Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 липня 2020 р. Справа№200/584/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Ушенка С.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (ЄДРПОУ 39767332; 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, буд. 16) про визнання протиправним і скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення у вигляді Наказу від 27.11.2019 № 6402-СГ, яким йому безпідставно відмовлено у затверджені Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, розташованої за адресою: Зеленоярська сільська рада Нікольського району Донецької області, щодо відведення земельної ділянки площею 1,9921 га, кадастровий номер 1421781800:07:000:0830, у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Зеленоярської сільської ради Нікольського району Донецької області;
- зобов'язати прийняти рішення та видати Наказ про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у його власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, розташованої за адресою: Зеленоярська сільська рада Нікольського району Донецької області, щодо відведення земельної ділянки площею 1,9921 га, кадастровий номер 1421781800:07:000:0830, у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Зеленоярської сільської ради Нікольського району Донецької області. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю порушень з боку відповідача, як суб'єкта владних повноважень, при прийнятті рішення про відмову у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,9921 га, кадастровий номер 1421781800:07:000:0830, безоплатно у його власність для ведення особистого селянського господарства.
Відповідач заперечує проти позовних вимог, у зв'язку з чим подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає про наявність у нього дискреційних повноважень щодо прийняття рішень у сфері землевідведення. При цьому, відповідач посилається на зміст спірного рішення, який не відповідає матеріалам справи. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій він наполягає на відсутність у відповідача дискреційних повноважень у даних спірних правовідносинах.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.01.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 11 лютого 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до ухвали суду від 18.03.2020 позовну заяву вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 16.04.2020.
16.04.2020 підготовче засідання відкладено на 18.05.2020.
Ухвалою суду від 18.05.2020 строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 17.06.2020.
Ухвалою суду від 17.06.2020 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 07.07.2020.
У визначений день учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не з'явились. Позивачем надано заяву про розгляд справи без його участі.
На підставі ч. 9 ст. 205 КАС України розгляд справи здійснено у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно, об'єктивно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) є фізичною особою, громадянином України.
Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.
19.04.2018 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, на території Зеленоярської сільської ради Никольського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства. До клопотання додав копію паспорта та викопіювання з бажаним місцем розташування земельної ділянки (а.с. 26-27).
14.06.2018 між ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_2 укладено договір на розроблення проекту землеустрою щодо відводу земельної ділянки № 16-02/06 (а.с. 31-33).
14.06.2018 ОСОБА_1 повторно повідомив Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, що у зв'язку з порушенням встановленого законом місячного строку розгляду його клопотання та не наданням на нього відповіді у відповідності до ст. 122 Земельного Кодексу України, ним замовлено проект землеустрою. До повідомлення надано копію зазначеного вище договору (а.с. 30).
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, після розроблення Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, розташованої за адресою: Зеленоярська сільська рада Нікольського району Донецької області, відповідно до ст. ст. 19, 3, ч. 7 ст. 118, ст.121 Земельного Кодексу України, зазначений проект було подано на затвердження до відповідача у відповідності до ст.ст. 186, 186-1 Земельного Кодексу України для прийняття рішення про відведення земельної ділянки у його власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Зеленоярської сільської ради Нікольського району Донецької області.
Згідно даних Комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" позивач 10 липня 2019 року звертався до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 18.06.2018 № Л-3249/0-1168/0/37-19, яким йому відмовлено у затверджені Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,9921 га, кадастровий номер 1421781800:07:000:0830, у його власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, розташованої за адресою: Зеленоярська сільська рада Нікольського району Донецької області;
- зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області затвердити Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,9921 га, кадастровий номер 1421781800:07:000:0830, у його власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, розташованої за адресою: Зеленоярська сільська рада Нікольського району Донецької області.
Донецьким окружним адміністративним судом за вказаною позовною заявою відкрито провадження в адміністративній справі № 200/8715/19-а, за результатами розгляду якої встановлено, що 19.04.2018 позивач звертався до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у його власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,9921 га.
Листом від 18.06.2019 № Л-3249/0-1168/0/37-19 Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повідомило про надання 22.05.2018 відповіді на його клопотання від 24.04.2018, відповідно до якої надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не є можливим у зв'язку з наданням на цю земельну ділянку дозволів іншим громадянам на розроблення проектів землеустрою. Також зазначило, що згідно відповіді від 18.07.2018 правові підстави для розроблення проекту землеустрою без отримання дозволу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області відсутні, у зв'язку з чим проект землеустрою повернуто.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року у справі № 200/8715/19-а, яке набрало законної сили 18.11.2019, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, викладені в листах від 18.06.2018 № Л-3249/0-1168/0/37-19 та від 22.05.2018 № Л-1927/0-1263/0/37-18.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 17.04.2018 про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
На виконання вказаного судового рішення Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області прийнято рішення у вигляді Наказу від 27.11.2019 № 6402-СГ про відмову в затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки, яким позивачеві, відповідно до ст.ст. 15-1, 118, 121, 122, 186 Земельного кодексу України та ст. 50 Закону України «Про землеустрій», відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Зеленоярської сільської ради Нікольського району Донецької області, розмір земельної ділянки 1,9921 га, кадастровий номер 1421781800:07:000:0830, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність з підстав невідповідності землевпорядної документації вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою (а.с. 68).
Позивач вважає зазначений наказ протиправним, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
За змістом ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України.
Згідно п. "а" ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів (п. «б» ч.1 ст.121 Земельного кодексу України).
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст.118 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно ч. 8 ст. 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, відповідно до якого проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.
Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
У разі, якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.
Органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати:
- додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій";
- надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;
- проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.
Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.
У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).
Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунуто недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.
Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.
Таким чином, єдиною законодавчо визначеною підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Як вбачається з матеріалів справи і не спростовано відповідачем, відповідність спірного проекту землеустрою та його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації підтверджено:
- висновком Експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру відповідно до Постанови від 31 серпня 2016 р. № 580 "Деякі питання реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" № 1607/82-19 від 27.02.2019 (а.с. 50);
- реєстрацією відповідної земельної ділянки згідно ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державним кадастровим реєстратором з присвоєнням сформованій земельній ділянці кадастрового номеру 1421781800:07:000:0830 та наданням відповідного витягу (а.с. 65);
- агрохімпаспортом поля земельної ділянки (а.с. 52);
- коротким археологічним висновком №411 від 11.08.2018 (а.с. 51);
- довідкою відділу у Нікольському районі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 22.10.2018 № Л-339/0-0.30-330/137-18 про відсутність реалізованого права на приватизацію земельної ділянки для ОСГ у позивача (а.с. 53).
Як вже зазначалось судом, наказом від 27.11.2019 № 6402-СГ Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області з посиланням на ст.ст. 15-1, 118, 121, 122, 186 Земельного кодексу України та ст. 50 Закону України «Про землеустрій» позивачеві відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав невідповідності землевпорядної документації вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою.
Суд зауважує, що індивідуальні акти, які приймаються суб'єктом владних повноважень в результаті реалізації ним владних управлінських функцій, повинні бути чіткими і обґрунтованими, тобто містити посилання на норми законодавства і підстави, які покладені в основу його прийняття. При цьому, ці підстави повинні бути роз'яснені, тобто конкретизовані, суб'єктом владних повноважень, щоб при ознайомленні особи з таким рішенням воно було йому зрозумілим.
Проте, спірне рішення не містить ознак обґрунтованості і зрозумілості. Відповідачем не надано до суду жодного обґрунтування та доказів наявності, і якої саме, невідповідності землевпорядної документації, поданої позивачем, вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою, у зв'язку з чим суд приходить до висновку щодо протиправного застосування відповідачем надуманих підстав для формальної відмови позивачеві в реалізації його права власності на земельну ділянку, відповідно результатом чого є визнання його протиправним та скасування.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою земельної ділянки, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» №30985/96).
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) від 09 грудня 1994 року, серія A,303-A, п. 29).
Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Органи державної влади не можуть безпідставно приймати рішення, що пов'язані з обмеженням реалізації певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення державними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які державний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії, і якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
З системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
Згідно абзацу другому частини 4 статті 245 КАС Україні у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, оскільки судом встановлена формальність посилань відповідача на наявність підстав для відмови позивачеві у затверджені проекту землеустрою, неналежне виконання попереднього судового рішення в аналогічних правовідносинах, що не призвело до відновлення порушеного права позивача, а спричинило його повторне звернення до суду за їх захистом, суд зауважує про використання відповідачем свого повноваження щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою з єдиної підстави, передбаченої чинним законодавством, а, отже, єдиним рішенням, яке має бути прийняте відповідачем в рамках спірних правовідносин, є саме затвердження проекту землеустрою, поданого позивачем.
Отже, з метою належного захисту порушених прав позивача та їх повного відновлення, суд вважає, що належним, повним та ефективним способом захисту такого права є визнання протиправним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 27.11.2019 № 6402-СГ та зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою, поданий позивачем.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийняття спірного рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн.
Таким чином, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, судовий збір у сумі 840,80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 9, 77, 133, 139, 242, 244-250, 255, 262, 295, 297, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (ЄДРПОУ 39767332; 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, буд. 16) про визнання протиправним і скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (ЄДРПОУ 39767332; 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, буд. 16) від 27.11.2019 № 6402-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки», яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,9921 га, кадастровий номер 1421781800:07:000:0830, із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Зеленоярської сільської ради Нікольського району Донецької області, у власність для ведення особистого селянського господарства.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області (ЄДРПОУ 39767332; 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, буд. 16) прийняти рішення, яким затвердити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,9921 га, кадастровий номер 1421781800:07:000:0830, із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Зеленоярської сільської ради Нікольського району Донецької області, у його власність для ведення особистого селянського господарства.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (ЄДРПОУ 39767332; 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, буд. 16) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 16 липня 2020 року.
Суддя С.В. Ушенко