Справа № 740/941/19
Провадження № 1-кп/740/174/19
16 липня 2020 рокум.Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючої- судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
при розгляді у відкритому судовому засіданні в м.Ніжині Чернігівської області кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.262, ч.1 ст.263 КК України,
До Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області надійшло письмове клопотання потерпілого ОСОБА_6 про скасування арешту майна.
У судовому засіданні потерпілий підтримав клопотання та просив суд скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 грудня 2018 року на належну ОСОБА_6 вогнепальну зброю марки «Форт 201», два магазини до нього, 9 набоїв калібром НОМЕР_1 , оскільки судовий розгляд справи продовжується тривалий час, всі необхідні експертизи проведені, на його думку, в подальшому відпала необхідність в арешті зазначеного майна. Він, як власник майна, зацікавлений у його поверненні.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 не заперечував проти задоволення клопотання потерпілого.
АдвокатОСОБА_5 у судовому засіданні вважав за необхідне задовольнити клопотання потерпілого.
Суд, заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, дійшов наступних висновків.
Арешт майна відповідно до ст. 170 КПК України це тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Відповідно положень ч.2 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Судова практика Європейського суду з прав людини орієнтує на те, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"), має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Частиною 1 ст.131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у викраденні вогнепальної зброї та бойових припасів та у носінні вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.262, ч.1 ст.263 КК України. Предметом кримінального правопорушення є вогнепальна зброя та бойові припаси.
За таких обставин, арешт із врахуванням встановлених в судовому засіданні обставин, накладений з правових підстав, передбачених ч.2, 3 ст. 170 КПК України, на даному етапі кримінального провадження потреби не виправдовують таке втручання у права та інтереси ОСОБА_6 як власника зазначеної вогнепальної зброї та бойових припасів, а тому суд дійшов висновку про відсутність перешкод для передання арештованого майна у володіння ОСОБА_6 без скасування арешту майна.
Керуючись ст.170-174, 372 КПК України, суд
Клопотання потерпілого ОСОБА_6 про скасування арешту майна задовольнити частково.
Повернути ОСОБА_6 належне йому майно, а саме: вогнепальну зброю марки «Форт 201», два магазини до нього, 9 набоїв калібром НОМЕР_1 для відповідального зберігання без права його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Зобов'язати ОСОБА_6 у разі необхідності надавати безперешкодний доступ до вогнепальної зброї марки «Форт 201», двох магазинів до нього та 9 набоїв калібром НОМЕР_1 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя ОСОБА_1