Справа № 712/15327/19
Провадження № 2/712/617/20
07 липня 2020 року Соснівський районний суд м.Черкаси у складі:
головуючого - судді Пироженко В.Д.
з участю секретаря Жук О.М.
представника позивача адвоката - Ковтун О.В.
відповідача ОСОБА_1
представника відповідача адвоката Дубінського В.М.
третіх осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , Перша Черкаська державна нотаріальна контора про встановлення факту батьківства та визнання права власності на спадкове майно,
Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , Перша Черкаська державна нотаріальна контора про встановлення факту батьківства та визнання права власності на спадкове майно.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помирає її батько ОСОБА_6 . З 21.05.1988 року по 01.09.1993 її мати ОСОБА_7 перебувала у шлюбі з ОСОБА_8 , відносини між ними з початку 1990 року фактично були припинені,разом не проживали. З кінця 1990 року її мати почала проживати однією сім?єю з ОСОБА_6 , та ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народжується вона - донька, якій дають ім?я Анастасія, однак, щоб не було осуду в книгу записів актів громадянського стану про народження, зазначають її прізвище ОСОБА_9 , а по-батькові ОСОБА_10 , оскільки з ОСОБА_8 вони не розлучались. 23.09.1993 року її мати укладає шлюб із ОСОБА_6 , проте зміни до книги записів актів громадянського стану про її народження не внесли. ІНФОРМАЦІЯ_3 у вказаному шлюбі народився ОСОБА_2 , який являється її братом. Її мати ОСОБА_3 , батько ОСОБА_6 , брат ОСОБА_6 та вона проживали однією сім?єю до смерті ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Батьки вели спільне господарство, а батько ОСОБА_6 ніколи не заперечував, що вона є його донькою, та завжди це визнавав. На підставі заяв спадкоємців у Першій Черкаській державній нотаріальній конторі відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_6 12.04.2019 року вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, в якій зазначила, що померлий ОСОБА_6 являється її батьком. Нотаріус у своєму листі від 16.04.2019 повідомив, що він позбавлений можливості встановити, що вона є дочкою померлого ОСОБА_6 , оскільки відомості про її батька внесені до свідоцтва про народження зі слів матері, в якому її батьком зазначено ОСОБА_8 , що не підтверджує родинних сосунків, та рекомендовано звернутися до суду.
Просить встановити факт батьківства ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Черкаси, відносно неї. Також просить визнати за нею право власності на ј житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; на 1/16 житлової трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; на ј земельної ділянки, кадастровий номер:7124988500:02:002:0270 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 . Просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь судовий збір в сумі 1536,80 грн. витрати пов'язані з оцінкою майна в розмірі 3300 грн.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 09.01.2020 року провадження у справі відкрито та призначено до розгляду в порядку загального провадження.
В судовому засіданні представник позивача- адвокат Ковтун О.В. позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Дубінський В.М. позовні вимоги не визнали та просили відмовити в позові, оскільки в свідоцтві про народження позивача батьком записаний ОСОБА_8 . Якби за життя ОСОБА_6 хотів надати позивачці своє прізвище та по батькові, він міг би це зробити, однак, не зробив, так як знав що вона не є його дочкою. Вважає, що тільки експертиза може встановити чи являється ОСОБА_4 донькою померлого ОСОБА_6 , тому наполягали на проведенні експертизи.
В судовому засіданні треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 позовні вимоги позивачки підтримали та просили їх задовольнити. ОСОБА_3 зазначила, що вона проживала з ОСОБА_6 будучи в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 Донька народилась від спільного проживання з ОСОБА_6 . При житті він завжди вважав її своєю донькою .
Третя особа ОСОБА_5 та представник третьої особи Перша Черкаська державна нотаріальна контора в судове засідання не з'явились, надали суду клопотання про розгляд справи в їх відсутність.
Заслухавши учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 , в якому зазначено її матір?ю « ОСОБА_11 », батько « ОСОБА_8 ».
Рішенням Камянського районного суду Черкаської області від 03.03.1993 року шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_8 розірвано.
В подальшому 23.09.1993 року ОСОБА_7 уклала шлюб із ОСОБА_6 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис 1992, що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про шлюб, Серія НОМЕР_2 виданого повторно.
Позивачка в позові зазначає, що на момент її народження, її мати хоч і перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 , однак, з кінця 1990 року вона проживала однією сім?єю з ОСОБА_6 , який і являється її батьком, але, зміни до книги записів актів громадянського стану про її народження не внесли.
Отже, з викладеного вбачається, що в період народження позивачки, її мати перебувала офіційно в іншому шлюбі з ОСОБА_8 , який розірвано після народження позивачки.
ІНФОРМАЦІЯ_3 у вказаному шлюбі народився ОСОБА_2 , який являється братом позивачки.
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_3 .
Позивачка звертаючись з даним позовом посилається що ОСОБА_6 є її батьком.
12.04.2019 року ОСОБА_12 звернулася до Першої Черкаської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, в якій зазначила, що померлий ОСОБА_6 являється її батьком.
Нотаріус своїм листом від 16.04.2019 № 1117 повідомив, що позбавлений можливості встановити, що ОСОБА_4 є дочкою померлого ОСОБА_6 та має право на спадкування, оскільки відомості внесені до свідоцтва про народження прізвище, ім?я та по батькові батька зазначено ОСОБА_8 , та роз'яснення право звернення до суду.
Встановлення факту батьківства є необхідним для захисту майнових та немайнових прав позивача, зокрема оформлення спадщини.
Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» і правової позиції Суду у справі № 6-20цс15 від 25.02.2015 р. При розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, народженої до 1 січня 2004 (тобто до набрання чинності Сімейного кодексу) необхідно застосовувати відповідні норми Кодексу про шлюб та сім'ю.
Згідно з п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 - у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір'ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст. 135 СК. Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття, а факту материнства - батько й інші перелічені особи. Усі вони беруть участь у справі як заявники, а органи опіки та піклування й інші особи (залежно від обставин справи) - як заінтересовані особи. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 53 КпШС України в разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.
При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Відповідно до ст. 55 КпШС України, якщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, запис про матір дитини провадиться за заявою матері, а запис про батька дитини - за спільною заявою батька і матері дитини, або батько записується згідно з рішенням суду. При народженні дитини у матері, яка не перебуває в шлюбі, якщо немає спільної заяви батьків і рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини в книзі записів народжень провадиться за прізвищем матері, ім'я, по батькові та національність батька дитини записуються за її вказівкою.
Відповідно до роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", за нормою статей 213, 215 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою собою, а утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.
Відповідно до п.п. 4,9 даної постанови справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. У таких справах позови осіб, зазначених у частині 3 статті 128 СК України, приймаються до судового розгляду, якщо: - дитина народжена матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (частина 1 статті 135 СК України). Рішення щодо визнання батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Щодо предмету доказування у даній категорії справ, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто, при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Підставою для висновку для встановлення батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи, що оцінюється судом в сукупності з іншими доказами у справі.
Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт батьківства» ( ОСОБА_13 проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).
Однак, клопотання про проведення вказаних експертиз сторонами у справі не заявлено. В той же час, в ході розгляду справи головуючим суддею було запропоновано позивачу провести генетичну експертизу з метою встановлення чи відсутності кровного споріднення між позивачем та померлим ОСОБА_6 , однак, представник позивача - адвокат Ковтун О.В. зазначив що вказаний факт батьківства можуть підтвердити свідки, про допит яких він заявляв в судовому засіданні, а тому необхідності в проведенні експертизи на даний час немає.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснила, що вона є двоюрідною сестрою ОСОБА_15 , та підтвердила що позивачка являється донькою померлого ОСОБА_6 . Вона знає, що ОСОБА_3 проживала з ОСОБА_6 перебуваючи в іншому шлюбі і донька народилась від цих стосунків.
Свідок ОСОБА_16 зазначила, що ОСОБА_8 це її рідний брат, був одружений з матір?ю позивачки, ОСОБА_17 не його донька, він не турбувався про неї. В період свого життя у нього було четверо дітей.
Свідок ОСОБА_18 пояснила, що вона однокласниця ОСОБА_6 . Коли вони зустрічалися то в розмові він говорив їй що одружений вдруге. Від першого шлюбу має доньку ОСОБА_19 , а від другого шлюбу має сина ОСОБА_20 . В 2005 році він говорив їй що ОСОБА_17 донька ОСОБА_21 , хто її батько він не розповідав.
Оцінюючи покази свідків, суд вважає, що покази свідків не є належним доказом факту батьківства померлого, оскільки являють собою суб'єктивну оцінку особистих стосунків ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , а їх твердження про ступінь близькості таких стосунків та походження дитини ґрунтується на розповідях ОСОБА_3 .
Досліджуючи рішення Камянського районного суду Черкаської області від 03.03.1993 року, яким було розірвано шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_8 зазначено, що сторони мають одну малолітню дитину.
Отже, сам факт підтримання стосунків ОСОБА_3 та ОСОБА_6 до розірвання шлюбу не може бути покладений в основу визначення біологічного походження дитини (позивачки) від померлого ОСОБА_6 .
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки батьківство ОСОБА_6 до позивачки не знайшло своє підтвердження в судовому засіданні. Позивачем, крім викладеного в позовній заяві, не подано жодних доказів в обґрунтування заявлених вимог, що можуть беззаперечно свідчити про батьківство ОСОБА_6 відносно неї, відсутній висновок судової експертизи, лише показами свідків не можливо довести, встановити що позивачка являється донькою померлого ОСОБА_6 .
Надані до суду світлини спільного відпочинку також не можуть бути беззаперечним доказом батьківства ОСОБА_6 стосовно позивачки.
Більш того, з моменту народження позивачки і до своєї смерті ОСОБА_6 не виявив бажання встановити факт батьківства відносно ОСОБА_12 .
Оскільки не підлягає до задоволення позовна вимога про встановлення факту батьківства, відсутні також і правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 .
За таких обставин, суд, на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до переконання що позивач не довів в судовому засіданні обставини, на які посилався як на підставу своїх позовних вимог, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.
Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно залишити за ним.
В ході розгляду справи адвокат відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_22 подав заяву про стягнення з позивачки на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000 грн. у разі відмови в задоволенні позову.
У відповідності до ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із зазначеною вище нормою склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу відповідачем ОСОБА_1 надано договір про надання правничої допомоги від 23.01.2020 року, квитанція № 1-10 від 23.01.2020 року, попередній розрахунок правничої допомоги від 23.01.2020 року.
Згідно положень ст. 1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.48 постанови №10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Адвокатом проведено ряд робіт, а саме: складання відзиву, надання до суду клопотань, неодноразова участь у підготовчому засіданні та судових засіданнях.
Таким чином, стороною відповідача надано докази в обґрунтування заявленої суми отриманої правової допомоги, виходячи з чого суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000 грн.
Керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 200, 247, 258, 259, 263-268 ЦПК України, ст..ст.53, 55 КпШС України, ст. ст. 122, 126, 128, 133, 134, 135 СК України, ст..1216, 1258, 1261 ЦК України, ППВСУ № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд-
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , Перша Черкаська державна нотаріальна контора про встановлення факту батьківства та визнання права власності на спадкове майно залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на правничу допомогу в сумі 12000 гривень.
Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий Пироженко В.Д.
Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , прож. АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , прож. АДРЕСА_3 , іпн. НОМЕР_5 .
Треті особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , прож. АДРЕСА_2 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , прож. АДРЕСА_2 .
ОСОБА_5 , прож. АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складений 16.07.2020