16.07.20
22-ц/812/1125/20
Провадження №22-ц/812/1125/20
Іменем України
16 липня 2020 року м. Миколаїв
колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М.,
із секретарем судового засідання: Гавор В.Б.
за участі позивача, ОСОБА_1 , його представника - ОСОБА_2 , представника відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу №487/4999/19 за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу, яку постановив Заводський районний суд м. Миколаєва під головуванням судді Притуляк Інни Олександрівни о 10 годині 00 хвилині у приміщенні цього суду 25 травня 2020 року, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні та встановлення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з дитиною,
У липні 2019 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.
Позов мотивовано тим, що сторони з жовтня 1994 р. знаходилися у шлюбі. Від шлюбу у сторін народилися діти: син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народження та дочка - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживали зі сторонами за адресою: АДРЕСА_1 . 28 березня 2018 р. рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва вказаний шлюб було розірвано. Дочку відповідачка у січні 2019 р. забрала з їх спільного місця проживання та переїхала разом з нею за адресою: АДРЕСА_2 . З цього часу відповідачка не дає спілкуватись з дочкою ні позивачу, ні його матері - бабусі ОСОБА_6 22 лютого 2019 р. рішенням №126 Виконавчого комітету Миколаївської міської ради визначено участь батька у вихованні дитини. Проте відповідачка добровільно вказане рішення не виконувала і позивач звернувся до Адміністрації Заводського району службу у справах дітей зі скаргою про невиконання ОСОБА_3 цього рішення. Однак, відповідачка все одно чинить перешкоди у спілкуванні з дочкою.
Посилаючись на викладене, позивач просив зобов'язати ОСОБА_3 не чинити йому перешкоди у спілкуванні з дочкою та встановити способи у спілкуванні з дитиною, а саме: щовихідні с 10 год. ранку суботи до 8.00 год. понеділка; в період зимових шкільних канікул кількістю днів, що становитиме не менше половини тривалості канікул; в період літніх шкільних канікул кількістю днів, що становитиме не менше половини тривалості канікул; повідомляти батька про стан здоров'я дитини та про місце проживання дитини у разі його зміни.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2020 р. у вказаній справі за клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 було призначено судово-психологічну експертизу, на вирішення якої поставлені такі питання:
1.Визначити ставлення малолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_1
2.Чи є спілкування малолітньої ОСОБА_6 з ОСОБА_1 психотравмувальним для неї?
3.Яким чином індивідуально-психологічні особливості ОСОБА_1 впливають на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя малолітньої ОСОБА_6 .?
4.Яким чином можуть вплинути умови виховання та спілкування ОСОБА_1 на психологічний стан та розвиток малолітньої ОСОБА_6 .?
Проведення експертизи доручено експертам Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Ухвала суду мотивована тим, що суд вважав призначення вказаної експертизи необхідним з метою встановлення обставин, що мають суттєве значення для справи, оскільки за положеннями частини 2 статті 159 СК України, при вирішення спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, суд повинен встановити способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їхнього спілкування. Рішення суду, повинно відповідати найвищим інтересам дитини, як було зазначено у судовому засіданні представником органу опіки та піклування. При підготовці висновку щодо вирішення спору спілкування дитини з психологом не проводилося, відповідний висновок не складався.
Судом були відхилені як безпідставні посилання представника позивача та третьої особи на те, що проведення вказаної експертизи може потягти негативні наслідки для дитини, з урахуванням того, що вказане клопотання заявлено представником відповідача - матері дитини, з якою на теперішній час проживає неповнолітня ОСОБА_7 .
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_8 - адвокат Шубіна Я.В. вказує, що ухвала суду є незаконною та постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить її скасувати та відмовити в призначені судово-психологічної експертизи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 14 жовтня 1994 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 березня 2018 року. ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилася донька ОСОБА_7 . Відповідачкою ОСОБА_3 на даний час вчиняються дії, як вважає представник позивача, з метою отримання права на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_9 (справа № 487/2097/19), саме з цією метою відповідачка отримала висновок шкільного психолога та експертний висновок про біологічне батьківство №MGT 2130 від 01 березня 2018 року, звернулася з позовними заявами про встановлення батьківства ОСОБА_10 відносно ОСОБА_6 . Позивач відмовився брати участь у таких подіях. З січня 2019 року ОСОБА_3 забрала їх з позивачем спільну дочку з їхнього спільного помешкання та переїхала проживати у квартиру АДРЕСА_3 та перешкоджає позивачу у спілкуванні з дитиною. Єдиним доказом, наданим відповідачем в обґрунтування наявності підстав призначення судової психологічної експертизи, є Аналіз результатів психологічних досліджень ОСОБА_7 , учениці 1-В класу Миколаївської загальноосвітньої І-ІІІ ступенів шкоди №22, який складений не уповноваженою особою, оформлений не належним чином, не має печатки учбового закладу, підпису директора учбового закладу, номеру реєстрації вихідної кореспонденції. Суд не взяв до уваги заперечення представників позивача та органу опіки та піклування, а також не врахував наданий представником органу опіки та піклування висновок від 10 березня 2020 року. В матеріалах справи відсутні суперечливі докази, які б свідчили про негативне ставлення дитини до побачень з батьком, про психологічний стан дитини, який не дозволяє бачитись батьку з дитиною, тобто відсутні правові підстави для призначення судової експертизи.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачки ОСОБА_3 адвокат Сидоренко Т.В. просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Відзив мотивований тим, що доводи апеляційної скарги не стосуються предмету доказування у справі, мають ознаки наклепу збоку апелянта, підтверджують неприязні стосунки між сторонами справи.
Згідно наявного в матеріалах справи висновку щодо результатів психологічних досліджень малолітньої ОСОБА_6 її ставлення до ОСОБА_1 негативне, спілкування дитини з ним є психотравмувальним для дитини та може негативне вплинути на її психологічний стан та розвиток. Наявний у справі висновок органу опіки та піклування зроблений із порушенням норм закону, а саме - його зроблено без психологічного обстеження малолітньої дитини та він прийнятий виключно в інтересах батька. Оскаржуване судове рішення постановлено з дотриманням вимог статті 263 ЦПК України, з урахуванням інтересів дитини, які є переважними над інтересами батьків, а тому відсутні підстави для його скасування.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.
Вимоги до судового рішення викладені у статтях 263, 264 ЦПК України.
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвала суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони з жовтня 1994 р. знаходилися у шлюбі, в якому у них народилася донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народження. Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідачка у січні 2019 р. забрала їх доньку з їх спільного місця проживання та переїхала разом з нею за адресою: АДРЕСА_2 і з цього часу не дає спілкуватись з дочкою. Тому просив суд усунути перешкоди у спілкуванні з дитиною та її вихованні та встановити способи його участі у вихованні дитини та спілкуванні з дитиною.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини 1, 2 статті 2 ЦПК України).
В силу принципу диспозитивності, закріпленого статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України обов'язок доказування і подання доказів визначений наступним чином: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (частина 3 статті 81 ЦПК України).
Згідно із статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються певними засобами, зокрема, висновками експертів (стаття 76 ЦПК України).
Проаналізувавши наведені положення закону, обставини справи, колегія суддів приходить до наступного.
Цивільно-процесуальним законодавством закладені принципи та засади, які визначають права та обов'язки учасників справи, зокрема щодо розподілу обов'язку доказування своїх вимог та заперечень, їх доведення, здійснення доказування певними доказами, вільного розпорядження своїми процесуальними правами.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існує спір щодо участі позивача у вихованні їхньої з відповідачкою спільної дитини та спілкуванні з нею.
Заперечуючи проти вимог ОСОБА_1 , представник відповідачки у підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про призначення судової психологічної експертизи для з'ясування можливого негативного впливу спілкування батька з дитиною.
За частиною 3 статті 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Відповідно до ч. 1 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Суд призначає експертизу у справі згідно статті 103 ЦПК України за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд.
Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. При цьому учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Відповідно до положень статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Таким чином до предмету доказування при вирішенні справи щодо участі батьків у вихованні дитини входять фактичні обставини щодо характеру відносин, які склалися між батьками та дитиною, прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Тобто з'ясування психологічних особливостей відносин, які склалися між позивачем та донькою ОСОБА_11 , має суттєве значення для правильного вирішення спору щодо участі батька у вихованні дитини і для з'ясування таких обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері психології.
Згідно із розділом VI «Психологічна експертиза» Науково-методичних рекомендацій
з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08 жовтня 1998 року у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5 об'єктом психологічної експертизи є психічно здорові особи (підозрюваний, обвинувачений, підсудний, виправданий, засуджений, свідок, потерпілий, позивач, відповідач: малолітні; неповнолітні; дорослого та похилого віку). Психологічна експертиза встановлює ті особливості психічної діяльності та такі їх прояви в поведінці особи, які мають юридичне значення та викликають певні правові наслідки. Основним завданням психологічної експертизи є визначення у підекспертної особи: індивідуально-психологічних особливостей, рис характеру, провідних якостей особистості; мотивотвірних чинників психічного життя і поведінки; емоційних реакцій та станів; закономірностей перебігу психічних процесів, рівня їхнього розвитку та індивідуальних її властивостей.
За такого з урахуванням характеру спору, змісту заявлених позовних вимог та обставин, які підлягають з'ясування у справі, суд обґрунтовано задовольнив клопотання представника відповідачки про призначення судової психологічної експертизи, оскілки такий висновок є допустимим та належним доказом по спорах даної категорії.
При вирішенні питання про призначення експертизи суд також вірно виходив з того, що повне та всебічне з'ясування обставин справи буде відповідати найкращим інтересам дитини, а також, що при підготовці висновку органу опіки та піклування щодо вирішення спору спілкування дитини сторін з психологом не проводилося, відповідний висновок не складався.
За такого колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив клопотання про призначення судової психологічної експертизи, такий висновок відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому в силу статті 375 ЦПК України відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги як безпідставні.
Так, посилання на те, що проведення психологічної експертизи може негативно вплинути на доньку сторін, є припущенням та не ґрунтується на доказах.
Викладення в апеляційній скарзі обставин щодо неприязних стосунків, які склалися між сторонами, їх причин, перешкоджання відповідачки у спілкуванні батька з дитиною, мають з'ясовуватися при вирішення спору по суті і не є підставою для відмови у призначенні психологічної експертизи.
Стосовно ненадання оцінки судом першої інстанції висновку органу опіки та піклування щодо участі батька у спілкуванні з дитиною, то оцінка такому висновку дається судом при вирішенні спору по суті.
Щодо аргументів про відсутність підстав для призначення у справі психологічної експертизи, то з огляду на характер спору, положення статті 159 СК України для повного встановлення обставин, які мають значення для справи, є підстави для призначення вказаної експертизи.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що в обґрунтування наявності підстав призначення судової психологічної експертизи був наданий лише один доказ - Аналіз результатів психологічних досліджень ОСОБА_7 , учениці 1-В класу Миколаївської загальноосвітньої І-ІІІ ступенів шкоди №22, не заслуговують на увагу, оскільки суд, постановляючи оскаржувану ухвалу не брав цей аналіз до уваги.
З огляду на результати розгляду апеляційної скарги відсутні передбачені статтею 141 ЦПК України підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т.М. Базовкіна
Судді: Л.М. Царюк
Ж.М. Яворська
Повний текст постанови виготовлено 16 липня 2020 року