Справа № 750/4321/20
Провадження № 2-о/750/81/20
16 липня 2020 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
судді Карапута Л.В.
секретаря Пишенко М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,
заінтересовані особи - територіальна громада в особі Чернігівської міської ради, ОСОБА_2 ,
26.05.2020 заявник звернулася до суду з заявою та просила встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з її батьком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник заявника подав заяву про розгляд справи без його участі, заяву підтримує.
ОСОБА_2 подав заяву про розгляд справи без його участі, заяву підтримує.
Представник Чернігівської міської ради в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщався в установленному законом порядку, причини неявки суду не повідомив.
Фіксування судового засідання технічним записом не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд знаходить підстави для задоволення заяви.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько заявника - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 7).
На момент смерті ОСОБА_3 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 5966 від 28.04.2020 року (а.с. 8).
На день смерті ОСОБА_3 разом з ним фактично проживала без реєстрації його донька - ОСОБА_1 , що підтверджується Актом від 27 квітня 2020 року (а.с.9).
Після смерті ОСОБА_3 , відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі 1/2 частина квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу від 02.04.2007 року (а.с. 12-13).
Інша 1/2 частина квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 (а.с. 12).
Відповідно до закону заявниця - ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після смерті батька ОСОБА_3 .
В шестимісячний термін, заявник не зверталася із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини, оскільки вважала, що фактично прийняла спадщину, оскільки проживала разом з спадкодавцем, вела з ним спільне господарство.
Заявниця, хоч і був зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , однак фактично там не проживала з квітня 2016 року, оскільки у зв'язку з похилим віком та поганим станом здоров'я ОСОБА_3 (йому було на день смерті 84 роки ), останній потребував постійної допомоги та догляду. Натомість за адресою реєстрації заявника фактично проживали її діти з сім'єю.
Згідно інформації наданої Першою Чернігівською державною нотаріальною конторою спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 не заводилась.
Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У відповідності з п. 5 ч. 2 ст. 293 та ч. 2 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику у справах про спадкування" № 7 від 30.05.2008 року якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Згідно з п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» діями, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини.
Метою заявника при зверненні до суду є встановлення факту його постійного проживання, як спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до п. 211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра Юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року - доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
У своїй ухвалі № 505/2085/14-ц від 14.09.2016 року ОСОБА_6 спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку - «якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. З наведених підстав колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч. З ст. 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.»
Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду України № 6-7165св09 від 03 листопада 2010 року, рішенні Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6048327св14 від 11 листопада 2015 року, ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-20158св15 від 21 жовтня 2015 року.
Суд дійшов висновку, що відповідно до ст.ст. 76-81 ЦПК України наданими заявником доказами вона довела факт, який має для неї юридичне значення, а тому вимоги підлягають задоволенню, оскільки суперечностей судом не встановлено.
Керуючись ст.ст. 4,5,7,12, 263-265, 293,294, 319 ЦПК України, суд
заяву задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем - її батьком ОСОБА_3 на час відкриття спадщини в АДРЕСА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.В. Карапута