Справа № 749/359/20
Номер провадження 2/749/185/20
"15" липня 2020 р. м. Сновськ
Щорський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді Шаповал З.О.,
в присутності секретаря Михалевич М.В.
представника позивача Ващука Ю.П .
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сновськ цивільну справу №749/359/20 за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" до ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості, -
Представник Акціонерного товариства ‹‹Державний ощадний банк України›› Черевик С.Б., який представляє інтереси позивача на підставі відповідної довіреності від 16.01.2018 року, діючи в інтересах позивача, звернувся до суду з вказаним позовом та просив стягнути з відповідача на користь АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Чернігівське обласне управління АТ «Ощадбанк» кредитну заборгованість в розмірі 29783,11 грн. Також просив стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати в розмірі 2102,00 грн. у виді сплаченого при зверненні до суду судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 13.05.2013 між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", та фізичною особою ОСОБА_3 було укладено договір №516775 про відкриття та обслуговування рахунку і випуск платіжної картки. За умовами вказаного договору банком на підставі наданих клієнтом відповідно до вимог чинного законодавства України документів, відповідачу було відкрито рахунок № НОМЕР_1 (який згодом був змінений на рахунок № НОМЕР_2 ) в гривні. 16.05.2013 року між банком та відповідачем було укладено додатковий договір №2 до договору. 05.06.2013 року між сторонами укладено додатковий договір №3 до договору. 10.12.2014 року між сторонами укладено додатковий договір №4 до договору за умовами якого відповідачу було встановлено кредитний ліміт в сумі 30000,00 гривень. Строк дії кредиту відповідає строку дії платіжної картки. При випуску платіжної картки на новий термін строк дії кредиту (користування ним) подовжується на строк дії платіжної картки. Процентна ставка за кредитом є фіксованою, сплачується щомісячно і складає 24 проценти річних. Процентна ставка за несанкціонованим овердрафтом складає 35 процентів річних.
08.05.2015 року між сторонами укладено додатковий договір №5 до договору за умовами якого Банк надав відповідачу платіжну картку типу MasterCard Debit Standard та ПІН - конверт до неї. У зв'язку з невиконанням позичальником взятих на себе зобов'язань за договором, банк листом від 14.12.2019 року за №3676 вимагав від відповідача повернути кредит, однак борг залишився не сплаченим. Станом на 08.01.2020 року сума боргу становить 29783,11 грн та складається з наступного: 23919,62 грн. заборгованість за основним боргом (кредитом), 3693,38 грн - проценти за користування кредитом, 14,00 грн - прострочені нараховані доходи (комісія), 385,39 грн - пеня за несвоєчасне погашення процентів на користування кредитом, 1631,12 грн - пеня за несвоєчасне погашення основного боргу, 139,59 грн - 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту), 58,06 грн - 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, 52,04 грн - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом. У зв'язку з невиконанням відповідачем кредитних зобов'язань позивач змушений звернутись до суду.
Ухвалою судді від 17.06.2020 року відкрито провадження у зазначеній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
У судове засідання представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові не заперечував, щодо застосування строку позовної давності до вимог банку в частині стягнення пені.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду наддав відзив, за змістом якого позовні вимоги не визнає, оскільки позивач не звертався до відповідача з претензією, щодо повернення кредиту. Відповідач просить застосувати строк позовної давності до вимог банку, оскільки на його думку, перебіг строку позовної давності почався з 29.02.2017 року, з наступного дня після звільнення з роботи відповідача, а тому та посилаючись на висновки ВС України у справах №6-14цс14, №6-31цс1 та №6-2462цс16 просить закрити провадження у справі у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Суд, вислухавши представника Банку, дослідивши письмові докази, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З досліджених судом письмових доказів справи встановлено, що 13 травня 2013 між АТ "Ощадбанк" та фізичною особою - ОСОБА_3 було укладено договір №516775 про відкриття та обслуговування рахунку і випуск платіжної картки (а.с.5).
Відповідно до п.1.1 та 1.2 вказаного договору, банком на підставі наданих клієнтом відповідно до умов чинного законодавства України документів відповідачу було відкрито рахунок № НОМЕР_1 (який згодом був змінений на рахунок № НОМЕР_2 ) в гривні (а.с.5).
16.05.2013 року між банком та відповідачем було укладено додатковий договір №1 до договору №516775 (а.с.8).
05.06.2013 року між сторонами укладено додатковий договір №3 до договору №516775 (а.с.3).
10.12.2014 року між сторонами укладено додатковий договір №4 до договору №516775 за умовами якого відповідачу було встановлено кредитний ліміт в сумі 30000,00 гривень.
Згідно з пунктом 1.1.4 Договору в редакції додаткового договору №4 клієнту встановлено кредит в сумі 30000,00 гривень. Строк дії кредиту відповідає строку дії платіжної картки. При випуску платіжної картки на новий термін строк дії кредиту (користування ним) подовжується на строк дії платіжної картки. Процентна ставка за кредитом є фіксованою, сплачується щомісячно і складає 24 проценти річних. Процентна ставка за несанкціонованим овердрафтом складає 35 процентів річних.
08.05.2015 року між сторонами укладено додатковий договір №5 до договору за умовами якого Банк надав відповідачу платіжну картку типу MasterCard Debit Standard та ПІН - конверт до неї.
15.11.2017 року Позивачем було зменшено кредитну лінію Відповідач по картковому рахунку № НОМЕР_1 ( № НОМЕР_2 ) до 26400,00 грн.
Вказані обставини не заперечуються відповідачем у своєму відзиві.
Умовами п. 3.1 та 3.2 Договору встановлено, що клієнт має право скористатись кредитом у разі відсутності власних коштів на рахунку на умовах та у розмірі, визначених договором та правилами. При випуску платіжної картки на новий термін кредит продовжується на відповідний строк дії нової платіжної картки, при цьому повне погашення кредиту на дату випуску нової платіжної картки не вимагається. Сплата обов'язкового щомісячного платежу процентів за кредитом та за несанкціонованим овердрафтом здійснюється щомісячно.
Відповідно до п.3.3 договору, позичальник зобов'язаний щомісячно отримувати звіт (виписку) по рахунку та сплачувати за кредитом всі платежі на підставі цього звіту (виписки) по рахунку не пізніше 25 числа місяця наступного за звітним або на початку операційного дня, наступного за вихідним, святковим днем чи неробочим згідно з Договором. Позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за Кредитом у повному обсязі у разі, зокрема, закінчення строку дії Платіжної картки та не продовження її дії на новий строк, звільнення з організації з якою Банком укладено договір…
Пунктом 3.9 договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань щодо вчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та інших платежів за цим договором банк має право вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та інших платежів за цим договором та застосовувати процедуру звернення стягнення на майно клієнта згідно чинного законодавства України.
Згідно приписів ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства вказана свобода договору.
Стаття 6 ЦК України надає право сторонам в договорі відступити від положень актів цивільного судочинства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Згідно ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За правилами ст. 1052 ЦК України, у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач зобов'язання по договору №516775 від 13.05.2013 року та додаткових договорах не виконує, у зв'язку з чим йому згідно з умовами кредитного договору позивач нарахував пеню.
У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунку заборгованості сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 08.01.2020 становить 29 783,11 грн. та складається з:
заборгованості за основним боргом (кредитом) - 23919,62 грн.
процентів за користування кредитом - 3 693,38 грн.
комісії - 14,00 грн.
пені за несвоєчасне погашення процентів на користування кредитом - 385,39 грн.
пені за несвоєчасне погашення основного боргу 1631,12 грн.
3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту)- 139,59 грн.
3 % річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 58,06 грн втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 52,04 грн (а.с.19).
При цьому, відповідачем під час розгляду справи не спростовано розрахунок банку, а також не надано доказів того, що виписка з його карткового рахунку не відповідає дійсності, що є його процесуальним обов'язком відповідно до вимог ЦПК України.
Вказаний висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду України від 09.10.2019 року, справа № 219/6809/16-ц, провадження № 61-31701св18.
Позивачем заявлено про застосування строку позовної давності.
В своїй постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, предметом якої був спір за позовом банківської установи про стягнення заборгованості за кредитним договором, Верховний Суд України зазначив, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
Виходячи із положень статті 264 ЦК України, яка регламентує переривання перебігу позовної давності, правила переривання перебігу позовної даності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо є докази, які підтверджують факт такого переривання.
Частиною 1 статті 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.3 статті 264 ЦК України).
Необхідно зазначити, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: часткова сплата божником або з його згоди іншою особою основного боргу та /або сум санкцій.
Як вбачається з пояснення позивача (а.с.108) строк дії картки відповідача визначено по останній день травня місяця 2020 року.
З даним позовом Банк звернувся 22.05.2020 року.
Дослідивши розрахунок заборгованості відповідача за укладеним між сторонами спору кредитним договором (а.с.19-31), а також виписку по картковому рахунку відповідача (а.с.32-84), достовірність яких не спростовано відповідачем, суд приходить до висновку, що відповідачем було вчинено дії, внаслідок яких відбулось переривання перебігу позовної давності. Оскільки із досліджених у судовому засіданні вказаних документів вбачається, що відповідач частково сплачував кредитну заборгованість, і таким чином, відбулось переривання строку позовної давності.
Зокрема, як вбачається з названих документів (а.с.84), відповідачем останнє погашення відповідачем заборгованості за укладеним між сторонами спору договором проводились: 15.04.2019 року на суму 500 грн.
Оскільки строк дії картки відповідача визначено по останній день травня місяця 2020 року, та наявність переривання строку позовної давності, у суду відсутні підстави для застосування строку позовної давності і як наслідок наслідок відмови в позові з зазначених мотивів.
Проте, в частині стягнення пені в розмірі суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвочасно виконано грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За загальним правилом період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати один рік, що передбачено п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України. При цьому, виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до ст. 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Крім того, ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 р. № 6-100цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів, за правилами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання не може перевищувати одного року. Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Частиною третьою статті 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.
Враховуючи вище викладене розрахунок по стягненні пені з відповідача може бути поведений виключно в межах строку позовної давності, а саме з 22.05.2019 року, що згідно розрахунку позивача становить 1631,12 грн (за 71 день прострочки) (а.с.25 зворот) та 257,67 грн, (за 71 день прострочки) (а.с.28, зворот), що в сумі становить 1888,79 грн. Підстав для зменшення розміру неустойки суд не вбачає, оскільки остання не перевищує розмір збитків.
Враховуючи, що відповідач взяв на себе зобов'язання по погашенню кредиту згідно договору, що у відзиві не заперечує, але своїх зобов'язань не виконав, чим порушуються права позивача, позовні вимоги слід задовольнити частково стягнувши з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 29 655, 39 грн, яка складається з: заборгованості за основним боргом (кредитом) - 23919,62 грн.; процентів за користування кредитом - 3 693,38 грн.; комісії - 14,00 грн.; пені за несвоєчасне погашення процентів на користування кредитом - 257,67 грн.; пені за несвоєчасне погашення основного боргу 1631,12 грн.; 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту)- 139,59 грн.; 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 58,06 грн.; втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 52,04 грн. за виключенням сплаченої відповідачем пені в сумі 110.09 грн.
Устягненні пені за несвоєчасне погашення процентів на користування кредитом в розмірі 127,72 грн слід відмовити у зв'язку нарахуванням вказаної суми за межами строку позовної давності в один рік.
При пред'явленні позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 2102,00 грн (а.с.1). Оскільки суд частково задовольняє позовні вимоги, то понесені позивачем судові витрати на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2092,98 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4-7, 12, 13, 81, 141, 89, 263-265, 354,355 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" до ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором в розмірі 29 655 (двадцять дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 39 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» судові витрати понесені при зверненні до суду, судовий збір пропорційно до задоволених вимог в розмірі 2092 грн. 98 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Щорський районний суд Чернігівської області.
Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зазначені вище процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину.
Повний текст виготовлено 15.07.2020 року.
Суддя З.О.Шаповал