16 липня 2020 року Чернігів Справа № 620/2195/20
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Соломко І.І. перевіривши матеріали позовної заяви і додані до неї документи у справі за позовом Керівника Ніжинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Служби у справах дітей виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області, Служби у справах дітей Куликівської районної державної адміністрації до Управління освіти Ніжинської міської ради Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,
Керівник Ніжинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Служби у справах дітей виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області, Служби у справах дітей Куликівської районної державної адміністрації звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління освіти Ніжинської міської ради Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив випускникам Ніжинських шкіл: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 8 Закону України ''Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування'', тому просить зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату зазначеної грошової допомоги вищезазначеним особам.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ухвалою суду від 30.06.2020 прозвану заяву залишено без руху та надано строк позивачу для надання доказів на підтвердження повноважень на звернення до суду з даним позовом в інтересах держави з врахуванням обставин викладених в ухвалі.
14.07.2020 позивачем електронною поштою через канцелярію суду надані пояснення на ухвалу суду від 14.07.2020, в яких викладені обґрунтування на підставі яких нормативно -правових актів позивач звернувся до суду в інтересах держави.
Перевіривши матеріали позовної заяви та пояснення суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно частини третьої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Частинами першою та другою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.
За приписами частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Загальні підходи до підстав представництва прокурором інтересів держави в адміністративному судочинстві були сформульовані Верховним Судом у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17.
У цій постанові Верховний Суд звернув увагу, що зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Також, Верховний Суд дійшов висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Верховний Суд вказав, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Вказані висновки Верховного Суду є релевантними і до даної справи.
Звертаючись до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Ніжинської міської ради Чернігівської області керівник Ніжинської місцевої прокуратури обґрунтував наявність підстав для здійснення представництва з огляду на не здійснення позивачем своїх повноважень щодо захисту інтересів соціально незахищеної категорії дітей та не виконання відповідачем обов'язку щодо виплати одноразової грошової допомоги.
Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви до розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посади державної служби в органі державної влади та здійснюють встановлені для цих посад повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).
Також, у даному випадку відбулося порушення прав дитини, позбавленої батьківського піклування, яка на момент закінчення школи-інтернату була неповнолітньою, за рахунок навчального закладу або відповідної установи отримати одноразову грошову допомогу, а тому прокурор на виконання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника, при цьому суд звертає увагу, що на момент звернення заступника прокурора до суду діти : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , набула повноліття, а тому можуть самостійно захищати свої права шляхом звернення до суду (набули віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність), як визначено в частині другій статті 43 КАС України.
Натомість, керівником прокуратури на виконання ухвали суду не надано доказів повідомлення про це вказаних осіб.
Крім того, позивачем належним чином не обґрунтовано, в чому саме полягає порушення законних інтересів держави чи загроза такого порушення, лише зазначає про не виконання відповідачем обов'язку щодо виплати одноразової грошової допомоги, що не створює підстав для такого представництва, а пов'язано із здійсненням заходів контролю за дотриманням законів у сфері охорони дитинства та захисту прав дітей.
Тобто, в даному випадку правом звернення до суду для захисту законних інтересів своїх дітей наділені особи, які замінюють батьків чи прокурор в інтересах громадянина.
Даний правовий висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, висловленою в постановах від 04.02.2019 у справі № 812/464/18 (провадження К/9901/55069/18), від 09.12.2019 у справі № 821/921/17 (провадження № К/9901/44360/17).
Таким чином, прокурором не надано суду обґрунтованих доказів на підтвердження права звернення до суду з даним адміністративним позовом самостійно без зазначення конкретного позивача в чиїх інтересах заявлено позов, а тому суд приходить до висновку, що позивачем не усунуто недоліки, зазначені в ухвалі суду від 30.06.2020.
Відповідно до пункту першого частини четвертої статі 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви з усіма доданими до неї матеріалами позивачу.
Суд звертає увагу на те, що згідно з приписами частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву повернути позивачу.
Копію ухвали та позовну заяву і додані до неї документи надіслати позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 294-297 КАС України.
Суддя І.І. Соломко