ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 липня 2020 року м. Київ № 640/20410/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі судового засідання Наумець К.В. розглянувши в загальному позовному провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до проОфісу Генерального прокурора зобов'язання вчинити дії.,
за участі:
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Орленко А.О.
На підставі частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09 липня 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі по тексту - відповідач) (з рахуванням уточнених позовних вимог) про:
- зобов'язання Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051) виплатити звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію за невикористані 55 днів відпустки в сумі 125 195, 60 грн.
- визнання протиправними дій Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051) в частині умисного не пересилання особової справи звільненого з військової служби у запас військовослужбовця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до військового комісаріату, згідно з наказом Міністра оборони України від 13 квітня 2017 року №250 (по особовому складу), з урахуванням змін внесених наказом Міністра оборони України від 04.10.2017 року №703.
- зобов'язання Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051) виплатити звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію за затримку повного розрахунку при звільненні з військової служби за період з 14 квітня 2017 року по 31січня 2020 року включно у сумі 1 367 078,30 грн.
- зобов'язання Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051) нарахувати та виплатити звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням грошової винагороди військовослужбовцям військових прокуратур про участь в антитерористичній операції.
Ухвалою суду від 28 жовтня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
В судовому засіданні 30 січня 2020 року судом прийнято заяву про зміну позовних вимог.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Наказом Міністра оборони України від 13 квітня 2017 року №250 (по особовому складу) позивача звільнено з військової служби у запас та виключено із списків особового складу військової прокуратури сил антитерористичної операції 14.04.2017 року, а також відкликано з району проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, згідно з наказом Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 24 квітня 2017 року №36 дск. У зв'язку із звільненням з військової служби ОСОБА_1 здано до відділу роботи з кадрами управління забезпечення діяльності військових прокуратур Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України посвідчення офіцера, витяг з наказу Міністра оборони України про звільнення з військової служби, а також копія наказу про відкликання з району проведення Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Однак в порушення норм законодавства, з позивачем не проведено розрахунок за невикористану відпустку, не виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби з урахуванням грошової винагороди військовослужбовцям військових прокуратур про участь в антитерористичній операції, а також особова справа не відправлена до районного військового комісаріату.
15 листопада 2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з підстав зазначених у відзиві.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
На підставі наказу Міністра оборони України № 52 від 29 січня 2015 року з старшим лейтенантом запасу ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України.
На підставі наказу Військового прокурора Центрального регіону України №500/к від 30 січня 2015 року ОСОБА_1 призначено старшим прокурором військової прокуратури Харківського гарнізону Центрального регіону України.
Наказом Генерального прокурора України увільнено Говорущака Олександра Миколайовича від виконання службових обов'язків на посаді старшого прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону Центрального регіону України, зараховано в розпорядження Генерального прокурора та покладено тимчасове виконання службових обов'язків на посаді прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління нагляду за додержанням законів об'єднаними силами антитерористичної операції Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України.
Наказом Військового прокурора Центрального регіону України №339 о/с від 06 липня 2015 року у зв'язку з скороченням у штатному розписі військових прокуратур гарнізонів та встановлення у штатному розписі військової прокуратури Центрального регіону України, позивача звільнено з посади старшого прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону Центрального регіону України та призначено на посаду прокурора цієї ж прокуратури.
Наказом Генерального прокурора України №340 -вк від 18 серпня 2015 року позивача повернуто з району проведення антитерористичної операції до постійного місця служби та увільнено від тимчасового виконання службових обов'язків на посадах в управлінні нагляду за додержанням законів об'єднаними силами антитерористичної операції Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України.
Відповідно до наказу Військового прокурора сил антитерористичної операції №3к від 19 серпня 2015 року позивача призначено начальником відділу нагляду за додержанням законів та виконання судових рішень у кримінальних провадженнях військової прокуратури сил антитерористичної операції.
Згідно з наказом Військового прокурора сил антитерористичної операції №99к від 02 листопада 2015 року позивача призначено заступником начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчого відділу військової прокуратури сил антитерористичної операції.
Наказом Військового прокурора сил антитерористичної операції №85к від 12 травня 2016 року позивача призначено на посаду начальника відділу організації участі прокурорів у суді та нагляду за виконанням судових рішень у кримінальних провадженнях військової прокуратури сил антитерористичної операції.
Відповідно до наказу Військового прокурора сил антитерористичної операції №10к від 04 січня 2017 року позивача призначено на посаду начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчого відділу військової прокуратури сил антитерористичної операції.
Згідно з пунктом 2 наказу Міністра оборони України від 13 квітня 2017 року № 250 відповідно до ч. 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з урахуванням вимог ч. 8 цієї ж статті, нижчепойменованих осіб офіцерського складу звільнено з військової служби у запас за пунктом «г» (у зв'язку з проведенням організаційних заходів): майора юстиції ОСОБА_1 , начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчого відділу військової прокуратури сил антитерористичної операції, який підлягає направленню на військовий облік Шевченківського районного військового комісаріату м. Харкова.
Наказом Військової прокуратури сил антитерористичної операції від 13 квітня 2017 року № 74 позивача увільнено від займаної посади та виключено із списків особового складу військової прокуратури сил антитерористичної операції та всіх видів забезпечення.
Відповідно до наказу Генерального прокурора від 14 квітня 2017 року №464-ц позивача призначено на посаду прокурора відділу пріоритетних доручень управління особливо важливих справ Департаменту міжнародно - правового співробітництва Генеральної прокуратури України з 14 квітня 2017 року.
Листом заступника начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України Кулика К.Г. від 04 травня 2017 року №14-509вих17 направлено відділу роботи з кадрами управління забезпечення діяльності військових прокуратур Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України заяви, зокрема, позивача, щодо передачі до Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України довідок про невикористану ними відпустку та витяги з їх послужних списків, для долучення до особових справ.
У відповідь на даний лист, начальником відділу роботи з кадрами управління забезпечення діяльності військових прокуратур Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України проінформовано службовою запискою від 10.05.2017 року №10/5/1-183вн-17 лише щодо запитуваної інформації іншої особи. Відповідь на запитувану інформацію щодо позивача не надана.
У зв'язку із цим, 07 червня 2017 року заступником начальника Департаменту міжнародно - правового співробітництва Куликом К.Г. подано рапорт на ім'я Генерального прокурора України щодо проведення службового розслідування за фактом бездіяльності начальника відділу роботи з кадрами управління забезпечення діяльності військових прокуратур Головної військової прокуратури Генеральної прокурати України, який у порушення п.245 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 не направив до відповідних військових комісаріатів особові справи звільнених з військової служби офіцерів, у тому числі, особову справу позивача.
3 липня 2017 року листом № 25/2-1822вн-17, підписаного Генеральним прокурором України, з метою усунення штучних перешкод для постановлення працівників Генеральної прокуратури України, зокрема, ОСОБА_2 , просить негайно організувати виконання дій щодо оформлення документів зі звільнення вказаних працівників з військової служби, зокрема, пересилку документів персонального обліку (особових справ) до відповідних військових комісаріатів та надання до управління планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку, звітності, внутрішнього контролю та аудиту Генеральної прокуратури України інформації про залишок невикористаної відпустки за 2017 рік.
Крім того, просить ініціювати перед Міністерством оборони України необхідність уточнення наказу від 13 квітня 2017 року № 250.
Листом заступника Генерального прокурора України від 26 вересня 2017 року № 14-35вих-17, адресованому Міністру оборони України генералу армії Полтораку С.Т., останньому повідомлено, що наказ від 13 квітня 2017 року № 250 містить описку в частині найменування посад окремих військовослужбовців, найменувань військових комісаріатів до яких направлено останніх, а також строків проходження служби. Враховуючи викладене, просить внести відповідні зміни до вказаного наказу.
Відповідно до п. 12 наказу Міністра оборони України від 04 жовтня 2017 року № 703 (по особовому складу) пункти 3та 4 наказу Міністерства оборони України (по особовому складу) від 13 квітня 2017 року № 250 про звільнення з військової служби у запас за пунктом «г» (у зв'язку із проведенням організаційних заходів) було викладено в іншій редакції.
Листом Державного секретаря Міністерства оборони України листом від 07 жовтня 2017 року № 220/7289 надіслано Генеральній прокуратурі України витяг із наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 04 жовтня 2017 року № 703 щодо внесення змін до наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 13 квітня 2017 року № 250.
Також повідомлено, що обчислення вислуги років для призначення пенсії військовослужбовцям, яких звільнено зазначеним наказом не проводилось у зв'язку з поданими рапортами військовослужбовців про відмову у проведенні підрахунку. Особові справи зазначених військовослужбовців для підрахунку вислуги років до Департаменту кадрової політики Міністерства оборони (далі - Департамент) не надавались. Крім того, у зв'язку з тим, що облік особових справ військовослужбовців, яких відряджено до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі, ведеться за місцем проходження служби, надання Департаментом довідки про проходженні військової служби не має можливості. При надходженні особових справ військовослужбовців, Департаментом буде проведено відповідний підрахунок вислуги років та сформовано довідки про проходження військової служби.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, щодо не направлення особової справи позивача до відповідного військового комісаріату та щодо не підготовки розрахунку грошового забезпечення, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, ка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до п.п. 1, 4 ч.ч. 1, 2 статті 7 Закону України «Про прокуратуру», систему прокуратури України становлять: Генеральна прокуратура України; військові прокуратури.
До військових прокуратур належать Головна військова прокуратура (на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України), військові прокуратури регіонів (на правах регіональних), військові прокуратури гарнізонів та інші військові прокуратури (на правах місцевих), перелік яких визначається в Додатку до цього Закону.
У разі якщо в силу виключних обставин у певних адміністративно-територіальних одиницях не діють органи прокуратури України, які мають здійснювати там нагляд, за рішенням Генерального прокурора виконання їх функцій може покладатися на військові прокуратури.
Утворення, реорганізація та ліквідація військових прокуратур, визначення їх статусу, компетенції, структури і штатів здійснюються Генеральним прокурором.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 статті 8 Закону України «Про прокуратуру», Генеральна прокуратура України організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури.
Генеральну прокуратуру України очолює Генеральний прокурор, який має першого заступника та чотирьох заступників, а також заступника Генерального прокурора - Головного військового прокурора.
У Генеральній прокуратурі України утворюється (на правах самостійного структурного підрозділу) Головна військова прокуратура, яку очолює заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор. На нього наказом Генерального прокурора може також покладатися виконання інших службових обов'язків.
Відповідно до п.п. 1.1 та 1.2 Положення про Головну військову прокуратуру Генеральної прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 06 жовтня 2015 року № 249 (далі також - Положення № 249), Головна військова прокуратура Генеральної прокуратури України (далі - Головна військова прокуратура) є самостійним структурним підрозділом Генеральної прокуратури України на правах Департаменту і вищим органом військової прокуратури, підпорядкованим заступнику Генерального прокурора України - Головному військовому прокурору.
У своїй діяльності Головна військова прокуратура керується Конституцією України, Законами України «Про прокуратуру», «Про військовий обов'язок і військову службу», іншими актами законодавства, наказами та вказівками Генерального прокурора України, Головного військового прокурора, Регламентом Генеральної прокуратури України, а також цим Положенням.
Згідно з пп. 5 п. 2.1 Положення № 249, до складу Головної військової прокуратури входять: управління забезпечення діяльності військових прокуратур у складі: відділу роботи з кадрами.
Відповідно до ч. 4 статті 27 Закону України «Про прокуратуру», військовими прокурорами призначаються громадяни з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту, за умови укладення ними контракту про проходження служби осіб офіцерського складу у військовій прокуратурі.
Порядок проходження військової служби громадянами України у військовій прокуратурі визначається відповідним положенням, яке затверджується Президентом України.
В окремих випадках за наказом Генерального прокурора на посади прокурорів та слідчих військової прокуратури можуть бути призначені особи, які не є військовослужбовцями і не перебувають у запасі та відповідають вимогам частин першої та п'ятої цієї статті.
Військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом України «Про прокуратуру» і проходять військову службу відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.
Військові звання вищого офіцерського складу військовослужбовцям військової прокуратури присвоюються Президентом України, інші військові звання - відповідно до встановленого законодавством порядку проходження військової служби.
Посади військових прокурорів та відповідні їм військові звання включаються в переліки військових посад.
Військові звання офіцерського складу військової прокуратури відповідають класним чинам працівників прокуратури. При звільненні офіцерів військової прокуратури (до полковника включно) з військової служби і призначенні на посади прокурорів в територіальні чи спеціалізовані прокуратури їм присвоюються відповідні їх військовим званням класні чини, а при прийнятті на військову службу у військову прокуратуру прокурорів, які мають класні чини (до старшого радника юстиції включно), їм присвоюються відповідні військові звання згідно із законодавством.
Згідно з п.п. 2, 3 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру», військові прокуратури гарнізонів розташовуються в межах відповідних військових гарнізонів. У разі потреби з метою організації їх діяльності їм виділяються необхідні приміщення з фондів Міністерства оборони України.
В умовах особливого періоду, запровадження надзвичайного, воєнного стану або проведення антитерористичної операції із залученням з'єднань, військових частин та підрозділів Збройних Сил України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, інших військових формувань, місцем постійної дислокації яких є територія в межах військового гарнізону, особовий склад військових прокуратур (прокурори, слідчі) гарнізону може відряджатися до районів розташування цих з'єднань, військових частин та підрозділів на період виконання цими з'єднаннями, військовими частинами та підрозділами завдань за призначенням.
Установити, що на прокурорів та слідчих військової прокуратури, які не є військовослужбовцями, у разі виконання ними повноважень у районах проведення антитерористичних операцій поширюються соціальні гарантії, передбачені для військовослужбовців військової прокуратури.
Відповідно до ч. 1 статті 19 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Згідно з ч. 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до п. «г» ч. 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби: у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі.
Згідно з ч. 5 статті 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовий облік призовників і військовозобов'язаних ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1.1, 1.3, 1.4 розділу І Інструкції з обліку кадрів в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 02 лютого 2017 року № 27 (далі також - Інструкція № 27), встановлено, що ця Інструкція визначає порядок організації ведення персонального, штатно-посадового, військового та статистичного обліку кадрів (прокурорів, слідчих, державних службовців, службовців, працівників, що виконують функції з обслуговування, та робітників) в органах прокуратури, формування, ведення і зберігання особових справ та трудових книжок працівників.
Облік кадрів у військових прокуратурах здійснюється в порядку, визначеному цією Інструкцією, з урахуванням особливостей ведення особових справ, встановлених для військовослужбовців.
Організація виконання вимог Інструкції покладається на кадрові підрозділи органів прокуратури, керівників місцевих прокуратур та військових прокурорів гарнізонів.
Згідно з п. 2.1 розділу ІІ Інструкції № 27, у Генеральній прокуратурі України персональному обліку підлягають її працівники, а також працівники регіональних, місцевих і військових прокуратур, які призначаються на посади Генеральним прокурором.
Відповідно до п. 11 розділу ІІ Положення про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 12 жовтня 2016 року № 357, при призначенні Генеральним прокурором України осіб на посади заступників Генерального прокурора України, керівників, заступників керівників структурних підрозділів та прокурорів Генеральної прокуратури України, керівників регіональних прокуратур (військових прокурорів регіонів), ректора Національної академії прокуратури України підготовку необхідних документів забезпечує кадровий підрозділ Генеральної прокуратури України (Головної військової прокуратури).
Згідно з пп. 4.5.1 п. 4.5 Положення № 249, основними напрямками діяльності відділу роботи з кадрами є: організація роботи з добору, розстановки, професійної підготовки та виховання кадрів військових прокуратур; взаємодія з кадровими підрозділами Генеральної прокуратури України, Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України та інших військових формувань; організація роботи з добору та підготовки кадрів для військових прокуратур у відповідних навчальних закладах та взаємодія з ними з цих питань; внесення пропозицій щодо удосконалення структури і штатної чисельності військових прокуратур, підготовка проектів наказів з цих питань; створення резерву для заміщення посад у структурних підрозділах Головної військової прокуратури, посад військових прокурорів регіонів та їх заступників, а також контроль за створенням відповідного резерву у військових прокуратурах регіонів. Внесення пропозицій щодо кандидатур для призначення на посади номенклатури Генерального прокурора України; організація та проведення роботи щодо присвоєння військових звань, класних чинів прокурорсько-слідчим працівникам військових прокуратур та рангів державним службовцям; вивчення та узагальнення стану роботи з добору, розстановки, професійної підготовки та виховання кадрів в органах військової прокуратури; забезпечення обліку особового складу органів військової прокуратури; організація роботи щодо своєчасного подання працівниками Головної військової прокуратури декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру; ведення обліку забезпеченості житлом прокурорсько-слідчих працівників Головної військової прокуратури, здійснення контролю та узагальнення стану організації цієї роботи у прокуратурах; ведення особових справ, послужної картотеки та інших облікових документів військовослужбовців Головної військової прокуратури; складання та ведення списків працівників військових прокуратур з метою заохочення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач обіймав посаду у військовій прокуратурі сил антитерористичної операції Головної військової прокуратури, яка є самостійним структурним підрозділом Генеральної прокуратури України.
Отже, персональному обліку позивач підлягав у Генеральній прокуратурі України, особову справу позивача під час проходження ним військової служби на посадах у військовій прокуратурі має вести відділ роботи з кадрами Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України.
Відповідно до вимог Розділу 3 Інструкції № 27, для персонального обліку працівників, які перебувають на посадах, зазначених у пунктах 2.1, 2.2 Інструкції № 27, у відповідних прокуратурах ведуться особові справи.
Ведення особових справ військовослужбовців військових прокуратур здійснюється відповідно до Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 26 травня 2014 року № 333, (далі також - Інструкція № 333).
Згідно з п. 3.15 розділу 3 Інструкції № 333, перші примірники особових справ офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу перед звільненням із військової служби направляються до кадрових органів за підпорядкованістю для підготовки їх до проведення розрахунку вислуги років військової служби.
За рішенням начальників кадрових органів для розрахунку вислуги років військової служби офіцера використовується другий примірник особової справи.
Перед відправленням особових справ до фінансових органів усі періоди військової служби у рядках 8, 9 послужного списку повинні бути ретельно перевірені та звірені з відомостями автобіографій, атестаційних та додаткових документів, підтверджені наказами або відповідними документами.
Усі оригінали документів та їх копії обов'язково підшиваються до особової справи.
У рядку 9, у відомостях про службу на посадах, які входять до складу льотного екіпажу, вказується про виконання встановлених норм нальоту годин.
Після уточнення та підтвердження відомостей про проходження військової служби записи в рядках 8 та 9 послужного списку засвідчуються підписом начальника кадрового органу та гербовою печаткою.
Після складення фінансовим органом розрахунку вислуги років військовослужбовця на пенсію особові справи з розрахунком повертаються до військових частин за місцем служби.
Перед звільненням із військової служби військовослужбовець повинен бути ознайомлений із записами в послужному списку та з розрахунком вислуги років військовослужбовця на пенсію.
Після видання наказу по особовому складу про звільнення військовослужбовця в рядок 8 записуються формулювання наказу про звільнення, у тому числі за якою статтею Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», про право носіння військової форми одягу (якщо це було вказано в наказі про звільнення), вислугу років у календарному та пільговому обчисленнях, військовий комісаріат, куди підлягає направленню для постановки на військовий облік, вид заохочення, номер і дата наказу по стройовій частині про виключення зі списків особового складу частини. У цьому самому рядку зазначається, на яких посадах можна використовувати військовослужбовця в особливий період. У послужних списках других примірників особових справ офіцерів зазначаються номери військово-облікових спеціальностей, за якими доцільно їх обліковувати в запасі. До перших примірників особових справ військовослужбовців, звільнених із правом на пенсійне забезпечення, залучаються: розрахунок вислуги років (страховий стаж) військовослужбовця на пенсію, свідоцтва про хворобу, витяги з наказів по особовому складу про звільнення та виключення зі списків військової частини та всіх видів забезпечення.
У приписах (відпускних квитках) офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, звільнених з військової служби, зазначається, коли і в який військовий комісаріат вислано їхні особові справи або куди вони будуть вислані.
Відповідно до п. 9.4. глави 9 розділу ІІ Інструкції № 333 ведення особових справ військовослужбовців (своєчасне поповнення необхідними матеріалами, документами, фотокартками та іншими даними), які характеризують їх, уточнення записів, що містяться в них, звірка з першими примірниками, а також контроль за своєчасним пересиланням особових справ покладаються на офіцерів кадрових органів, які займаються вивченням і добором кадрів відповідного напряму.
Підшивка документів, облік, зберігання і пересилка особових справ, ведення послужних картотек, контроль за своєчасним отриманням і висилкою послужних карток покладаються на осіб, які займаються обліком особового складу.
Згідно з абз. 1, 4, 5 п. 1.6 глави 1 розділу IV Інструкції № 333, пересилка документів персонального обліку ведеться тільки із супровідними листами із зазначенням причин пересилки в установлені строки: із кадрових органів - не пізніше семи днів після одержання наказу (витягу з наказу) про нове призначення (звільнення, виключення зі списків).
Відповідно до п. 4.4. розділу 4 Інструкції № 27, при зміні облікових даних працівник зобов'язаний своєчасно надати до кадрового підрозділу, керівнику місцевої прокуратури відповідні документи, які долучаються до особової справи.
Про зміни в облікових даних осіб, призначених Генеральним прокурором на адміністративну посаду в регіональній, місцевій чи військовій прокуратурі, кадрові підрозділи відповідних прокуратур повідомляють кадрові підрозділи Генеральної прокуратури України з долученням належним чином засвідчених копій відповідних документів.
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з п. 2 наказу Міністра оборони України від 13 квітня 2017 року № 250 відповідно до ч. 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з урахуванням вимог ч. 8 цієї ж статті, нижчепойменованих осіб офіцерського складу звільнено з військової служби у запас за пунктом «г» (у зв'язку з проведенням організаційних заходів): майора юстиції ОСОБА_1 , начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчого відділу військової прокуратури сил антитерористичної операції, який підлягає направленню на військовий облік Шевченківського районного військового комісаріату м. Харкова.
Наказом Військового прокурора сил антитерористичної операції від 13 квітня 2017 року № 74 позивача увільнено від займаної посади та виключено із списків особового складу військової прокуратури сил антитерористичної операції та всіх видів забезпечення.
З аналізу вищевказаних норм законодавства слід дійти висновку, що відділом роботи з кадрами управління забезпечення діяльності військових прокуратур Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України у семиденний строк після отримання наказу Міністра оборони України (витягу з наказу) від 13 квітня 2017 року №250 та наказу Військового прокурора сил антитерористичної операції від 13 квітня 2017 року № 74 мало б бути підготовлено та направлено до Шевченківського районного військового комісаріату м. Харкова один примірник особової справи позивача з метою взяття останнього на військовий облік, водночас, таких дій відповідачем вчинено не було.
Однак під час розгляду справи, представником відповідача в судовому засіданні 30 січня 2020 року надано лист Генеральної прокуратури України від 11.12.2019 року №10/7-398 вих/дек-19 про направлення особової справи ОСОБА_1 до Шевченківського районного військового комісаріату м. Харкова.
Оскільки відповідачем були вчиненні дії, щодо направлення особової справи, то визнання протиправною бездіяльність щодо умисного не надіслання особової справи не є належним способом захисту прав позивача.
А тому позовна вимога у цій частині задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача виплатити компенсацію за невикористані 55 днів відпустки, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник.
За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.
Аналогічні положення містить статті 24 Закону №504/96, яким встановлено державні гарантії права на відпустки, визначено умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Відповідно до абзаців 1-3 пункту 14 статті 101 Закону №2011 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Відповідно до пункту 3 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за № 745/32197 (далі також - Порядок № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
При цьому грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється з такого розрахунку:
тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - 2,5 календарних дня;
тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - 2,9 календарних дня;
тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - 3,3 календарних дня;
тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - 3,8 календарних дня.
Отже, з аналізу положень законодавства судом встановлено право позивача, як військовослужбовця, звільненого у запас у зв'язку із проведенням організаційних заходів, на грошову компенсацію за невикористані дні відпустки на момент звільнення з посади.
Не здійснення нарахування позивачу грошової компенсації за частину невикористаної відпустки на момент звільнення позивача з посади (13.04.2017 року) відповідачем обґрунтовується тим, що позивачем начебто подано рапорт про відмову у проведенні такого підрахунку, позаяк, відповідний наказ, який є підставою для нарахування коштів, зокрема, компенсації за невикористані дні відпустки, не готувався Генеральною прокуратурою України.
Водночас, судом встановлено обов'язок відповідача у разі звільнення працівника з посади здійснити відповідні дії з метою розрахунку та виплати передбаченого законодавством України грошового забезпечення, зокрема, компенсації за невикористані дні відпустки.
Отже, слід дійти висновку, що відповідачем не виплачено компенсацію за невикористанні дні відпустки.
Як вбачається з довідки (том.2, а.с.34) «Про залишок основної щорічної відпустки, яка передбачена Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка передбачена Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» станом на 13 квітня 2017 року у позивача невикористані 55 днів відпустки.
Згідно з довідкою Генеральної прокуратури України №18-1154зп від 12.12.2019р (том.1, а.с.165) розмір компенсації позивачу за 55 невикористаних днів відпусток складає 50 078,27 грн.
Однак, оскільки позивачу на час прийняття рішення не здійснено нарахування компенсації за невикористанні дні відпустки, то суд вважає, що у даних правовідносинах підлягає застосуванню Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Наказ Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за № 745/32197.
Крім того, згідно з пунктом 3 розділу ХХХІ Порядку №260 виплата грошової компенсації за невикористану відпустку розповсюджується на минулі роки.
Відповідно до розрахунку вислуги років (том 2, а.с. 33) календарна вислуга років ОСОБА_1 складає 8 років 7 місяців 28 днів, а загальна вислуга років - 10 років 8 місяців 10 днів.
У зв'язку з вищенаведеним розмір компенсації за 55 невикористаних днів відпусток складає 125 195, 60 грн. (50 078,27*2,5).
Таким чином суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність в цій частині, а відтак і про задоволення позовної вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, суд зазначає.
Відповідно до пункту 41Постанови №505 грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах прокуратури на прокурорсько - слідчих посадах, складається з посадового окладу та інших виплат, установлених цією постановою, а також окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років у розмірі і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців.
Для обчислення розміру складових грошового забезпечення замість надбавки за класний чин застосовується розмір окладу за військовим званням.
На військовослужбовців військових прокуратур у разі здійснення ними повноважень у районах проведення антитерористичної операції поширюється дія пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 р. № 24 “Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій” (Офіційний вісник України, 2015 р., № 9, ст. 238) у порядку та на умовах, визначених Генеральною прокуратурою України, у межах коштів, передбачених у державному бюджеті для Генеральної прокуратури України.
На момент виникнення спірних правовідносин особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій визначено постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року №24 (втрата чинності 20 січня 2016 року) (далі також - Постанова №24).
Відповідно до пункту 1 Постанови №24 установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.
Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.
Винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).
Вказані положення Постанов №505 та №24 кореспондуються із пунктами 1, 2 розділу XXXII Порядку №260, відповідно до якого військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.
Згідно з пунктом 1, абзацом 1 пункту 2 статі 15 Закону №2011 пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Як було наголошено вище, згідно наданого відповідачем Розрахунку вислуги років військовослужбовця станом на 13 квітня 2017 року, за яким загальна вислуга становить 10 років 8 місяців 10 днів, кількість повних років вислуги - 10.
Отже, слід дійти висновку, що позивачу підлягає нарахуванню та виплата одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Суд звертає увагу на те, що наведені вище правові висновки узгоджуються з судовою практикою, зокрема з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/15594/17.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Офісу Генерального прокурора виплатити компенсацію за затримку повного розрахунку при звільненні з військової служби за період з 14 квітня 2017 року по 31січня 2020 року,
Відповідно до вимог статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, якщо спір вирішено на користь працівника частково то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таким чином станом на день прийняття даного рішення відповідачем не були виплачені належні позивачу суми.
Відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі Порядок № 100) цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: а) надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки; б) надання працівникам творчої відпустки; в) виконання працівниками державних і громадських обов'язків у робочий час; г) переведення працівників на іншу легшу нижчеоплачувану роботу за станом здоров'я; д) переведення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, на іншу легшу роботу; е) надання жінкам додаткових перерв для годування дитини; є) виплати вихідної допомоги; ж) службових відряджень; з) вимушеного прогулу; и) направлення працівників на обстеження до медичних закладів; і) звільнення працівників-донорів від роботи; ї) залучення працівників до виконання військових обов'язків; й) тимчасового переведення працівника у разі виробничої потреби на іншу нижчеоплачувану роботу; л) інших випадках, коли згідно з чинним законодавством.
Середньомісячна заробітна плата вираховується виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати передбачено, зокрема, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).
Суд не бере до уваги розрахунок відповідача та позивача, оскільки в ньому враховано календарні дні, однак необхідно враховувати саме робочі дні при обрахунку середньоденної заробітної плати, оскільки відповідно до Розділу ІІІ Порядку № 100 не передбачено винятків щодо застосування календарних днів.
Крім того, відповідач у розрахунку та у відзиві зазначив, що винагорода за участь в антитерористичній операції є разовою виплатою та не є місячним видом грошового забезпечення, а тому не враховується при розрахунку, однак суд не погоджується з даним посилання та зазначає, що зазначена грошова винагорода виплачується військовослужбовцям за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду в розмірі до 100 відсотків місячного грошового забезпечення у межах бюджетних призначень.
Розмір винагороди визначається, виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії.
Винагорода виплачується пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, який обраховується з дня фактичного початку участі у цих заходах до дня завершення такої участі, на підставі відповідних наказів керівництва штабу антитерористичної операції про включення (виключення) військовослужбовців до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань.
Отримана позивачем щомісячна додаткова грошова винагорода, мала реальний та постійний характер, а тому відповідно до п. 2 статті 9 Закону № 2011-XII, підлягає обов'язковому включенню до складу грошового забезпечення.
Відповідачем до позовної заяви було додано довідки (том 1, а.с.45, 46), які містять відомості про заробіток отриманий позивачем, який у лютому 2017 року становив 34 210, 13 грн. (без матеріальної допомоги або разових виплат), а в березні - 44 711,08 грн. (без матеріальної допомоги або разових виплат).
У період з 01 лютого 2017 року по 31 березня 2017 року такий показник робочих днів становить 42 дні.
Таким чином, середньоденний розмір грошового забезпечення позивача, виходячи з проведених у 2 останні місяці його роботи виплат, становить: (34 210, 13 грн. + 44 711, 08 грн.) / (42 робочі дні) = 1 879, 08 грн.
Станом на день прийняття даного рішення відповідачем не було виплачені належні позивачу суми, вбачається, що строк такої невиплати складає 805 робочих днів (період з 14 квітня 2017 року по 09 липня 2020 року). Тобто, сума компенсації позивачу за затримку розрахунку при звільненні складає 1 512 659,40 грн. (1 879, 08 грн.* 805 днів).
Відповідно, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог саме в зазначеній сумі, оскільки позивачем у позовній заяві було невірно її розраховано, в тому числі у зв'язку з неможливістю визначити тривалість розгляду справи судом та здійсненням розрахунку виходячи з кількості календарних, а не робочих днів, в розмірі 1 512 659, 40 грн.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідачем було допущено вчинення бездіяльності, яка не відповідає наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям.
Крім того, судом не взято до уваги клопотання відповідача про повернення без розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, оскільки дана заява відповідає вимогам КАС України та прийнята судом.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ст.5 Закону України «Про судовий збір» судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
Зобов'язати Офіс Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051) виплатити звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію за невикористані 55 днів відпустки в сумі 125 195, 60 грн.
Зобов'язати Офіс Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051) виплатити звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію за затримку повного розрахунку при звільненні з військової служби за період з 14 квітня 2017 року по 09 липня 2020 року включно у сумі 1 512 659,40 грн.
Зобов'язати Офіс Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051) виплатити звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням грошової винагороди військовослужбовцям військових прокуратур про участь в антитерористичній операції.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до п.3 Розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя В.В. Амельохін
Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.07.2020р.