Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м.Харків
16 липня 2020 р. № 520/5791/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул.Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43143704) про скасування вимоги, -
Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Харківській області від 11.03.2020 року №Ф-12090-17, щодо сплати недоїмки по єдиному внеску в розмірі 30322,67 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21.04.2020 року на його адресу надійшла податкова вимога Ф-12090-17 від 11.03.2020 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску. Позивач вважає спірна податкова вимога підлягає скасуванню, оскільки, прийнята з порушенням строків та процедури направлення, встановленого чинним законодавством України.
Ухвалою суду від 07.05.2020 року відкрито спрощене провадження за правилами ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначивши, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на помилкових висновках, оскільки, позивач перебуває на обліку в органах доходів і зборів як фізична особа, яка отримувала дохід від підприємницької діяльності. Станом на 29.02.2020 року згідно даних інтегрованої картки платника за позивачем обліковується борг з ЄСВ в сумі 30332,67 грн. за період з 01.01.2017 по 21.01.2020 рік, у зв'язку з чим ОСОБА_1 у відповідності до статті 25 Закону №2464, на виконання пункту 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 направлено вимогу про сплату боргу з ЄСВ за адресою державної реєстрації платника податку.
У відповідь на відзив позивач вказав, що не погоджується з доводами представника відповідача, оскільки, фіскальним органом при складанні та надісланні оскаржуваної податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.03.2020 №Ф-12090-17 порушено вимоги Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464 від 08.07.2010, не враховано, що позивач у період нарахування податкових зобов'язань з ЄСВ перебував не спрощеній системі оподаткування, не здійснював підприємницьку діяльність та не отримував дохід від такої діяльності, у зв'язку з чим вважає податкову вимоги неправомірною та просить задовольнити позов у повному обсязі.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд звертає увагу, що постановою Кабінету міністрів України №211 від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено на усій території України карантин з 12 березня 2020 року.
Пунктом 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України визначено, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, зокрема, щодо розгляду адміністративної справи, продовжуються на строк дії такого карантину.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Судовим розглядом встановлено та підтверджується матеріалами адміністративної справи, що позивач - ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ), згідно даних інформаційної системи "Податковий блок" перебував на обліку як фізична особа-підприємець (КВЕД - 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту) за період з 18.06.2015 по 21.01.2020 року.
Протягом 2015 року заявник застосовував спрощену систему оподаткування за 3 групою платників єдиного податку.
Як встановлено судом з матеріалів адміністративної справи, до контролюючого органу позивач подавав податкові декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2017, 2018, 1-3 квартал 2019 року, в яких відобразив відсутність доходу.
На даний час перебуває на обліку в Центральному управлінні Головного управління ДПС у Харківській області, Шевченківська ДПІ (Шевченківський район м.Харкова) як фізична особа, яка отримувала дохід від підприємницької діяльності.
21.01.2020 року державним реєстратором Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій №248000600021741532 про припинення підприємницької діяльності фізичною особо-підприємцем ОСОБА_1 за принципом мовчазної згоди.
За даними інтегрованої картки платника ІС "Податковий блок", наданої відповідачем до відзиву, станом на 29.02.2020 року позивачу за період з 01.01.2017 по 29.02.2020 нараховано єдиний соціальний внесок у сумі 30322,67 грн.
На підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів Головного управління ДПС у Харківській області 11.03.2020 відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12090-17 щодо сплати боргу з єдиного соціального.
Не погоджуючись із вказаною вимогу контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464).
Підпунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Згідно із абз.3 ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч.12 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").
Відповідно до п.п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Частинами 3 та 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 (в подальшому - Інструкція №449).
Згідно із пунктом 1 розділу VI Інструкції №449, до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Відповідно до п. 3 розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Пунктом 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску, фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику податків вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.
Судовим розглядом з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 за 2017-2020 рік встановлено, що розрахункову суму єдиного внеску позивачу нараховано за 2017 рік у розмірі 8448 грн., за 2018 рік - у розмірі 9828,72 грн., за 2019 рік - 10125,72 грн, за 2020 рік - 1920,23 грн. разом 30332,67 грн.
Крім того, як встановлено Харківським окружним адміністративним судом в рамках розгляду адміністративної справи №520/1055/2020, згідно інформації Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо сплати ЄСВ ОСОБА_1 за період з 2017-2019 року, протягом частини 2017 року ЄСВ за позивача сплачував його роботодавець.
Вказана обставина не заперечується відповідачем у справі, зокрема, у письмовому відзиві на позов вказано, що спірним періодом протягом якого контролюючим органом здійснено нарахування єдиного внеску у розмірі мінімального є 2017-2019роки. Згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної податкової служби України про суми виплачених доходів вбачається, що ОСОБА_1 отримував заробітну плату від ПРАТ "АВІАКОНТРОЛЬ" за період 1-2 квартал 2017 року.
Поряд з тим, суд зазначає, що попри сплату ЄСВ за ОСОБА_1 його роботодавцем в період 1-2 квартал 2017 року, податковим органом здійснено нарахування грошових зобов'язань за цей період, що в свою чергу свідчить про подвійне оподаткування позивача за вказаний період, що є грубим порушенням чинного законодавства України.
Таким чином виявлена судом обставина оплата ЄСВ за заявника роботодавцем у даному конкретному випадку призводить до скасування оскарженого рішення у повному обсязі.
Окрім того, вирішуючи спір суд зважає на приписи ч.3 ст.9 Закону №2464-VI, де передбачено, що обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Судом достовірно установлено, що у спірних правовідносинах контролюючий орган взагалі не проводив перевірку заявника з питання повноти та своєчасності сплати ЄСВ.
Наведена обставина, хоча й не вказана позивачем у якості підстав позову, але з огляду на визначені ч.1 ст.2 КАС України мету і завдання адміністративного судочинства та покладений на суд приписами ст.9 КАС України обов'язок установлення об'єктивної істини незалежно від волі і процесуальної поведінки учасників справи, сприймається судом у якості окремої, самостійної і достатньої підстави скасування оскарженого рішення контролюючого органу.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що у спірних правовідносинах контролюючий орган перевірки заявника не проводив, обставин оплати ЄСВ за заявника роботодавцем не вивчав і не оцінював.
Зі змісту відзиву слідує, що ці обставини для контролюючого органу не мають жодного юридичного значення.
Однак, і норми чинного національного закону, і згадані вище правові висновки Верховного суду з приводу тлумачення цих норм показують на протиправність тих мотивів, котрі були покладені контролюючим органом в основу оскарженого рішення.
Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України.
Відтак, суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб'єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого рішення (діяння), а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого рішення.
Тому, з огляду практику Європейського суду з прав людини, а саме: рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серков проти України" (заява № 39766/05) та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06), а також на положення ст.8 Конституції України, ч.1 ст.7 КАС України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд вважає за необхідне керуватись при вирішенні даного спору приписами ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і не знаходить аргументів для відхилення припущення про правомірність і розумність обтяження людини як учасника суспільних відносин обов'язком одночасно сплачувати єдиний внесок і у якості фізичної особи-підприємця, і у якості самозайнятої особи, і у якості найманого працівника, тобто здійснювати платіж однієї і тієї ж правової природи у кратному розмірі.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) порушення вимог закону діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.
Між тим, у спірних правовідносинах такі порушення спричинили настання негативних наслідків, що є визначеною процесуальним законом підставою для скасування рішення контролюючого органу.
Суд зазначає, що у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04) Європейського суду з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п.72, від 08.04.2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15.09.2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п.128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п.119).
Таким чином, у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб.
Із врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана податкова вимога не обґрунтована, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятої вимоги, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судовий збір підлягає розподілу відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 262, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування вимоги, - задовольнити.
Скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Харківській області від 11.03.2020 року №Ф-12090-17 щодо сплати недоїмки по єдиному внеску ОСОБА_1 у розмірі 30322 (тридцять тисяч триста двадцять дві) гривні 67 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул.Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43143704) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 840 (вісім сорок) грн. 80 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, з урахуванням п.3 розділу VІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В.Панченко