ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у забезпеченні позову
16 липня 2020 року м. Київ № 640/15971/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І.< Довідник >, розглянувши заяву про забезпечення позову
за позовом ОСОБА_1
до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни
про визнання протиправною бездіяльність, скасування постанови
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, згідно якої просить:
- Визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, що полягає у не знятті арешту з коштів боржника ОСОБА_1 РНОКП № НОМЕР_1 в частині накладеного приватним виконавцем арешту на кошти такого боржника, що надійшли або будуть надходити на картковий рахунок № НОМЕР_2 , який відкритий на ім'я позивача у AT КБ «ПРИВАТБАНК», як соціальні виплати.
- Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни ВП № 61865632 від 17.04.2020 року про арешт коштів боржника ОСОБА_1 РНОКП № НОМЕР_1 в частині накладеного приватним виконавцем арешту на кошти такого боржника, що надійшли або будуть надходити на картковий рахунок № НОМЕР_2 , який відкритий на ім'я Позивача у AT КБ «ПРИВ АТБАНК», як соціальні виплати.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2020р. позовну заяву залишено без руху.
Одночасно з позовом позивач подала заяву про забезпечення позову, в якому просить забезпечити позов шляхом зупинення стягнення за виконавчим документом написом № 7190 від 04.04.2020, виданим приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем про стягнення з боржника, яким є позивач на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» заборгованості в розмірі 16642,00 грн. у виконавчому провадженні № 61865632, що перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, до набрання законної сили судовим рішенням в даній справі.
В обґрунтування необхідності задоволення заяви про забезпечення адміністративного позову заявник зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до істотного ускладнення ефективного захисту прав позивача. У поданій заяві зазначає, що підставою для звернення стало те, що 27 квітня 2020 року з відомостей, розміщених на Інтернет ресурсі «Єдиний реєстр боржників» вона дізналася, що відносно неї приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61865632 на підставі виконавчого документа виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. Також вона отримала роздруківку з відділення «Приватбанк», відповідно до якої дізналася що на грошові кошти по соціальній виплаті (допомога на утримання дитини) було накладено арешт приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва - Дорошкевич Вірою Леонідівною. Вважає, що у зв'язку з арештом банківських рахунків вона майже залишилася без засобів існування в умовах введеного карантину в державі. Відкриття спірного виконавчого провадження зумовлює примусове звернення стягнення на доходи позивача та тягне за собою наслідки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», що у свою чергу може призвести до негативних фінансових наслідків у формі стягнення не лише суми заборгованості, а й витрат виконавчого провадження. Невжиття такого заходу забезпечення позову як зупинення стягнення на підставі виконавчого документу може істотно ускладнити поновлення прав позивача у разі задоволення позовних вимог.
Розглянувши клопотання про забезпечення адміністративного позову, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. 3 ст. 150 КАС України, ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
За правовою позицією, викладеною у Рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв'язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, "з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову" (абзац п'ятий пункту 4 мотивувальної частини).
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в адміністративній справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.
Тобто, застосування інституту забезпечення позову є дискреційним правом суду, а не його обов'язком, яке він реалізує залежно від обставин справи.
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень, вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 154 КАС України).
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає, що останнім не надано належних доказів на підтвердження своїх доводів та не доведено обставини, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
При цьому, суд звертає увагу на те, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Заявником не доведено існування обставин, вказаних у ч. 2 ст. 150 КАС України.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб є неможливим, оскільки при цьому фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 150 - 154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст. 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 293-297 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська