П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/2763/20
Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойко А.В. та Єщенка О.В.,
при секретарі - Пальоній І.М.,
за участю: представника апелянта - Воронкова Володимира Олексійовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та просила: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не закінчення виконавчого провадження №61582489, відкритого постановою від 17 березня 2020 року на виконання вимоги ГУ ДПС в Одеській області №Ф-223294-52 від 11 червня 2019 року про сплату боргу (недоїмки) ОСОБА_2 боргу у сумі 140646,19 грн.; зобов'язати Ізмаїльський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) закінчити виконавче провадження №61582489 щодо стягнення з ОСОБА_2 боргу у сумі 140646,19 грн. у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності як фізичної особи-підприємця, та скасувати інші заходи примусового виконання по даному виконавчому провадженню.
В обґрунтування вимог позивачка зазначала, що виконавче провадження №61582489 відкрито з виконання вимоги № Ф-223294-52 від 11 червня 2019 року про сплату ОСОБА_3 боргу (недоїмки) у сумі 140646,19 грн., проте 13 грудня 2017 року за номером 2553006000020163141 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 . Тобто, ФОП ОСОБА_3 як суб'єкт підприємницької діяльності припинено, що є підставою для закінчення виконавчого провадження щодо такого боржника.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з даним рішенням суду позивачка подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просила його скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 17.02.2014 року була зареєстрована фізичною особою-підприємцем, номер запису 25530000000013141.
13 грудня 2017 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №25530060002013141 про припинення фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
11 червня 2019 року Головним управлінням ДПС в Одеській області щодо ОСОБА_3 ( НОМЕР_1 ) винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-223294-52-У на суму 140646,19 грн., яка набрала чинності 21.02.2020 року.
17 березня 2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області до Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подано заяву про примусове виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-223294-52 на вказану суму.
17 березня 2020 року Ізмаїльським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження №61582489 з виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-223294-52-У, виданої 11 червня 2019 року ГУ ДПС в Одеській області щодо стягнення з ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 140646,19 грн., що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Реєстру запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за зобов'язаною особою, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції вірними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України.
Статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VIII) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.
Згідно п.7 ч.1 ст.3 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
Відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Таким чином, вимога Головного управлінням ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-223294-52-У 11 червня 2019 року на суму 140646,19 грн. є виконавчим документом та може бути подана для примусового виконання.
В свою чергу, позивачка наголошує, що приписи статті 39 Закону №1404-VIII передбачають закінчення виконавчого провадження у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника (п.3 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII).
Відповідно до ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі:
1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;
2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;
3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;
4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;
6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;
7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;
9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;
10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;
11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;
12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;
13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону;
14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв'язку з цим перераховані до Державного бюджету України;
15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки;
16) погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.
Як вже зазначалось, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 13 грудня 2017 року внесено запис № 25530060002013141 про припинення фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (а.с. 12-15).
Відповідно до ч.9 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Згідно ч.1 ст.52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Таким чином, у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Реєстру запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання, пов'язані з підприємницькою діяльністю (якими на думку колегії суддів є і пов'язані з такою діяльністю обов'язки по сплаті податків та обов'язкових платежів), не припиняються, а залишаються за зобов'язаною особою, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2018 року по справі 916/559/17.
Крім того, статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження, де припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, як підстава для закінчення виконавчого провадження відсутня.
Відповідно до ст.68 Податкового кодексу України державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.
Згідно п. 8 розділу 4 Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України
від 24 листопада 2014 № 1162 платник єдиного внеску (фізична особа - підприємець) знімається з обліку після проведення передбаченої законодавством перевірки, здійснення остаточного розрахунку зі сплати єдиного внеску та закриття інтегрованих карток.
Таким чином, хоча ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) і припинила підприємницьку діяльність як ФОП, її зобов'язання, що виникли під час провадження підприємницької не припиняються, а тому доводи позивачки щодо того, що вона перестала відповідати за зобов'язаннями, які виникли у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, є необґрунтованими.
Згідно ч. 1, 2 ст. 18 Закону №1404-VII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що припинення підприємницької діяльності ФОП не може бути підставою для закінчення виконавчого провадження зі зобов'язань, які виникли у ФОП від її підприємницької діяльності.
Окремо колегія суддів зазначає, що доказів оскарження в судовому або адміністративному порядку вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-223294-52-У від 11 червня 2019 року на суму 140646,19 грн., яка є виконавчим документом та на підставі якої і було відкрито виконавче провадження, позивачем надано не було.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі Закону України «Про виконавче провадження» та у межах своїх повноважень, а відтак доводи позивачки щодо протиправної бездіяльності відповідача щодо не закінчення виконавчого провадження № 61582489 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо спірних правовідносин.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 16 липня 2020 року.
Головуючий суддя Федусик А.Г.
Судді Бойко А.В. Єщенко О.В.