне підприємство «Онікс» звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Великоберезовицької селищної ради про:
- скасування рішення Великоберезовицької селищної ради №630 від 10.06.2019 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність фізичним особам»;
- скасування рішення Великоберезовицької селищної ради №662 від 06.08.2019 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність фізичним особам».
Позовні вимоги мотивовані твердженням ПП «Онікс» про те, що 17.09.1995 Агрофірмі «Поділля» був виданий Державний акт на право колективної власності на землю площею 1750,6 га. ТВ «Поділля» 31.10.2007 припинило свою діяльність внаслідок реорганізації, шляхом приєднання до ПП «Онікс». Протоколом загальних зборів від 31.10.2007 Товариства власників «Поділля» вирішено, зокрема визнати Приватне підприємство «Онікс» правонаступником земель, що належать на праві колективної власності ТВ «Поділля» (яке було правонаступником Агрофірми «Поділля» та яка була власником Державного акту на право колективної власності на землю №0095, виданого у 1995 році). У червні та серпні 2019 року відповідачем прийто спірні рішення та передано у власність третьої особи земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 6125255200:02:002:5185. За інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, в подальшому, ця земельна ділянка відчужена на підставі договору купівлі-продажу №379 від 16.08.2019 ОСОБА_2 . ПП «Онікс» стверджує, що ним та ТВ «Поділля» не приймалось жодних рішень про відчуження (передачу) цієї земельної ділянки Великоберезовицькій сільській раді. На цій земельній ділянці знаходяться об'єкти права власності позивача, а саме: водонапірна башня біля адмінбудинку та площадка машинного двору. Дана земельна ділянка не перебувала у комунальній власності, тому у відповідача відсутні права та повноваження на розпорядження нею. Спірні рішення порушують права позивача як власника майна, яке на цій земельній ділянці знаходяться. В порядку ст. 140 ЗК України, у ПП «Онікс» не припинялось право власності на земельну ділянку.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2020, позовну заяву б/н від 07.07.2020 (вх. №545 від 15.07.2020) передано на розгляд судді Шумському І.П.
Разом з позовною заявою, 15.07.2020 ПП «Онікс» звернулось на адресу суду із заявою б/н від 07.07.2020 (вх. №4566 від 15.07.2020) про забезпечення позову шляхом: накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 6125255200:02:002:5185 площею 1 га; заборони вчиняти будь-які дії спрямовані на зміну стану земельної ділянки, її властивостей та руйнування об'єктів, що розташовані на ній.
Пунктом 2 частини 1 статті 138 ГПК України передбачена можливість подачі заяви про забезпечення позову одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Свою заяву від 07.07.2020 про забезпечення позову ПП «Онікс» мотивувало тим, що внаслідок прийняття спірних рішень у власність ОСОБА_1 перейшла земельна ділянка площею 1 га з кадастровим номером 6125255200:02:002:5185. Після цього, ця земельна ділянка була відчужена ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №379 від 16.08.2019. На цій земельній ділянці розташовані об'єкти права власності ПП «Онікс» - водонапірна башня біля адмінбудинку та площадка машинного двору. Станом на дату подачі заяви на цій земельній ділянці зруйновано площадку машинного двору. Дії з відчуження земельної ділянки та руйнування розташованих на ній об'єктів ускладнять виконання рішення суду, у випадку задоволення позову, та вплинуть на законні права позивача.
Посилаючись на вищенаведене, ПП «Онікс» просило задоволити заяву про забезпечення позову.
Розглянувши заяву від 07.07.2020, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке:
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 136 Господарського процесуального кодексу, а саме:
- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;
- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності в життя відповідних заходів з урахуванням таких умов:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Частиною 1 статті 137 ГПК України вказано, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Отже, з положень частини 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України випливає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статті 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
ПП «Онікс» до позову долучено копію оскаржуваного рішення №630 від 10.06.2019 Великоберезовицької селищної ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність фізичним особам», пунктом 18 якого надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, загальною площею 1 га для ведення особистого селянського господарства в смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область за рахунок земель не нананих у власність та постійне користування, землі господарського двору в межах населеного пункту. Окремим пунктом 21 рішення вказано проекти землеустрою подати на затвердження згідно чинного законодавства.
Також, позовні матеріали містять копію іншого спірного рішення №662 від 06.08.2019 Великоберезовицької селищної ради «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність фізичним особам», п. 1.12 якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, загальною площею 1 га з кадастровим номером 6125255200:02:002:5185 громадянину України ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , для веденняя особистого селянського господарства, місцезнаходження: смт. Велика Березовиця, Тернопільська область (в межах населеного пункту).
Відповідно до п. 2.12 рішення №662 від 06.08.2019 громадянину України ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 6125255200:02:002:5185 для веденняя особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення (пасовище) місцезнаходження: смт. Велика Березовиця, Тернопільська область (в межах населеного пункту).
Пунктом 3 рішення №662 від 06.08.2019 зобов'язано громадян зареєструвати речове право на земельну ділянку у встановленому законодавством порядку та виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст. 91 Земельного кодексу України.
На сьогоднішній день земельна ділянка, про яку йдеться у позові продана ОСОБА_1. іншій особі ОСОБА_2 , за цією особою зареєстровано право приватної власності на неї (копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку №210214065 від 26.05.2020 долучена до матеріалів справи).
Суд зазначає що основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Новоселецький проти України" від 11.03.2003, "Федоренко проти України" від 01.06.2006). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1 Протоколу. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Вжиття заходів забезпечення позову повинно забезпечити виконання гарантій інших осіб щодо невтручання у мирне володіння ними майном. Здійснюючи реалізацію таких гарантій, можливість забезпечення позову у даному випадку має бути піддана трискладовому тесту (Рішення ЄСПЛ від 01.06.2006 "Федоренко проти України") на визначення того чи було втручання законним у контексті національного законодавства; чи переслідувало таке втручання мету, спрямовану на задоволення інтересів суспільства та чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи.
Позов в процесуальному сенсі - це звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмет і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимоги про захист прав чи законних інтересів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд констатує, що в даному випадку позивач звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру.
Судове рішення у разі задоволення таких вимог не вимагатиме примусового виконання. Тому, в даному випадку застосовуватися та досліджуватися повинна така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи що предметом спору у даній справі є лише оцінка законності рішень Великоберезовицької селищної ради №630 від 10.06.2019 та №662 від 06.08.2019 та предмет судового дослідження у межах даної справи не пов'язаний із вимогою про витребування майна у його нинішнього власника, викладені у заяві заходи забезпечення позову у вигляді арешту на земельну ділянку кадастровий номер 6125255200:02:002:5185 площею 1га та заборони вчиняти будь-які дії спрямовані на зміну стану земельної ділянки, її властивостей та руйнування об'єктів, що розташовані на ній не підлягають задоволенню.
Оскільки обрані позивачем заходи забезпечення позову є не адекватними та не співмірними до заявлених ним (станом на 17.07.2020) вимог, застосування таких заходів забезпечення позову не пов'язані із визначеними позивачем підставами визнання незаконними спірних рішень та обраними ним вимогами.
Крім того, ПП «Онікс» не доведено жодними доказами зазначених у заяві від 07.07.2020 про забезпечення позову обставин про зміну стану земельної ділянки, її властивостей та руйнування об'єктів, що розташовані на ній.
При цьому, висновки суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову не можуть ґрунтуватися на самих лише припущеннях позивача.
Клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано повторно, якщо змінились певні обставини (п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 13,73-74,76-80,86,136-140, 234 ГПК України, постановою Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" суд -
1. В задоволенні заяви б/н від 07.07.2020 (вх. № 4566 від 15.07.2020) Приватного підприємства «Онікс» про забезпечення позову - відмовити.
2. В порядку ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 17.07.2020.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається, в порядку та строки встановлені ст. ст. 256-257 ГПК України, з врахуванням п. 4 Прикінцевих положень ГПК України.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повний текст ухвали складено 17.07.2020.
Суддя І.П. Шумський