Справа №167/188/20
Провадження №2/167/141/20
16.07.2020 року Рожищенський районний суд Волинської області в складі :
головуючого - судді Сіліча І.І.
секретаря судових засідань - Матвійчук Л.О.
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рожище цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Свій позов обґрунтовує тим, що перебуває з відповідачем у шлюбі з 20 вересня 2003 року, який зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Рожищенського районного управління юстиції у Волинської області, про що було зроблено відповідний актовий запис №62. Вказує, що на протязі останнього часу не можуть як сім'я проживати разом, виконувати сімейні обов'язки, спокійно вирішувати нескладні поточні проблеми, постійно сперечаються та принижують один одного. На даний час спільного господарства не ведуть, шлюбні відносини припинені. Шлюб існує формально.
В шлюбі народилися дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з нею та перебувають на її утриманні, відповідач участі у вихованні дітей не приймає, матеріальної допомоги на її утримання добровільно не надає, хоча має таку можливісь, адже постійно їздить за кордон на заробітки. Самостійно забезпечити гармонійний розвиток дітей вона не має можливості.
Покликаючись на викладені обставини, шлюб, укладений з відповідачем, просила розірвати та стягнути з відповідача в її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі в розмірі 6000 грн. на кожну дитину щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, суду надала заяву про уточнення позовних вимог в частині стягнення аліментів, а саме просить стягнути з відповідача в її користь аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі в розмірі по 3000 грн. на кожну дитину щомісячно. Розгляд справи просить проводити у її відсутності. Після розірвання шлюбу просила залишити їй прізвище « ОСОБА_5 ». Проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За погодженням позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що шлюб між сторонами зареєстрований 20 вересня 2003 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Рожищенського районного управління юстиції у Волинської області, про що було зроблено відповідний актовий запис №62, що підтверджується свідоцтвом про одруження Серії НОМЕР_1 (а.с.17).
Відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно ст.55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Як вбачається зі змісту ч.3 та ч.4 ст.56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
В засіданні встановлено, що сімейне життя між сторонами не склалося, позивач та відповідач подружніх стосунків не підтримують, шлюб існує лише формально.
На основі наведеного та виходячи із вимог ст.112 СК України, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам сторін, що мають істотне значення, тому шлюб між ними слід розірвати.
На вимогу позивача після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_5 ».
Пунктом 2 ч.3 ст.115 СК України передбачено, що документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Встановлено також, що в шлюбі народилися дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с.6, 8).
Згідно ст.180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до вимог ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За положеннями ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини і не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на одну дитину.
Судом встановлено також, що сторони проживають разом, однак спільного господарства не ведуть, діти перебувають на утриманні матері, відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей добровільно не надає.
Також встановлено, що домовленості між батьками щодо участі в утриманні неповнолітніх дітей не досягнуто, а позивач наполягає на стягненні аліментів в примусовому порядку.
На підставі наведеного, враховуючи матеріальне становище сторін, що у відповідача інших осіб на утриманні немає, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, оскільки відповідач є працездатним і це гарантує стабільне надходження коштів на повсякденні потреби дітей і відповідатиме їх інтересам, а тому з ОСОБА_2 слід стягнути в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їхніх малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі по 3000 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви 20.02.2020 року (а.с.2) та до досягнення дітьми повноліття.
Разом з тим, відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився та не подав письмових заперечень щодо викладених у позовній заяві доводів, тим самим не спростував жодну із викладених у ній обставин.
На підставі ч.1 ст.430 ЦПК України рішення суду про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць, допустити до негайного виконання.
Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача в користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 840,80 грн. за позовну вимогу про розірвання шлюбу.
Згідно положень ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір в сумі 840,80 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.
На підставі ст.ст.24, 55, 56, 110, 112, 113, 115, 180, 182, 181, 184, 191 СК України, керуючись ст.ст.4, 12, 77, 81, 141, 247, 259, 265, 268, 280-282, 430 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей задовольнити.
Шлюб зареєстрований 20 вересня 2003 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Рожищенського районного управління юстиції у Волинської області, актовий запис №62 між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 - розірвати.
Після розірвання шлюбу залишити позивачу прізвище « ОСОБА_5 ».
Документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Стягнути аліменти з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 на утримання дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі по 3000 (три тисячі) грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову 20.02.2020 року і до досягнення дітьми повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Волинського апеляційного суду через Рожищенський районний суд Волинської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителька АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , житель АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складено 16.07.2020 року.
СУДДЯ: І.І.Сіліч