16 липня 2020 р.Справа № 480/699/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.,
суддів - Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі № 480/699/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги з підстав, встановлених п. 3 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), повернутий позивачу.
На означене судове рішення позивачем ОСОБА_1 подана апеляційна скарга.
Серед вимог апеляційної скарги (п. 5 ч. 2 ст. 296 КАС України) ОСОБА_1 викладена заява про забезпечення позову: « п. 3. Забезпечити позов і як запобіжний захід для захисту моїх прав та моєї власності, відповідною Ухвалою про припинення виконання «вимоги», що оскаржується, на період до прийняття кінцевого рішення по справі, яку направити в Охтирський ВДВС ДВС адреса Сумська обл., м. Охтирка, вул. Снайпера 3, керівник Богомол С.М.; та Відділ освіти Охтирської міської ради адреса Сумська обл., м. Охтирка, вул. Гафановича 12, керівник Тронь А.В. стосовно припинення вилучення коштів у громадянина ОСОБА_1 - працівника ЦРД Калінка на користь ГУ ДПС у Сумській області за «вимогою», що оскаржується, до прийняття кінцевого рішення і набрання ним законної сили».
Крім того, ОСОБА_1 просить звільнити її від сплати судового збору, якщо такий передбачений, враховуючи скрутні матеріальні умови.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи, покладені ОСОБА_1 в обґрунтування означеної заяви, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення заяви ОСОБА_1 про звільнення її від оплати судових витрат та про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, з огляду на наступне.
Частиною 4 ст. 152 КАС України установлено, що до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
За приписами ч. 7 ст. 154 КАС України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до п.п. 6 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення доказів справляється судовий збір у розмірі 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 1779 грн, встановленого з 01.01.2000 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року № 294-IX, становить 537 грн.
Як убачається з матеріалів справи до заяви про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 не доданий документ про сплату судового збору.
За приписами ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Означена норма кореспондується з положеннями п. 1 ч. 1 т. ч 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Колегія суддів зазначає, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених ст. 133 КАС України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір). Більше того, підставою для звільнення сторони у справі від сплати судового збору є відсутність у неї доходу або його наявність у розмірі, що не перевищує мінімальні соціальні стандарти, встановлені законодавством для відповідної категорії громадян, а також за інших обставин, які не дають можливості здійснити оплату судових витрат.
Також, колегія суддів відмічає, що Конституційний Суд України у рішенні від 28.11.2013 року № 12-рп/2013 звертав увагу на те, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 року № R (81) 7: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступу до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (пп. 12 п. D). Натомість, розмір ставки судового збору може бути зменшений судом або розстрочений таким чином, щоб не допустити ситуації, в якій особа може залишитися без засобів для існування, проте в усіх випадках з урахуванням мінімальних соціальних гарантій у розмірах, встановлених для відповідних категорій громадян Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Заяву про звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що загальна сума її доходу за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року становить 32.232,80 грн (з урахуванням утриманого податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4.072,99 грн), що підтверджується довідкою про доходи, виданою 26.12.2019 року Центром розвитку дитини «Калинка» Охтирської міської ради Сумської області.
Із розрахункового листа ЦРД «Калинка», виданого ОСОБА_1 у лютому 2020 року, убачається, що ОСОБА_1 працювала неповний робочий час (0,5 ставки) та отримала «на руки» 1.885,7 грн заробітної плати.
Задовольняючи клопотання позивача, зазначаючи про надмірність вимоги щодо сплати 537 грн за рахунок доходу в розмірі 1.885,7 грн, колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини вказує, що вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20.02.2014 року у справі “Шишков проти Росії” (“Shishkov v. Russia”)).
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про звільнення її від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції (ч. 3 ст. 150 КАС України).
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційної скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 року у справі № 480/699/20.
Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч. 2 ст. 150 КАС України).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням стягнення на підставі виконавчого документу або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачу отримати суму податкового боргу за виконавчим документом.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі № 826/8556/17.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
З матеріалів справи вбачається, що виконавчим документом, стягнення на підставі якого позивач ОСОБА_1 фактично просить зупинити, є вимога ГУ ДПС у Сумській області від 13.08.2019 року № Ф-174-25 про сплату боргу (недоїмки), а саме, - заборгованості зі сплати єдиного внеску, що рахується за ОСОБА_1 на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 18.10.2019 року у розмірі 2.754,18 грн (а.с. 20).
Колегія суддів зазначає про відсутність в апеляційній скарзі ОСОБА_1 будь-яких посилань на наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливістю захисту прав, свобод та інтересів без забезпечення позову.
Також колегія суддів зазначає про відсутність в апеляційній скарзі ОСОБА_1 будь-яких посилань на ознаки протиправності означеної вимоги відповідача, що є очевидними. А також - на факт порушення її прав, свобод або інтересів, що є очевидними.
Із тексту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що факт наявності податкового боргу (заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 2.754,18 грн) останньою не спростовується, оскільки в заяві ОСОБА_1 не визначені обставини, що спростовують висновок відповідача про наявність такого боргу. В позовній заяві ОСОБА_1 зазначено, що «Дана «вимога» не підлягає виконанню з підстав її невідповідності встановленим законом вимогам до оформлення такого документу і виконання даної «вимоги» унеможливлено відсутністю в ній будь-яких відомостей (актів) про перевірку та відсутність реквізитів для оплати «боргу» (у випадку визнання боргу боржником),..».
Таким чином, судом не встановлено даних, які б безспірно посвідчували ті обставини, що виконання вимоги ГУ ДПС у Сумській області від 13.08.2019 року № Ф-174-25 про сплату боргу (недоїмки) може причинити значну шкоду ОСОБА_1 , відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами і, що існують на перший погляд достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності цього акту.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 150, 152, 154, 321, 325, 327-331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст.ст. 328, 329 КАС України, з урахуванням пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, який внесений Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX..
Головуючий суддя (підпис)Мельнікова Л.В.
Судді(підпис) (підпис) Рєзнікова С.С. Бегунц А.О.