Справа № 750/3986/20
Провадження № 1-кп/750/272/20
15 липня 2020 року Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020270010001648 від 06.03.2020, по обвинуваченню ОСОБА_6 , обвинуваченого за ч.4 ст. 185, ч. 2 ст. 345 КК України,
В судовому засіданні прокурор, у зв'язку з закінченням строку тримання під вартою, який спливає 20 липня 2020 року, просить вирішити питання про продовження строку дії обраного запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , мотивуючи клопотання тим, що ризики, які були підставою до його застосування, на даний час не змінилися і продовжують існувати. Вважає, що підстав для зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід - домашній арешт не має.
Захисник ОСОБА_5 подав письмове клопотання, в якому просив змінити раніше обраний запобіжний захід на інший, більш м'який - домашній арешт у нічний час доби, та заперечував проти клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на необґрунтованість клопотання та відсутність підстав для його задоволення, тоді як обвинувачений до моменту затримання працював, має постійне місце проживання, родину, на його утриманні перебували дружина та дитина.
Захисник ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_6 підтримали думку захисника ОСОБА_5 .
Згідно ч.3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
Заслухавши думку учасників судового провадження, та враховуючи, що на даний час строк тримання під вартою ОСОБА_6 закінчується 20 липня 2020 року, однак розгляд кримінального провадження не завершено, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Продовжуючи такий вид запобіжного заходу, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, які обґрунтовують тримання обвинуваченого під вартою та наведені в попередніх судових рішеннях про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого, які продовжують існувати та які не зменшились, а саме ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень одне з яких, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким, за яке передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, а тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у такому правопорушенні, та враховуючи його поведінку під час затримання, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих з метою зміни наданих показань, вчинити інше кримінальне правопорушення, знищити, сховати або спотворити речі або документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки частина викрадених речей та можливі знаряддя злочину залишаються незнайденими, а також враховані мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, серйозний характер загрози для суспільного порядку протиправних діянь, їх тяжкість. Також, судом береться до уваги, що одне з кримінальних правопорушень, в скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_6 , хоча і не є тяжким, проте вчинене із застосуванням фізичного опору працівнику поліції, внаслідок чого той отримав тілесні ушкодження. При цьому суд керується і завданнями кримінального провадження, котрими є захист особи, суспільства та держави, враховуючи механізм та мотивацію протиправної діяльності з боку обвинуваченого.
Суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання прокурора та доцільність продовження на даний час обвинуваченому ОСОБА_6 раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
При цьому, судом розглянута можливість застосування не лише такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, а і всіх інших, більш м'яких, визначених ст. 176 КПК України, проте, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, в тому числі і такий, як домашній арешт, який просили обрати захисники, не забезпечать належного виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та не зможуть запобігти вказаним ризикам.
Доводи захисника, наведені у клопотанні про зміну запобіжного заходу, були перевірені, але вони не є обґрунтованими, аби спростували неможливість на даний час продовження застосування запропонованого прокурором запобіжного заходу, крім того, в судовому засіданні не встановлено будь-яких ґрунтованих даних про те, що обвинувачений не може утримуватись в умовах слідчого ізолятору, в зв'язку з чим клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт на певний час доби задоволенню не підлягає. Ті обставини, що обвинувачений має постійне місце проживання та сім'ю, котра потребує його допомоги, а також посилання на те, що обвинувачений не має наміру порушувати умови запобіжного заходу у виді домашнього арешту, не є безумовною підставою для застосування більш м'якого запобіжного заходу, на чому наголошує захисник в судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177-178, 183, 193, 199, 372 КПК України, суд,
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 12 вересня 2020 року з подальшим триманням в Чернігівському слідчому ізоляторі.
В задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу - відмовити.
На ухвалу можуть бути подані апеляційні скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1