ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 липня 2020 року м. Київ № 826/861/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
про визнання протиправними дії, скасування рішень від 23 вересня 2016 року №00035761306, №00035811306 та податкових повідомлень-рішень від 23 вересня 2016 року №00036091306, від 23 вересня 2016 року№0003336071306,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила суд:
- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 23 вересня 2016 року №00036091306 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 27 990,66 грн і штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 21 347,40 грн;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 23 вересня 2016 року №00036071306 про визначення суми грошового зобов'язання за військовим збором за основним платежем у розмірі 2682,69 грн і штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1906,49 грн;
- скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 23 вересня 2016 №Ф-0035771306 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 62693,16 грн;
- скасувати рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 23 вересня 2016 року №00035811306 про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за основним платежем в розмірі 31346,58 грн;
- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо встановлення порушень з питань недотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового законодавства України щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за період з 13.11.2014 по час проведення перевірки;
- скасувати повністю рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №472 від 26 вересня 2017 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач послалась на те, що 30 серпня 2016 року відповідачем проведена фактична перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за період з 13 листопада 2014 року по час проведення перевірки.
За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт №8214/26-51-13-06/3277819204 від 09 вересня 2016 року.
14 вересня 2016 року позивач надала заперечення проти висновків, викладених у акті та висловила бажання бути присутньою при їх розгляді.
У відповіді на заперечення №13318/5/26-51-13-06 від 21 вересня 2016 року відповідачем повідомлено позивача про залишення висновків акта без змін та виправлення певних описок.
27 вересня 2016 року позивачем подано повідомлення про початок адміністративного оскарження дій контролюючого органу, а 03 жовтня 2016 року - скаргу до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, яка була перенаправлена на адресу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та на яку було надано аналогічну відповідь, як і на заперечення на висновки, викладені у акті.
24 жовтня 2016 року позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України, яка залишена без розгляду у зв'язку з перебуванням на розгляді Головному управлінні Державної фіскальної служби у місті Києві аналогічної скарги позивача.
01 грудня 2016 року позивач отримала лист Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому було зазначено про залишення її скарги без розгляду.
Крім того, у позовній заяві зазначено, що за результатами проведеної перевірки були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення контролюючого органу, з якими позивач не погоджується з огляду на те, що висновки контролюючого органу, відображені в акті перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані рішення, ґрунтуються виключно на поясненнях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за відсутності посилань на документи первинного бухгалтерського обліку, що суперечить вимогам чинного законодавства.
При цьому, як стверджує позивач, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 працювали у неї на підставі укладених контрактів лише у період з 09 листопада 2015 року по 31 серпня 2016 року, а контракт було розірвано з ініціативи позивача на підставі пункту 2 статті 41 Кодексу законів про працю, у зв'язку із втратою довіри до матеріально відповідальних осіб.
Вказані вище обставини, стали підставою для звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача у письмових запереченнях проти позову послався на те, що податковим органом була проведена фактична перевірка з питань дотримання позивачем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за результатами якої відповідний акт.
В ході проведення перевірки посадовою особою відповідача було отримано пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в яких було зазначено, що вони працювали у позивача та отримували заробітну плату, проте, не весь період роботи у позивача останні були оформлені офіційно, що свідчить про порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема, в частині ненарахування, неутримання та неперерахування податку з доходів найманих працівників на загальну суму 27 990,66 грн, за що податковим законодавством передбачено й тому числі й штрафні санкції.
Крім того, перевіркою встановлено, що позивачем не подано звіту за 2015 рік відповідно до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за що також передбачені штрафні санкції.
Також, представник відповідача наголошує й на тому, що перевіркою встановлено, що заниження позивачем сум заробітної плати, нарахованої особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та неналежного оформлення згідно вимог законодавства, що привезло до ненарахування та несплати сум єдиного внеску.
Вказані обставини стали підставою для винесення оскаржуваних позивачем рішень.
При цьому, як стверджує представник відповідача при винесенні оскаржуваних рішень, відповідач діяв у порядоку, спосіб та в межах вимог чинного законодавства.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/2282/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2018 року прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог.
В судове засідання 12 липня 2018 року представники сторін не з'явились, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення. Від позивача та представника відповідача надійшли заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, а також приймаючи до уваги відсутність заперечень з боку представників сторін, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2020 замінено відповідача Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві його правонаступником Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заперечення та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено фактичну перевірку дотримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
За результатом перевірки складено акт від 09 вересня 2016 року № 8214/26-51-13-06/3277819204 (надалі - акт перевірки), відповідно до якого встановлено допущення позивачем наступних порушень:
- пункту 176.2 «а», «б» статті 176 Податкового кодексу України, а саме: в період з 25 листопада 2014 року по 09 листопада 2016 року встановлено не нарахування, неутримання та неперерахування податку з доходів найманих працівників у сумі 14 409,70 грн до бюджету при виплаті доходу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та у період з 09 листопада 2015 року по 21 липня 2016 року не в повному обсязі нараховано, утримано та перераховано до бюджету держави податок на доходи фізичних осіб найманих працівників при виплаті доходу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у сумі 14 580,96 грн. Загальна сума податку з доходів найманих працівників, що підлягає сплаті до бюджету за перевіряємий період складає 27 990,66 грн;
- пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України, а саме: податкова звітність про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку за 4-й квартал 2015 року та за 1-3 квартали 2016 року подана з недостовірними відомостями про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податків, за 4-й квартал 2014 року та за 1-3 квартали 2015 року податкова звітність до контролюючого органу не подана;
- підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, а саме: не нарахування, не утримання та не перерахування до бюджету військовий збір у період з листопада 2014 року по жовтень 2015 року в сумі 1 494,78 грн та у період з листопада 2015 року по серпень 2016 року в сумі 1187,91 грн. Загальна сума військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за перевіряємий період складає 2 682,69 грн;
- підпункту 1 пункту 2 статті 6, підпункту 1 пункту 1 статті 7 та пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - виявлено заниження єдиного внеску на загальну суму 62 693,16 грн;
- пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - неподання звітів щодо суми нарахованого єдиного внеску за період з листопада 2014 року по жовтень 2015 року до податкового органу.
На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято наступні рішення:
- податкове повідомлення-рішення від 23 вересня 2016 року №00036091306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 27 990,66 та нараховано штрафні санкції в розмірі 21 347,40 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 23 вересня 2016 року №00036071306 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 2 682,69 та нараховано штрафні санкції в розмірі 1 995,89 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 23 вересня 2016 року №0035811306, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 1700,00 грн;
- вимогу від 23 вересня 2016 року № Ф-0035771306 про сплату боргу (недоїмки) із сплати єдиного внеску в розмірі 62 693,16 грн;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00035761306, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 31 346,58 грн.
Не погодившись з вказаними рішеннями позивач оскаржила їх в адміністративному порядку до вищих податкових органів.
Рішеннями Державної фіскальної служби України від 21 листопада 2016 року № 12431/Б/99-99-11-02-01-14, від 23 листопада 2016 року № 7614/Б/26-15-10-02-16 та від 23 листопада 2016 року № 7615/Б/26-15-10-02-16 скарги позивача залишено без розгляду.
В подальшому, на підставі довідки про наявність підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку від 26 вересня 2017 року №472, у зв'язку з наявністю податкового боргу, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято рішення № 427 від 26 вересня 2017 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку.
Вважаючи, що вказані рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернулась до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу (пункт 6.1 статті 6 Податкового кодексу України).
Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб, згідно з підпунктом 14.1.180 пункту14.1 статті 14 Податкового кодексу України) - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, за вимогами пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, зобов'язані:
а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;
б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.
Крім того, як вбачається з пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Підпунктом 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України передбачено, що платником є податковий агент.
Також, статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено платників єдиного внеску та передбачено, що такими є, зокрема, роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Єдиний внесок, згідно з пунктом 1 частини пршої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI, нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
За вимогами частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вказаних норм Податкового кодексу України та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI щодо не нарахування, не утримання та не перерахування податку з доходів найманих працівників, військового збору, єдиного внеску, а також щодо подання розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку (фізичних осіб), і сум утриманого з них податку з недостовірними даними, з огляду на встановлені у акті перевірки обставини виплати позивачем доходу у вигляді заробітної плати найманим працівникам - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , трудові відносини з якими у період з 25 листопада 2014 року по 09 листопада 2016 року не були оформленими відповідно до вимог Кодексу законів про працю, а в період з 09 листопада 2015 року по 21 липня 2016 року декларування виплаченого доходу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у розмірі меншому ніж фактично виплачувався.
Зазначені обставини відповідачем встановлено з пояснень вказаних вище фізичних осіб від 07 вересня 2016 року від 01 вересня 2016 року.
Так, Наказом Міністерства фінансів України від 14 березня 2013 року №395 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами (далі по тексту - Порядок №395)
Відповідно до пункту 1.7 розділу І Порядку №395, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.
За вимогами підпункту 2.3.2.2 пункту 2.3 розділу ІІ Порядку №395, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення, зокрема, необхідно:
- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
- у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;
- у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.
Проте, як вбачається зі змісту акта перевірки, він не містить посилань на первинні бухгалтерські, статистичні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність встановлених відповідачем порушень, зокрема, щодо використання праці найманих працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та виплати їм заробітної плати у вказаному розмірі за період з 25 листопада 2014 року по 09 листопада 2015 року без оформлення договору трудового найму та без нарахування та сплати податку з доходів найманих працівників, військового збору, єдиного внеску, та у період з 09 листопада 2015 року по 21 липня 2016 року нарахування податку з доходів найманих працівників, військового збору, єдиного внеску не в повному обсязі.
Наведене в сукупності дозволяє суду дійти висновку, про те, що висновки, зазначені в акті перевірки не можуть бути покладені в основу рішення суду по суті в даній адміністративній справі, оскільки обставини, зазначені в акті перевірки не підтверджені жодними належними та допустимими доказами у розумінні вимог Кодексу адміністративного судочинства України
В той же час, на переконання суду, пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 носять суб'єктивний характер та не можуть бути належним підтвердженням встановлених порушень позивачем вимог податкового законодавства.
Натомість, як вбачається з матеріалів, позивачем на підтвердження доводів, якими вона обгрунтовує заявлені позовні вимоги, надано копії контрактів укладених з працівником: №0001 від 09 листопада 2015 року, укладеного з ОСОБА_2 , №0002 від 09 листопада 2015 року, укладеного з ОСОБА_3 , №0003 від 09 листопада 2015 року, укладеного з ОСОБА_4 , №0005 від 24 лютого 2016 року, укладений з ОСОБА_5 , №0006 від 18 липня 2016 року з ОСОБА_4 .
Також позивачем надано копії розрахунково-платіжних відомостей: за листопад 2015 року відповідно до змісту якої заробітна плата ОСОБА_3 та ОСОБА_2 складала 1000,00 грн; за грудень 2015 року відповідно до змісту якої заробітна плата цих працівників складала 1500,00 грн; за січень -червень 2016 року відповідно до змісту яких місячна заробітна плата складала 1500,00 грн; за липень 2016 року відповідно до змісту якої заробітна плата складала 1071,43 грн.
Крім того, до матеріалів справи додано копії платіжних відомостей на виплату заробітної плати за період з жовтня 2015 року по липень 2016 року включно, з підписами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про отримання заробітної плати в розмірах, що відповідає розрахунково-платіжним відомостям, а також, надано копії табелів обліку використання робочого часу за вказаний період.
З огляду на викладені обставини суд приходить до висновку, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження обставин, якими остання обґрунтовує заявлені нею позовні вимоги, що, в свою чергу, свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 23 вересня 2016 року №00036091306, податкового повідомлення-рішення від 23 вересня 2016 року №00036071306, вимоги від 23 вересня 2016 №Ф-0035771306 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та рішення від 23 вересня 2016 року №00035811306.
Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо встановлення порушень з питань недотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового законодавства України щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за період з 13 листопада 2014 року по час проведення перевірки, суд вважає вказані позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки чинним законодавством контролюючі органи наділено повноваженнями на проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання, відповідно, останні мають право виявляти й порушення вимог податкового законодавства суб'єктами господарювання, тобто, в даному випадку позивачем не доведено, а судом не встановлено будь-якого порушення прав позивача з боку відповідача. Більш того, визнання протиправними дій відповідача в частині встановлення порушень вимог податкового законодавства не породжують для позивача будь-яких обов'язків.
Стосовно позовних вимог в частині скасування рішення №472 від 26 вересня 2017 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку, суд зазначає наступне.
Так, судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 29 вересня 2017 року Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято рішення №472 про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .
Підставою для анулювання реєстрації визначена наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів відповідно до абзацу восьмого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України.
Згідно довідки про наявність підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку від 26 вересня 2017 року № 472 у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 наявний податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів в розмірі 3730,19 грн (абзац восьмий підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.
Згідно з абзацом восьмим підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Детальний аналіз вказаної норми свідчить, що підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку є наявність податкового боргу на кожне перше число місяця двох послідовних кварталів, що передують кварталу, в якому відбувається таке анулювання.
З матеріалів справи вбачається, що анулювання реєстрації позивача, як платника єдиного податку, відбулось 26 вересня 2017 року, тобто в третьому кварталі 2017 року.
Отже, для анулювання реєстрації в якості платника єдиного податку на підставі вказаної норми у позивача мала бути заборгованість станом на перше січня та перше квітня 2017 року.
Водночас, згідно наявних матерів справи податковий борг виник у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на підставі донарахування зобов'язань податковими повідомленнями-рішеннями від 23 вересня 2016 року №00036091306, №00036071306 та №000365811306, рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00035761306 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23 вересня 2016 року №Ф-0035771306, які, як встановлено судом винесено податковим органом безпідставно.
Таким чином, у податкового органу були відсутні підстави для анулювання реєстрації позивача, як платника єдиного податку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність вказаного рішення №472 від 26 вересня 2017 року та наявність правових підстав для його скасування, в той же час, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати це рішення протиправним.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 23 вересня 2016 року №00036091306, №00036071306.
Визнати протиправним та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 23 вересня 2016 №Ф-0035771306 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 23 вересня 2016 року №00035811306.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №472 від 26 вересня 2017 року.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 2112 (дві тисячі сто дванадцять гривень) 87 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Літвінова А.В.