16 липня 2020 року справа № 580/1904/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про стягнення коштів,
02.06.2020 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) подав у Черкаський окружний адміністративний суд позов до Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул.Федора Ернста, буд.3; код ЄДРПОУ 40108646) (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на його користь:
невиплаченого грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.03.2016 до 05.02.2018 у розмірі 5964,00грн.;
заборгованості з індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016 до 01.11.2017 у сумі 3179,13грн.;
середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні до дня фактичного розрахунку у період з 05.02.2018 до 27.02.2018 (23 дні) у розмірі 7445,10грн.
Позов мотивовано тим, що за спірний період проходження служби в патрульній поліції міста Черкаси позивачу не виплачена доплата за службу в нічний час на вказану суму та заборгованість з індексації грошового забезпечення. Оскільки розрахунок при звільненні проведений з позивачем не у повному обсязі, позивач вважає, що набув права на стягнення середнього заробітку за час затримки такого розрахунку.
Ухвалою від 18.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Встановлено відповідачу строк тривалістю десять днів з дня отримання копії ухвали для надання відзиву на позовну заяву та доказів. Згідно з даними рекомендованих повідомлень вказану ухвалу відповідач отримав 22.06.2020, а позивач - 23.06.2020.
15.07.2020 позивач подав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій повідомив, що з 01.03.2016 до 31.10.2016 відпрацював 51 нічну зміну. З 01.11.2016 до 05.02.2018 у нічні зміни не заступав. Тому розмір доплати за службу в нічний час з 01.03.2016 до 31.10.2016 становить 2562,00грн. Водночас письмових заяв з дотриманням вимог ст.ст.160-161 КАС України щодо зменшення розміру позовних вимог суду не надано.
15.07.2020 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позову відмовити. Вказує, що грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення. За період проходження служби позивачу виплачене грошове забезпечення в межах номенклатури посад та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат. Вважає, що відсутні правові підстави для стягнення індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016 до 31.10.2017, оскільки вона передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782, що діє з 24.10.2017. Тому її виплата має здійснюватися з 01.11.2017. Щодо затримки виплати грошового забезпечення зазначає, що розрахунок з позивачем проведений за 5 робочих днів на виконання вимог законодавства в кінці місяця.
Оскільки сторони клопотань про розгляд справи з їх повідомленням (викликом у судове засідання) суду не надали, з огляду на відсутність необхідності призначення експертизи, виклику та допиту свідків суд вирішив розглянути справу у спрощеному провадженні без їх виклику (у письмовому провадженні) на підставі письмових доказів.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Суд встановив, що наказом від 24.03.2016 №56о/с позивача, який прибув з ГУНП у Черкаській області, призначено з 01.03.2016 інспектором роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у м.Черкасах ДПП.
Наказом відповідача від 31.01.2018 №66о/с позивача звільнено зі служби в поліції з 05.02.2018.
З наданих суду копій розрахункових листів суд встановив, що посадовий оклад позивача у 2016-2018 роках становив 2400,00 грн. щомісячно без урахування додаткових видів грошового забезпечення. Доплата за службу в нічний час за весь період служби та індексація грошового забезпечення до листопада 2017 року позивачу не нараховані та не виплачені. Заборгованість за вказаний період за даними відповідача відсутня.
Вважаючи, що за час несення служби не отримано повного розрахунку грошового забезпечення, позивач звернувся в суд зі вказаним позовом.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 2 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII).
Основні засади соціального захисту поліцейських врегульовані нормами розділу ІХ Закону №580-VIII.
Відповідно до ч.1 ст.91 Закону №580-VIII особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських:
1) службу у святкові та вихідні дні;
2) службу позмінно;
3) службу з нерівномірним графіком;
4) службу в нічний час.
Розподіл службового часу поліцейських згідно з ч.2 вказаної статті Закону визначається розпорядком дня, який затверджує керівник відповідного органу (закладу, установи) поліції.
Згідно з положеннями ст.94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Поліцейські, відряджені до інших органів державної влади, установ, організацій та прикомандировані відповідно до цього Закону, отримують грошове забезпечення, враховуючи посадовий оклад за посадою, яку вони займають в органі, установі чи організації, до якої вони відряджені, а також інші види грошового забезпечення, визначені цим Законом.
Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова №988) встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Станом на час початку служби позивача в поліції виплата грошового забезпечення врегульована наказом МВС від 31.12.2007 №499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", додатком 22 до якого було передбачено доплату за службу в нічний час в розмірі 35 % грошового забезпечення.
З 06 квітня 2016 року з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260).
Відповідно до п.3 Розділу І Порядку №260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять:
1) посадовий оклад;
2) оклад за спеціальним званням;
3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер);
4) премії;
5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 11 розділу І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Відповідно до п. 11 розділу ІІ Порядку №260 поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.
Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.
Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.
Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
Отже, доплата за службу у нічний час поліцейському за умови несення такої служби обов'язкова до виплати.
Згідно з графіком несення служби особовим складом підрозділів УПП в м. Черкасах 2 рота, в якій ніс службу позивач, відпрацювала за період березень-жовтень 2016 року 61 нічну зміну. Наказом УПП в м. Черкасах від 31.10.2016 №103вн позивач відряджений до сектору правового забезпечення. Несення позивачем служби в нічний час з дати вказаного відрядження до дати звільнення належними та допустимими доказами не підтверджено.
Оскільки посадовий оклад позивача за 2016 рік становив 2400,00 грн., доплата за службу у нічний час мала становити 42,00грн. за 1 зміну. Усього за період з 01.03.2016 до 31.10.2016 за 61 зміну - 2562,00грн. Доказів нарахування і виплати такої доплати позивачу суду не надано.
Оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, що заперечував позов, не довів жодним належним і допустимим доказом, що у спірних правовідносинах діяв у межах, спосіб та порядку, визначених законом, доводи позивача, що за вказаний період йому всупереч закону не нараховано та не виплачено доплату за службу у нічний час та наявність у нього права на їх стягнення є обґрунтованими. Отже, позовні вимоги обґрунтовані у вказаній частині. Оскільки такі кошти не були нараховані позивачу, вони не є заборгованістю, а свідчать про допущення відповідачем бездіяльності щодо повного нарахування грошового забезпечення позивача, як поліцейського, що не відповідає вимогам закону.
Дотримуючись вимог ст.2 та ч.2 ст.9 КАС України для повного та ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку вийти за межі позовних вимог, визнавши зазначену вище бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язавши стягнути з відповідача на його користь 2562,00грн. не нерахованої та не виплаченої доплати в складі грошового забезпечення за його службу в нічний час за період з 01.03.2016 до 31.10.2016.
Позовна вимога щодо стягнення заборгованості з індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016 до 01.11.2017 у сумі 3179,13грн. також є частково обгрунтованою з огляду на таке.
Відповідно до ч.5 ст.94 Закону №580-VIII грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Індексація грошових доходів населення відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 03.07.1991 №1283-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон №1283-ХІІ) це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
На підставі ч.1 ст.2 Закону №1283-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Необґрунтованим є посилання відповідача, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватись лише з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782, якою включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення, оскільки виплата індексації прямо передбачена положеннями ч.5 ст.94 Закону №580-VIII та ч.1 ст.2 Закону №1283-ХІІ.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону №1283-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відсутність на момент виникнення спірних правовідносин підзаконного нормативно-правового акту для реалізації вказаного обов'язку відповідачем не є правомірною підставою для такої бездіяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078).
Згідно з п.2 зазначеного Порядку індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру.
Пунктом 6 Порядку №1078 передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Тому невиконання обов'язку з нарахування індексації на грошове забезпечення в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, свідчить про недотримання вимог Закону.
Пунктом 4 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.
З наданих відповідачем копій розрахункових листів щодо грошового забезпечення позивача суд встановив, що індексація грошового забезпечення за період його служби до жовтня 2017 включно йому не нарахована та не виплачена.
Суд врахував, що посадовий оклад позивача за 2016-2017 роки не підвищувався. Оскільки позивача прийнято на службу з 01.03.2016, базовим місяцем для відповідного нарахування є березень 2016 року.
Відповідно до інформації Держстату України індекс споживчих цін перевищував поріг у 103% у квітні 2016 року та становив 103,5 відсотка, а коефіцієнт індексації у червні червні-листопаді 2016 року - 3,5%, у грудні 2016 року-лютому 2017 року - 7,7%; березні-травні 2017 року - 11,8%; червні-серпні 2017 року - 16%; вересні-листопаді 2017 року - 19,6%. Отже, підстави для нарахування індексації позивачу виникли з червня 2016 року.
З огляду на підвищення індексу споживчих цін загальна сума індексації грошового забезпечення позивача мала бути нарахована та виплачена за період з червня 2016 року до жовтня 2017 року на суму 2718,85грн., з яких: 50,75грн. - щомісячно у червні-листопаді 2016 року, 123,20грн. щомісячно у грудні 2016 року - лютому 2017 року, 188,80 грн. щомісячно у березні, квітні 2017 року, 198,71 грн. за травень 2017 року, 296,44грн. щомісячно за червень-серпень 2017 року та 330,06грн. щомісячно за вересень-жовтень 2017 року.
Інша частина сум коштів, заявлених позивачем, не доведена жодним доказом.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими лише в частині щодо вказаних сум та періоду.
Оскільки не доведено належними доказами обліку відповідачем заборгованості (здійснення нарахування та не проведення її виплати) щодо сум індексації грошового забезпечення позивача у спірному періоді, така сума коштів не є заборгованістю. Тому відповідне твердження позивача не є обґрунтованим. Натомість у спірних правовідносинах відповідач допустив бездіяльність, що не відповідає вимогам Закону №1283-ХІІ. Тобто не нарахування та невиплата відповідачем позивачу індексації грошового забезпечення саме за період з червня 2016 року до жовтня 2017 року є протиправною.
Дотримуючись вимог ст.2, ч.2 ст.9 КАС України, суд дійшов висновку вийти за межі позовних вимог, визнавши значену бездіяльність протиправною, та для відновлення порушеного права позивача стягнути на його користь 2718,85грн. не нерахованої та не виплаченої індексації грошового забезпечення за період з червня 2016 року до жовтня 2017 року включно.
Позовні вимоги про стягнення індексації грошового забезпечення за березень-травень 2016 року є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки згідно зі встановленими обставинами справи фактичні правові підстави та умови, за наявності яких Закон встановлює право особи на отримання такої індексації, до червня 2016 року у спірних правовідносинах не виникали.
Щодо вимоги стягнути середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні до дня фактичного розрахунку у період з 05.02.2018 до 27.02.2018 у розмірі 7445,10грн. суд врахував таке.
Відповідно до ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Водночас питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом №580-VIII. Приписами ст.77 вказаного Закону врегульовано питання звільнення зі служби в поліції.
Грошове забезпечення поліцейських Національної поліції врегульовано ст.94 Закону №580-VIII, постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та Порядком №260.
Згідно з висновками Верховного Суду у постанові від 07.02.2018 у справі №806/535/16, які обов'язкові для врахування судом нижчої інстанції відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, зазначеними нормативними актами не визначено порядку проведення розрахунку при звільненні зі служби в поліції. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Отже, питання розрахунку при звільненні позивача врегульоване статтею 116 КЗпП України.
Вказаною нормою встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Як установлено вище, наказом відповідача від 31.01.2018 №66о/с позивача звільнено зі служби в поліції з 05.02.2018. Отже, повний розрахунок з мав бути проведений не пізніше 05.02.2018, а доводи відповідача, що відповідно до п.13 Порядку №260 виплата грошового забезпечення за поточний місяць здійснюється у кінці місяця, не є обґрунтованими, оскільки він застосовується у правовідносинах поліцейських, які продовжують службу.
Згідно з випискою з карткового рахунку позивача №UA433454070000026200501157769 зарахування заробітної плати за лютий 2018 року в сумі 7717,41грн., що відповідає сумі розрахункового листка позивача за цей місяць, відбулось 27.02.2018. Отже, відповідач у порушення наведених норм здійснив розрахунок при звільненні на 21 день (з 06.02.2018 до 26.02.2018 включно).
Частиною 1 ст.117 КЗпП України зазначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Отже, для розрахунку сум коштів за несвоєчасний розрахунок при звільненні позивача (згідно з наказом від 31.01.2018 №66о/с - з 05.02.2018) необхідно брати його дохід за грудень 2017року та січень 2018 року. Тому наведений у позовній заяві розрахунок позивача з доходу за листопад-грудень 2017року не є обгрунтованим.
Згідно з довідкою відповідача від 08.07.2020 №942 про доходи позивача за грудень 2017 року - січень 2018 року (2 повні місяці перед звільненням) за фактично відпрацьовані 62 робочі дні нараховано 19371,83грн. (відповідно 11148,48грн. та 8223,35грн.)
Отже, середньоденна заробітна плата становить 312,45грн., а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (21 день) становить 6561,45грн.
Тому суд дійшов висновку, що доводи позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обґрунтовані лише на вказану суму. Відповідач у вказаних спірних правовідносинах не довів, що діяв у межах, спосіб та порядку, визначених законодавством.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі “Кечко проти України” (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Згідно з даними ЄДРПОУ територіальні підрозділи відповідача, у т.ч. Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції України, в якому проходив службу позивач, не є юридичною особою. Отже, саме відповідач, як юридична особа, мав забезпечити належні нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення з урахуванням доплати за службу в нічний час, індексації грошового забезпечення та повний розрахунок з позивачем при звільненні.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб відповідно до абз.7 п.1 ч.4 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон №2464-VI) є платниками єдиного внеску.
На підставі абз.2 п.1 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства.
Отже, із грошового забезпечення поліцейського має бути нарахований та сплачений єдиний внесок. Як наслідок, позивач має право на отримання відповідних сум коштів після його відрахування, що уповноважений здійснити роботодавець. Відсутність такого нарахування, зважаючи на вказаний вище підп.8 п.1 ч.1 ст.1 Закону №1105-XIV та факт звільнення позивача зі служби на час судового вирішення спору, призведе до невірного обчислення страхового стажу позивача.
Тому суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом повного відновлення порушених прав позивача є стягнення з відповідача вищевказаних коштів з урахуванням податків і зборів.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню з вищевикладених підстав.
Зважаючи на результат вирішеного спору, суд дійшов висновку, що половина понесених позивачем судових витрат, підтверджених квитанцією від 18.06.2020 №0.0.1740515070.1 про сплату судового збору в сумі 840,80грн., підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача згідноз вимогами ст.ст.138-139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 138-139, 241-246, 255, 295, п.3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.03.2016 до 31.10.2016 у сумі 2562,00грн. та індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 до 31.10.2017 у сумі 2718,85грн.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м.Київ, вул.Федора Ернста, буд.3; код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.03.2016 до 31.10.2016 у сумі 2562,00грн. (дві тисячі п'ятсот шістдесят дві гривні нуль копійок), індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 до 31.10.2017 у сумі 2718,85грн. (дві тисячі сімсот вісімнадцять гривень вісімдесят п'ять копійок), а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 6561,45грн. (шість тисяч п'ятсот шістдесят одна гривня сорок п'ять копійок).
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
2. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м.Київ, вул.Федора Ернста, буд.3; код ЄДРПОУ 40108646) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 420,40грн (чотириста двадцять гривень сорок копійок).
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя А.М. Бабич
Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 16.07.2020.