16 липня 2020 р. м. Чернівці справа № 600/989/20-а
12 год.30 хв.
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Маренич І.В., розглянувши матеріали адміністративного позову Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про адміністративний арешт майна платника податків,-
Головне управління ДПС у Чернівецькій області звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з заявою в порядку ст.283 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить суд підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), застосованого на підставі рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області.
Дослідивши заяву та додані до неї документи, суддя дійшов висновку про необхідність залишення заяви без руху, керуючись наступним.
Відповідно ч.1 ст.283 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів.
Згідно ч.1 ст.269 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Також суд зазначає, ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Оскільки положеннями ст.283 Кодексу адміністративного судочинства України не встановлено інше, зазначене правило поширюється і на випадки звернення органу доходів і зборів з відповідною заявою.
Частиною 1 ст.1 Закону України "Про судовий збір визначено" поняття судового збору. Судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.
Відповідно ч.2 Закону України "Про судовий збір", платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Положеннями ч.1 ст.3 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Отже, сплата судового збору здійснюється за подання до суду як позовної заяви, так і іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Посилання заявника на те, що на даний час у заявника відсутні видатки на оплату судового збору, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.
Серед визначених у ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір" заяв (в тому числі і позовних) та скарг, за подання яких судовий збір не справляється, відсутня заява органу доходів і зборів про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Крім того, органи доходів і зборів не належать до суб'єктів, визначених у ст.5 Закону України "Про судовий збір", звільнених від сплати судового збору.
Враховуючи викладене, умовою реалізації права органу доходів і зборів на подання до суду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у порядку, встановленому статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України, є долучення до такої заяви документу про сплату судового збору.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.01.2019 року по справі № 640/18757/18 (касаційне провадження №К/9901/1712/19).
Відповідно ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч.10 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Частиною 3 ст.283 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що у разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків.
Враховуючи те, що заявником не сплачено судовий збір за подання заяви в порядку ст.283 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне залишити заяву без руху та надати час для усунення недоліків.
Положеннями ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана суб'єктом владних повноважень, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено на 2020 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в місячному розмірі з 1 січня - 2102,00 грн., таким чином за звернення до адміністративного суду з заявою в даному випадку ставка судового збору становить 2102,00 грн.
Отже, для усунення недоліків поданої заяви заявнику слід надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору в сумі 2102,00 грн. за вимогу немайнового характеру.
Суд також звертає увагу на максимально короткі строки, що встановлені ст.283 Кодексу адміністративного судочинства, що також впливає на можливість швидкого реагування, у даному випадку, для усунення недоліків заяви та виконання вимог суду. При цьому, суд також враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні по справі "Белет проти Франції", відповідно до яких стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, у тому числі процесуальні заборони й обмеження, які полягають у тому, щоб судовий процес не перетворився на безладний рух. Разом з тим суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.
Враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
Таким чином, усуваючи недоліки заяви заявнику необхідно надати до суду оригінал платіжного документу про сплату судового збору в розмірі 2102,00 грн. в строк до 13 год. 00 хв. 17.07.2020 року.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256, 283 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Заяву Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про адміністративний арешт майна платника податків залишити без руху.
2. Встановити заявнику термін - до 13:00 год. 17.07.2020 р., для усунення недоліків заяви шляхом надання до суду оригіналу платіжного документу про сплату судового збору в розмірі 2102,00 грн.
3. Роз'яснити заявнику, що у разі невиконання вимог суду в установлений строк, тягне за собою повернення заяви та доданих до неї документів.
4. Копію ухвали невідкладно надіслати заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Маренич