Дата документу Справа № 359/2605/20
ЄУ № 359/2605/20 Головуючий в 1 інстанції Мануйлова Н.Ю.
Провадження №33/807/519/20 Доповідач в 2 інстанції Тютюник М.С.
Категорія ст.124 КУпАП
10 липня 2020 року місто Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Тютюник М.С., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 травня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
29 травня 2020 року постановою судді Вільнянського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Вперше із апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження ОСОБА_1 звернувся до суду 16 червня 2020 року.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 червня 2020 року в задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження було відмовлено, у зв'язку із ненаданням доказів причин пропуску строку, які, на думку апелянта, є поважними (а.с.44).
3 липня 2020 року ОСОБА_1 повторно звернувся із апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження (а.с.49-51).
В обґрунтування необхідності поновлення строку на оскарження постанови суду першої інстанції, апелянт посилається на те, що суд розглянув справу без його участі, копію постанови судом направлено лише 10.06.2020 року, постанова надіслана до ЄДРСР 09.06.2020 року. Крім того, зазначає, що судову повістку не отримував, підпис у поштовому повідомленні не його, за даним фактом він звернувся до відділу поліції із відповідною заявою. Копію постанови отримав поштою 13.06.2020 року, тому вважає пропущений ним строк з поважних причин.
Ознайомившись з матеріалами справи, перевіривши доводи клопотання ОСОБА_1 та подані ним докази, приходжу до висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Отже, за вище наведеною нормою строк на подачу апеляційної скарги обчислюється не з моменту ознайомлення з постановою судді чи з моменту отримання її копії, а саме з моменту її винесення.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 знав про існування справи про адміністративне правопорушення відносно нього за ст. 124 КУпАП, що підтверджується його підписом у протоколі, (а.с. 2), також йому було відомо і про дату судового засідання, призначеного на 29.05.2020 року, що підтверджується поштовим повідомленням та заявою про відкладення розгляду справи (а.с. 32,33).
Крім того, ОСОБА_1 вже звертався до суду апеляційної інстанції з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 травня 2020 рокуі обставини, викладені в його клопотанні вже були предметом розгляду в суді апеляційної інстанції.
За фактом розгляду клопотання ОСОБА_1 Запорізьким апеляційним судом 19 червня 2020 року було ухвалено постанову про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 з дослідженням всіх доводів, які, на думку, апелянта, свідчать про причини поважності пропуску строку апеляційного оскарження.
Відповідно до ч.10 ст.294 КУпАП, постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Звертаючись до суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 посилається на аналогічні обставини, які вже були предметом перевірки і не засвідчують поважності і істотності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Доводи апелянта про те, що підпис у поштовому повідомленні не його, що підтверджуються письмовими поясненнями листоноші не заслуговують на увагу, оскільки письмові покази листоноші не засвідчені належним чином уповноваженою особою «Укрпошти».
Нових обставин щодо поважності причин пропуску строку на оскарження, які б не досліджувались апеляційним судом при прийнятті рішення від 19 червня 2020 року про відмову в поновленні строку апеляційного оскарження не надано.
За таких обставин, з урахуванням чітко визначеного статтею 294 КУпАП порядку оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності нових документально обґрунтованих доказів, які б свідчили про необхідність поновлення строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, вважаю за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.
Чинні норми КУпАП стосовно права на оскарження постанови місцевого суду у справі про адміністративні правопорушення забезпечують за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., законну мету і не порушують саму сутність цього права.
Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Мельник проти України", норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження і перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. (Рішення у справі " ОСОБА_2 Шевченко проти України" п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року).
Наведена ініціатором відповідного клопотання причина пропуску строку на апеляційне оскарження не перебуває у площині поважних причин, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто такі, що не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами, труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до апеляційної інстанції у строк, визначений законом і такі обставини мають бути підтверджені скаржником.
Отже, наявність суттєвих перешкод у своєчасній реалізації ОСОБА_1 права на апеляційне оскарження судового рішення, строк якого згідно ст.294 КУпАП обчислюється з дня винесення постанови, ініціатором клопотання не наведені і апеляційним судом не встановлені, що у своїй сукупності засвідчує відсутність поважних причин пропуску строку на оскарження.
З урахуванням вказаного, а також того, що ОСОБА_1 не був позбавлений права оскаржити судове рішення у строки передбачені КУпАП, суд вважає за необхідне відмовити у поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 травня 2020 року.
Оскільки у поновлені строку відмовлено, апеляційна скарга, у відповідності до вимог ст.294 КУпАП, повертається особі, яка її подала.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя
відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 травня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду М.С. Тютюник