16 липня 2020 р. Справа № 440/278/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Калиновського В.А. , Сіренко О.І. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 18.03.20 року по справі № 440/278/20
за позовом ОСОБА_1
до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області
про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні,
ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, в якій просив суд:
- визнати протиправною бездіяльності щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації сум податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1030,18 грн, що був утриманий з належної доплати одноразової грошової допомоги;
- стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 компенсації суми податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1030,18 грн, що був утриманий з належної доплати одноразової грошової допомоги при звільненні;
- визнати протиправною бездіяльності щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на електронне звернення від 29 листопада 2019 року в місячний строк.
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що згідно з наказом УМВС України в Полтавській області №247о/с від 13 червня 2013 року позивача звільнено зі служби в органах внутрішніх справ та одноразова допомога при звільненні виплачена йому не в повному обсязі. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі №440/2896/19 стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 недоплачену одноразову грошову допомогу при звільненні у сумі 6216,70 грн та допущено рішення суду до негайного виконання. Присуджена судом сума виплачена позивачу не в повному обсязі внаслідок утримання з неї податку на доходи фізичних осіб та військового збору на загальну суму 1030,18 грн. Позивач вважає, що при виплаті одноразової допомоги при звільненні відповідач протиправно утримав з присудженої судом суми допомоги податок та збір, тим самим порушивши право позивача на отримання одноразової допомоги при звільненні в сумі 1030,18 грн. 29 листопада 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про доплату 1030,18 грн на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі №440/2896/19. Листом УМВС України в Полтавській області №21/2738л.к. йому не надано належної та обґрунтованої відповіді за результатами розгляду його заяви від 29 листопада 2019 року.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на електронне звернення від 29 листопада 2019 року в місячний строк.
В частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області щодо недоплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 1030,18 грн та стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 1030,18 грн - закрито провадження у справі №440/278/20.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати повністю рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року по справі №440/278/20 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в яких рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року по справі №440/278/20 було відмовлено, а в частині позовних вимог, які рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року по справі №440/278/20 залишені без розгляду, прийняти постанову про направлення справи №440/278/20 до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що 03 березня 2020 року до суду першої інстанції від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із додатками до такого відзиву. При цьому на думку позивача до суду першої інстанції не було подано доказів того, що особа, яка підписала відзив на позов є адвокатом або представляє Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в порядку самопредставництва.
Позивач вважає, що судом першої інстанції проігноровано підпункт 11. п.161 "Перехідні положення" Конституції України, якими передбачено, що представництво відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 та ст. 131- 2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції зі січня 2018 року; у судах першої інстанції зі січня 2019 року.
Стососвно закриття провадження в частині позовних вимог, позивач зазначає, що відповідно до частини 2 ст.238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
На думку позивача, в порушення норм процесуального права, суд першої інстанції питання про закриття провадження в частині позовних вимог, щодо стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ з України в Полтавській області, компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1030 гривень 18 копійок вирішив не ухвалою суду, а зазначив про це в рішенні суду.
Також позивач зауважує, що відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області щодо ненадання позивачу відповіді на електронне звернення від 29 листопада 2019 року в місячний строк що листом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області №4/К-2738л.к. від 26 грудня 2019 року судом першої інстанції умисно замовчується той факт, що лист позивачу був відправлений поштовим відправленням саме 06.01.2020 року, що підтверджується оригіналом конверта з відбитком поштового штемпеля із зазначенням дати відправки поштового відправлення саме 06 січня 202б року.
Позивач вважажє, що для правильного вирішення даної позовної вимоги немає жодного юридичного значення коли саме посадовими особами відповідача зареєстрована в системі внутрішнього діловодства відповідь на звернення позивача від 29 листопада 2019 року викладена в листі відповідача №4/К-2738л.к. від 26 грудня 2019 року
Позивач вважає, що закриваючи провадження в частині позовних вимог щодо стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ з України в Полтавській області компенсацію сум податку з доходів Фізичних осіб в розмірі 1030 гривень 18 копійок, що був утриманий з належної йому доплати одноразової допомоги при звільненні, судом першої інстанції здійснюються підміна понять, оскльки фактичною підставою звернення з позовом до суду була відмова позивача сплатити позивачу компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1030 гривень 18 копійок та заперечення відповідачем наявності у позивача суб'єктивного права на компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб
На думку позивача, суд першої інстанції закриваючи провадження в цій частині позовних вимог, не дослідів та не надав правової оцінки наявності у нього відповідного права на отримання компенсацію сум податку з дохолів Фізичних осіб та не стягнув з відповідача належну позивачу компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі №440/2896/19, що набрало законної сили 08 січня 2020 року /а.с. 80-83/, встановлено, що ОСОБА_1 у період з 15 травня 1993 року по 31 травня 2013 року проходив службу в органах внутрішніх справ.
Наказом УМВС України в Полтавській області №247 о/с від 31 травня 2013 року підполковника міліції ОСОБА_1 , старшого дільничного інспектора міліції (міліція місцевого бюджету) сектору дільничних інспекторів міліції відділення міліції в мкр. "Молодіжний" Автозаводського районного відділу Кременчуцького міського управління, звільнено з органів внутрішніх справ з 31 травня 2013 року за пунктом 64 "а" (у запас за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Цим же наказом встановлено, що ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні за 20 років.
Наказом УМВС України в Полтавській області №290 о/с від 13 червня 2013 року пункт наказу УМВС України в Полтавській області №247 о/с від 31 травня 2013 року щодо звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_1 змінено в частині зазначення пункту звільнення; визначено вважати його звільненим за пунктом 64 "б" (у запас через хворобу).
24 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області із заявою, в якій просив надати розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні із зазначенням складових, з яких її обчислено.
Листом Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області вих.№К-843 від 30 липня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено, що одноразову грошову допомогу за 20 років виплачено у розмірі 36960,00 грн з розрахунку грошового забезпечення, що складається з: посадового окладу - 750,00 грн, окладу за військове звання - 130,00 грн, надбавки за вислугу років (40%) - 352,00 грн, надбавки за особливі умови несення служби (50%) - 616,00 грн, премії (100%) - 1848,00 грн.
Не погодившись із проведеним розрахунком грошової допомоги при звільненні без врахування у складі грошового забезпечення індексації, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом.
Вказані обставини не підлягають доказуванню у цій справі в силу положень частини четвертої статті 78 КАС України.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі №440/2896/19, яке залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2020 року /а.с. 80-83/, позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання незаконними дій, стягнення недоплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні задоволено: визнано протиправними дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення та стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 6216,70 грн; рішення суду допущено до негайного виконання.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року у справі №440/2896/19 /а.с. 84/ виправлено описку, допущену в рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі №440/2896/19, а саме: в абзаці третьому резолютивної частини рішення суду від 23 вересня 2019 року у справі №440/2896/19 після слів “… суму недоплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 6216,70 грн (шість тисяч двісті шістнадцять гривень сімдесят копійок)…” зазначено слова “з утриманням податків та інших обов'язкових платежів при виплаті”.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року у справі №440/2896/19 /а.с. 85-86/ апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено: ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року по справі № 440/2896/19 скасовано та прийнято постанову, якою у задоволенні заяви Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про виправлення описки у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року відмовлено.
На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі №440/2896/19 ОСОБА_1 було виплачено шляхом безспірного списання з рахунку УМВС кошти у сумі 5189,36 грн (2,84 грн - у жовтні 2019 року, 5186,52 грн - у листопаді 2019 року), що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями довідки Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області №4/2880 від 07 лютого 2020 року, повідомлень про безспірне списання коштів з рахунка боржника №07.1-16/1/4748 від 24 жовтня 2019 року та №07.1-16/1/ від 28 листопада 2019 року, меморіальних ордерів №1 від 23 жовтня 2019 року та № 1 від 27 листопада 2019 року /а.с. 63-65, 67-68/.
Відповідно до платіжних доручень №47 та №48 від 27 листопада 2019 року /а.с. 66/ УМВС України в Полтавській області перераховано на користь УК у м. Полтаві/м. Полтава/11010200 податок з доходів фізичних осіб у сумі 948,74 грн, утриманий із грошового забезпечення ОСОБА_1 у листопаді 2019 року, та на користь УК у м. Полтаві/м. Полтава/01011000 військовий збір у сумі 79,07 грн, утриманий із грошового забезпечення ОСОБА_1 у листопаді 2019 року .
Вважаючи, що Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області безпідставно утримало з присудженої рішенням суду суми одноразової допомоги при звільненні (6216,70 грн) податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, ОСОБА_1 звернувся до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області із заявою від 29 листопада 2019 року (вхідний номер К-2738л.к. від 29 листопада 2019 року) /а.с. 59/ про виплату йому одноразової допомоги при звільненні у сумі 1030,18 грн, недоплаченої на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі №440/2896/19 у зв'язку з тим, що ця сума перерахована до бюджету як податок на доходи фізичних осіб та військовий збір .
Листом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області №4/К-2738л.к. від 26 грудня 2019 року /а.с. 10, 61/ ОСОБА_1 повідомлено, що керівником прийнято рішення про продовження терміну розгляду його заяви від 29 листопада 2019 року у зв'язку з необхідністю отримання відповіді від ДФС України для додаткового вивчення порушеного ним питання.
Листом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області №29/К-2738л.к. від 13 січня 2020 року /а.с. 62/ ОСОБА_1 повідомлено, що його заяву від 29 листопада 2019 року розглянуто відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян» та встановлено відсутність правових підстав для здійснення доплати коштів на виконання судового рішення.
Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо недоплати одноразової допомоги при звільненні в сумі 1030,18 грн, яка утримана як податок з доходів фізичних осіб та військовий збір, та щодо ненадання відповіді на його звернення від 29 листопада 2019 року в місячний строк, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 від 29 листопада 2019 року розглянута відповідачем відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян", а тому позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на електронне звернення від 29 листопада 2019 року в місячний строк задоволенню не підлягає.
Закриваючи провадження в іншій частині, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги фактично спрямовані на зобов'язання відповідача виконати в повному обсязі інше судове рішення - рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі №440/2896/19 та розгляд судом по суті заявлених позивачем вимог буде передбачати надання правової оцінки питанню належного чи неналежного виконання або невиконанню відповідачем судового рішення у справі №440/2896/19, що фактично є однією із форм контролю за виконанням судового рішення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , стосовно визнання протиправною бездіяльності Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області щодо ненадання ОСОБА_1 в місячний строк відповіді на електронне звернення від 29 листопада 2019 року, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Частиною першою статті 1 Законом України "Про звернення громадян" встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
За визначеннями, наведеними у статті 3 Закону №393/96-ВР, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Вимоги до звернення встановлені статтею 5 Закону №393/96-ВР.
Відповідно до частин першої, четвертої, шостої та сьомої цієї статті звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Звернення може бути усним чи письмовим.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Частинами першою та третьою статті 7 Закону №393/96-ВР встановлено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду /частина перша/. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями /частина третя/.
З такого правового регулювання можна зробити висновок, що оформлені належним чином і подані у встановленому порядку звернення повинні бути прийняті та розглянуті органами державної влади і органам місцевого самоврядування, яким вони адресовані у випадку якщо порушені у зверненні питання входять до їх повноважень.
Відповідно до статті 15 Закону №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до положень частини першої статті 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів зауважує, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а у випадку неможливості вирішити у місячний термін порушені у зверненні питання, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник приймають рішення про продовження терміну розгляду такого звернення до 45 днів, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
З матеріалів справи вбачається, що 29 листопада 2019 року позивач звернувся до Управління МВС України в Полтавській області із заявою, яка зареєстрована 29 листопада 2019 року за вхідним номером К-2738л.к.
Згідно резолюції заступника начальника ГУ НП в Полтавській області Захарченка Д. на доповідній записці начальника УФЗБО ГУНП Носатенка С. №1748/115/29/01-2019 від 24 грудня 2019 року з метою надання обґрунтованої відповіді заявнику підготовлено заяву про отримання індивідуальної податкової консультації до ДФС України, у зв'язку з чим прийнято рішення про продовження терміну розгляду заяви ОСОБА_1 в межах чинного законодавства до 13 січня 2020 року /а.с.60/.
Листом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області №4/К-2738л.к. від 26 грудня 2019 року /а.с. 10, 61/ ОСОБА_1 повідомлено, що керівником прийнято рішення про продовження терміну розгляду його заяви від 29 листопада 2019 року у зв'язку з необхідністю отримання відповіді від ДФС України для додаткового вивчення порушеного ним питання.
Листом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області №29/К-2738л.к. від 13 січня 2020 року /а.с. 62/ ОСОБА_1 повідомлено, що його заяву від 29 листопада 2019 року розглянуто відповідно до положень Закону України "Про звернення громадян". Також повідомлено, що в ході розгляду його заяви було надіслано запит до ДФС України про надання податкової консультації, однак станом на 13 січня 2020 року відповідь на вказаний запит не надійшла; беручи до уваги положення Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15 січня 2004 року, та Податкового кодексу України, відсутні правові підстави для здійснення доплати коштів на виконання судового рішення.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійфшла висновку, що заява ОСОБА_1 від 29 листопада 2019 року розглянута відповідачем відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян", а тому позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на електронне звернення від 29 листопада 2019 року в місячний строк задоволенню не підлягає.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 стосовно недоплати одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 1030,18 грн та стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 такої суми, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За приписами ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
З системного аналізу вищезазначених норм права встановлено, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Отже, Кодексом адміністративного судочинства України передбачено такий вид судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах як визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду.
При цьому колегія суддів зауважує, що зазначені положення Кодексу мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є невиконання або неналежне виконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням судового рішення в цій справі.
З матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою для звернення позивача до суду з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо недоплати одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 1030,18 грн та стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 такої суми стала незгода позивача з бездіяльністю відповідача щодо невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі №440/2896/19 в повному обсязі.
Отже, вказані позовні вимоги фактично спрямовані на зобов'язання відповідача виконати в повному обсязі інше судове рішення - рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі №440/2896/19 та розгляд судом по суті заявлених позивачем вимог буде передбачати надання правової оцінки питанню належного чи неналежного виконання або невиконанню відповідачем судового рішення у справі №440/2896/19, що фактично є однією із форм контролю за виконанням судового рішення.
Так, наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів особи шляхом подання позову.
Колегія суддів погоджується з висновуом суду першої інстанції, що якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідною заявою, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Вказані висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 20 лютого 2019 у справі № 806/2143/15, від 03 квітня 2019 року у справі №820/4261/18 та від 22 серпня 2019 року у справі №522/10140/17.
Щодо доводів апеляційної скарги позивача стосовно того, що 03 березня 2020 року до суду першої інстанції від відповідача надійшов відзив на позовну заяву до якого не було додано доказів того, що особа, яка підписала відзив на позов є адвокатом або представляє Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в порядку самопредставництва, колегія суддів зазначає наступне.
Так, ч. 1 ст. 55 КАС України предбачено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з ч. 3 ст. 55 КАС України, юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Отже, довіреність від імені юридичної особи, суб'єкта владних повноважень, який не є юридичною особою, видається за підписом керівника.
Із відзиву на позовуну заяву вбачається, що остання подана представником відповідача Андрусів А.Б. До зазначено відзиву додано довіреність від 13.11.2019 року № 6807/32 відповідно до якої Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі голови ліквідаційної комісії Захарченка Дениса Анатолійовича доручає головному спеціалісту відділу правового забезпечення ГУНП в Полтавській області Андрусів Анні Борисівні представляти інтереси УМВС та ліквідаційної комісії УМВС в місцевих судах, апеляційних судах, Верховному Суді, вищих спеціалізованих судах, органах прокуратури, нотаріату, державної виконавчої служби, органах державної влади та місцевого самоврядування, а також в інших органах, підприємствах та установах незалежно від форм власності, підпорядкування та галузевої належності.
Довіреність підписана головою ліквідаційної комісії Д.А. Захарченко. Вказане свідчить про подання відзиву на позовну заяву скарги належним представником.
Висновок позивача про наявність підстав для повернення відзиву особі яка його подала є помилковим, та було б проявом правового формалізму з боку суду з огляду на те, що додана довіреність підтверджує право особи, яка підписала відзив, на вчинення такої процесуальної дії.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року №11-989заі18 та постанові Верховного Суду від 08 серпня 2019 року по справі №826/17363/18, і відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
У силу вимог п. 11 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України та ч. 2 ст. 16 КАС України (у редакції, що набрала чинності з 15 грудня 2017 року), з 01 січня 2018 року представництво в суді апеляційної інстанції, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом, крім випадків, встановлених законом.
Частинами 1 та 2 ст. 57 КАС України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до ч. 2 ст. 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
З наведеного можна дійти висновку, що представництво юридичних осіб в адміністративному судочинстві у справах незначної складності, як у даному випадку, може здійснюватися не лише адвокатами.
Повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.
При цьому, судова колегія також враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні по справі «Белет проти Франції», відповідно до яких стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, у тому числі процесуальні заборони й обмеження, які полягають у тому, щоб судовий процес не перетворився на безладний рух. Разом з тим суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лиш фактичним, але й реальним.
Відтак, колегія суддів вважає, що суд повинен реалізовувати своє основне завдання, а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
З приводу доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 що судом першої інстанції питання про закриття провадження в частині позовних вимог, щодо стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ з України в Полтавській області, компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1030 гривень 18 копійок вирішено не ухвалою суду, а в рішенні суду, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до абз 2 ч. 2 ст 317 КАС України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що вирішення питання про закриття провадження в частині позовних вимог, щодо стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ з України в Полтавській області, компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1030 гривень 18 копійок вирішено не ухвалою суду, а в рішенні суду жодним чином не впливає на правильність встановлення обставин справи та на правильність вирішення судом першої інстанції справи.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на електронне звернення від 29 листопада 2019 року в місячний строк слід відмовити.
В частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області щодо недоплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 1030,18 грн та стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 1030,18 грн - закрити провадження у справі №440/278/20.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 року по справі № 440/278/20 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 по справі № 440/278/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.І. Сіренко