Номер провадження: 33/813/390/20
Номер справи місцевого суду: 493/2089/19
Головуючий у першій інстанції Ільніцька О. М.
Доповідач Копіца О. В.
10.07.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Копіци О.В., при секретарі судового засідання Пойзнер В.Є., за участю особи, захисника Татаровського В.Ю., потерпілого ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Балтського районного суду Одеської області від 04.02.2020 року, відносно:
ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в Одеській області, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 ,
- про накладення стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції.
Зазначеною постановою суду першої інстанції ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення на підставі ч.2 ст. 36 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 420,40 грн.
Судом 1-ої інстанції встановлені наступні обставини: 26.11.2019 року о 17 год. 20 хв. на автодорозі Балта-Криве Озеро в с. Гольма Балтського району Одеської області водій ОСОБА_2 керував автомобілем ВАЗ 21099 д/н НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився за згодою водія у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу «DRAGER».
Крім того, 26.11.2019 року о 17 год. 20 хв. на автодорозі Балта-Криве Озеро водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ 21099 д/н НОМЕР_1 та рухаючись в напрямку з смт. Криве Озеро до м. Балта, в с. Гольма Балтського району Одеської області, не вибрав безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем MAN д/н НОМЕР_2 .
Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. п. 2.9, 11.3 Правил дорожнього руху України.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначив, що не погоджується з судовим рішенням з таких підстав:
- поза увагою суду залишилось те, що на місці вчинення ДТП він повідомив поліцейським про те, що не вживав спиртні напої та погодився пройти огляду на стан сп'яніння на місці за допомого алкотестера Драгер, на дисплеї якого після його продуву ОСОБА_2 відобразилися показники 0.00, що вказувало на те, що він не перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Після цього працівником поліції було роздруковано чек з даними показниками, однак через 10 хвилин після цього працівник поліції ОСОБА_3 повідомив про необхідність повторного огляду на стан сп'яніння, на що він погодився та повторно продув даний алкотестер, на дисплеї якого цього разу відобразилися показники 1,77 проміле. ОСОБА_2 висловив незгоду з даними показниками та став наполягати пройти огляд на стан сп'яніння у Балтській ЦРЛ, але у цьому йому було відмовлено, про що він зазначив у протоколі;
- судом не враховані його пояснення щодо обставин ДТП, а саме про те, що на місці ДТП він пояснював працівникам поліції, що зіткнення автомобілей відбулося в результаті раптово виниклої несправності рульового управління (обрив ричага переднього лівого колеса), однак коли він прочитав текст пояснення, написаного поліцейським з його слів, то встановив, що вони не відповідали тим обставинам, які він повідомляв, а тому дане пояснення він підписувати відмовився;
- протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №094165, складений стосовно ОСОБА_2 за ст. 130 ч.1 КУпАП не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, так як у ньому не зазначені відомості про свідків, у присутності яких проводився огляд на стан сп'яніння, а матеріали справи не містили пояснень цих свідків. Більш того, у судовому засіданні, під час допиту всіх вищевказаних свідків було встановлено що одним із свідків, у присутності якого проводився огляд на стан сп'яніння був водій автомобіля MAN д/н НОМЕР_2 ОСОБА_1 , який є учасником ДТП;
- висновок суду 1-ої інстанції про те, що вина ОСОБА_2 у вчиненні правопорушень підтверджується його письмовим поясненнями від 26.11.2019 року, в яких він підтверджував знаходження у стані алкогольного сп'яніння та обставини ДТП суперечить матеріалами справи та поясненням свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які в судовому засіданні підтвердили те, що ОСОБА_2 був не згоден з результатами проходження алко-тесту за допомогою приладу Драгер, а також з поясненнями, написаними поліцейським окрім того, в судовому засіданні він пояснив, що свій підпис на поясненнях не ставив;
- судом 1-ої інстанції не надана належна оцінка поясненням свідка ОСОБА_3 , який проводив огляд на стан сп'яніння ОСОБА_2 , який пояснив, що, прибувши на місцем дорожньо-транспортної пригоди в с. Гольма Балтського району разом з інспектором Балтського ВП Якимчуком О.І. складав схему ДТП, яка сталася за участю водія ОСОБА_2 на зустрічній смузі руху. При цьому, ОСОБА_2 пояснив, що виїхав на зустрічну смугу внаслідок несправності автомобіля. Після огляду водія ОСОБА_2 на стан сп'яніння було встановлено його перебування у стані сп'яніння - 1,77 %. Водій був не згоден з показниками приладу, наполягав на проведенні огляду на стан сп'яніння у медичній установі, але до Балтської центральної районної лікарні на медичний огляд його не доставляли через заперечення з боку іншого водія. Таким чином, огляд на стан сп'яніння проведений з порушенням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735;
- судом безпідставно відмовлено в призначенні за клопотанням ОСОБА_2 та його представника судової авто-технічної експертизи, висновок якої міг мати суттєве значення для правильного вирішення справи.
Посилаючись на наведені доводи, ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду першої інстанції про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП і закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
В судові засідання апеляційного суду, призначені на 13.03.2020 року, 24.04.2020 року, 29.05.2020 року, 10.07.2020 року ОСОБА_2 не з'явився.
Разом з тим, ОСОБА_2 повідомлявся про призначення судових засідань засобами електронного зв'язку, а також телефонограмами, про що свідчать довідкові листи, наявні в матеріалах справи.
Апеляційний суд зазначає, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), сторона зобов'язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».
З огляду на вищевикладене, ігнорування особою, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 виклику до суду, апеляційний суд доходить висновку про розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами.
Щодо заявлених клопотань сторони захисту про відкладення розгляду справи через запровадження в апеляційному суді тимчасових заходів з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, апеляційний суд вважає, що на час призначення судового засідання від 07.02.2020 року, вони були відсутні, а на час розгляду справи від 12.06.2020 року, вони послаблені на підставі відповідних постанов КМ України та поновлено міжміське сполучення, в тому числі транспортне сполучення громадським транспортом. Також, апеляційний суд враховує, що згідно матеріалів справи, ОСОБА_6 укладені угоди із адвокатом Бойком О.О., від якого клопотань про відкладення судового засідання не надходило, що свідчить про можливість їх прибуття до апеляційного суду для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_6 .
Окрім того, на підставі рішення зборів суддів Одеського апеляційного суду від 16 березня 2020 року, відповідно до ч.2 ст.29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Указу Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації від 18 лютого 2020 року № 97-/од-2020 «Про заходи щодо запобігання занесенню і поширенню на території Одеської області гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом 2019-nCoV», з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19:
Тимчасово, на час установлення на території України карантину, зупинити розгляд справ за участю учасників судових процесів та припинити їх допуск до залів судових засідань. Скасувати особистий прийом громадян керівництвом суду.
Зазначені обмеження не стосуються розгляду: в) апеляційних скарг у справах про адміністративні правопорушення, якщо у разі відкладення розгляду справи закінчяться строки, передбачені ст. 38 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що дії ОСОБА_2 по не з'явленню до суду, свідчать про зловживання наданими йому процесуальними правами та на штучне затягування розгляду справи.
Більш того, відповідно до ч. 4 ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
З огляду на вищевикладене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 , на підставі доводів, викладених в ній, а також доказів, які містяться в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення захисника Татаровського В.Ю., який підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_2 і просив її задовольнити, думку потерпілого ОСОБА_1 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, допитавши свідків, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до приписів ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Мотивуючі винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд першої інстанції послався на наступні докази:
- протоколи про адміністративне правопорушення серії ОБ № № 094164, 094165 від 26.11.2019 року, які відповідають вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в них зазначені всі необхідні дані;
- рапорт поліцейського Балтського ВП ГУНП в Одеській області Недайводи М.В. від 26.11.2019 року за фактом ДТП, який було зареєстровано в ЄО за № 5411 від 26.11.2019 року;
- схему місця ДТП, яка сталася 26.11.2019 року о 17 год. 27 хв. на автодорозі Балта-Криве Озеро в с. Гольма Балтського району Одеської області, складеною інспектором СРПП № 1 Балтського ВП Кривим М.А., з якої вбачається, що автомобіль ВАЗ 21099 д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , скоїв зіткнення з автомобілем MAN LE 8.150 д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
- письмові пояснення ОСОБА_1 від 26.11.2019 року, про те, що 26.11.2019. о 17 год. 20 хв. він керував автомобілем MAN LE д/н НОМЕР_2 по автодорозі Балта-Криве Озеро, а саме в с. Гольма Балтського району, де приблизно в цей час він побачив як по зустрічній смузі назустріч йому їхав автомобіль ВАЗ 21099 д/н НОМЕР_1 , тому він одразу зупинився, але автомобіль ВАЗ здійснив зіткнення з його автомобілем. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, ніхто не постраждав. Після чого, він звернувся до «102» за допомогою та фіксування даної обставини.
- письмові поясненням ОСОБА_2 від 26.11.2019 року, про те, що 26.11.2019 року він знаходився в с. Гольма Балтського району, де вживав спиртні напої. Приблизно о 17 год. 20 хв., він керував своїм автомобілем ВАЗ 21099 д/н НОМЕР_1 по автодорозі, а саме в с. Гольма Балтського району, де знаходячись у п'яному виді, так як вживав спиртні напої, він виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення з автомобілем MAN д/н НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, ніхто не постраждав. Тест на алкоголь він проходив на «Драгер» в присутності двох свідків.
Відповідно до п.п. 2.3.а ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.
Окрім того, відповідно до п.п. 11.3 ПДР, на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу.
У даному випадку, пояснення водія ОСОБА_2 стосовно того, що він виїхав на зустрічну смугу внаслідок несправності автомобіля, означають лише те, що він перед виїздом не перевірив і не забезпечив технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, а саме - автомобілю ВАЗ 21099, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення з автомобілем MAN, який рухався в зустрічному напрямку.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що в призначенні авто-технічної експертизи в даній конкретній справі не має необхідності.
Надавши об'єктивну правову оцінку доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими вище доказами, не довіряти яким, у суду апеляційної інстанції підстав немає.
Апеляційний суд вважає правильним висновок суду 1-ої інстанції про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок недотримання ОСОБА_2 вимог саме п.п. 11.3 Правил дорожнього руху.
При цьому, всі доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_2 ретельно перевірені під час апеляційного розгляду, разом з тим, є аналогічними поясненням, які він надавав в суді 1-ої інстанції, та не спростовують висновку щодо його винуватості у вчиненні правопорушення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що орган дізнання, оформлюючи матеріали ДТП, а суддя суду першої інстанції, розглядаючи справу, дійшли правильного висновку про те, що єдиним винуватцем у вчиненні ДТП є ОСОБА_2 , дії якого кваліфіковані правильно за ст. 124 КУпАП, як вчинення порушення учасником дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Щодо кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, апеляційним судом встановлено наступне.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Так, свій висновок про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції мотивував, окрім перелічених вище доказів:
- результатами тестування на алкоголь № 2097, проведеного за допомогою спеціального технічного приладу «DRAGER ARBL-0918» від 26.11.2019 року о 19:42 год. відносно ОСОБА_2 , результат якого становить - 1,77 ‰;
- показаннями допитаного в судовому засідання свідка ОСОБА_5 , який пояснив, що він був запрошений в якості понятого при огляді місця дорожньо-транспортної пригоди в с. Гольма Балтського району Одеської області. При цьому водій ОСОБА_2 пояснював, що він виїхав на зустрічну смугу руху через несправність автомобіля, проводився огляд останнього на стан сп'яніння. Спочатку огляду він відходив, а коли повернувся бачив, що ОСОБА_2 продув трубку приладу, його показники були 1,77 ‰;
- показаннями допитаного в судовому засідання свідка ОСОБА_4 , який пояснив, що від ОСОБА_2 був відчутній різкий запах алкоголю з ротової порожнини, останній визнавав факт керування транспортним засобом після вживання спиртних напоїв, з показами, зазначеними в письмовому поясненні був згоден, що засвідчив своїм підписом.
- показаннями допитаного в судовому засідання свідка ОСОБА_3 , який пояснив, що він перебуває на посаді інспектора СРПП № 1 Балтського ВП ГУНП в Одеській області. Прибувши за місцем дорожньо-транспортної пригоди в с. Гольма Балтського району разом з інспектором Балтського ВП Якимчуком О.І. складав схему ДТП, яка сталася за участю водія ОСОБА_2 на зустрічній смузі руху. При цьому ОСОБА_2 пояснив, що виїхав на зустрічну смугу внаслідок несправності автомобіля. Після огляду водія ОСОБА_2 на стан сп'яніння було встановлено його перебування у стані сп'яніння - 1,77 ‰. Водій був не згоден з показниками, але до ЦРЛ на медичний огляд його не доставляли через заперечення з боку іншого водія.
Під час апеляційного розгляду, ОСОБА_2 заперечував фактичні обставини справи, посилаючись на порушення працівниками поліції приписів ст. 266 КУпАП та необ'єктивний розгляд справи у суді першої інстанції.
Аналіз доказів, якими суд першої інстанції обґрунтовував своє рішення, показав наступне.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №094165 від 26.11.2019 року видно, що ОСОБА_2 був не згоден із результатами тестування алкотестером «Драгер» (а.п. 3).
Відповідно до приписів ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
В судовому засіданні апеляційного суду потерпілий ОСОБА_1 підтвердив те, що на місці ДТП після освідування ОСОБА_2 на стан сп'яніння за допомогою алкотестеру «Драгер», останній був не згоден з його результатами, однак працівники поліції не забезпечили проведення такого тестування у закладі охорони здоров'я, що є істотним порушенням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735.
Отже, через неналежне оформлення працівниками поліції матеріалів справи, та незабезпечення проведення огляду ОСОБА_2 на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, неможливо об'єктивно перевірити доводи апеляційної скарги про безпідставність притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, не забезпечивши повноту, всебічність і об'єктивність судового розгляду, неправильно оцінивши докази у справі, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,оскільки такий висновок ґрунтується не на об'єктивних доказах, а на однобічній оцінці матеріалів справи.
Згідно з приписами ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За обставин, встановлених під час апеляційного розгляду справи, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - безпідставно, оскільки його вина не доведена матеріалами справи, а усі можливості доказування у даному конкретному випадку вичерпані.
Разом з тим, ст. 247 КУпАП не передбачає такої підстави для закриття провадження у справі, як недоведеність вини особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, тому, у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінально-процесуальному законодавстві.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
Під час апеляційного розгляду справи встановлено, що докази, на які послався суд першої інстанції у постанові, є недостатніми через їх суб'єктивність (показання свідків), які не допитані безпосередньо судом щодо обставин вчинення правопорушення, тому їх достовірність також викликає сумніви, а інших, об'єктивних доказів у справі немає та під час апеляційного розгляду вони не встановлені, а можливості їх отримати - вичерпані.
Окрім того, відповідно до ст. 8 Конституції України, «в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії…».
Згідно з приписами ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
У даному конкретному випадку йдеться не про кримінальний злочин, а про адміністративне правопорушення, але, оскільки КУпАП не передбачає таку підставу для закриття провадження у справі як недоведеність вини, вважаю за необхідне застосувати аналогію закону та ст. 62 Конституції України, як норму прямої дії.
Разом з тим, в ході апеляційного розгляду було встановлено, що при накладання стягнення на ОСОБА_2 , суд 1-ої інстанції не дотримався вимог ст. 36 КУпАП, щодо накладання адміністративного стягнення за кожне правопорушення окремо.
Враховуючи обставини вчиненого правопорушення, та особу ОСОБА_2 , апеляційний суд вважає за необхідне накласти на нього стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами, яке буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.
У відповідності до п.п. 2, 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: скасувати постанову та прийняти нову, а також змінити постанову.
Отже, апеляційний суд вважає, що постанова суду 1-ої інстанції стосовно ОСОБА_2 підлягає скасуванню та закриттю провадження за вчинення правопорушення передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, та зміні, в частині накладення на нього стягнення за вчинення правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, що не погіршує його становища.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8 та 62 Конституції України, ст. 284 КПК України, ст.ст. 7, 252, 266, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Постанову Балтського райсуду Одеської області від 04.02.2020 року в частині накладення стягнення на ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП - скасувати.
Провадження у справі відносно ОСОБА_2 про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпаності можливості їх отримати.
Постанову Балтського райсуду Одеської області від 04.02.2020 року в частині накладення стягнення на ОСОБА_2 стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - змінити.
Накласти на ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.
В решті постанову суду 1-ої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца