Постанова від 15.07.2020 по справі 234/12481/17

Єдиний унікальний номер 234/12481/17

Номер провадження 22-ц/804/11/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Азевича В.Б.,

суддів: Канурної О.Д., Мальованого Ю.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Кіприк Х.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Агапова П.В.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Бахмут Донецької області цивільну справу №234/12481/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом (іншим ушкодженням здоров'я), за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 30 січня 2019 року у складі судді Марченко Л.М., повне судове рішення складено 08.02.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

22 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом.

З урахуванням уточненої позовної заяви, яка була подана 06 листопада 2018 року після проведення комісійної судово-медичної експертизи, зазначав, що 22 травня 2007 року о 21 годині відповідач під час керування транспортним засобом Chevrolet Lacetti, державний номер НОМЕР_1 , порушив Правила дорожнього руху та скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_1 , внаслідок чого потерпілому (позивачу) були заподіяні: закрита поєднана краніоспінальна травма: забій головного мозку легкого ступеня, перелом за типом тріщини склепіння черепа з переходом на основу, перелом кісток носа, закритий переломо-підвивих сьомого шийного хребця, перелом дужки шостого шийного хребця з тетрапорізом, множинні садна обличчя, голови, тулуба і кінцівок, забиті рани чола та правого плеча.

Вироком Краматорського міського суду Донецької області від 14 лютого 2012 року, який змінений вироком Апеляційного суду Донецької області від 08 червня 2012 року та ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 30 травня 2014 року у зв'язку із нововиявленими обставинами, ОСОБА_2 був засуджений за частиною 2 статті 286, частиною 1 статті 135 КК України.

Посилаючись на те, що на час травмування він працював в ТОВ "Краматорськтеплоенерго", його заробітна плата за лютий 2007 року складала 1 969,89 грн., за березень 2007 року - 1 678,30 грн., за квітень 2007 року - 1 496,22 грн., а середньомісячна заробітна плата за три місяці перед ДТП складала 1 714,80 грн., тобто менше ніж п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Оскільки внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_2 він отримав каліцтво та на 70% втратив працездатність, тому втрачений ним заробіток за період з 01 червня 2007 року по 31 липня 2017 року відповідно до статті 1197 ЦК України, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, складає 475 958,00 грн. (679 940 грн. х 70%). Враховуючи ту обставину, що група інвалідності йому встановлена безстроково, просив стягнути з відповідача на його користь на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом:

- втрачений ним заробіток за період з 01 червня 2007 року по 31 липня 2017 року в розмірі 475 958,00 грн.;

- втрачений ним заробіток (дохід) за період, починаючи з серпня 2017 року до відновлення працездатності, щомісячно 70% від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством України на відповідний місяць;

- витрати на санаторно-курортне лікування з 11 жовтня 2013 року по 01 листопада 2013 року в сумі 1 239 грн., з 15 червня 2017 року по 02 липня 2017 року в сумі 1 608 грн., всього 2 847 грн. (а.с. 1 - 4, а.с. 237 - 238 т. 1).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та мотиви його прийняття

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 30 січня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкоду, заподіяну внаслідок каліцтва (ушкодження здоров'я):

- втрачений заробіток (дохід) за період з 01 червня 2007 року по 31 липня 2017 року в розмірі 475 958,00 грн. та додаткові витрати на санаторно-курортне лікування у розмірі 2 847,00 грн., всього 478 805,00 грн.;

- втрачений заробіток (дохід) в розмірі 70% від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством України на відповідний місяць, щомісяця, починаючи з серпня 2017 року до відновлення працездатності;

- судові витрати в розмірі 13,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 5 492,80 грн. (а.с. 20 - 23 т. 2).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вироком Краматорського міського суду Донецької області від 14 лютого 2012 року, який скасовано в частині призначення покарання та вирішення цивільного позову вироком Апеляційного суду Донецької області від 08 червня 2012 року, ОСОБА_2 визнано винним за частиною 2 статті 286, частиною 1 статті 135 КК України, та яким доведена його вина в завданні потерпілому ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень.

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 08 червня 2012 року, який ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 30 травня 2014 року був змінений за нововиявленими обставинами - з вироку виключено посилання на заподіяння потерпілому ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень у вигляді перелому кісток носа, доведена вина ОСОБА_2 у завданні потерпілому ОСОБА_1 внаслідок ДТП тяжких тілесних ушкоджень: закрита поєднана краніоспінальна травма: забій головного мозку легкого ступеня, перелом по типу тріщини зводу черепа з переходом на основу, закритий переломо-підвивих 7-го шийного хребця, перелом дужки 6-го шийного хребця з тетрапарезом, множинні садна обличчя, голови, тулубу та кінцівок, забиті рани чола та правого плеча.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України наслідки дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини ОСОБА_2 , у вигляді заподіяння потерпілому ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень, а також причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями ОСОБА_2 та наслідками, що настали, доведені вироком суду, який набрав законної сили, та додатковому доведенню не підлягають.

Згідно досліджених довідок МСЕК, копії пенсійного посвідчення позивачу ОСОБА_1 було встановлено другу, а потім третю групу інвалідності, під час чергового огляду МСЕК 21 березня 2013 року третю групу інвалідності ОСОБА_1 встановлено безстроково.

Визначаючи розмір відшкодування, суд першої інстанції виходив з висновку комісійної судово-медичною експертизи № 74 від 19 червня - 07 вересня 2018 року, яка проведена у цій цивільній справі.

Згідно довідки ТОВ "Краматорськтеплоенерго" № 76 від 12 липня 2017 року ОСОБА_1 з 01 січня 2007 року працював на посаді архіваріуса та його нарахований заробіток склав: за лютий 2007 року - 1 969,89 грн., за березень 2007 року - 1 678,30 грн., за квітень 2007 року - 1 496,22 грн., виходячи з якого середньомісячний заробіток за три останні календарні місяці перед ушкодженням здоров'я складав 1 714,80 грн.

Оскільки середньомісячний заробіток (дохід) позивача є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати (мінімальна заробітна плата на момент ушкодження здоров'я ОСОБА_1 та втрати ним працездатності складала 420 грн.), суд дійшов висновку, що розмір втраченого позивачем заробітку (доходу) відповідно до частини першої статті 1197 ЦК України слід обчислювати, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Також суд стягнув з відповідача на користь позивача на відшкодування додаткових витрат на санаторно-курортне лікування у розмірі 2 847,00 грн., на підтвердження яких надані нележні та достовірні докази.

При цьому суд зазначив, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я (а.с. 20 - 23 т. 2).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Краматорського міського суду Донецької області від 30 січня 2019 року та закрити провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано належних та достовірних доказів щодо втрати ним працездатності.

Суд не перевірив медичні документи позивача та ухвалив судове рішення на підставі сфальсифікованого висновку експерта № 74 КЗОЗ "Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи" від 19 червня - 07 вересня 2018 року, неправдивих свідчень позивача ОСОБА_1 щодо отриманих ним внаслідок ДТП тілесних ушкоджень.

Висновок експерта № 74 від 19 червня - 07 вересня 2018 року вважає сфальсифікованим, оскільки у ньому зазначені тілесні ушкодження, які ОСОБА_1 внаслідок ДТП 22 травня 2007 року не отримував, а саме: заподіяна поєднана травма тіла у вигляді закритого уламкового перелому лівої стегнової кістки зі зміщенням, ушкодженням судинно-нервового пучка, відкритого перелому правого наколінника, закритого перелому лівого наколінника, закритого перелому 8-9 ребер ліворуч, забитої рани підборіддя. В матеріалах справи відсутні медичні документи, які підтверджують ці ушкодження. В матеріалах кримінального провадження, у вироку суду щодо нього таких даних також не має. Саме ці фіктивні данні про закритий уламковий перелом лівої стегнової кістки зі зміщенням, ушкодження судинно-нервового пучка, відкритого перелому правого наколінника, закритого перелому лівого наколінника стали основними при визначенні втрати працездатності ОСОБА_1 .

Надані на експертизу карти амбулаторного хворого № НОМЕР_2 , № 64212 на ім'я ОСОБА_1 викликають сумніви, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про витребування цих карт судом з медичних закладів. При призначенні експертизи суд не врахував його думку про те, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи та приховав від нього медичні карти № 20233, № 64212.

Суд не надав мотивовану оцінку всім зібраним у справі доказам та незаконно визнав сфальсифікований висновок експерта № 74 від 19 червня - 07 вересня 2018 року належним доказом. Висновок експерта про втрату ОСОБА_1 70% працездатності вважажє незаконним, оскільки експертиза ґрунтується на підроблених медичних документах невідомого походження.

Вважає, що без витребування з медичних установ оригіналів медичних документів на ім'я ОСОБА_1 , справ та експертних висновків МСЕК щодо встановлення ОСОБА_1 групи інвалідності, неможливо встановити дійсний відсоток втрати працездатності ОСОБА_1 та відповідно втрачений ним заробіток.

Також зазначає, що відносно ОСОБА_1 внесено відомості до ЄРДР за № 12014050390000403 від 18 лютого 2014 року за частиною 1 статті 384 КК України, яка перекваліфікована на частину 1 статті 358 КК України, а тому його свідчення є недопустимими.

Суд не дослідив у повному обсязі надані ним докази і, як наслідок, неправильно встановив обставини, які мають значення для справи (а.с. 31 - 33 т. 2).

Аргументи учасників справи

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Краматорського міського суду Донецької області від 30 січня 2019 року залишити без змін.

Зазначає, що отримання позивачем тяжких тілесних ушкоджень не потребує доказування, оскільки цей факт встановлений судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Щодо висновку експерта № 74 КЗОЗ "Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи" від 19 червня - 07 вересня 2018 року посилається на те, що експертиза проводилась на підставі ухвали суду компетентною експертною установою, її висновки узгоджуються з іншими доказами по справі (а.с. 56 - 57 т. 2).

Провадження (рух справи) в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 10 квітня 2019 року за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 відкрито апеляційне провадження (а.с. 51 - 52 т. 2).

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 23 квітня 2019 року справу було призначено до розгляду у судовому засіданні на 15 травня 2019 року (а.с. 61 - 62 т. 2).

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 21 червня 2019 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Агапова П.П. задоволено. У справі призначено додаткову комісійну судово-медичну експертизу, проведення якої доручено експертам КЗОЗ "Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи". Провадження у справі на час проведення експертизи було зупинено (а.с. 186 - 199 т. 2).

05 лютого 2020 року до апеляційного суду надійшов висновок експерта № 54 КЗОЗ "Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи" за період з 08 липня 2019 року по 27 січня 2020 року (а.с. 2, а.с. 3 - 30 т. 2).

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 10 лютого 2020 року цивільну справу призначено у судове засідання на 19 лютого 2020 року для вирішення питання про поновлення апеляційного провадження у справі та продовження розгляду справи (а.с. 31 т. 3).

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 01 липня 2020 року апеляційне провадження у справі відновлено та продовжено розгляд справи (а..с т. 3).

У судовому засіданні 01 липня 2020 року відповідач ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Агапов П.В. проти доводів апеляційної скарги запреречували, просили ухвалити рішення з урахуванням висновків додаткової комісійної судово-медичної експертизи щодо проценту втрати ОСОБА_1 професійної працездатності.

Позиція апеляційного суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що вироком Краматорського міського суду Донецької області від 14 лютого 2012 року, який змінений вироком Апеляційного суду Донецької області від 08 червня 2012 року, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частиною 1 статті 135, частиною 2 статті 286 КК України, а саме в тому, що він 22 травня 2007 року біля 21 годині, керуючи автомобілем CHEVROLET LACETTI, держномер НОМЕР_3 , рухався по проїзній частині вулиці Шкадінова у м. Краматорськ з боку вулиці Паркова, в напрямку вулиці Південна, допустив порушення пунктів 1.5, 2.3, 12.3 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_1 , який рухався попереду у попутному напрямку. Після скоєння ДТП водій ОСОБА_2 в порушення пункту 2.10 Правил дорожнього руху України з місця події зник.

Внаслідок ДТП потерпілому ОСОБА_1 були заподіяні:

закрита поєднана краніоспінальна травма: забиття головного мозку легкого ступіню, перелом за типом тріщини зведення черепа з переходом на основу, перелом кісток носа, закритий переломо-подвивих сьомого шийного хребця, перелом дужки шостого шийного хребця з тетрапорезом, множинні садна обличчя, голови, тулубу та кінцівок, забиті рани лобу та правого плеча, які утворилися від дії тупих предметів або при ударі об такі, можливо, в зазначений термін та при вказаних обставинах (тобто в умовах дорожньо-транспортної події), які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя та є небезпечними для життя та при звичайному перебігу можуть закінчуватися смертю.

Порушення засудженим ОСОБА_2 вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України знаходиться в причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної події, що настали.

Крім того, 22 травня 2007 року біля 21 годині водій ОСОБА_2 , будучи учасником ДТП на вулиці Шкадинова у місті Краматорськ, в районі опори ЛЕП № 6, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження внаслідок наїзду на велосипедиста ОСОБА_1 , поставив потерпілого в небезпечний для життя стан та, діючи умисно, усвідомлюючи ступінь тяжкості наслідків травмування потерпілого, що останній в темний час доби залишається лежати на проїжджій частині дороги, знаходячись у безпорадному, небезпечному для життя стані, внаслідок якого позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження, піддавався небезпеці повторного переїзду іншим транспортним засобом, маючи реальну можливість надати йому допомогу, не прийняв належних заходів з надання потерпілому необхідної допомоги і, побоючись відповідальності за скоєнє, з місця події зник (а.с. 5 - 8, а.с. 9 - 11, а.с. 133 - 135, а.с. 141 - 144 т. 1).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2012 року вирок Апеляційного суду Донецької області від 08 червня 2012 року у кримінальній справі № 1-669/11 щодо ОСОБА_2 залишено без змін (а.с. 136 - 137 т. 1).

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 30 травня 2014 року вирок Апеляційного суду Донецької області від 08 червня 2012 року змінено за нововиявленими обставинами - з вироку суду виключено посилання на заподіяння потерпілому ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень у вигляді перелому кісток носа. В решті вирок Апеляційного суду Донецької області від 08 червня 2012 року - залишено без змін (а.с. 12 - 13, а.с. 138 т. 1).

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до статті 1291 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Отже, наслідки скоеного відповідачем ОСОБА_2 злочину, а саме, заподіяння позивачу ОСОБА_1 22 травня 2007 року тілесних ушкоджень:

закрита поєднана краніоспінальна травма: забиття головного мозку легкого ступіню, перелом за типом тріщини зведення черепа з переходом на основу, перелом кісток носа, закритий переломо-подвивих сьомого шийного хребця, перелом дужки шостого шийного хребця з тетрапорезом, множинні садна обличчя, голови, тулубу та кінцівок, забиті рани лобу та правого плеча, встановлені вироком Краматорського міського суду Донецької області від 14 лютого 2012 року, який змінений вироком Апеляційного суду Донецької області від 08 червня 2012 року та ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 30 травня 2014 року, який набрав законної сили та є обов'язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки цих дій.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем не надано належних та достовірних доказів щодо втрати ним працездатності, що суд не перевірив медичні документи позивача та ухвалив судове рішення на підставі сфальсифікованого висновку експерта № 74 КЗОЗ "Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи" від 19 червня - 07 вересня 2018 року та неправдивих свідчень позивача ОСОБА_1 щодо отриманих ним внаслідок ДТП тілесних ушкоджень, є необґрунтованими.

Не погоджуючись з вироком Краматорського міського суду Донецької області від 14 лютого 2012 року, який змінений вироком Апеляційного суду Донецької області від 08 червня 2012 року та ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 30 травня 2014 року, відповідач ОСОБА_2 неодноразово подавав заяви про його перегляд щодо заподіяних потерпілому ОСОБА_1 тілесних ушкоджень.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області від 01 червня 2017 року заява ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Донецької області від 08 червня 2012 року залишена без задоволення. ОСОБА_2 роз'яснено, що ухвала апеляційного суду не позбавляє його права на звернення з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Краматорського міського суду Донецької області від 14 лютого 2012 року до Краматорського міського суду Донецької області.

Як зазначено в ухвалі, засуджений ОСОБА_2 просить вирок апеляційного суду скасувати і винести нове судове рішення, яким провадження по справі закрити за відсутністю у його діях складу злочину. В обґрунтування заяви посилається на те, що ним отримані нові дані, які підтверджують, що потерпілий ОСОБА_1 не отримував тяжких тілесних ушкоджень, а результати медичних досліджень і висновки судово-медичних експертиз сфальсифіковані. На підтвердження додає висновки спеціалістів у галузі судово-медичних досліджень. Крім того, вказує, що докази по справі щодо нього були умисно підроблені органами досудового розслідування у змові з потерпілим.

Залишаючи заяву ОСОБА_2 без задоволення, апеляційний суд виходив з того, що з матеріалів кримінальної справи вбачається, що фактичні обставини вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, у тому числі та обставина, що саме ОСОБА_2 порушив правила безпеки дорожнього руху і вчинив наїзд автомобілем на потерпілого ОСОБА_1 , внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження, були встановлені вироком Краматорського міського суду Донецької області від 14 лютого 2012 року. У цьому ж вироку було дано аналіз дослідженим судом першої інстанції доказам, перевірено їх допустимість і достовірність, зроблено висновок про доведеність вини ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що призвели до заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.

Ухвалою судді Краматорського міського суду Донецької області від 21 вересня 2017 року відмовлено у відкритті провадження за нововиявленими обставинами за заявою ОСОБА_2 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Ухвалою судді судової палати з розгляду кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області від 06 квітня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 21 вересня 2017 року про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (а.с. т. 3).

Ухвалою судді Краматорського міського суду Донецької області від 27 лютого 2019 року відмовлено у відкритті провадження за нововиявленими обставинами за заявою ОСОБА_2 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (а.с. т. 3). Ухвала суду згідно матеріалів справи № 1-669/11 не оскаржувалася.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що внаслідок дорожньо-транспортної події, яка сталася з вини ОСОБА_2 , потерпілому ОСОБА_1 завдані тяжкі тілесні ушкодження:

закрита поєднана краніоспінальна травма: забиття головного мозку легкого ступіню, перелом за типом тріщини зведення черепа з переходом на основу, перелом кісток носа, закритий переломо-подвивих сьомого шийного хребця, перелом дужки шостого шийного хребця з тетрапорезом, множинні садна обличчя, голови, тулубу та кінцівок, забиті рани лобу та правого плеча, а також причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями ОСОБА_2 та наслідками, що настали, доведені вироком суду, що набрав законної сили, та додатковому доведенню не підлягають.

За загальним правилом майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).

Як передбачено статтею 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що на час ДТП позивач ОСОБА_1 працював за трудовим договором, а саме слюсарем з обслуговування теплових мереж IV групи ТОВ "Краматорськтеплоенерго", що підтверджується довідкою ТОВ "Краматорськтеплоенерго" № 76 від 12 липня 2017 року, яка була надана позивачем до суду першої інстанції (а.с. 18 т. 1), та копією трудової книжки ОСОБА_1 , яка надана до суду апеляційної інстанції (а.с. 104 - 105 т. 2). Згідно зазначених доказів ОСОБА_1 з 07 жовтня 2007 року, тобто після ушкодження здоров'я, переведений архіваріусом у відділ діловодства ТОВ "Краматорськтеплоенерго", де працює по теперішній час (а.с. 104 - 105 т. 2).

Матеріалами справи доведено, що після ДТП ОСОБА_1 визнано інвалідом за загальним захворюванням (наслідки травми), а саме: з 05 вересня 2007 року до 01 листопада 2009 року йому була встановлена 2 група інвалідності (а.с. 122 т. 1, а.с. 135 т. 2), з 01 листопада 2009 року по теперішній час - 3 група інвалідності (а.с. 122 - 123 т. 1, а.с. 136, а.с. 137, а.с. 138 т. 2).

На підставі матеріалів справи та медекспертної справи ОСОБА_1 апеляційним судом встановлено, що позивачу вперше встановлена група інвалідності 06 вересня 2007 року Міжрайонною МСЕК м. Краматорська Донецького обласного центру медико-соціальної експертизи - друга група інвалідності за загальним захворюванням з 05 вересня 2007 року на строк до 01 жовтня 2008 року; за висновком про умови та характер праці - непрацездатний у звичайних умовах, праця у спеціально створених умовах, надомна праця (а.с. 122 - 123 т. 1, а.с. 135 т. 2).

06 жовтня 2008 року Міжрайонною МСЕК м. Краматорська Донецького обласного центру медико-соціальної експертизи позивачу повторно встановлена друга група інвалідності за загальним захворюванням на строк до 01 листопада 2009 року, строк враховано з 01 жовтня 2008 року; за висновком про умови та характер праці - протипоказана тяжка фізична праця.

03 листопада 2009 року Міжрайонною МСЕК м. Краматорська Донецького обласного центру медико-соціальної експертизи позивачу повторно встановлена третя група інвалідності за загальним захворюванням (порушення функцій руху) на строк до 01 грудня 2011 року; за висновком про умови та характер праці - праця без фізичних навантажень, обов'язкової участі обох рук, завданого темпу роботи, закидання голови, тривалого стояння та ходьби.

15 грудня 2009 року ОСОБА_1 був оглянутий на конфліктній обласній МСЕК № 4 Донецького обласного центру медико-соціальної експертизи та за результатами огляду йому підтверджена третя група інвалідності за загальним захворюванням, в тому числі і за патологією ЦНС, до 01 грудня 2011 року.

26 березня 2010 року ОСОБА_1 був оглянутий конфліктною обласною МСЕК № 1 Донецького обласного центру медико-соціальної експертизи та підтверджено рішення облМСЕК № 4 від 15.12.2009 року - третя група інвалідності за загальним захворюванням.

Такі висновки підтверджені і за результатами огляду ОСОБА_1 на обласній МСЕК № 4 Донецького обласного центру медико-соціальної експертизи 13 липня 2010 року.

06 грудня 2011 року Міжрайонною МСЕК м. Краматорська Донецького обласного центру медико-соціальної експертизи позивачу повторно встановлена третя група інвалідності за загальним захворюванням - наслідки травми ОРА на строк до 01 січня 2014 року, враховано строк з 01 грудня 2011 року; за висновком про умови та характер праці - праця без тяжких фізичних навантажень, тривалого стояння та ходьби, нічних змін, відряджень, висоти, біля механізмів та предметів, що рухаються та травмонебезпечні, неповний робочий день.

20 березня 2012 року ОСОБА_1 був оглянутий на обласній МСЕК № 4 Донецького обласного центру медико-соціальної експертизи та за результатами огляду йому підтверджена третя група інвалідності за загальним захворюванням за патологією ОРА, до 01 січня 2014 року.

05 жовтня 2012 року ОСОБА_1 був оглянутий обласною МСЕК № 1 Донецького обласного центру медико-соціальної експертизи та підтверджено рішення облМСЕК № 4 від 20.03.2012 року - третя група інвалідності за загальним захворюванням за патологією опорно-рухового апарату.

Рішенням Донецької обласної МСЕК № 4 від 21 березня 2013 року позивачу 3 група інвалідності за загальним захворюванням (патологія опорно-рухового апарату) встановлена безстроково. Висновок про умови та характер праці: праця без фізичних навантажень, тривалого стояння та ходьби, відряджень, нічних змін, перебування на висоті, біля рухающихся та травмонебезпечних предметів, неповним робочим днем. Рекомендовані заходи по відновленню працездатності: медикаментозне лікування, стаціонарне лікування, санаторно-курортне лікування, ЛФК, масаж (а.с. 124 т. 1).

20 грудня 2017 року Міжрайонною МСЕК м. Краматорська Донецького обласного центру медико-соціальної експертизи підтверджено рішення від 21 березня 2013 року; за висновком про умови та характер праці - може виконувати роботу без тяжких фізичних навантажень, тривалого стояння та ходьби, нічних змін, відряджень, висоти, біля механізмів та предметів, що рухаються та травмонебезпечні, неповний робочий день.

13 червня 2019 року Міжрайонною МСЕК м. Краматорська Донецького обласного центру медико-соціальної експертизи підтверджено третя група інвалідності за загальним захворюванням за наслідками травми опорно-рухового апарату довічно; за висновком про умови та характер праці - може працювати без фізичного напруження, тривалого стояння і ходіння, нічних змін, виконання робіт з ризиком травматизації, з неповним робочим днем.

Відповідно до статті 1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Для обчислення середньомісячного заробітку позивач ОСОБА_1 подав до суду довідку про його заробітну плату за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я, а саме, за лютий - квітень 2007 року.

Згідно довідки ТОВ "Краматорськтеплоенерго" № 76 від 12 липня 2017 року заробітна плата ОСОБА_1 складала: лютий 2007 року - 1 969,89 грн., березень 2007 року - 1 678,30 грн., квітень 2007 року - 1 496,22 грн. (а.с. 18 т. 1). Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що середньомісячний заробіток позивача ОСОБА_1 до ушкодження здоров'я складав 1 714,80 грн. (1 969,89 + 1 678,30 + 1 496,22) : 3).

Відповідно до статті 76 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" розмір мінімальної заробітної плати установлено з 1 квітня 2007 року - 420 гривень, з 1 липня 2007 року - 440 гривень та з 1 жовтня 2007 року - 460 гривень.

Оскільки середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого ОСОБА_1 , який до ушкодження здоров'я складав 1 714,80 грн., є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, який на час ушкодження здоров'я складав 2 100 грн. (420 х 5), суд першої інстанції правильно виходив з того, що розмір втраченого позивачем заробітку відповідно до статті 1197 ЦК України обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а не фактичного за місцем роботи.

Такі висновки апеляційного суду узгоджуються з правовими висновками, які викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року у справі № 237/1925/14-ц.

Відповідно до статті 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" встановлення групи інвалідності потерпілих, причини і часу її виникнення провадиться в усіх випадках медико-соціальними експертними комісіями - МСЕК. Ступінь втрати професійної працездатності (у процентах), потребу в додаткових видах допомоги визначають: МСЕК - якщо шкода була заподіяна у зв'язку з виконанням працівником трудових обов'язків (в тому числі на шляху до роботи і з роботи); судово-медичною експертизою - в решті випадків.

З метою визначення ступеня втрати позивачем працездатності судом першої інстанції ухвалою від 31 травня 2018 року була призначена комісійна судово-медична експертиза, на вирішення якої судом було поставлено питання: Який ступінь (у відсотках) стійкої втрати працездатності ОСОБА_1 , 1965 року народження, внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних йому ОСОБА_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 22 травня 2007 року (а.с. 151 - 152 т. 1).

Згідно висновку комісійної судово-медичною експертизи № 74 КЗОЗ "Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи" від 19 червня - 07 вересня 2018 року:

- громадянину ОСОБА_1 внаслідок ДТП 22 травня 2007 року заподіяна поєднана травма тіла у вигляді закритого уламкового перелому лівої стегнової кістки зі зміщенням, ушкодженням судинно-нервового пучка, відкритого перелому правого наколінника, закритого перелому лівого наколінника, закритого перелому 8-9 ребер ліворуч, забитої рани підборіддя, забою головного мозку;

при зверненні ОСОБА_1 за медичною допомогою в травматологічне відділення міської лікарні № 3 м. Краматорська 22 травня 2007 року йому було встановлено діагноз: "Закрита поєднана краніоспінальна травма: забій головного мозку легкого ступеню, лінійний перелом склепіння черепу з переходом на основу, перелом кісток носу, закритий переломо-підвивих сьомого шийного хребця, перелом дужки шостого шийного хребця з тетрапарезом, множинні садна обличчя, голови, тулуба та кінцівок, забиті рани чола та правого плеча", звідки він був переведений для подальшого лікування у вертебрологію НДІТО "Медицина", де проведено оперативне лікування та встановлено діагноз: "Поєднана гостра черепно-мозкова травма, забій головного мозку легкого ступеню, лінійний перелом лобної кістки справа з її переходом на основу, переломо-підвивих шостого шийного хребця, перелом дужки шостого шийного хребця, забій шийного відділу спинного мозку з синдромом неповного порушення провідності, множинні садна голови, тулуба та кінцівок, забійні рани голови та правого плеча. 05 червня 2007 року резекція тіла шостого шийного хребця, частково сьомого шийного хребця, передній аутометаллокорпородез. 25 червня 2007 року ревізія рани; закрите ушкодження зовнішньої дельтовидної зв'язки лівого гомілковостопного суглобу; екзема в проекції правого колінного суглобу";

на теперішній час маються наслідки перенесеної 22 травня 2007 року в побуті поєднаної краніоспінальної травми: забій головного мозку легкого ступеню, лінійний перелом лобної кістки з переходом на основу черепа, переломо-вивих шостого шийного хребця з переломом дужки, забій головного мозку, стан після операції 05 червня 2007 року (резекція тіла шостого, частково сьомого шийних хребців, передній аутометаллокорпородез) з синдромом Броун- ОСОБА_3 (правобічна гемігіпестезія, трипарез з переважанням паретичних явищ в лівих кінцівках: легкий в лівій руці та правій нозі, помірний в лівій нозі), порушення функції ходьби, порушення функції тазових органів (зі слів);

за станом здоров'я на момент огляду в комісії 29 серпня 2018 року, враховуючи дані медичних документів та огляду фахівцями, у ОСОБА_1 є постійна втрата загальної працездатності 70% згідно п.п. 2а, 6б Таблиці відсотків втрати загальної працездатності в результаті травм "Інструкції про порядок організації та проведення лікарсько-страхової експертизи" (а.с. 222 - 230 т. 1).

Визначаючи втрачений позивачем у зв'язку із ушкодженням здоров'я заробіток на підставі зазначеного висновку експерта, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до статті 1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності і лише за її відсутності - загальної працездатності.

Позивач на час дорожньо-транспортної події, яка сталася 22 травня 2007 року та внаслідок якої він отримав ушкодження здоров'я, працював, а тому для визначення розміру втраченого позивачем внаслідок ушкодження здоров'я заробітку (доходу) суд мав з'ясувати ступінь втрати позивачем не загальної працездатності, а професійної працездатності, а враховуючи, що вимоги про відшкодування втраченого заробітку заявлені за період, починаючи з 01 червня 2007 року, суд мав з'ясувати ступінь втрати позивачем працездатності не лише на час огляду позивача комісією експертів, а за весь період, починаючи з 01 червня 2007 року.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, що без правильного та обгрунтованого встановлення відсотку втрати працездатності позивача не можна правильно визначити втрачений позивачем заробіток, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотань відповідача про витребування медекспертної справи потерпілого ОСОБА_1 та її направлення судово-медичним експертам, необґрунтовано відмовив у задовленні клопотання про виклик у судове засідання судово-медичних експертів для роз'яснення висновку, є обґрунтованими.

До суду апеляційної інстанції відповідачем подана заява про виключення висновку судово-медичної експертизи № 74 від 19 червня 2018 - 07 вересня 2018 року з числа доказів з тих підстав, що цей висновок є сфальсифікованим, оскільки в ньому ОСОБА_1 приписані тілесні ушкодження, які він не отримував, а саме: поєднана травма тіла у вигляді закритого уламкового перелому лівої стегнової кістки зі зміщенням, ушкодженням судинно-нервового пучка, відкритого перелому правого наколінника, закритого перелому лівого наколінника, закритого перелому 8-9 ребер ліворуч, забитої рани підборіддя, які в жодному медичному документі не зазначені. Висновок № 74 викликає сумнів з приводу його достовірності та є підробленим (а.с. 79 т. 2).

Апеляційний суд вважає, що зазначене клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 11 статті 83 ЦПК України у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Отже, частина 11 статті 83 ЦПК України на висновок експерта, який наданий на підставі ухвали суду про призначення експертизи, не розповсюджується. Наявність сумнівів щодо достовірності висновку експерта усувається у інший - спеціальний спосіб, який встановлений статтею 113 ЦПК України.

Відповідно до статті 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Враховуючи, що для визначення втраченого ОСОБА_1 внаслідок каліцтва заробітку, що підлягає відшкодуванню, обов'язковим є визначення ступеня втрати саме професійної працездатності у відсотках і лише за її відсутності - загальної працездатності, що суд першої інстанції, призначаючи комісійну судово-медичну експертизу, на її вирішення не поставив питання щодо визначення стійкої втрати саме професійної працездатності позивача, у зв'язку з чим комісійною судово-медичною експертизою - висновок № 74 від 19 червня - 07 вересня 2018 року, позивачу визначена втрата загальної працездатності, що згідно висновку комісійної судово-медичною експертизи № 74 позивачу втрата працездатності визначена лише на момент його огляду у комісії 29 серпня 2018 року в той час як позивачем заявлені вимоги про відшкодування йому втраченого заробітку за період, починаючи з 01 червня 2007 року, що у судовому засіданні апеляційного суду судово-медичний експерт КЗОЗ "Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи" Воздіган С.О. пояснив, що визначити ОСОБА_1 ступінь втрати професійної працездатності за минулий час до його огляду 29 серпня 2018 року судово-медичними експертами можливо на підставі медичних документів МСЕК, що без визначення ступеня стійкої втрати професійної (а за її відсутності - загальної) працездатності позивача, за період починаючи з 01 червня 2007 року, суд був позбавлений можливості визначити розмір втраченого позивачем внаслідок ДТП заробітку за період з 01 червня 2007 року. З метою усунення неповноти з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, ухвалою Донецького апеляційного суду від 21 червня 2019 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Агапова П.П., яке було підтримано відповідачем ОСОБА_2 , у справі була призначена додаткова комісійна судово-медична експертиза, проведення якої доручено експертам КЗОЗ "Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи".

Згідно висновку експерта № 54 (експертиза почата 08 липня 2019 року; закінчена - 27 січня 2020 року) судово-медична експертна комісія КЗОЗ "Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи" дійшла таких висновків:

1. Зазначена у пункті 1 підсумків комісійної судово-медичної експертизи № 74 від 19.06.2018 року поєднана травма тіла у вигляді закритого уламкового перелому лівої стегнової кістки зі зміщенням, ушкодженням судинно-нервового пучка, відкритого перелому правого наколінника, закритого перелому лівого наколінника, закритого перелому 8-9 ребер ліворуч, забитої рани підборіддя, забою головного мозку, являється технічною помилкою.

Згідно наданих медичних документів ОСОБА_1 у нього внаслідок дорожньо- транспортної пригоди 22 травня 2007 року заподіяна поєднана краніоспінальна травма: забій головного мозку легкого ступеню, лінійний перелом лобної кістки з переходом на основу черепа, переломо-вивих 6-го шийного хребця з переломом дужки, забій спинного мозку з синдромом неповного порушення провідності, множинні садна голови, тулуба та кінцівок, забійні рани голови та правого плеча.

3, 4. При зверненні ОСОБА_1 за медичною допомогою в травматологічне відділення міської лікарні № 3 м. Краматорська 22 травня 2007року йому було встановлений діагноз: "Закрита поєднана краніоспінальна травма: забій головного мозку легкого ступеню, лінійний перелом склепіння черепу з переходом на основу, перелом кісток носу, закритий переломо - підвивих сьомого шийного хребця, перелом дужки шостого шийного хребця з тетрапарезом, множинні садна обличчя, голови, тулуба та кінцівок, забійні рани чола та правого плеча", звідки він був переведений для подальшого лікування у вертебрологію НДІТО "Медицина", де ОСОБА_1 проведено оперативне лікування і встановлено діагноз: "Поєднана гостра черепно-мозкова травма, забій головного мозку легкого ступеню, лінійний перелом лобної кістки справа ії переходом на основу, переломо-підвивих 6-го шийного хребця, перелом дужки шостого шийного хребця, забій шийного відділу спинного мозку з синдромом неповного порушення провідності, множинні садна голови, тулуба та кінцівок, забійні рани голови та правого плеча. 05 червня 2007 року: резекція тіла шостого шийного хребця, частково сьомого шийного хребця, передній аутометаллокорпородез. 25 червня 2007 року: ревізія рани. Закрите ушкодження зовнішньої дельтовидної' зв'язки лівого гомілковостопного суглобу. Екзема в проекції правого колінного суглобу".

На теперішній час у ОСОБА_1 маються наслідки перенесеної 22 травня 2007 року поєднаної краніоспінальної травми: забій головного мозку легкого ступеню, лінійний перелом лобної кістки з переходом на основу черепа, переломо-вивих 6-го шийного хребця з переломом дужки, забій спинного мозку, стан після операції 05 червня 2007року (резекція тіла 6-го, частково 7-го шийних хребців, передній аутометаллокорпородез) з синдромом Броун- ОСОБА_3 (правобічна гемігіпестезія, трипарез з переважанням паретичних явищ в лівих кінцівках: легкий в лівій руці та правій нозі, помірний в лівій нозі), порушення функції ходьби.

В наданих медичних документах до моменту травми відсутні будь-які дані за патологічні зміни зі сторони центральної нервової системи та шийного відділу хребта, тому комісія вважає, що між зазначеними тілесними ушкодженнями, які утворились в результаті дорожньо-транспортної пригоди 22 травня 2007 року та їх наслідками мається причинний зв'язок.

Оскільки стійкі наслідки формуються не раніше трьох місяців з моменту отримання краніоспінальної травми, слід вважати настання стійкої втрати професійної працездатності у ОСОБА_1 з 25 серпня 2007 року.

5. Беручи до уваги дані медичних документів та медекспертної справи, комісія вважає, що:

- згідно п. 10.3 додатку до "Правил проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи", затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995року № 6, у ОСОБА_1 була втрата 70% професійної працездатності на період із 25.08.2007 року до 01.11.2009 року;

- згідно п. 10.4 додатку до "Правил проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи" у ОСОБА_1 на період з 01.11.2009 року по теперішній час втрата професійної працездатності складає 45%.

6. Згідно медекспертної справи в актах огляду МСЕК при кожному визначенні групи інвалідності заповнюється індивідуальна програма реабілітації інваліда із зазначення рекомендацій щодо проходження санаторно-курортного лікування. Після проходження позачергового огляду для перегляду групи інвалідності в березні 2013 року та в грудні 2017 року у зазначених документах маються рекомендації щодо необхідності санаторно-курортного лікування з наявними наслідками травми.

2. Дослідивши надані КТ знімки ОСОБА_1 , 1965 р.н., комісія вважає що наявність трьох характерних ознак (киста в правій гемісфері, форма лобної пазухи, форма звивин та хід борозн головного мозку) на КТ знімках головного мозку Краматорського ЛДЦ від 25.05.2007 року та ДОКМО від 16.01.2011 рок дозволяє стверджувати, що вони належать одній особі.

Визначити належність КТ знімків шийного відділу хребта від 25.05.2007 року Краматорського ЛДЦ та від 19.01.2011 року ДОКТМО одній чи різним особам неможливо, так як вони виконані в різних режимах (а.с. 3 - 30 т. 3).

Відповідач заявляв клопотання про визнання додаткової комісійної судово-медичної експертизи №54 від 27 січня 2020 року недопустими, неналежним та недостовірним доказом, проте воно не підлягає задововленню з викладених вище підстав стосовно висновку судово-медичної експертизи № 74 від 19 червня 2018 - 07 вересня 2018 року.

Враховуючи зазначений висновок судово-медичної експертизи, доводи апеляційної скарги про те, що позивач до ДТП мав черепно-мозкову травму є недоведеними, жодних доказів на підтвердження цих доводів відповідачем суду не надано.

Згідно медекспертної справи, яка була об'єктом дослідження як суду апеляційної інстанції, так і при проведенні додаткової комісійної судово-медичної експертизи, медекспертна справа на ОСОБА_1 була заведена вперше 05-06 вересня 2007 року міжрайонною МСЕК м. Краматорськ Обласного центру медико-соціальної експертизи м. Донецьк у зв'язку із травмою внаслідок ДТП 22 травня 2007 року.

Доводи апеляційної скарги про ненадання позивачем доказів щодо втрати ним працездатності є необґрунтованими. Довідками МСЕК, матеріалами медекспертної справи, яка досліджувалася судом апеляційної інстанції та була направлена експертам для проведення додаткової комісійної судово-медичної експертизи, висновками комісійної судово-медичної експертизи підтверджено, що позивач після ДТП значно втратив працездатність, спочатку до 01 листопада 2009 року був визнаний інвалідом 2 групи, а з 01 листопада 2009 року є інвалідом 3 групи. Лише сам факт визнання позивача інвалідом свідчить про стійку часткову втрату ним працездатності.

Відповідно до статей 2, 3 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності. Інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Надані відповідачем висновок спеціаліста № 181/15 від 18.05.2015-26.05.2015 р., який виконаний державною установою "Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України" (а.с. 61 - 70 т. 1), Висновок експертного дослідження спеціалістів Центру судово-медичних послуг "МіБі-Лекс" у галузі судово-медичної експертизи від 15 лютого 2007 року (а.с. 71 - 96 т. 1), Висновок експертів з питань в галузі судово-медичної експертизи Центру судово-медичних послуг "МіБі-Лекс" від 25.05.2020 року (а. с. 176 - 202 т.3) не спростовують наявність у потерпілого ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, у заподіянні яких ОСОБА_2 визнаний винним вироком Краматорського міського суду Донецької області від 14 лютого 2012 року, який змінений вироком Апеляційного суду Донецької області від 08 червня 2012 року та ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 30 травня 2014 року, а лише містять недоліки проведених судово-медичних експертиз щодо ОСОБА_1 в межах кримінального провадження щодо ОСОБА_2 .

Враховуючи зазначене, висновок суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 втраченого заробітку (доходу), виходячи з втрати загальної працездатності 70% за весь період, починаючи з 01 червня 2007 року, не ґрунтується на законі, оскільки по-перше, врахуванню для визначення втраченого заробітку у цій справі підлягає втрата не загальної, а професійної працездатності (позивач на час спричинення йому шкоди здоров'ю працював за трудовим договором), а по-друге, стійка втрата працездатності ОСОБА_1 судово-медичною експертною комісією встановлена лише з 25 серпня 2007 року, а не з 01 червня 2007 року.

Відповідно до пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" в рішенні суд повинен навести точний розрахунок присуджених сум для відшкодування шкоди, зазначені строки їх виплати.

Відшкодування шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я складається зі щомісячних платежів (страхових виплат), що виплачуються протягом строку, на який встановлено втрату працездатності, та додаткових витрат, що виплачуються протягом строку, на який визначено потребу в них.

Суми на відшкодування шкоди (страхові виплати) мають присуджуватись потерпілому з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня встановлення професійного захворювання.

Відповідно до частини другої статті 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

Тобто, цивільним законодавством для охорони прав фізичних осіб встановлена можливість збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю у триваючих правовідносинах.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2018 року справі № 476/72/17 (провадження № 61-13283св18) зроблено висновок, що "відповідно до частини першої статті 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. Згідно з частиною другою статті 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду. Аналіз зазначеної норми закону дає підстави для висновку, що вона спрямована на забезпечення реальності захисту інтересів потерпілого й повноти відшкодування, оскільки відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, є тривалим у часі процесом. Таким чином, з моменту прийняття судом рішення про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, особа має право на його збільшення у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати".

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію (з доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 19.05.2011 р. № 3390-VI).

Отже, законодавством не передбачено обмеження строку, за який на користь потерпілого може бути стягнуто втрачений фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробіток.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 191/48/16-ц (постанова від 11 вересня 2019 року).

Відповідно до статті 59 Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік" установлено з 1 січня 2008 року розмір мінімальної заробітної плати 515 гривень, з 1 квітня 2008 року - 525 гривень, з 1 жовтня 2008 року - 545 гривень, з 1 грудня 2008 року - 605 гривень на місяць.

Відповідно до статті 55 Закону України від 26.12.2008 року № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" установлено з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати 605 гривень, з 1 квітня 2009 року - 625 гривень, з 1 липня 2009 року - 630 гривень, з 1 жовтня 2009 року - 650 гривень, з 1 листопада 2009 року - 744 гривні на місяць.

Відповідно до статті 53 Закону України від 27.04.2010 № 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" установлено на 2010 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 869 гривень, з 1 квітня - 884 гривні, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні.

Відповідно до статті 22 Закону України від 23.12.2010 року № 2857-VI "Про Державний бюджет України на 2011 рік" установлено на 2011 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 941 гривня, з 1 квітня - 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня - 1 004 гривні.

Відповідно до статті 13 Закону України від 22.12.2011 року № 4282-VI "Про Державний бюджет України на 2012 рік" установлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1 073 гривні, з 1 квітня - 1 094 гривні, з 1 липня - 1 102 гривні, з 1 жовтня - 1 118 гривень, з 1 грудня - 1 134 гривні.

Відповідно до статті 8 Закону України від 06.12.2012 року № 5515-VI "Про Державний бюджет України на 2013 рік" установлено у 2013 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня -1 147 гривень, з 1 грудня - 1 218 гривень.

Відповідно до статті 8 Закону України від 16.01.2014 року № 719-VII "Про Державний бюджет України на 2014 рік" установлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 1 218 гривень.

Відповідно до статті 8 Закону України від 28.12.2014 року № 80-VIII "Про Державний бюджет України на 2015 рік" установлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1 218 гривень, з 1 вересня - 1 378 гривень.

Відповідно до статті 8 Закону України від 25.12.2015 року № 928-VIII "Про Державний бюджет України на 2016 рік" установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1 378 гривень, з 1 травня - 1 450 гривень, з 1 грудня - 1 600 гривень.

Відповідно до статті 8 Закону України від 21.12.2016 року № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 3 200 гривень.

Відповідно до статті 8 Закону України від 07.12.2017 року № 2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено у 2018 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 3 723 гривні.

Відповідно до статті 8 Закону України від 23.11.2018 року № 2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено у 2019 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 4 173 гривні;.

Відповідно до статті 8 Закону України від 14.11.2019 року № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 4 723 гривні.

Враховуючи процент втрати позивачем професійної працездатності у відповідні періоди та розмір мінімальної заробітної плати, втрачений позивачем заробіток за період з 01 червня 2007 року по 31 грудня 2019 року складає:

період 01.06.2007 - 24.08.2007 - не підтверджено;

період 25.08.2007 - 30.09.2007, мінімальна заробітна плата (грн.) - 440,00, п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати (грн.) - 2 200,00, % втрати професійної працездатності - 70%, щомісячний розмір втраченого заробітку (грн.) - 1 540,00, кількість місяців - 1 місяць 7 днів, сума втраченого заробітку - (грн.) 1 887,74 (1540,00 : 31 х 7 + 1540,00);

період 01.10.2007 - 31.12.2007, мінімальна заробітна плата (грн.) - 460,00, п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати (грн.) - 2 300,00, % втрати професійної працездатності - 70%, щомісячний розмір втраченого заробітку (грн.) - 1 610,00, кількість місяців - 3 місяці, сума втраченого заробітку - (грн.) 4 830,00;

період 01.01.2008 - 31.03.2008, мінімальна заробітна плата (грн.) - 515,00, п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати (грн.) - 2 575,00, % втрати професійної працездатності - 70%, щомісячний розмір втраченого заробітку (грн.) - 1 802,50, кількість місяців - 3 місяці, сума втраченого заробітку - 5 407,50;

період 01.04.2008 - 30.09.2008, мінімальна заробітна плата (грн.) - 525,00, п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати (грн.) - 2 625,00, % втрати професійної працездатності - 70%, щомісячний розмір втраченого заробітку (грн.) - 1 837,50, кількість місяців - 6 місяців, сума втраченого заробітку - 11 025,00;

період 01.10.2008 - 30.11.2008, мінімальна заробітна плата (грн.) - 545,00, п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати (грн.) - 2 725,00, % втрати професійної працездатності - 70%, щомісячний розмір втраченого заробітку (грн.) - 1 907,50, кількість місяців - 2 місяці, сума втраченого заробітку - 3 815,00;

період 01.12.2008 - 31.03.2009, мінімальна заробітна плата (грн.) - 605,00, п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати (грн.) - 3 025,00, % втрати професійної працездатності - 70%, щомісячний розмір втраченого заробітку (грн.) - 2 117,50, кількість місяців - 4 місяці, сума втраченого заробітку - 8 470,00;

період 01.04.2009 - 30.06.2009, мінімальна заробітна плата (грн.) - 625,00, п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати (грн.) - 3 125,00, % втрати професійної працездатності - 70%, щомісячний розмір втраченого заробітку (грн.) - 2 187,50, кількість місяців - 3 місяці, сума втраченого заробітку - 6 562,50;

період 01.07.2009 -30.09.2009, мінімальна заробітна плата (грн.) - 630,00, п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати (грн.) - 3 150,00, % втрати професійної працездатності - 70%, щомісячний розмір втраченого заробітку (грн.) - 2 205,00, кількість місяців - 3 місяці, сума втраченого заробітку - 6 615,00;

період 01.10.2009 -31.10.2009, мінімальна заробітна плата (грн.) - 650,00, п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати (грн.) - 3 250,00 , % втрати професійної працездатності - 70%, щомісячний розмір втраченого заробітку (грн.) - 2 275,00, кількість місяців - 1 місяць, сума втраченого заробітку - 2 275,00;

період 01.11.2009 - 31.12.2009, мінімальна заробітна плата (грн.) - 744,00, п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати (грн.) - 3 720,00, % втрати професійної працездатності - 45%, щомісячний розмір втраченого заробітку (грн.) - 1 674,00, кількість місяців - 2 місяці, сума втраченого заробітку - 3 348,00;

період 01.01.2010 - 31.03.2010, мінімальна заробітна плата (грн.) - 869,00, п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати (грн.) - 4 345,00, % втрати професійної працездатності - 45%, щомісячний розмір втраченого заробітку (грн.) - 1 955,25, кількість місяців - 3 місяці, сума втраченого заробітку - 5 865,75;

період 01.04.2010 -30.06.2010, мінімальна заробітна плата (грн.) - 884,00, п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати (грн.) - 4 420,00, % втрати професійної працездатності - 45%, щомісячний розмір втраченого заробітку (грн.) - 1 989,00, кількість місяців - 3 місяці, сума втраченого заробітку - 5 967,00;

період 01.07.2010 -30.09.2010, мінімальна заробітна плата (грн.) - 888,00, п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати (грн.) - 4 440,00, % втрати професійної працездатності - 45%, щомісячний розмір втраченого заробітку (грн.) - 1 998,00, кількість місяців - 3 місяці, сума втраченого заробітку - 5 994,00;

період 01.10.2010 - 30.11.2010, мінімальна заробітна плата (грн.) - 907,00, п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати (грн.) - 4 535,00, % втрати професійної працездатності - 45%, щомісячний розмір втраченого заробітку (грн.) - 2 040,75, кількість місяців - 2 місяці, сума втраченого заробітку - 4 081,50;

період 01.12.2010 - 31.12.2010, мінімальна заробітна плата (грн.) - 922,00, п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати (грн.) - 4 610,00, % втрати професійної працездатності - 45%, щомісячний розмір втраченого заробітку (грн.) - 2 074,50, кількість місяців - 1 місяць, сума втраченого заробітку - 2 074,50;

період 01.01.2011 - 31.03.2011, мінімальна заробітна плата (грн.) - 941,00, п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати (грн.) - 4 705,00, % втрати професійної працездатності - 45%, щомісячний розмір втраченого заробітку (грн.) - 2 117,25, кількість місяців - 3 місяці, сума втраченого заробітку - 6 351,75;

період 01.04.2011 - 30.09.2011, мінімальна заробітна плата (грн.) - 960,00, п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати (грн.) - 4 800,00, % втрати професійної працездатності - 45%, щомісячний розмір втраченого заробітку (грн.) - 2 160,00, кількість місяців - 6 місяців, сума втраченого заробітку - 12 960,00;

період 01.10.2011 - 30.11.2011, мінімальна заробітна плата (грн.) - 985,00, п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати (грн.) - 4 925,00, % втрати професійної працездатності - 45%, щомісячний розмір втраченого заробітку (грн.) - 2 216,25, кількість місяців - 2 місяці, сума втраченого заробітку - 4 432,50;

період 01.12.2011 - 31.12.2011, мінімальна заробітна плата (грн.) - 1 004,00, п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати (грн.) - 5 020,00, % втрати професійної працездатності - 45%, щомісячний розмір втраченого заробітку (грн.) - 2 259,00, кількість місяців - 1 місяць, сума втраченого заробітку - 2 259,00;

період 01.01.2012 - 31.03.2012, мінімальна заробітна плата (грн.) - 1 073,00 , п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати (грн.) - 5 365,00, % втрати професійної працездатності - 45%, щомісячний розмір втраченого заробітку (грн.) - 2 414,25, кількість місяців - 3 місяці, сума втраченого заробітку - 7 242,75;

період 01.04.2012 - 30.06.2012, мінімальна заробітна плата (грн.) - 1 094,00 , п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати (грн.) - 5 470,00, % втрати професійної працездатності - 45%, щомісячний розмір втраченого заробітку (грн.) - 2 461,50, кількість місяців - 3 місяці, сума втраченого заробітку - 7 384,50;

період 01.07.2012 - 30.09.2012, мінімальна заробітна плата (грн.) - 1 102,00, п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати (грн.) - 5 510,00, % втрати професійної працездатності - 45%, щомісячний розмір втраченого заробітку (грн.) - 2 479,50, кількість місяців - 3 місяці, сума втраченого заробітку - 7 438,50;

період 01.10.2012 - 30.11.2012, мінімальна заробітна плата (грн.) - 1 118,00, п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати (грн.) - 5 590,00, % втрати професійної працездатності - 45%, щомісячний розмір втраченого заробітку (грн.) - 2 515,50, кількість місяців - 2 місяці, сума втраченого заробітку - 5 031,00;

період 01.12.2012 - 31.12.2012, мінімальна заробітна плата (грн.) - 1 134,00, п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати (грн.) - 5 670,00, % втрати професійної працездатності - 45%, щомісячний розмір втраченого заробітку (грн.) - 2 551,50, кількість місяців - 1 місяць, сума втраченого заробітку - 2 551,50;

період 01.01.2013 - 30.11.2013, мінімальна заробітна плата (грн.) - 1 147,00, п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати (грн.) - 5 735,00, % втрати професійної працездатності - 45%, щомісячний розмір втраченого заробітку (грн.) - 2 580,75, кількість місяців - 11 місяців, сума втраченого заробітку - 28 388,25;

період 01.12.2013 - 31.08.2015, мінімальна заробітна плата (грн.) - 1 218,00, п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати (грн.) - 6 090,00, % втрати професійної працездатності - 45%, щомісячний розмір втраченого заробітку (грн.) - 2 740,50, кількість місяців - 21 місяць, сума втраченого заробітку - 57 550,50;

період 01.09.2015 - 30.04.2016, мінімальна заробітна плата (грн.) - 1 378,00, п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати (грн.) - 6 890,00, % втрати професійної працездатності - 45%, щомісячний розмір втраченого заробітку (грн.) - 3 100,50, кількість місяців - 8 місяців, сума втраченого заробітку - 24 804,00;

період 01.05.2016 - 30.11.2016, мінімальна заробітна плата (грн.) - 1 450,00, п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати (грн.) - 7 250,00, % втрати професійної працездатності - 45%, щомісячний розмір втраченого заробітку (грн.) - 3 262,50, кількість місяців - 7 місяців, сума втраченого заробітку - 22 837,50;

період 01.12.2016 - 31.12.2016, мінімальна заробітна плата (грн.) - 1 600,00, п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати (грн.) - 8 000,00, % втрати професійної працездатності - 45%, щомісячний розмір втраченого заробітку (грн.) - 3 600,00, кількість місяців - 1 місяць, сума втраченого заробітку - 3 600,00;

період 01.01.2017 - 31.12.2017, мінімальна заробітна плата (грн.) - 3 200,00, п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати (грн.) - 16 000,00, % втрати професійної працездатності - 45%, щомісячний розмір втраченого заробітку (грн.) - 7 200,00, кількість місяців - 12 місяців, сума втраченого заробітку - 86 400,00;

період 01.01.2018 - 31.12.2018, мінімальна заробітна плата (грн.) - 3 723,00, п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати (грн.) - 18 615,00, % втрати професійної працездатності - 45%, щомісячний розмір втраченого заробітку (грн.) - 8 376,75, кількість місяців - 12 місяців, сума втраченого заробітку - 100 521,00;

період 01.01.2019 - 31.12.2019, мінімальна заробітна плата (грн.) - 4 173,00, п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати (грн.) - 20 865,00, % втрати професійної працездатності - 45%, щомісячний розмір втраченого заробітку (грн.) - 9 389,25, кількість місяців - 12 місяців, сума втраченого заробітку - 112 671,00;

Всього - 570 642,24грн.

Втрачений позивачем щомісячний заробіток, починаючи з 01 січня 2020 року безстроково і до зміни розміру мінімальної заробітної плати складає 10 626,75 грн. (4 723 х 5 х 45%).

Вимоги позивача про стягнення на його користь втраченого заробітку у розмірі 70% від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої на відповідний місяць Законами України до відновлення працездатності, тобто без визначення конкретної суми втраченого заробітку, не ґрунтуються на законі, оскільки відповідно до частини другої статті 1208 ЦК України у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає відповідному збільшенню за заявою потерпілого на підставі рішення суду.

Відповідно до частини четвертої статті 273 ЦПК України якщо після набрання постановою апеляційного суду законної сили зміняться обставини, що впливають на визначений розмір періодичних платежів, зокрема, розмір мінімальної заробітної плати, процент втрати позивачем професійної працездатності, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Отже, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 втраченого заробітку (доходу) за період з 01 червня 2007 року по 31 липня 2017 року в розмірі 475 958 грн. та, починаючи з 01 серпня 2017 року щомісяця в розмірі 70% від пятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на відповідний місяць законодавством України, до відновлення працездатності, не відповідають обставинам справи. Таких висновків суд першої інстанції дійшов внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Отже, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача втраченого заробітку підлягає зміни, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню втрачений заробіток (дохід) за період з 25 серпня 2007 року по 31 грудня 2019 року у сумі 570 642,24 грн. та в розмірі 10 626,75 грн., починаючи з 01 січня 2020 року до відновлення працездатності або зміни розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частини першої статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому додаткові витрати, викликані необхідністю, зокрема, санаторно-курортного лікування.

На підтвердження понесених витрат на санаторно-курортне лікування позивачем суду надані:

- копія путівки № 009922 від 04 вересня 2013 року на ім'я ОСОБА_1 до ДП "СКРЦ" Слов'янський курорт "Санаторій "Донбас" (хвороби нервової системи та хребта) на термін 21 день в період з 11 вересня 2013 року по 01 жовтня 2013 року (а.с. 14 т. 1);

- копія квитанції 7096.75.2 від 04 вересня 2013 року про оплату ОСОБА_1 вартості путівки № 009922 у сумі 1 239,00 грн. (а.с. 15 т. 1);

- копія зворотнього талону до путівки № НОМЕР_4 ДП "СКРЦ" Слов'янський курорт "Санаторій "Донбас" на ім'я ОСОБА_1 на санаторно-курортне лікування у період з 15 червня 2017 року по 02 липня 2017 року (а.с. 16 т. 1);

- копія квитанції на видачу путівки № 138 від 16 червня 2017 року, копія квитанції до прибуткового касового ордеру № 0 від 23 червня 2017 року та фіскального чеку від 23 червня 2017 року про часткову оплату ОСОБА_1 вартості путівки у сумі 1 608,00 грн. (а.с. 17 т. 1).

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем доведено, що його витрати, викликані необхідністю санаторно-курортного лікування, складають 2 847,00 грн. (1 239,00 + 1 608,00).

Той факт, що потерпілий ОСОБА_1 потребує санаторно-курортного лікування підтверджується:

- рішенням Донецької обласної МСЕК № 4 від 21 березня 2013 року, згідно якого позивачу 3 група інвалідності за загальним захворюванням (патологія опорно-рухового апарату) встановлена безстроково та йому рекомендовані заходи по відновленню працездатності, зокрема, санаторно-курортне лікування (а.с. 124 т. 1);

- висновком додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 54 за період з 08 липня 2019 року по 27 січня 2020 року, згідно якої: згідно медекспертної справи в актах огляду МСЕК при кожному визначенні групи інвалідності заповнюється індивідуальна програма реабілітації інваліда із зазначенням рекомендацій щодо проходження санаторно-курортного лікування. Після проходження позачергового огляду для перегляду групи інвалідності у березні 2013 року та у грудні 2017 року у зазначених документах маються рекомендації щодо необхідності санаторно-курортного лікування з наявними наслідками травми (а.с. 3 - 30 т. 3).

Отже, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача додаткових витрат, викликаних необхідністю санаторно-курортного лікування у загальній сумі 2 847,00 грн., відповідає обставинам справи та ухвалений з дотриманням норм матеріального права. Будь-які доводи щодо рішення суду в цій частині в апеляційній скарзі відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо судових витрат

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача та зміну рішення суду першої інстанції, він має здійснити новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

Позивач ОСОБА_1 під час розгляду справи в усіх судових інстанціях від сплати судового збору звільнений на підставі пункту 2 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір", як позивач у справі про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно п/п 1 пункту 1 частини другої, частини першої статті 4 Закону України від 08 липня 2011року № 3674-VІ "Про судовий збір" (в редакції від 17 травня 2017 року, яка діяла на момент подання 22 серпня 2017 року позовної заяви) за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі - сукупністю платежів або видач за три роки.

Відповідно до статті 8 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік" розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі з 01 січня 2017 року встановлено у 3 200,00 грн.

Виходячи з мінімальної заробітної плати 3 200 грн., яка діяла на час звернення позивача до суду, щомісячний платіж у зв'язку із ушкодженням здоров'я, виходячі з заявлених позовних вимог - 70% втрати працездатності та п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, складав 11 200,00 грн. (3 200,00 грн. х 5 х 70%) і відповідно сукупність платежів за три роки - 403 200,00 грн. (11 200,00 грн. х 36 місяців).

Судовий збір з заявлених позовних вимог підлягав сплаті з сукупності щомісячних платежів за три роки, яка складає 403 200,00 грн., та додаткових витрат на санаторно-курортне лікування в розмірі 2 847,00 грн., тобто з загальної суми 406 047,00 грн., що складає 4 060,47 грн. (406 047,00 х 1%).

Виходячи з мінімальної заробітної плати 3 200 грн., яка діяла на час звернення позивача до суду, щомісячний платіж у зв'язку із ушкодженням здоров'я, виходячі з задоволених позовних вимог - 45% втрати працездатності та п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, складав 7 200,00 грн. (3 200,00 грн. х 5 х 45%) і відповідно сукупність платежів за три роки - 259 200,00 грн. (7 200,00 грн. х 36 місяців).

Тобто, судовий збір з задоволених позовних вимог підлягає сплаті з сукупності щомісячних платежів за три роки, яка складає 259 200,00 грн., та додаткових витрат на санаторно-курортне лікування в розмірі 2 847,00 грн., тобто з загальної суми 262 047,00 грн., що складає 2 620,47 грн. (262 047,00 х 1%).

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у зв'язку із розглядом справи судом першої інстанції в сумі 2 620,47 грн.

Судом першої інстанції з відповідача на користь позивача стягнуто на відшкодування судових витрат 13,00 грн. згідно фіскального чеку від 07 листопада 2018 року (а.с. 236 т. 2).

Проте з зазначеного фіскального чеку не вбачається хто та у зв'язку з чим сплатив цю суму та за яке поштове відправлення, а тому підстави для їх відшкодування позивачу відсутні.

За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 6 090,70 грн. (а.с. 30, а.с. 41, а.с. 46, а.с. 50 т. 3).

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги з держави на користь відповідача підлягає відшкодуванню судовий збір, пов'язаний з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у сумі 2 160,00 грн. (6 090,70 - 2 620,47 х 150%).

Відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи, що з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 620,47 грн. у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції, відповідачу за рахунок держави підлягає відшкодуванню судовий збір у зв'язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції у сумі 2 160,00 грн., з відповідача на користь держави підлягає стягненню різниця у компенсації судових витрат у сумі 460, 47 грн. (2 620,47 - 2 160,00).

Відомості про інші судові витрати сторонами не надані.

Відповідаем було заявлено клопотання про стягнення судових витрат з позивача та його представника на підставі ст. ст. 43, 44 ЦПК України у вигляді штрафів за введени суд в обману та зловвживання процесуальними правами, а також він просив окремою ухвалою відреагувати на порушення ними законодавства, на його думку, - наявності в їх діях складу злочину передбаченного ст. 384 КК України.

Вказане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Стаття 44 ЦПК України передбачає перелік дій учасників судового процесу та їхніх представників, які суд, залежно від конкретних обставин може визнати зловживанням процесуальними правами, що суперечать завданню цивільного судочинства. З врахуванням обставин справи, колегія суддів не вбачає в діях позивача та його представника зловживання процесуальними правами.

Згідно частинам 1 - 4 статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення. Суд постановляє окрему ухвалу щодо свідка, експерта чи перекладача у разі виявлення під час розгляду справи відповідно неправдивих показань, неправдивого висновку експерта чи неправильного перекладу, підробки доказів та направляє її прокурору чи органу досудового розслідування.

Враховуючи зміст статті 262 ЦПК України та основні засади (принципи) цивільного судочинства, що закріплені в частині 3 статті 2 ЦПК України, колегія судів доходить висновку, що підстави для постановлення окремої ухвали відсутні.

Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 30 січня 2019 року в частині визначення розміру втраченого заробітку та стягнення судового збору змінити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом (іншим ушкодженням здоров'я), а саме втраченого заробітку, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом (іншим ушкодженням здоров'я):

- втрачений заробіток (дохід) за період з 25 серпня 2007 року по 31 грудня 2019 року у сумі 570 642 (п'ятсот сімдесят тисяч шістсот сорок дві) гривні 24 коп.;

- втрачений заробіток (дохід) в розмірі 10 626 (десять тисяч шістсот двадцять шість) гривень 75 коп., щомісяця, починаючи з 01 січня 2020 року безстроково.

Рішення в частині стягнення додаткових витрати на санаторно-курортне лікування у розмірі 2 847 (дві тисячі вісімсот сорок сім) гривень 00 коп. залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави різницю у компенсації витрат по сплаті судового збору у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції та переглядом справи у суді апеляційної інстанції у сумі 460 (чотириста шістдесят) гривень 47 коп. за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

ОСОБА_2 : ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: В.Б. Азевич

Судді: О.Д. Канурна

Ю.М. Мальований

Повний текст постанови складено 16 липня 2020 року.

Суддя-доповідач В.Б. Азевич