15.07.20
22-ц/812/1223/20
Справа № 487/6950/18
Провадження №22-ц/812/1223/20
15 липня 2020 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого: Темнікової В.І.,
суддів: Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В.,
із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,
за участі позивачки - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 червня 2020 року про відмову ухвалити додаткове рішення, постановлену під головуванням судді Карташевої Т.А., в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом,-
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 березня 2020 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом.
25 травня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва із заявою про стягнення судових витрат, в якій просить суд стягнути з позивачки ОСОБА_1 на його користь судові витрати в сумі 4625,00 грн.
В обґрунтування заяви зазначав, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до нього про усунення від права на спадкування за законом після смерті їх матері. Під час слухання справи для захисту своїх інтересів ОСОБА_2 звернувся до юридичної консультації Заводського району, де 14.11.2018 року між ОСОБА_2 з однієї сторони та Адвокатським об'єднанням «Миколаївська обласна колегія адвокатів» в особі адвоката Ютовця Олексія Олексійовича з іншої сторони, було укладено Договір про надання правової допомоги № Ю-13, при цьому відповідно до квитанції ним сплачено 3725 грн. за послуги адвоката (з урахуванням складності справи, часу, об'єму роботи, складання відзиву тощо).
Крім того, зазначає, що він поніс витрати на оформлення довіреності - 400 грн., яка знаходиться в справі, оскільки є інвалідом першої групи та не завжди міг прибути в судове засідання, а також витрати пов'язані з проїздом, поштовими переказами та виготовленням копій матеріалів - 500 грн.
Посилаючись на положення п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України просив суд стягнути з позивачки на його користь понесені ним судові витрат в розмірі 4625 грн.
22 червня 2020 року Заводським районним судом м. Миколаєва постановлено ухвалу про відмову в задоволені заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на її незаконність та необґрунтованість, просив скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на його користь судових витрат в сумі 4625 грн.
В судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, надавши пояснення аналогічні змісту апеляційної скарги.
Позивачка ОСОБА_1 не визнала доводи апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, що з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч.8 ст. 268 ЦПК України після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст. 430 цього Кодексу.
Частиною 4 ст. 270 ЦПК України передбачено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Як роз'яснив Верховний Суд України в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК України ( в редакції на час ухвалення постанови Пленуму); воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Додаткове рішення може ухвалити лише той склад суду, що
ухвалив рішення в даній справі. В іншому разі особа має право
звернутися до суду з тими ж вимогами на загальних підставах. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви. У порядку, визначеному статтею 220 ЦПК України, може бути ухвалено додаткове рішення й щодо заочного рішення.
Отже, додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених законом, і воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.
Постановляючи ухвалу, яка є предметом перегляду у даній справі, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.03.2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом відмовлено.
Відповідно до матеріалів справи відповідачем в судовому засіданні, що відбулось 13.03.2020 року, не було зроблено заяви про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів, як це передбачено ст. 246 ЦПК України, що підтверджується протоколом судового засідання та його звукозаписом. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що в задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.
Проте повністю з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.
Судові витрати відповідно до ст. 133 ЦПК України складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Порядок розподілу судовий витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України.
Як правильно зазначено судом першої інстанції в тексті ухвали, відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно ст. 246 ЦПК якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч.2 ст. 246 ЦПК України). У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 270 цього Кодексу (ч.3 ст. 246 ЦПК України).
У разі виконання зазначених вимог закону, суд згідно п.5 ч.7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині рішення також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.
Матеріали справи свідчать про те, що в судових засіданнях у справі неодноразово приймав участь представник відповідача- адвокат Ютовець О.О., а в судових засіданнях 29 листопада 2019р., 24 лютого 2020р. та 13 березня 2020р., яке закінчилося ухваленням рішення, приймали участь як відповідач ОСОБА_2 , так і його представник- адвокат Ютовець О.О.
Проте, як убачається з матеріалів справи, відповідач не виконав вимоги ст. 141 та ст. 246 ЦПК України, оскільки не надав жодних доказів понесених ним витрат до закінчення судових дебатів та не зробив відповідну заяву з цього приводу до закінчення судових дебатів у справі, а також не подав такі докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
Відповідно до вимог пункту 8 статті 141 ЦПК України у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд першої інстанції, встановивши вказані обставини, дійшов правильного висновку про те, що позивач не виконав вимоги ст. 141 та 246 ЦПК України, проте в супереч положенням пункту 8 ст. 141 ЦПК України не залишив заяву ОСОБА_2 без розгляду, а відмовив в ухваленні додаткового рішення у справі.
При цьому судом не було враховано, що з системного аналізу зазначених норм права випливає, що суд може відмовити в ухваленні додаткового рішення після розгляду по суті заяви про стягнення судових витрат у разі встановлення необґрунтованості вимог, викладених в заяві про стягнення судових витрат. У разі ж встановлення порушення порядку подачі доказів та заяви про стягнення понесених судових витрат не наданих учасником справи через наявність поважних причин до закінчення судових дебатів, визначених в ч.8 ст.141 та ст. 246 ЦПК України суд має залишити таку заяву без розгляду, а не виносити ухвалу про відмову у ухваленні додаткового рішення у справі.
За таких обставин ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 червня 2020 року слід скасувати, як таку, що винесена з порушенням норм процесуального права (п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України), та ухвалити у справі нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_2 про стягнення судових витрат залишити без розгляду.
Доводи апеляційної скарги, крім тих, з якими погодився суд апеляційної інстанції, не є підставою для задоволення апеляційної скарги та заяви ОСОБА_2 про стягнення судових витрат в повному обсязі.
При цьому колегія суддів вважає необхідним зазначити, що положення п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України, який передбачає, що під час ухвалення рішення суд вирішує також питання як розподілити між сторонами судові витрати, слід застосовувати в сукупності з положеннями ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 червня 2020 року скасувати, та ухвалити у справі нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_2 про стягнення судових витрат залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий В.І. Темнікова
Судді: Т.З. Бондаренко
Т.В. Крамаренко
Повний текст постанови складено 16 липня 2020 року.