Головуючий І інстанції: Зінченко А.В.
06 липня 2020 р.Справа № 520/14015/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.,
суддів - Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,
за участю секретаря судового засідання - Білюк Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними та скасування протоколів (розпоряджень), зобов'язання вчинити певні дії, -
20.12.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати противоправним протокол (розпорядження) відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, пенсійний орган) за період 01.01.2019 - 30.09.2019 року по особистому рахунку НОМЕР_1 в частині обмеження розміру пенсії, та скасувати його в частині обмеження розміру пенсії та її виплати;
- визнати протиправним протокол (розпорядження) відповідача за період 01.10.2019 - 31.12.2019 року по ОР 963280155203, та скасувати його в частині обмеження розміру пенсії та її виплати;
- зобов'язати відповідача здійснити з 01.01.2019 року належне обчислення та виплату державної (основної) пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ), як норми прямої дії (№ 2148-VІІІ від 03.10.2017 року), з подальшим перерахунком державної пенсії та її виплатою в разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, без застосування обмежень граничного (максимального) розміру пенсії.
Обґрунтовує позовні вимоги позивач тим, що як особа, маючи статус ліквідатора наслідків катастрофи на ЧАЄС станом на 01.01.2019 року, повинен отримувати пенсію відповідно до вимог ст. 59 Закону № 796-ХІІ, як норми прямої дії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Зазначенні обставини та докази, які їх підтверджують, досліджувалися у суді та встановлені постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 року у справі № 520/3133/19.
Втім, відповідач після постановлений судового рішення, тобто з 01.08.2019 року по теперішній час продовжує ухилятися від обов'язку виплачувати належні платежі, а саме: не виплачувати йому пенсію, згідно приписів ст. 59 Закону № 796-ХІІ, як норми прямої дії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.
Фактичні перерахування належних йому пенсійних виплат, що здійснювалися банківськими установами в період з 01 січня по грудень цього року свідчать про зміну розміру нарахованої та виплаченої пенсії у поточному році лише за критерієм (ознакою) зміни розміру прожиткового мінімуму, який становив з 01.01.2019 року до 30.06.2019 року -1.853 грн.; з 01.07.2019 року до 30.11.2019 року - 1.936 грн.; з 01.12.2019 року до 31.12.2019 року - 2.027 грн.
Позивач вказує, що рішення суду, яке набрало законної сили, звернено до виконання. Проте, виконавче провадження, яке було відкрите на підставі виконавчого листа № 520/3133/19 від 19.08.2019 року закінчене 11.12.2019 року у зв'язку з тим, що відповідачем-боржником не надано доказів повного виконання рішення згідно виконавчого документа, а також непоінформованістю державного виконавця про вжиті заходи, спрямованні на його фактичне у повному обсязі виконанні, і встановлення зазначеної обставини підтверджує порушення його прав з боку відповідача.
Позивач вважає, що протокол (розпорядження) відповідача за період 01.01.2019 - 30.09.2019 року по особистому рахунку НОМЕР_1 в частині обмеження розміру пенсії; протокол (розпорядження) за період 01.10.2019 - 31.12.2019 року по ОР 963280155203 в частині обмеження розміру пенсії є незаконними та такими, що підлягають визнанню противоправними та скасуванню в цій частині, а його права підлягають відновленню, з таких міркувань:
наявності судових рішень, які набули законної чинності, якими, зокрема, встановлені факти проходження дійсної строкової служби, наявності захворіння, пов'язаного з ліквідацією наслідків катастрофи на ЧАЕС в період проходження дійсної строкової військової служби; 2-ї групи інвалідності та звернення до органів соціального захисту (пенсійного фонду) в 1991 року за оформленням та отриманням пенсії та знаходження на обліку органів ПФУ як ветерана-інваліда;
наявність спеціального закону та спеціальної норми, яка прямо встановлює розмір пенсії для військовослужбовців, яким призначена пенсія, а саме: ст. 59 Закону № 796-ХІІ, яка встановлює, що «особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року»;
наявність спеціальної норми Закону України від 08.07.2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
Заперечуючи проти вимог позивача, у відзиві на адміністративний позов ГУ ПФУ в Харківській області вказує, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 року у справі № 520/3133/19 Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України зобов'язано здійснити з 01.01.2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 основної державної пенсії згідно до приписів ст. 59 Закону № 796-ХІІ, як норми прямої дії (№ 2148-VIII від 03.10.2017 року), виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідач стверджує, що на позивача не поширюється дія пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відбулася поза межами проходження позивачем дійсної строкової служби. Відтак, відповідач зазначає про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 .
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року (рішення ухвалено за правилами спрощеного провадження) у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Висновок суду вмотивований відсутністю правових підстав для здійснення позивачу перерахунку та обчислення державної (основної) пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ, як норми прямої дії, згідно висновків Конституційного суду України, викладених у Рішенні від 25.04.2019 року № 1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), зважаючи на неконституційність раніше діючого обмеження, визначеного словосполученням «дійсної строкової», яке визнано неконституційним та втратило чинність з 25.04.2019 року, тобто виключно з редакції ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ, з подальшим перерахунком пенсії в разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати з 1 січня кожного відповідного року з урахуванням бажання позивача щодо обчислення державної (основної) пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положення ч. З ст. 59 Закону № 796-ХІІ, як норми прямої дії, а не відповідно до інших норм цього Закону, а також проводити відповідні виплати.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач вказує, що аргументи (доводи), які використовував суд при дослідженні наявних доказів для відмови у позові у рішенні від 10.03.2020 року є хибними, помилковими, такими, що не відповідають дійсності та свідчать лише про однобокість та упередженість суду.
Помилковим є посилання суду першої інстанції на рішення КСУ від 25.04.2019 року № 1-р(ІІ)2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/І9), оскільки зазначене рішення КСУ лише наголошує, що військовослужбовці строкової служби мали вищий рівень соціального захисту порівняно з іншими категоріями військовослужбовців, у тому числі військовозобов'язані під час участі у військових зборах, які брали безпосередньо участь у ліквідації аварії на Чорнобильський АЕС та її наслідків.
Тобто це рішення КСУ стосувалося редакційної правки ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ, реалізація якої не змінює його статусу, як інваліда 2-ої групи, маючого захворювання, пов'язане з ліквідацією наслідків катастрофи на ЧАЕС в період проходження дійсної строкової військової служби (1985-1987 рр.) та як особи, на яку поширюється дія Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 01.06.2000 року, а саме: пункт 1 ч. 2 ст. 7 вищевказаного закону.
Крім того, судом невраховане те, що на обліку органів соцзахисту (ПФУ) він, як інвалід 2-ої групи та особа, маюча захворювання, пов'язане з ліквідацією наслідків катастрофи на ЧАЕС в період проходження дійсної строкової військової служби (1985-1987 рр.), знаходиться з лютого 1991 року, що підтверджується військовим квитком, довідкою військової частини НОМЕР_2 , матеріалами пенсійної справи № 155203, а також є інвалідом 2-ї групи та має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів-інвалідів. Зазначені обставини досліджувалися судом та підтверджуються постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 року по справі № 520/3133/19, іншими матеріалами справи.
Також, помилковою є вказівки суду першої інстанції на те, що згідно з підпунктом 3 пункту 8 розділу І Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-УІІ частину 3 ст. 67 Закону № 796-ХІІ та статтю 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV в редакції чинній на теперішній час, де вказано що максимальний розмір пенсії, цільової грошової допомоги, надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особисті заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Дія частини 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ не зупинена, змін до цієї статті не внесено і правовідносини виникли в 1991 році, до 1 жовтня 2011 року.
Помилковим є висновок суду про те, що норми законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії на даний час є чинними, неконституційними не визнанні, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами, а отже, законні підстави для виплати пенсії в більшому, ніж обмеженню у розмірі, - відсутні.
Судом першої інстанції не враховано те, що станом на 27.02.2020 року (тобто до винесення рішення суду від 10.03.2020 року) Велика палата КСУ по справі № 1-247/2018(3393/18) визнала таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), окремі положення Бюджетного Кодексу частині соціального захисту та гарантій особам, які мають статус ветеранів війни.
Судом першої інстанції не надано належної оцінки постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 року по справі № 520/3133/19, обставинам відкриття виконавчого провадження, який підтверджується постановою старшого державного виконавця та факту його закінчення 19.08.2019 року.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції не дослідив всі фактичні обставини справи, не оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, допустив процесуальні і матеріальні порушення закону, позивач вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року підлягає скасуванню в повному обсязі, а по справі повинне бути ухвалене нове рішення про задоволення позову.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 пенсійний орган просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції, - без мін.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення підлягає зміні з підстав та мотивів його прийняття, з наступних підстав.
Судом установлено, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 року у справі № 520/3133/19 за позовом ОСОБА_1 . Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України зобов'язано здійснити позивачу з 01.01.2019 року перерахунок та виплату основної державної пенсії згідно до приписів ст. 59 Закону № 796-ХІІ, як норми прямої дії (№ 2148-VIII від 03.10.2017), виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року з урахуванням раніше виплачених сум.
Як убачається з матеріалів справи, 12.09.2019 року ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.01.2019 року наступним чином /а.с. 29-30/:
Розрахунок пенсії з 01.01.2019 року:
20.865,00 грн. (4.173,00 х 5) - середньомісячний заробіток для обчислення пенсії;
20.865,00 х 80% = 16.692,00 грн. - основний розмір пенсії
+ 379,60 грн. - додаткова пенсія інваліду 2 групи
+ 598,80 грн. - підвищення інвалідам війни 2 групи
+ 50,00 грн. - щомісячна цільова грошова допомога на прожиття інвалідам війни 2 групи.
Всього : 17.720,40 грн. До виплати : 14.970,00 грн.
Розрахунок пенсії з 01.07.2019 року:
20.865,00 х 80 % = 16.692,00 грн. - основний розмір пенсії
+ 379,60 грн. - додаткова пенсія інваліду 2 групи
+ 625,60 грн. - підвищення інвалідам війни 2 групи
+ 50,00 грн. - щомісячна цільова грошова допомога на прожиття інвалідам війни 2 групи.
Всього : 17.747,20 грн. До виплати : 15.640,00 грн.
Заборгованість за період з 01.01.2019 року по 30.09.2019 року в сумі 17.863,51 грн. та пенсія за жовтень в сумі 15.640,00грн. нараховані та виплачені у жовтні поточного року.
Колегія суддів зазначає, що предметом спору у справі, що розглядається, є правомірність рішення пенсійного органу про обмеження виплати пенсії позивача ОСОБА_1 максимальним розміром, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Погоджуючись із загальним висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 2 Закону України від 08.07.2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», в редакції Закону України від 24.12.2015 року № 911-VIII, на час здійснення позивачу перерахунку пенсії, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Тимчасово, у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Податкового кодексу України, Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати 10.740 гривень.
Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», цей Закон набрав чинності з 01.10.2011 року.
Підпунктом 6 пункту 6 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону внесено зміни до частини 3 статті 67 Закону № 796-ХІІ, відповідно до яких, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Тимчасово, у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10.740 гривень.
Згідно з вимогами п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08.07.2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Як установлено судовим розглядом, розмір пенсії позивача станом на 01.10.2011 року не перевищував десяти прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, а відтак, положення Закону України від 08.07.2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» щодо обмеження розміру пенсії на позивача не поширювалися.
Законом України від 06.12.2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частина 3 ст. 67 Закону № 796-ХІІ викладена в наступній редакції:
«Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень».
Оскільки норми законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії на даний час є чинними, неконституційними не визнані, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами, колегія суддів відзначає про відсутність законних підстав для виплати позивачу пенсії в більшому, ніж обмежено розмірі.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Колегією суддів враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в ухвалі «Великода проти України» від 03.06.2014 року, в якій зазначено про те, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
У зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 року зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
За наведених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , при цьому змінює судове рішення, оскільки визначене судом першої інстанції в якості мотивів та підстав для відмови у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 не відповідає обставинам справи.
Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).
Підставами для зміни судового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 317 КАС України).
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 317 КАС України).
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року змінити з підстав та мотивів його прийняття.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова
Судді(підпис) (підпис) А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова
Постанова у повному обсязі складена і підписана 16 липня 2020 року.