Номер провадження: 88-ц/813/12/20
Номер справи місцевого суду: 1512/2-158/11
Доповідач Погорєлова С. О.
07.07.2020 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Заїкіна А.П., Цюри Т.В.
за участю секретаря: Томашевської К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2016 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання угод удаваними, переведення прав та обов'язків покупця, визначення права власності, стягнення грошових коштів, -
встановила:
У грудні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовом, який було уточнено, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання угод удаваними, переведення прав та обов'язків покупця, визначення права власності, стягнення грошових коштів(т. 1 а.с. 3-5, 102-104, т. 2 а.с. 84-87).
В обгрунтування позову ОСОБА_1 посилалась на те, що вона із відповідачами Савіними була співвласником квартири спільного заселення АДРЕСА_1 . 19 серпня 2009 року приватним нотаріусом Коваль Н.В. було посвідчено договір дарування 561/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , згідно умов якого ОСОБА_5 лексіївна, яка діяла в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на підставі доручень від 16 листопада 2006 року подарувала, а ОСОБА_4 прийняв у дар зазначену частину квартири.
Стверджуючи, що вказаний договір є удаваним, так як укладаючи його, сторони мали на меті приховати іншу угоду - договір купівлі-продажу, що потягло за собою порушення її переважного права на придбання частки у праві спільної часткової власності, просила задовольнити позов у повному обсязі.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2014 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано удаваним договір дарування від 19 серпня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Коваль Н.В., реєстровий номер 1313, згідно якого ОСОБА_5 , яка діяла в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на підставі доручень від 16 листопада 2006 року подарувала, а ОСОБА_4 прийняв у дар 561/1000 частину квартири АДРЕСА_1 . Визнано, що фактично між ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , ОСОБА_4 відбувся договір купівлі-продажу 561/1000 частин квартири АДРЕСА_1 . Визнано, що продаж частки спільної часткової власності відбулась з порушенням прав переважної купівлі співвласника ОСОБА_1 Переведено права та обов'язки покупця 561/1000 частин квартири АДРЕСА_1 з ОСОБА_4 на ОСОБА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 561/1000 частину квартири АДРЕСА_1 . Видано ОСОБА_4 з депозитного рахунку № НОМЕР_1 територіального управління державної судової адміністрації України в Одеській області грошову суму у розмірі 261 000 гривень. В решті позову відмовлено (т. 3 а.с. 161-165).
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 16 квітня 2015 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 було задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2014 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_7 про переведення прав та обов'язків покупця 561/1000 частин квартири АДРЕСА_1 з ОСОБА_4 на ОСОБА_1 , визнання за ОСОБА_1 права власності на 561/1000 частину квартири АДРЕСА_1 , видачі ОСОБА_4 з депозитного рахунку № НОМЕР_1 територіального управління державної судової адміністрації України в Одеській області грошову суму у розмірі 261 000 грн. і в цій частині ухвалено нове рішення. Визнано договір купівлі-продажу від 19.08.2009 року 561/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , ОСОБА_4 недійсним. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про переведення прав та обов'язків покупця 561/1000 частин квартири АДРЕСА_1 з ОСОБА_4 на ОСОБА_1 , визнання за ОСОБА_1 право власності на 561/1000 частину квартири АДРЕСА_1 , видачі ОСОБА_4 з депозитного рахунку № НОМЕР_1 територіального управління державної судової адміністрації України в Одеській області грошову суму у розмірі 261 000 грн. відмовити. В решті рішення залишено без змін (т. 3 а.с. 240-245).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 28 жовтня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2014 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 16 квітня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 4 а.с. 58-61).
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2016 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування 561\1000 частини квартири АДРЕСА_1 , укладений 19 серпня 2009 року між ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені яких діяла ОСОБА_5 , з однієї сторони, і ОСОБА_4 - з другої сторони. Визнано дійсним договір купівлі-продажу 561\1000 частини квартири АДРЕСА_1 , укладений 19 серпня 2009 року між ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені яких діяла ОСОБА_5 з однієї сторони і ОСОБА_4 - з другої сторони. Переведено права та обов'язки покупця 561\1000 частини квартири АДРЕСА_1 на ОСОБА_1 і визнано за ОСОБА_1 право власності на 561\1000 частину квартири АДРЕСА_1 . Видано ОСОБА_4 з депозитного рахунку № НОМЕР_1 територіального управління державної судової адміністрації України в Одеській області грошові кошти в сумі 261 000 гривень. В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено (т. 4 а.с. 137-141).
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 було задоволено. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2016 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі (т. 4 а.с 238-243).
Постановою Верховного Суду від 24 липня 2019 року касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2016 року залишено без змін (т. 5 а.с. 73-79)
13 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського апеляційного суду із заявою про перегляд рішення апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2016 року за нововиявленими обставинами, в якій просить скасувати ршення апеляційного суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення (т.5 а.с.109-114).
Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин.
Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз'яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв'язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16 березня 2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам).
Пунктами 1, 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 16 березня 2020 року зі змінами «Про тимчасові заходи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19» передбачено, що тимчасово, на час установлення на території України карантину, зупиняється розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинено їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів. Вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину.
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, освідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами доводи, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 необхідно відмовити, з наступних підстав.
Згідно ч.3 ст. 429 ЦПК України, за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
З матеріалів справи вбачається, щоу провадженні Київського районного суду м. Одеси з 2009 року знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання угод удаваними, переведення прав та обов'язків покупця, визнання права власності, стягнення грошових коштів.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 25 червня 2014 року від ОСОБА_1 на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України в Одеській області були прийняті грошові кошти у розмірі 261 000 гривень.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.Окрім іншого, вирішено питання щодо видачі ОСОБА_4 з депозитного рахунку № НОМЕР_1 Територіального управління державної судової адміністрації України в Одеській області грошову суму у розмірі 261 000 гривень.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 16 квітня 2015 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 було задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2014 року скасовано в частині переведення прав покупця, визнання за позивачем права власності на спірну частину квартири та видачі відповідачу ОСОБА_4 грошових коштів в рахунок вартості цієї частини квартири. В цій частині ухвалено нове рішення. Визнано договір купівлі-продажу від 19 серпня 2009 року 561/1000 частини квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , - недійсним. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про переведення прав покупця, визнання за позивачем права власності на спірну частину квартири та видачі відповідачу ОСОБА_4 з депозитного рахунку територіального управління державної судової адміністрації України в Одеській області грошової суми у розмірі 261 000 гривень, відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2014 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 16 квітня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2016 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування 561/1000 частини квартири АДРЕСА_1 , укладений 19 серпня 2009 року між ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені яких діяла ОСОБА_5 і ОСОБА_4 . Визнано дійсним договір купівлі-продажу 561/1000 частини квартири АДРЕСА_1 , укладений 19.08.2009 року між ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені яких діяла ОСОБА_5 і ОСОБА_4 Переведено права та обов'язки покупця 561/1000 частини квартири АДРЕСА_1 на ОСОБА_1 і визнано за ОСОБА_1 право власності на 561/1000 частину квартири АДРЕСА_1 . Видано ОСОБА_4 з депозитного рахунку № НОМЕР_1 Територіального управління державної судової адміністрації України в Одеській області грошові кошти в сумі 261000 гривень. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 10 травня 2016 року.
Вказане рішення суду було оскаржене у апеляційному порядку представником ОСОБА_4 .
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 було задоволено.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання угод удаваними, переведення прав та обов'язків покупця, визнання права власності, стягнення грошових коштів - відмовлено у повному обсязі.
Рішення апеляційного суду було оскаржене у касаційному порядку ОСОБА_7 І.А ОСОБА_8 та ОСОБА_2 .
Постановою Верховного Суду від 24 липня 2019 року касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишені без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2016 року залишено без змін.
Звертаючись до суду апеляційної інстанції із заявою про перегляд рішення апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2016 року за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 посилалась на те, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 фактично виконали рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2016 року, отримавши з депозитного рахунку грошові кошти у розмірі 261 000 гривень, як вартість 561/1000 частин квартири АДРЕСА_1 . Тобто, на думку заявника, для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції був відсутній предмет спору - вказані 561/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , так як відповідач ОСОБА_4 отрмав грошовий еквівалент зазначеної частки квартири.
Таким чином, на думку ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , отримавши з депозитного рахунку ТУ ДСА в Одеській області грошові кошти в сумі 261 000 гривень, визнав законність та остаточність рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2016 року.
Згідно зі ст.423 ЦПК України, підставами перегляду рішення або ухвали суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у скоєнні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
При цьому неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду в прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених у ст.423 ЦПК є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у рішенні, що переглядається.
Судове рішення не може переглядатись у зв'язку з нововиявленими обставинами, якщо обставини, передбачені ст.423 ЦПК, відсутні, а є підстави для перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку або Верховним Судом України, а також якщо обставини, визначені ст.423 ЦПК, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених ч.2 ст.423 ЦПК підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в стст.424-426 ЦПК.
Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи відповіді Територіального управління державної судової адміністрації України в Одеській області від 25 жовтня 2019 року, - відповідно Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок, затвердженого постановою КМУ від 11 січня 2012 року №15, 13 травня 2016 року ОСОБА_5 (яка діяла на підставі довіреності від ОСОБА_4 , виданої 09 квітня 2016 року), до Територіального управління було подано документи для видачі коштів з депозитного рахунку, на який було внесено заставу (підставою повернення коштів зазначено рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2016 року, яке набрало законної сили). 17 травня 2016 року грошові кошти у розмірі 261 000 грн. були видані ОСОБА_5 .
Наступного дня, 18 травня 2016 року, представник ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2016 року.
Таким чином, безпідставним є посилання ОСОБА_1 у заяві про перегляд рішення апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2016 року за нововиявленими обставинами на те, що ОСОБА_4 , отримавши з депозитного рахунку ТУ ДСА в Одеській області грошові кошти в сумі 261 000 гривень, визнав законність та остаточність рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2016 року, оскільки зняття вказаних грошових коштів відповідачем було здійснене у порядку виконання рішення суду першої інстанції. Однак, наступного дня, ОСОБА_4 скористався своїм законним правом на апеляційне оскарження судового рішення, та подав апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2016 року, що безумовно свідчить про його незгоду зі вказаним рішенням суду.
На момент відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 на рішення суду першої інстанції, грошові кошти були відсутні на депозитному рахунку Територіального управління державної судової адміністрації України в Одеській області, оскільки були видані представнику ОСОБА_4 у порядку виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2016 року, яке на той час набрало законної сили. Дана інформація не могла бути відома суду апеляційної інстанції при розгляді даної справи, оскільки суд не є власником або розпорядником грошових коштів, які знаходяться на депозитному рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у Територіальному управлінні державної судової адміністрації України в Одеській області.
Однак, вказані обставини не можуть бути визнані судом як нововиявлені, оскільки зняття грошових коштів з депозитного рахунку було здійснено представником ОСОБА_4 у порядку процесуального виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2016 року, яке на той час набрало законної сили, і вказана обставина ніяким чином неможе вплинути на юридичну оцінку обставин, викладену судом у рішенні, що переглядається.
Факт непогодження ОСОБА_4 із рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2016 року, як вже вказувалось вище, підтверджується фактом подання останнім апеляційної скарги на вказане рішення суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata -остаточності рішень суду. Цей принцип визначає, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення від 3.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», п.40).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би привести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (рішення від 18.11.2004 у справі «Pravednaya v. Russia», пп.27, 28).
При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що обставини, вказані у заяві ОСОБА_1 , у розумінні положень ЦПК, не є нововиявленими, а тому вплинути на висновки суду при постановленні судового рішення не могли, у зв'язку із чим у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2016 року за нововиявленими обставинами необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 374, 390, 423, 429 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
У задоволенні заяви ОСОБА_9 про перегляд рішення апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2016 року за нововиявленими обставинами - відмовити.
Рішення апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2016 року- залишити в силі.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 15 липня 2020 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді А.П. Заїкін
Т.В. Цюра