Справа № 199/4333/20
(3/199/2457/20)
іменем України
15 липня 2020 року м. Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська Сенчишин Ф.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , відомості щодо працевлаштування відсутні,
за ч. 2 ст. 130 КУпАП,
19 червня 2020 року о 13 год. 30 хв. ОСОБА_2 в районі будинку № 17 по вул. Калиновій у м. Дніпро керував мопедом «ARS», номер шасі НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей розширені і не реагують на світло, порушення мови, та від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків.
ОСОБА_2 належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, до суду не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. На підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП справу розглянуто у його відсутність.
Дослідивши докази та оцінивши їх за внутрішнім переконанням в сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення внаслідок винних дій останнього повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, що узгоджуються між собою та не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та об'єктивності:
?протоколом про адміністративне правопорушення, який оформлений повноважною особою згідно вимог КУпАП та ОСОБА_2 підписаний без зауважень;
?письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підтвердили, що в їх присутності ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку для визначення стану наркотичного сп'яніння;
?рапортом працівника патрульної поліції Мільцева А.В., яким зафіксовано факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння та відмови останнього від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння;
?переглянутими в судовому засіданні відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, на яких зафіксовано факт відмови ОСОБА_2 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння в присутності двох свідків.
Суд виходить з того, що ОСОБА_2 вважається таким, що ознайомлений зі змістом, як ст. 130, ст. 266 КУпАП, так і Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, оскільки відповідні нормативно-правові акти були офіційно оприлюднені. Стороною захисту не надані докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 має будь-які вади психічного чи розумового розвитку. Таким чином, ОСОБА_2 поза розумним сумнівом, діючи розсудливо, міг співставити свої дії в частині відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння з їх наслідками у виді складення протоколу про адміністративне правопорушення та подальшого накладення адміністративного стягнення.
Надаючи адміністративно-правову кваліфікацію діянням ОСОБА_2 , суд враховує, що за протоколом про адміністративне правопорушення діяння останнього кваліфіковані за ч. 2 ст. 130 КУпАП, яка в редакції Закону України № 1446-VIII від 07 липня 2016 року передбачала відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
В свою чергу частина перша зазначеної норми передбачала відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Однак зазначена норма з 01 липня 2020 року згідно Закону України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року зазнала змін та передбачала відповідальність за керування річковими, морськими або маломірними суднами судноводіями в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само передача керування судном особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова осіб, які керують річковими, морськими або маломірними суднами від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Одночасно, в Кримінальний кодекс України введена стаття 286-1, частина перша якої передбачає відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, або відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного освідування на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного освідування з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого медичного освідування.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Згідно вимог ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Оскільки Законом України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року була посилена відповідальність за керування транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння та відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, зазначений закон не має зворотної дії в часу і до діянь ОСОБА_2 підлягає застосуванню закон в редакції, чинній на час вчинення таких діянь, тобто в редакції Закону України № 1446-VIII від 07 липня 2016 року.
За протоколом про адміністративне правопорушення зазначені діяння ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 2 ст. 130 КУпАП за ознакою вчинення діянь повторно протягом року.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення містять відомості про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності постановою Олександрійського районного суду Кіровоградської області від 07 травня 2019 року, якою ОСОБА_2 . визнано винуватим у вчиненні 22 квітня 2019 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. За зазначене правопорушення на ОСОБА_2 накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
За вимогами ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього кодексу.
Матеріали справи не містять посилання на вчинення ОСОБА_2 інших адміністративних правопорушень, передбачених будь-якою з частин ст. 130 КУпАП, а оскільки між вчиненням ОСОБА_2 першого правопорушення - 22 квітня 2019 року, і другого правопорушення - 19 червня 2020 року, пройшло більше року, ознака спеціальної повторності в його діяннях відсутня.
На підставі викладеного, суд кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП (в редакції Закону України № 1446-VIII від 07 липня 2016 року), оскільки він керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння та відмовився від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Накладаючи на ОСОБА_2 адміністративне стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, істотність наслідків вчиненого правопорушення. За перелічених фактичних обставин, суд дійшов переконання, що необхідним та достатнім для виховання ОСОБА_2 в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, є адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_2 до доходу держави підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись ст.ст. 33-35, 252, 283, 284 КУпАП, суд -
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (в редакції Закону України № 1446-VIII від 07 липня 2016 року), та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень зпозбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_2 до доходу держави судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 (сорок) копійок.
Скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя:
15.07.2020