ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
14 липня 2020 року м. Київ№640/23013/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Регіонального відділення Фонду державного майна України
по Київській області
про визнання протиправним та скасування нормативного акт, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, 50, код ЄДРПОУ 19028107), в якому просить суд:
- визнати «Перелік об'єктів незавершеного будівництва, законсервованих об'єктів, приватизацію яких розпочато в 2018 році», затверджений наказом ФДМУ «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році» від 27.12.2018 року №1637 частково протиправним та виключити об'єкт незавершеного будівництва - Дослідний завод Інститут проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України, що знаходиться за адресою: Київська обл, м. Бровари, бул Незалежності, 34-а до нього;
- визнати Наказ Регіонального відділення ФДМУ по Київській області від 23.04.2018 року №372 частково протиправним та скасувати цей наказ в частині прийняття відповідачем рішення щодо приватизації об'єкта незавершеного будівництва - Дослідного заводу Інститут проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України, що знаходиться за адресою: Київська обл, м. Бровари, бул Незалежності, 34-а.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуваний наказ в частині є протиправним, оскільки приймаючи рішення щодо приватизації об'єкта незавершеного будівництва - Дослідного заводу Інститут проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України, що знаходиться за адресою: Київська обл, м. Бровари, бул Незалежності, 34-а , виставляючи на продаж вказаний об'єкт незавершеного будівництва, діяв не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачений Конституцією України та Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 року, що призвело до порушення гарантованого Конституцією України права позивача на непорушність приватної власності. Позивач наголосив, що право власності за ним на вказаний об'єкт незавершеного будівництва підтверджується Договором купівлі-продажу державного майна, що підлягає продажу шляхом викупу об'єкта незавершеного будівництва - Дослідного заводу Інститут проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України, що знаходиться за адресою: Київська обл, м. Бровари, промвузол від 15.08.2003 року зареєстровано в реєстрі за №4531.
Ухвалою суду від 27.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Представником відповідача подано до суду відзив на позов, яким заперечує проти задоволення вказаних позовних вимог, посилаючись на те, що Регіональне відділення є єдиним і належним власником об'єкту приватизації та на законних підставах здійснює процедуру приватизації. Зазначив, що 13.02.2019 року Регіональним відділенням зареєстровано право власності на об'єкт: незавершеного будівництва - Дослідний завод Інститут проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України, що знаходиться за адресою: Київська обл, м. Бровари, бул Незалежності, 34-а. Крім того, відповідачем зауважено, що приватизація вищезазначеного об'єкту здійснюється повторно. 17.07.2001 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та ТОВ "Агробудпереробка-ЛТД" був укладений договір купівлі-продажу державного майна № 28-НБ-ЗД об"єкта незавершеного будівництва - дослідний завод Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України, який знаходиться за адресою: 07400, Київська область, м. Бровари, промвузол. З причин неналежного виконання покупцем зобов'язань за договором купівлі-продажу об'єкта приватизації Регіональним відділенням Фонду державного майна по Київській області було ініційовано розірвання договору в судовому порядку. Рішенням Господарського суду Харківської області, винесеним 09.09.2009 року по справі №15/318-08-27/218-08 вирішено розірвати договір купівлі-продажу від 17.07.2001 р. № 28-НБ-ЗД, укладений між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Київській області та ТОВ "Агробудпереробка-ЛТД". Повернути об"єкт незавершеного будівництва - дослідний завод Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України, який знаходиться за адресою: 07400, Київська область, м. Бровари, промвузол, до державної власності в управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області.
Також, представник відповідача посилаючись на абз.2 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України, ст. 30 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», вважає, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і повинен розглядатися Господарським судом за правилами Господарського процесуального кодексу України, оскільки предметом спору є питання приватизації державного майна, а відтак, якщо справа підлягає розгляду в порядку іншого судочинства, суд закриває провадження у справі, якщо провадження у справі було відкрито.
Надаючи оцінку доводам відповідача, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
У відповідності до вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запровадженні механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Положеннями пункту 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно пунктом 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду заявлено позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Регіонального відділення ФДМУ по Київській області від 23.04.2018 року №372 частково протиправним та скасувати цей наказ в частині прийняття відповідачем рішення щодо приватизації об'єкта незавершеного будівництва - Дослідного заводу Інститут проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України, що знаходиться за адресою: Київська обл, м. Бровари, бул Незалежності, 34-а, а також «Перелік об'єктів незавершеного будівництва, законсервованих об'єктів, приватизацію яких розпочато в 2018 році», затверджений наказом ФДМУ «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році» від 27.12.2018 року №1637 частково.
Таким чином, суд зазначає, що цей позов пов'язаний із приватизацією державного майна.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», спори щодо приватизації державного або комунального майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, крім випадків, коли сторони погодили передачу таких спорів на вирішення міжнародному комерційному арбітражу відповідно до частини дванадцятої статті 26 цього Закону.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що оскільки спірні правовідносини фактично пов'язані з питанням приватизації майна, а отже цей спір не є публічно-правовим а має приватноправовий характер, який обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу. Відтак, спір між сторонами в цій адміністративній справі має приватноправовий характер, бо він стосується майнового (договірного) права позивача, а тому має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Великої Палати Верховного суду, викладеними у постанові від 29.01.2019 року у справі № 805/2495/17-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Таким чином, даний спір, з огляду на його суб'єктний склад, відноситься до юрисдикції господарського суду і має бути вирішений на підставі норм цивільного і господарського законодавства за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що провадження у справі №640/23013/19 слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, та відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України, роз'яснити позивачу, що даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Керуючись положеннями ст.ст. 238, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, 50, код ЄДРПОУ 19028107 по визнання протиправним та скасування нормативного акту.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства і може бути оскаржена відповідно до положень статей 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Г. Вєкуа