Справа № 165/770/20
Провадження № 2/165/394/20
10 липня 2020 року м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області в складі: головуючого судді Василюка А.В., за участю секретаря Навроцької М.Р., розглянувши в порядку письмового спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
19 березня 2020 року ТзОВ "Веллфін" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності. 10 лютого 2017 року між ТзОВ «Веллфін» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики №136367 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 1500 грн. строком на 30 днів. Оскільки ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за договором позики не виконав, ТзОВ «Веллфін» просить стягнути в свою користь з відповідача всього 64 852 грн. заборгованості, що складаються з 1500 грн. основного боргу; 32121 заборгованості за відсотками; 31231 грн. заборгованості за простроченими відсотками, а також судовий збір.
Представник ТзОВ «Веллфін» у судове засідання не з'явився, у позовній заяві ОСОБА_2 просив розглядати справу у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав, не заперечив щодо заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, однак до початку першого судового засідання, у визначений судом строк відзиву на позовну заяву та будь-яких інших клопотань до суду не подав (а.с.50).
Відповідно до ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали позову в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню у зв'язку з наступним.
Судом встановлено, що 10 лютого 2017 року між ТзОВ «Веллфін» та ОСОБА_1 укладено договір позики №136367 в електронній формі, відповідно до умов якого ТзОВ «Веллфін» зобов'язався надати відповідачу грошові кошти в сумі 1500 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язувався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Позика надавалася строком на 30 днів (п.1.1, п.1.3 договору) (а.с.19-23).
Реєстрація відповідача на сайті позивача, надання ОСОБА_1 заповненої заявки на отримання позики із зазначенням номеру банківської картки для перерахування коштів, підтвердження позивачем заявки та вчинення відповідних дій щодо отримання позики, свідчить про те, що останній був ознайомлений з усіма істотними умовами договору і відповідно до ЗУ "Про електронну комерцію" договір підписаний ОСОБА_1 у електронній формі, вважається ним укладеним (а.с.15-18).
Суд встановив, що ТОВ «Веллфін» в порядку встановленому п.1.4 договору позики, через оператора послуг платіжної інфраструктури WAYFORPLAY на картковий рахунок відповідача перерахував 1500 грн. позики, що підтверджується повідомленням від 08 лютого 2020 року ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке надає ТОВ «Велфін» технічну можливість для проведення операцій та здійснення зарахування коштів згідно договору (а.с.25).
Згідно розрахунку (довідки), станом на 12 березня 2020 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість за договором позики у розмірі 64 852 грн., з яких: 1500 грн. основний борг; 32 121 грн. заборгованість за відсотками; 31 231 грн. заборгованість за простроченими відсотками (а.с.24).
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.525, ст.526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
У відповідності до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем.
Згідно ч.1 ст.527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до графіку розрахунку за договором позики №136367 від 10 лютого 2017 року, що є невід'ємною частиною договору (а.с.23 зворот) сума по договору склала 1500 грн., а сума до сплати процентів склала 856,5 грн., а разом 2356,50 грн.
Таким чином вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми позики в розмірі 1500 грн. та нарахованими процентами за кредитування коштами у розмірі 856,50 грн. є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо заявлених вимог в частині стягнення заборгованості по відсоткам в іншій частині суд виходить з наступного.
Згідно з вимогами ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 536 ЦК України, встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Указаний висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 28.03.2018 року у цивільній справі №444/9510/12.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги ТОВ «Веллфін» в частині стягнення з відповідача процентів за межами строку кредитування безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача ОСОБА_1 в користь позивача ТзОВ "Веллфін судовий збір в розмірі 2102 грн., що підтверджений документально (а.с.8).
На підставі викладеного, керуючись ст.12, ст.81, ст.133, ст.141, ст.144, ст.263, ст.264, ст.265, ст.280, ст.281, ст.282 ЦПК України, ст.525, ст.526, ст.536, ст.631, ст.1047, ст.1049 ЦК України, суд -
ухвалив :
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» (код ЄДРПОУ 39952398, юридична адреса: вул. Героїв Севастополя, буд.48, м. Київ) 2 356 (дві тисячі триста п'ятдесят шість) грн. 50 коп. заборгованості за договором позики №136367 від 10 лютого 2017 року.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» (код ЄДРПОУ 39952398, юридична адреса: вул. Героїв Севастополя, буд.48, м. Київ) 2102 (дві тисячі сто дві) грн. судового збору.
У решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення можна подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Нововолинський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до п.3 Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальний строк щодо подання заяви про перегляд заочного рішення та апеляційного оскарження судового рішення продовжується на строк дії такого карантину.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий підпис
Згідно з оригіналом
Суддя А.В. Василюк