36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
17.07.2020 Справа № 917/9/20
м. Полтава
за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: а/с 1800, м. Дніпро, 49027
до 1. Приватного акціонерного товариства "Дніпровська хвиля", вул. Шевченка, 5, с. Келеберда, Кременчуцький район, Полтавська область, 39754
2. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
про стягнення солідарно 59 093,34 грн.,
Суддя Пушко І.І.
Секретар судового засідання Квіта О.Т.
Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.
Суть справи: Розглядається позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Приватного акціонерного товариства "Дніпровська хвиля" та ОСОБА_1 про стягнення солідарно 59 093,34 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 03.06.2014, з яких 20 350,00 грн. заборгованості за відсотками по кредиту, 34 913,34 грн. пені, 3 830,00 грн. комісії.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням Приватним акціонерним товариством "Дніпровська хвиля" (Відповідач-1) умов кредитного договору б/н від 03.06.2014 в частині сплати відсотків по кредиту, пені та комісії. Оскільки виконання зобов'язання за вказаним договором забезпечено порукою за договором поруки № PORUCH1412244447750 від 02.10.2014, позивач просить стягнути суму заборгованості з позичальника та поручителя солідарно.
Позовна заява підлягає розгляду в порядку господарського судочинства з огляду на приписи п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України, за яким господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. В постанові Великої палати Верховного Суду від 13.03.2018 року в справі № 415/2542/15-ц зазначено, що з 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію, зокрема щодо розгляду: спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Така юрисдикція визначається, враховуючи суб'єктний склад основного зобов'язання.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 09.01.2020 (а.с. 47-48) суд звернувся до органу реєстрації місця перебування особи із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 .
У відповідь на запит суду Келебердянський старостинський округ Горішньоплавнівської міської ради надав відповідні відомості стосовно ОСОБА_1 (а.с. 50).
Ухвалою господарського суду Полтавської області суду від 10.02.2020 на підставі ст. 174 ГПК України позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк 3 дні з дня вручення такої ухвали для усунення недоліків (а.с. 52-53).
24.02.2020 від позивача до суду надійшли доповнення до позовної заяви з додатком (а.с. 56-115).
За ухвалою від 02.03.2020 провадження в цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (а.с. 116-117). Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачам для подання відзиву на позов - до 15 днів з дня отримання ухвали та для подання заперечень - до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.
Ухвала від 02.03.2020 направлялась відповідачам 03.03.2020 та 15.06.2020 повторно. Відповідач-1 отримав зазначену ухвалу суду 22.06.2020 (поштове повідомлення про вручення поштової кореспонденції, а.с. 129). Ухвала суду від 02.03.2020 направлялась відповідачу-2 за адресою, зазначеною в довідці Келебердянського старостинського округу Горішньоплавнівської міської ради та повернулась до суду 02.07.2020 із відміткою поштового працівника "адресат вибув" (а.с. 130-133). За ч. 7 ст. 120 ГПК України, зазначена ухвала вважається врученою.
Таким чином, суд належним чином повідомляв відповідачів про розгляд даної справи.
Крім того, ухвали суду у даній справі були своєчасно розміщені судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідачі своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом строк не скористалися. За п. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
03.06.2014 Приватним акціонерним товариством «Дніпровська хвиля» через систему інтернет-клієнт-банкінг підписано заяву про відкриття поточного рахунку (далі - заява, арк. с. 23). Згідно заяви відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг (далі-умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 03.06.2014 (далі -Договір).
Як зазначає позивач, відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № 26005054605945 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта, що визначено та врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".
До позовної заяви позивач надав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 24-33), відповідно до яких:
- при укладенні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг", банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі (п. 3.18.1.16 Умов);
- кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта (п. 3.18.1.1 Умов);
- кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди (п. 3.18.1.3 Умов);
- проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода") (п. 3.18.1.8. Умов);
- ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг; у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших) (п. 3.18.1.6 Умов);
- за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка) (п. 3.18.4 Умов );
- за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця, розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 1.18.4.1.1 Умов);
- при необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 24% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.2 Умов);
- у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.3 Умов);
- під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4 Умов);
- банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі (п. 3.18.2.3.4 Умов);
- розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму задишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. 3.18.4.9 Умов);
- розмір винагороди за використання ліміту, яку позичальник сплачує Банку 1-го числа кожного місяця ( п. 3.18.4.4 Умов);
- при несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими (п. 3.18.1.8 Умов);
- Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі (п. 3.18.2.3.4 Умов);
- при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.18.2.2., 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні (п. 3.18.5.1 Умов);
- нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.18.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3, здійснюється протягом 3-х років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом (п. 3.18.5.4 Умов).
Позивач зазначає, що відповідно до довідки від 04.12.2019 про розмір встановленого кредитного ліміту, відповідачу станом на 06.02.2015 встановлено кредитний ліміт у розмірі 10 000,00 грн. (а.с. 34).
На підтвердження факту надання відповідачу коштів в межах визначеного кредитного ліміту Банк подав до суду банківські виписки (арк. с. 35-40, 57-111).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2016 в справі 904/11139/15 (а.с. 14-17) встановлено невиконання відповідачем-1 погашення заборгованості по простроченому кредиту в сумі 10 000,00 грн.
Посилаючись на те, що відповідач у повному обсязі не повернув кредитні кошти позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 59 093,34 грн., з якої:
- 20 350,00 грн. заборгованості за відсотками по кредиту, нарахованими за період з 28.11.2015 по 31.03.2019;
- 34 913,34 грн. пені, нарахованої за період з 28.11.2015 по 29.10.2019
- 3 830,00 грн. комісії, нарахованої за період з 01.12.2015 по 02.03.2018.
02.10.2014 між позивачем та ОСОБА_1 (далі - Поручитель, відповідач-2) укладений договір поруки № PORUCH1412244447750 (а.с. 41-42), предметом якого є надання поруки Поручителем за виконання Приватним акціонерним товариством «Дніпровська хвиля» зобов'язань за угодами-приєднання до розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов, а саме повернення кредиту в сумі 50 000,00 грн., сплати процентної ставки за користування кредитом: за період користування згідно п. 3.2.1.4.1.1 Угоди - 0% річних, за період користування згідно п. 3.2.1.4.1.2 Угоди - 36% річних, за період користування згідно п. 3.2.1.4.1.3 Угоди - 56% річних та комісійної винагороди в розмірі 3%, винагороди за користування кредитним лімітом в сумі 0,9% від суми максимального сальдо ліміту, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
Якщо під час виконання Угоди зобов'язання боржника, що забезпечені цим Договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, Поручитель при укладенні цього Договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за Угодою в розмірі збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з Поручителем не потрібні.
Сторонами погоджено, що порука за договором припиняється через 15 років після його укладення. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов'язань за Угодою договір поруки припиняє свою дію (п. 4.1 договору поруки).
Отже, зобов'язання Приватного акціонерного товариства «Дніпровська хвиля» (Відповідач-1) за кредитним договором № б/н від 03.06.2014 забезпечені порукою ОСОБА_1 (Відповідач-2) за договором поруки № PORUCH1412244447750 від 02.10.2014.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Дніпровська хвиля» та ОСОБА_1 59 093,34 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 03.06.2014, з яких 20 350,00 грн. заборгованості за відсотками по кредиту, 34 913,34 грн. пені, 3 830,00 грн. комісії.
Вирішуючи спір суд виходив із наступного.
За змістом ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).
Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Так, за приписами ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до норм ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
При цьому положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
При цьому ч. 1 ст. 634 ЦК України встановлює, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Поряд із тим, ст. 1047 ЦК України визначає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Також згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
При цьому частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Як зазначалося вище, в матеріалах справи наявна копія заяви відповідача1 про приєднання до умов і правил надання банківських послуг від 03.06.2014, у якій йдеться про наступні умови: "Про розмір ліміту Банк повідомляє клієнта на свій вибір або у письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміну ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що розміщені у мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua та разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Підписавши цю заяву, клієнт приєднується і погоджується із умовами, викладеними в Умовах і Правилах надання банківських послуг, Тарифах Приватбанку, що розміщені на офіційному сайті Приватбанку www.privatbank.ua».
Відтак, з урахуванням вищевикладених приписів ЦК України та доводів позивача слідує, що підписавши вказану заяву, відповідач приєднався до "Умов і Правил надання банківських послуг", що в сукупністю із заявою відповідча в силу приписів ст. ст. 633, 634, 638, 639, 1054 ЦК України, є публічною оферти щодо укладання договору банківського обслуговування, який, між іншого (згідно наведених позивачем "Умов і Правил надання банківських послуг") є також кредитним договором, відповідно до діючих станом на момент підписання даної заяви Умов та що були розміщені на сайті банку www.privatbank.ua.
Відповідно до положень ст. 210 ГПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Письмові, речові і електронні докази оглядаються у судовому засіданні, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом, і пред'являються учасникам справи за їх клопотанням, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам.
Так, судом було досліджено зміст Заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 03.06.2014 та копію витягу з "Умов та правил надання банківських послуг" (а.с. 24-33).
Суд зазначає, що зі змісту анкети, підписаної відповідачем не вбачається, що останній прийняв на себе зобов'язання з ознайомленням з "Умовами і Правилами надання банківських послуг", що були надані позивачем в підтвердження правомірності вимог, зокрема, щодо сплати відсотків в певному розмірі та пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а також не зазначено про те, що відповідач прийняв на себе зобов'язання з ознайомленням з "Умовами і Правилами надання банківських послуг" у разі їх змін.
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач-1 та ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву від 03.06.2014, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів містив умови, на які посилається позивач, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені) та, зокрема, саме у зазначеному в цьому документі, що доданий банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахувань.
Витяг з Умов та Правил користування банківськими послугами не визнається відповідачем та не містить його підпису, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 03.06.2014 шляхом підписання заяви про відкриття банківського рахунку.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, та відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Дана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2020 у справі № 916/548/19, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
З огляду на викладене, суд не бере до уваги наданий позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, оскільки останній не є належною підставою, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відтак, з огляду на наявні в матеріалах справи докази неможливо достовірно встановити, що відповідач приєднався саме до "Умов та правил надання банківських послуг", на які вказує позивач, мотивуючи свої позовні вимоги.
Так, відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Посилання позивача на виписки по рахункам відповідача як окремий доказ не засвідчують наявність між сторонами кредитного договору, з огляду на те, що неможливо достовірно встановити на яких саме умовах позивачем були надані відповідачеві грошові кошти, порядок нарахування процентів у відповідних періодах, порядку, строків сплати коштів, структуру відповідних платежів, які є регулярними та впливають на сукупну вартість кредиту, а також наявності чи відсутності комісії за несвоєчасне погашення заборгованості, так як усі ці параметри належать до істотних умов кредитного договору, доказів на підтвердження укладання якого суду не надано.
При цьому приписами ст. ст. 76-79 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В силу положень ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскільки у заяві позичальника від 03.06.2014 відсутні умови договору про встановлення процентів за користування кредитом, комісії за користуванням кредитом та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, за відсутності обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачем умов, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, підстави для задоволення вимог АТ «Приватбанк» про стягнення процентів за користування кредитом, комісії за користуванням кредитом та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором відсутні, а тому позов задоволенню не підлягає у повному обсязі.
Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 129 (ч. 1), 232-233, 237-238 ГПК України, суд -
1. В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.І. Пушко