ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.07.2020Справа № 910/5119/20
Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи
справу № 910/5119/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Будсервіс"
до Комунального підприємства "Київпастранс" в особі відокремленого підрозділу «Станція технічного обслуговування автобусів» Комунального підприємства «Київпастранс»
про стягнення 60 995,51 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Будсервіс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київпастранс» в особі відокремленого підрозділу «Станція технічного обслуговування автобусів» Комунального підприємства «Київпастранс» про стягнення 60995,51 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором №52.17-22 від 15.02.2017, внаслідок чого виникла заборгованість за отриманий товар у сумі 45722,40 грн, за прострочення сплати якої позивачем нараховані інфляційні втрати - 11060,62 грн та 3% річних - 4212,49 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Будсервіс» залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
04.05.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків та документи на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 15.04.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 відкрито провадження у справі № 910/5119/20 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач ухвалу суду про відкриття провадження у справі та призначення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін отримав 20.05.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, долученим до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Станом на дату винесення рішення від відповідача не надійшло відзиву на позовну заяву.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
15.02.2017 між позивачем (далі - Постачальник) та відповідачем (далі - Покупець) було укладено Договір №52.17-22 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого ТОВ «ВКФ «Будсервіс» зобов'язується поставити та передати у власність КП «Київпастранс» «Частини локомотивів чи рухомого складу» код 34631000-9 за ДК 021:2015 (вузли та деталі до механічного обладнання тролейбусів), надалі - Товар, а КП «КИЇВПАСТРАНС» сплатити за Товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток №1 до Договору).
Відповідно до п. 5.2. договору поставка Товару здійснюється за адресами філій та відокремлених підрозділів КП «Київпастранс», відповідно до Додатку №4 до Договору.
Згідно п. 11.1. договору, він набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2017 року, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, які виникли під час дії цього договору.
До договору №52.17-22 від 15.02.2017 була укладена додаткова угода №1, згідно з якою строк дії вказаного договору продовжено на строк достатній для проведення закупівлі на початку 2018 року.
Відповідно до п.1.1. Додатку №3 до договору датою поставки Товару за договором вважається відповідна дата підписання сторонами накладної на фактично поставлений Товар.
У п.1.4.1. Додатку №3 до Договору зазначено, що уповноважені представники обох сторін перевіряють відповідність Товару вимогам договору. За результатами перевірки уповноважені представники Сторін підписують накладну на Товар. Датою поставки Товару за Договором вважається відповідна дата підписання сторонами накладної на Товар.
Відповідно до п.4.1. договору розрахунки за поставлений Товар здійснюється філіями або відокремленими підрозділами КП «Київпастранс», перелік яких зазначається в Додатку №4, що є невід'ємною частиною цього Договору, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 10 (десяти) календарних днів після підписання видаткової накладної за фактично поставлений Товар.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач передав, а відповідач в особі ВП «Станція технічного обслуговування автобусів» КП «Київпастранс» прийняв товар на загальну суму 48 664,80 грн, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000443 від 28.03.2017 на суму 33 638,40 грн, №РН-0000758 від 22.05.2017 на суму 10 908,00 грн, №РН-0000714 від 17.05.2017 на суму 4 118,40 грн
Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару на суму 2 942,40 грн.
Позивач звертався до відповідача з претензіями №77 від 18.09.2019, № 9 від 07.02.2020 про сплату заборгованості, однак вказані претензії залишені останнім без відповіді та задоволення.
Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов'язань за Договором №52.17-22 від 15.02.2017, внаслідок чого виникла заборгованість за отриманий товар у сумі 45722,40 грн, за прострочення сплати якої позивачем нараховані інфляційні втрати - 11060,62 грн та 3% річних - 4212,49 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач передав, а відповідач в свою чергу прийняв товар без зауважень та заперечень на суму 48 664,80 грн, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000443 від 28.03.2017 на суму 33 638,40 грн, №РН-0000758 від 22.05.2017 на суму 10 908,00 грн, №РН-0000714 від 17.05.2017 на суму 4 118,40 грн.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи викладене, виходячи з умов договору строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару за вищезазначеними видатковими накладними є таким, що настав.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як свідчать матеріали справи, відповідач своє зобов'язання зі своєчасної оплати поставленого товару не виконав, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 45 722,40 грн.
Відповідач наявності у нього заборгованості за поставлений за товар у розмірі 45 722,40 грн. не спростував, доказів її погашення суду не надав.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що строк оплати вартості поставленого товару настав, а доказів оплати товару в повному обсязі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з останнього на користь позивача заборгованості у розмірі 45 722,40 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку включається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є невірним, оскільки при його здійсненні не враховано вищевикладеного.
За перерахунком суду сума інфляційних втрат становить 9 716,02 грн, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню на вказану суму.
Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку, що заявлена сума 3% річних є обґрунтованою, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань за Договором №52.17-22 від 15.02.2017 щодо оплати товару належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, вул. Набережне Шосе, буд. 2; ідентифікаційний код 31725604) в особі відокремленого підрозділу «Станція технічного обслуговування автобусів» Комунального підприємства «Київпастранс» (03680, м. Київ, вул. Виборзька, 111; ідентифікаційний код 38392795) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Будсервіс" (45006, Волинська обл., м. Ковель, вул. Володимирська, буд. 152 А; ідентифікаційний код 21745856) заборгованість у розмірі 45 722 грн 40 коп., 3% річних у розмірі 4 212 грн 49 коп., інфляційні втрати - 9 716 грн 02 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 2 055 грн 66 коп.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 16.07.2020.
Суддя А.І. Привалов