Справа № 161/8346/20
Провадження № 2/161/2460/20
14 липня 2020 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі :
головуючого - судді Рудської С.М.
при секретарі - Ярмолюк В.С.
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів
27.05.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначила, що з 17.11.2007 року вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, за час якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася спільна дитина - син ОСОБА_4 . На даний час подружні відносини між ними фактично припинені, спільне господарство не ведеться, вони проживають окремо. Вважає, що примирення між ними не можливе. Разом з тим, неповнолітній син залишився на її вихованні та утриманні. Вказує, що відповідач здоровий, працездатний, інших дітей у нього не має, проте добровільно коштів на утримання ОСОБА_5 він не надає. ОСОБА_3 офіційно працевлаштований у ФОП ОСОБА_6 та одночасно таксує. Як її відомо розмір середньомісячного доходу відповідача складає близько 9000 грн. Враховуючи викладене, просить суд розірвати шлюб між нею та ОСОБА_3 , який було зареєстровано 17.11.2007 року відділом РАЦС Луцького МУЮ Волинської області, актовий запис № 2149, а також стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 2500 грн., але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття з індексацією стягуваної суми відповідно до ст. 2 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення». Судові витрати просить покласти на відповідача.
В судовому засіданні позивач та представник позивача надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні пояснив, що він з позивачкою почали проживати окремо з 04.05.2020 року саме з ініціативи ОСОБА_1 , оскільки, на думку останньої, він не забезпечує їхню сім'ю. На даний час у нього втрачена довіра до дружини, що унеможливлює збереження шлюбу, а тому на його розірвання він погоджується. В свою чергу, він погоджується сплачувати аліменти на утримання їх спільного з позивачкою сина ОСОБА_4 в розмірі 1500 грн. на місяць. Зазначив, що його середньомісячний заробіток становить близько 5000 грн., при цьому він немає інших доходів, зокрема, через перенесену операцію на коліні. З урахуванням наведеного, заявлені позовні вимоги визнав частково.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що сторони перебувають в шлюбі з 17.11.2007 року, який зареєстровано відділом РАЦС Луцького МУЮ Волинської області, актовий запис № 2149, свідоцтво серії НОМЕР_1 (а.с. 8).
Від шлюбу сторони мають спільну дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дана обставина підтверджується відповідним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 9).
Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно зі змістом ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Як вбачається зі змісту ч. 3 та ч. 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Судом встановлено, що сторони припинили шлюбно-сімейні стосунки через відсутність взаєморозуміння та втрати почуття поваги один до одного. Сторони спільне господарство та побут не ведуть, та починаючи з 04 травня 2020 року проживають окремо.
За таких обставин суд вважає, що подальше спільне життя сторін є неможливим, збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, а тому шлюб підлягає розірванню.
Вирішуючи питання про розірвання шлюбу сторін, суд також враховує визнання відповідачем визнання в повній мірі вказаної позовної вимоги.
Як слідує зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, між сторонами не досягнуто згоди щодо участі відповідача в утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з чим в останніх існує спір з даного приводу.
Статтею 8 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Відповідно до положень Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними та чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховуються судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
Відповідно до ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.
Статтею 184 СК України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов'язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно абз. 3 п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є працездатним, на обліку у лікарів не перебуває та будь-яких інших осіб на утриманні не має.
Суд не приймає до уваги наданий відповідачем виписний епікриз № 1015 від 14.03.2020 року, оскільки вказаний документ підтверджує лише факт надходження ОСОБА_3 в стаціонар 13.03.2020 року та факт його виписки 14.03.2020 року.
У вищевказаному виписному епікризі зазначено, що внаслідок оперативного лікування - післяопераційний період без ускладнень, зняття швів 20.03.2020 року, обмеження навантаження правої нижньої кінцівки 1 місяць, а тому підстави стверджувати, що відповідач має такі вади здоров'я, які перешкоджають або істотно впливають на його працездатність, у суду відсутні (а.с. 22-23).
Як вбачається з довідки № 1, виданої ФОП ОСОБА_6 від 08.06.2020 року, ОСОБА_3 працює за основним місцем роботи продавцем продовольчих товарів та його заробітна плата становить близько 5000 грн. Вказану обставину ОСОБА_3 особисто підтвердив в судовому засіданні.
При цьому, стороною позивача не надано, а судом в ході розгляду даної справи не здобуто будь-якої інформації щодо того, що розмір середньомісячного заробітку відповідача більший, а ніж той, про який останній повідомив в судовому засіданні.
В свою чергу, неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 здоровий, на обліку в лікарів не перебуває, самостійних доходів не має.
Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд враховує матеріальне становище сторін та неповнолітньої дитини, реальну спроможність відповідача сплачувати аліменти на її утримання.
Частиною 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 7 ЗУ «Про державний бюджет України на 2020 рік» також визначено прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, який для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень.
Згідно до ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Виходячи з вищенаведеного, засад розумності та справедливості, суд вважає, що позивач довела обґрунтованість своїх вимог щодо стягнення аліментів, а тому суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки слід стягувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1700 грн. всіх видів його заробітку (доходів), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та до досягнення нею повноліття.
Суд вважає визначений розмір аліментів достатнім та справедливим.
На переконання суду, відповідачем не доведено тієї обставини, що він позбавлений можливості сплачувати аліменти на утримання його сина у визначеному судом розмірі.
Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
З даною позовною заявою позивач ОСОБА_7 звернулася ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а.с. 2), отже саме з зазначеної дати аліменти мають стягуватися з відповідача на її користь.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити дане рішення суду до негайного виконання у межах сплати платежу аліментів за один місяць.
Вирішуючи вимогу позивачки про індексацією стягуваної суми аліментів, відповідно до ст. 2 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» суд зазначає наступне.
Статтею 71 ЗУ «Про виконавче провадження» визначається загальний порядок стягнення аліментів в процесі виконання судового рішення.
При цьому, розмір аліментів, у разі наявності між сторонами відповідного спору, визначається судом в порядку, передбаченому, зокрема, Главою 15 СК України «Обов'язок матері, батька утримувати дитину та його виконання», та стягнення таких присуджується на певний період щомісячними платежами.
В свою чергу, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Із наведеного слідує, що індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, підлягає саме в процесі виконання відповідного судового рішення, а відтак відноситься до компетенції органів виконавчої служби та врегульований ЗУ «Про виконавче провадження».
За таких обставин позовна вимога про індексацією стягуваної суми аліментів задоволенню не підлягає
Отже, з врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів підлягає до часткового задоволення.
Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, повязані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Крім того, згідно положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З наведеного слідує, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 840,80 грн. понесених судових витрат зі сплати судового збору за позовну вимогу про розірвання шлюбу (а.с. 1).
Крім того, ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», а тому з ОСОБА_3 слід також стягнути на користь держави судовий збір (встановленого законом на 1 січня календарного року, як це передбачено ст. 4 ЗУ «Про судовий збір») в розмірі 840,80 грн..
На підставі ст.ст. 24, 55, 56, 110, 112, 180, 181, 182, 184 СК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 259, 263-265, 352, 354, 430 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів - задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - Тростянецька), зареєстрований 17 листопада 2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції Волинської області, актовий запис № 2149 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Стягувати з ОСОБА_3 , який народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Луцьк Волинської області, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1700 (тисяча сімсот) грн., але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 27 травня 2020 року та до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення суду в частині стягнення аліментів на неповнолітню дитину у межах суми платежу за один місяць допустити до обов'язкового негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення у повному обсязі складено 16 липня 2020 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська