16 липня 2020 р. Справа № 591/8347/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 від 14.07.2020 про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Любчич Л.В., членів колегії: судді Спаскіна О.А., судді Присяжнюк О.В. у справі 591/8347/19
за позовом ОСОБА_1
до Голови Сумської міської ради та її виконкому Лисенко О.М.
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди,
У провадженні Другого апеляційного адміністративного суду перебуває справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2020 у справі № 591/8347/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голови Сумської міської ради та її виконкому Лисенка О.М. про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди.
27.04.2020 ухвалою суду апеляційної інстанції відмовлено в задоволені клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору при поданні апеляційної скарги. В цей же день ухвалою судді-доповідача апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без руху, скаржнику наданий строк (10 днів з часу отримання копії ухвали) для надання документа про сплату судового збору в розмірі 2102,00 грн.
30.06.2020 від ОСОБА_1 засобами електронного зв'язку надійшла заява про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Любчич Л.В., члени колегії: суддя Спаскін О.А., суддя Присяжнюк О.В.
Ухвалою суду апеляційної інстанції відмовлено в задоволені заяви про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Любчич Л.В., члени колегії: суддя Спаскін О.А., суддя Присяжнюк О.В.
15.07.2020 від ОСОБА_1 засобами електронного зв'язку повторно надійшла заява про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Любчич Л.В., члени колегії: суддя Спаскін О.А., суддя Присяжнюк О.В.
В обґрунтування вищезазначеної заяви заявник зазначив про наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності суддів, а саме, що приймаючи ухвали від 27.04.2020 судді Другого апеляційного адміністративного суду Любчич Л.В., Спаскін О.А., Присяжнюк О.В., порушили норми чинного законодавства України, оскільки заявник є особою, яка звільнена від сплати судового збору.
Так, приймаючи ухвали від 27.04.2020 судді Другого апеляційного адміністративного суду Любчич Л.В., Спаскін О.А., Присяжнюк О.В. не урахували, що позивач звернувся до суду із позовом про визнання протиправною бездіяльності посадової особи органу місцевого самоврядування і відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, що є неприпустимим і вказує на ознаки вчиненого суддями злочину. Означені судді вийшли за межі наданих повноважень, прийняли безпідставне рішення за особистого аналізу чинного законодавства - тобто в спосіб не встановлений правовими актами держави, за чого ухвали від 27.04.2020 є необґрунтованими, а їх вимоги не підлягають виконанню, у тому числі за статтями 19, 60 Конституції України, як прямо не передбачені законодавством.
На думку заявника, встановлення ухвалою від 27.04.2020 необхідності сплати судового збору за апеляційною скаргою у розмірі 2102,00 грн, при загальному розмірі його пенсії у сумі 3616,20 грн, - знаходиться поза межами здорового глузду нормальної людини.
Проаналізувавши доводи, викладені заявником, матеріали справи, колегія суддів вважає, що заявлений відвід не може вважатись вмотивованим, оскільки наведені в заяві підстави щодо існування обставин, які викликають сумніви у неупередженості суддів не знаходять свого підтвердження.
Відповідно до частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 37 КАС України суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.
Згідно із частиною третьою статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Згідно із частиною одинадцятою статті 40 КАС України <...> відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Колегія суддів зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Відповідно до положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність судді є презумпцією, поки не надано доказів протилежного.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Практика цього Суду свідчить, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин, сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункті 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").
ЄСПЛ в пункті 49 рішення у справі "Білуха проти України" вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об'єктивного критерію цей суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі "Білуха проти України").
Проаналізувавши викладені в заяві ОСОБА_1 доводи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу колегії суддів у складі: Любчич Л.В., Спаскіна О.А., Присяжнюка О.В. у цій справі. Заява не містить посилання на обставини, які за суб'єктивними чи об'єктивними критеріями виключають участь суддів у розгляді цієї справи відповідно до статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вона вмотивована виключно незгодою з процесуальними рішеннями суддів (відмовою у задоволенні клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору при поданні апеляційної скарги та залишенням апеляційної скарги ОСОБА_1 без руху).
Зазначені в заяві ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Любчич Л.В., Спаскіна О.А., Присяжнюк О.В., підстави не свідчать про упередженість або необ'єктивність суддів, пряму чи опосередковану заінтересованість в результаті розгляду справи, а фактично відображають власну позицію позивача та незгоду щодо прийнятого суддями рішення, що відповідно до положень частини четвертої статті 36 КАС України не може бути підставою для відводу.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід складу суду у справі № 591/8347/19, колегія суддів зазначає, що стверджувальні судження учасника справи є бездоказовими, а наведені аргументи не відповідають критерію «об'єктивно обґрунтований».
Тобто, обставини, якими заявник обґрунтовує свою заяву, не викликають обґрунтованих сумнівів у неупередженості, необ'єктивності та заінтересованості в результаті розгляду справи колегії суддів, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цього судді як з погляду "суб'єктивного критерію", так і з погляду "об'єктивного критерію", яким керується Європейський суд з прав людини.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла до висновку, що підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у справі № 591/8347/19 у складі: головуючий суддя Любчич Л.В., члени колегії: суддя Спаскін О.А., суддя Присяжнюк О.В. відсутні, оскільки заявлений відвід є необґрунтованим.
Крім того, колегія суддів зазначає, що ухвала колегії суддів від 27.04.2020 про відмову в задоволені клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги не позбавляє заявника права повторно звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про звільнення від сплати судового збору, визначивши інші підстави для такого звільнення, або, надавши відповідні докази того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік, тобто за 2019 рік.
Керуючись ст. ст. 27, 28, 29, 30, 31, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 від 14 липня 2020 року про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Любчич Л.В., члени колегії: суддя Спаскін О.А., суддя Присяжнюк О.В. у справі № 591/8347/19 вважати необґрунтованою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Любчич Л.В.
Судді Спаскін О.А. Присяжнюк О.В.