15 липня 2020 року справа №812/210/18
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., секретаря судового засідання - Ашумова Т.Е., за участю представника позивача Петрощук К.В., представника відповідача Кузьминової І.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 р. (у повному обсязі складено 26 лютого 2020 року у м. Сєвєродонецьк) у справі № 812/210/18 (головуючий І інстанції суддя В.С. Шембелян) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,
23 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № 0027381314 від 03.11.2017 року про сплату недоїмки в сумі 67018, 41 грн. (а.с. 3-9).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року у справі № 812/210/18 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) № 0027381314 від 03.11.2017 щодо зобов'язання ОСОБА_1 сплатити борг з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування загальну на суму 67018,41 грн. (шістдесят сім тисяч вісімнадцять гривень 41 копійка).
Вирішено питання судових витрат (а.с. 192-196).
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що у зв'язку з відсутністю під час проведення перевірки первинних документів. а також будь-яких доказів, які були підставою для відображення суми витрат, включених до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, вважає, що позивачем не сплачено суму єдиного внеску з чистого оподатковуваного доходу у розмірі 304629, 14 грн., що призвело до недоїмки у розмірі 67018, 41 грн.
Вважає, що висновок суду про звільнення позивача від своєчасності та повноти виконання обов'язки, передбачених ч. 2 статті 6 Закону № 2464 на підставі п. 9-4 цього Закону лише за фактом знаходження позивача на території проведення антитерористичної операції є хибним, оскільки суперечить вимогам спеціального Закону № 1669, Положення якого мають перевагу перед положеннями інших нормативно-правових актів.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечує проти задоволення апеляційної скарги відповідача
Представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.
Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 27.01.2006 за № 2 383 017 0000 002247, реєстраційний номер облікової картки платника податку та інших обов'язкових платежів 2557006876, перебуває на податковому в Державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку.
З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що основним видом діяльності позивача є: код КВЕД 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); код КВЕД 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; код КВЕД 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.
Згідно з актом Головного управління ДФС у Луганській області № 279/12-32-13-14/2557006876 від 29.09.2017 про результати документальної планової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 - вказано на наступні порушення ФОП ОСОБА_1 :
1) п. 44.3 ст. 44, пп. 85.2 ст. 85 ПКУ, у результаті чого незабезпечено зберігання первинних, а також інших документів з питань обчислення і сплати належних сум податків (внеску) протягом установлених строків їх зберігання та/або ненадання платником оригіналів документів за період, що перевірявся;
2) п. 198.1, п. 198.2, п. 198.5, п. 198.6 ст.198 ПКУ, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 257683 грн., у тому числі за лютий 2016 року у сумі 54207 грн., за березень 2016 року у сумі 15167 грн., за квітень 2016 року у сумі 43633 грн., за травень 2016 року у сумі 19303 грн., за червень 2016 року у сумі 26971 грн., за липень 2016 року у сумі 18795 грн., за серпень 2016 року у сумі 36140 грн., за вересень 2016 року у сумі 23 965 грн., за жовтень 2016 року у сумі 19568 грн.;
3) п. 198.1, п.198.2, п.198.5, п.198.6 ст.198 ПКУ у результаті чого завищено суму податку, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 197,572 грн., у тому числі за лютий 2016 року у сумі 327 грн., за березень 2016 року у сумі 29 грн., за травень 2016 року у сумі 2845 грн., за липень 2016 року у сумі 21790 грн., за серпень 2016 року у сумі 29726 грн., за вересень 2016 року у сумі 25359 грн., за жовтень 2016 року у сумі 21713 грн. за листопад 2016 року у сумі 40588 грн., за грудень 2016 року у сумі 55432 грн. та заниження за січень 2016 року у сумі 237 грн.;
4) п.51.1 ст. 51, абз. б п. 176.2 ст. 176 ПКУ, порушено порядок заповнення Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форма № 1-ДФ), за результатами чого не у повному обсязі відображено відомості про суми виплаченого доходу платника податку;
5) п.п.16.1.2 п.16.1 ст.16, п. 177.10 ст.177 ПКУ, у результаті чого не виконано обов'язку стосовно ведення книги обліку доходів та витрат, на підставі якої здійснюється заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи;
6) п. 177.2, п. 177.4 ст.177 ПКУ, у результаті чого занижений податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік у сумі 810189,90 грн.;
7) п.п.164.2.17 п. 164.2 ст.164, пп. 168.1.1, пп.168.1.2 п. 168.1 ст. 168, абзацу а) п.171.2 ст.171, абзацу а) п.176.2 ст.176 ПКУ, у результаті чого занижений податок на доходи фізичних осіб за результатами декларування доходів отриманих від підприємницької діяльності за 2016 рік у сумі 236915,09 грн.;
9) пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1, пп.168.1.2 п. 168.1 ст. 168, абзацу а) п.171.2 ст.171, абзацу а) п. 176.2 ст. 176, пп. 1.2 п. 16і підрозділу 10 розділу XX ПКУ, у результаті чого занижений військовий збір за 2016 рік у сумі 87258,74 грн.;
10) порушення п.2 ст. 7 ЗУ від 08 липня 2010 року № 2464-VІ „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у результаті чого занижений військовий збір за 2016 рік у сумі 67018,41 грн., у т.ч. за результатами декларування доходів отриманих від підприємницької діяльності за 2016 рік у сумі - 67515,82 грн., за рахунок заниження суми виплати доходів платникам податків у вигляді додаткового блага у сумі - 19742,92 грн.
11) п.2.1, 2.6 ст.2 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за № 40/10320 із змінами та доповненнями, не оприбутковано у касу готівку, яку попередньо було отримано у банку на загальну суму 1316194,96 грн. (а.с. 10-65).
В самому акті перевірки вказано, що ФОП ОСОБА_1 за рахунок порушень (пп.2.1.2 п.2.1. акту) за перевірений період було занижено розмір чистого доходу, на який нараховується єдиний внесок, на загальну суму 4501054,97 грн., тому відповідно підприємцем занижено суму чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22,0% на суму 304629,14 грн. Отже, ФОП ОСОБА_1 в порушення п.2 ст.7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» занижено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу в 2016 році на загальну суму 67018,41 грн.
На підставі вищевказаного акту відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення, в тому числі й оскаржена позивачем вимога № 0027381314 від 03.11.2017 про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 67018,41 грн. недоїмки ( 22,% від 304629,14 грн.) (а.с. 86).
Питання правомірності висновків податкового органу щодо заниження позивачем розміру чистого доходу частково розглядалося в ході оскарження позивачем інших повідомлень-рішень, прийнятих на підставі цього акту перевірки.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 у справі № 812/1821/17 позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області № 0027251314 від 02.11.2017 відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про збільшення суми грошовою зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 236915,09 грн., 165528,04 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), 49999,55 грн. пені, а всього на суму 452442,68 грн. (чотириста п'ятдесят дві тисячі чотириста сорок дві гривні 68 коп.).
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2019 у справі № 812/1821/17 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області задоволено частково. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року у справі № 812/1821/17 змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року у справі № 812/1821/17 залишено без змін.
Верховний Суд відмовив ухвалою від 23.01.2020 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2019 року.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 у справі № 812/1823/17 позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 03 листопада 2017 року № 0027221314 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 664256,73 грн. та в частині застосування штрафних санкцій у сумі 332128,37 грн., а всього на суму 996385,10 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 у справі № 812/1823/17 апеляційні скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , Головного управління ДФС у Луганській області залишені без задоволення, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року у справі № 812/1823/17 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року касаційну скаргу Головного управління ДФС в Луганській області залишено без задоволення, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 1 квітня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року у справі № 812/1823/17 в частині відмови в розподілі судових витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, скасовано та прийнято нову постанову про часткове задоволення вимог в цій частині. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Луганській області на користь позивача судові витрати, пов'язані з проведенням експертизи у розмірі 49530, 62 грн. В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 1 квітня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року у справі № 812/1823/17 залишено без змін.
В ході розгляду вказаних справ суди як першої так і апеляційної інстанції встановили безпідставність висновків податкового органу щодо заниження позивачем розміру чистого доходу стосовно певних витрат, які податковий орган вважав документально непідтвердженими.
Відповідно до вимог частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Матеріалами справи підтверджено, що оскарженою вимогою № 0027381314 від 03.11.2017 позивачу визначено до сплати суму недоїмки єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 67018,41 грн. - за 2016 рік.
За унормуванням абз. 1 п. 1 ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).
Статтею 6 Закону № 2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2); подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (п. 4 ч. 2).
У ст. 25 Закону № 2464 зазначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (абз. 1 ч. 4).
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (абз. 3 ч. 4).
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абз. 4 ч.4).
02.09.2014 року Верховною Радою України прийнято закон "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який набув чинності 15.09.2014 року (далі - Закон № 1669).
Підпунктом 8 пункту 4 ст. 11 Закону № 1669 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 було доповнено пунктом 9-3 наступного змісту:
"Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".
Унормування вищенаведеної статті згідно до Закону України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" відбулося зі зміною нумерації п. 9-3 на п. 9-4.
Наведена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 1 січня 2016 року внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8, але в повній мірі вона зберегалась в Законі № 2464 до січня 2020 року.
Колегія суддів відзначає, що пункт 9.4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 2464 (після внесення змін до Закону № 1669-VII Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8) продовжує свою дію в часі.
Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ прийнято з метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Платникам єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася АТО, надано можливість у період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану не виконувати встановлені частиною 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" обов'язки щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.
Водночас, Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Пунктом 5 ст. 11 Закону № 1669 передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 р. № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.
На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р до цих населених пунктів належить м. Сєвєродонецьк Луганської області.
В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".
Кабінет Міністрів України 2 грудня 2015 року розпорядженням № 1275-р затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (далі - Перелік), і пунктом 3 вказаного розпорядження визнав такими, що втратили чинність, розпорядження КМУ від 30.10.2014 року № 1053-р та від 05.11.2014 року № 1079-р.
Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р до зазначених населених пунктів належить м. Сєвєродонецьк Луганської області.
За положеннями Закону № 1669-VII достатньою підставою для звільнення від відповідальності за невиконання вимог щодо вчасності нарахування та сплати єдиного внеску є встановлення факту знаходження платника податку на обліку в податкових органах, розміщених на території проведення АТО.
30.03.2018 Президент України підписав Указ "Про затвердження рішення РНБО "Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей" № 116/2018, яким вводиться в дію рішення РНБО про зміну формату широкомасштабної антитерористичної операції, яка була запроваджена у 2014 році.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що станом на дату розгляду справи по суті Указу Президентом України про завершення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей не приймалось, а вказаний вище нормативно-правовий акт лише змінив формат її проведення.
При цьому, оскаржувана позивачем вимога про сплату боргу (недоїмки) охоплює період, у якому позивач звільнявся від своєчасного виконання обов'язків платника єдиного внеску.
Відповідно за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу вимогу про сплату боргу.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, позивач перебував і перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористичної операція, тому, згідно із положеннями Закону № 1669-VII, не несе фінансової відповідальності за порушення вимог Закону № 2464-VI в частині невиконання обов'язків з нарахування, обчислення чи сплати єдиного внеску.
Вказаний правовий висновок сформульований у рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду під час розгляду 30.03.2018 зразкової справи № 812/292/18.
Заходи зі стягнення недоїмки (в даному випадку направлення вимоги), яка виникла у позивача як платника єдиного внеску, який перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у Законі № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України № 405/2014, можуть вживатись контролюючим органом після закінчення АТО.
Правова визначеність має безпосередню підставу для вчинення певних дій як суб'єктом владних повноважень, так і платниками податків щодо сфери дії передбачених норм Законів № 1669 і № 2464.
Закон України від 18.01.2018 року № 2268-УШ "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" також містить термін проведення "антитерористичної операції".
Щодо подання заяви як обов'язкової підстави для звільнення від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, суд вважає, що її подання є додатковою умовою для списання і в подальшому ненарахування штрафних санкцій та пені на суми несвоєчасної сплати зобов'язань по єдиному внеску, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу. Платник єдиного внеску має можливість подання такої заяви протягом певного строку (тридцяти днів) після закінчення антитерористичної операції.
Натомість, звільнення від відповідальності передбачалась на спірний період безпосередньо у Законі № 2464-VI та не потребує додаткового звернення, оскільки ця норма встановлює "незастосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій" та адресована насамперед до осіб, які наділені повноваженнями щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій.
Не впливає на вказаний зміст правового регулювання також і подальше виключення Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII із Закону № 1669 підпункту 8 пункту 4 статті 11, яким і було доповнено розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 пунктом 9-3 (у подальшому - пункт 9-4), оскільки до Закону № 2464 у зв'язку з цим відповідних змін внесено не було й вказана норма залишилась чинною.
Щодо посилань контролюючого органу на те, що підставою для звільнення позивача від виконання своїх обов'язків, передбачених статтею 6 Закону № 2464, є сертифікат Торгово-промислової палати України, який має бути поданий до контролюючого органу після завершення АТО, то вони не відповідають змісту вищенаведених правових норм, оскільки підставою для такого звільнення є сам факт перебування платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться АТО.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, зазначеною в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2019 року у справі № 805/1023/16-а.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № № 0027381314 від 03.11.2017 не відповідає критеріям правомірності, закріпленим у частині другій статті 2 КАС України є протиправною, а відтак підлягає скасуванню.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем не доведено, що приймаючи спірну вимогу діяв правомірно.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 р. - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 р. у справі № 812/210/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Повний текст складений 16 липня 2020 року.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
Судді Т.Г.Арабей
І.В. Геращенко