ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.07.2020Справа № 910/6241/20
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат"
до Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та Заощаджень",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом"
про стягнення 200 000,00 грн.
Представники сторін: не викликались.
До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" до акціонерного товариства "Банк Інвестицій та Заощаджень" про стягнення 200 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача виник обов'язок перед позивачем щодо перерахування гарантії (по банківській гарантії №23792/18-ГВ від 14.12.2018) у зв'язку з несвоєчасним виконанням акціонерним товариством "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом" зобов'язань за договором поставки № 161 від 15.03.2018.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.05.2020 прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом".
10.06.2020 через канцелярію суду відповідач подав відзив разом з клопотанням про зупинення провадження у справі та про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
23.06.2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Щодо вимоги відповідача про зупинення провадження у справі.
Вимога відповідача щодо зупинення провадження у справі обґрунтована таким.
В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області знаходиться справа №904/4761/19 за позовом АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» до АТ «Науково-дослідний та проектно - конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом» про стягнення штрафних санкцій в сумі 4 456 471,62 грн. за договором поставки №161 від 15.03.2018 в частині своєчасної поставки товару.
Ухвалою від 03.01.2020 Господарський суд Дніпропетровської області прийняв справу №904/4761/19 до розгляду в межах справи №904/5628/19 про банкрутство Акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом". Вказаною вище ухвалою суд зупинив провадження у справі №904/4761/19 до затвердження реєстру вимог конкурсних кредиторів у справі №904/5628/19 про банкрутство Акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом".
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2020 встановлено, що, у зв'язку з тим, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2020 судом завершено попереднє судове засідання по справі №904/5628/19 про банкрутство Акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом" та сформовано реєстр вимог кредиторів, суд дійшов висновку про необхідність поновлення провадження у справі №904/4761/19 та призначення підготовчого судового засідання на 28.07.2020.
Таким чином, у випадку встановлення судом у справі №904/4761/19 відсутності факту порушення АТ "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом" зобов'язань за договором поставки та відмови у стягненні штрафних санкцій, тим самим буде підтверджено відсутність порушень зобов'язань в частині поставки товару, що свідчитиме про відсутність гарантійного випадку.
Відповідно до положень ст. 227 ГПК України Суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках:
1) смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво;
2) необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи;
3) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції;
4) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді;
5) об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Статтею 227 ГПК України визначено вичерпний перелік випадків, коли суд зобов'язаний зупинити провадження у справі.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини 1 статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Дослідивши наявні в матеріалах даної справи докази, Господарський суд міста Києва може самостійно встановити обставини, які встановлюються у пов'язані справі №904/4761/19, що розглядається Господарським судом Дніпропетровської області в межах справи № 904/5628/19 про банкрутство Акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом", а також те, що можливість стягнення з Акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом" пені та штрафу за порушення строків поставки товару за договором у справі №904/4761/19 не залежить від реалізації позивачем свого права на звернення стягнення за банківською гарантією, а тому відсутня об'єктивна неможливість розгляду даної справи.
Відтак, оскільки, відсутня об'єктивна неможливість розгляду даної справи, суд відмовляє у задоволені вимоги відповідача про зупинення провадження у справі.
Щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
За змістом ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247 ГПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Малозначні справи розглядаються тільки у порядку спрощеного позовного провадження.
Як вбається із матеріалів справи, у даному випадку ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та справа не є складною, а тому її розгляд має здійснюватись у порядку спрощеного позовного провадження.
За змістом ч. 7 ст. 250 ГПК України якщо справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного позовного провадження, то правила цієї статті щодо розгляду заперечень відповідача з приводу розгляду справи у спрощеному позовному провадженні, не застосовуються.
Таким чином, розглянувши вказану вимогу відповідача, суд вважає її необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження (як спрощеного так і загального) учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Згідно з ч. 1-3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Таким чином, за змістом указаних приписів закону позивач має право (і суд надає йому таку можливість) реалізувати всі свої процесуальні права та добросовісно виконати свої обов'язки, передбачені законом з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
15.03.2018 між Публічним акціонерним товариством "Науково-дослідний та проектно - конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом" (скорочене найменування ПАТ «КРИВОРІЖНДПІРУДМАШ» та Публічним акціонерним товариством "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" укладено Договір поставки №161 з Додатком №1 «Персональна відповідальність» та Додатком №2 «Банківська гарантія виконання» до Договору поставки №161 від 15.03.2018 (Далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору з метою здійснення господарської діяльності Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві товар, повне найменування якого (номенклатура, асортимент), марка, вид, сорт, кількісні та якісні характеристики, код товару за УКТ ЗЕД вказуються в Специфікаціях (Додатках) до Договору (далі - «Товар»), які є його невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до п.п. 3.1. Договору постачальник зобов'язується поставити Покупцю Товар способом і на умовах, зазначених в Специфікаціях (Додатках) до Договору. Умови поставки визначаються до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс 2010.
Відповідно до п.п. 4.1. - 4.3. Договору загальна вартість Товару за цим Договором становить суму партій Товару по всіх специфікаціям (додатках) до цього Договору.
Ціна кожного найменування товару, його марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії Товару вказуються в специфікаціях (додатках) до Договору.
Ціна і загальна вартість кожної партії Товару, зазначеної в п. 4.2. цього Договору, встановлюється в національній валюті України - гривні і не підлягає зміні, якщо інше не зазначено в специфікації.
Відповідно до п. 13.1.Договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2018 року, а в частині гарантійних зобов'язань постачальника протягом усього гарантійного строку на товар.
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №5 від 29.11.2018 пункт 13.1. розділу « 13. Термін дії Договору» Договору викласти в наступній редакції: Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 13.12.2019 року, а в частині гарантійних зобов'язань постачальника протягом усього гарантійного строку на товар.
Відповідно п.п. 1, 2, 5, 7 10 до Додаткової угоди №5 від 29.11.2018 до Договору поставки №161 від 15.03.2018 з метою забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором та специфікаціями ПОСТАЧАЛЬНИК зобов'язується оформити і надати ПОКУПЦЕВІ безвідкличну гарантію виконання в електронному вигляді, підписану за допомогою електронного цифрового підпису, в сроки, вказані в специфікаціях до даного договору.
Розмір безвідкличної гарантії виконання та необхідність її оформлення вказуються в специфікаціях.
Термін дії безвідкличної гарантії виконання вказуються в специфікаціях.
Гарантія забезпечує виконання Постачальником своїх зобов'язань за Договором та специфікацією, а саме:
*1. поставку товару в повному обсязі та/або;
*2. поставку товару обумовленої якості та/або;
*3. поставку товару обумовленої комплектації та/або;
*4. поставку товару в обумовлені терміни та/або;
*5. поставку товару за обумовленою ціною та/або;
*6. Надання належним чином оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних електронної податкової накладної.
Факт порушення зобов'язань з боку Постачальника підтверджують наступні документи:
- копія листа звернення, з посиланням на дану гарантію, Покупця до Постачальника з вимогою виконати умови договору;
- оригінал вимоги, з посиланням на дану гарантію і на невиконання Постачальником зобов'язання за договором вказуючи, що сума, яку Покупець вимагає сплатити, має бути сплачена Покупцеві у зв'язку з настанням вищезгаданих випадків згідно пункту 7 Додатку 2 до Договору;
- копії супровідних документів на Товар;
та (або)
- копії актів поставки неякісного товару;
та (або)
- копії достовірних актів підтвердження факту невідповідності Товару;
та (або)
- копії актів про поставку Товару з нестачею з вини Постачальника.
Відповідно до Специфікації №7 від 29.11.2018 до Договору поставки №161 від 15.03.2018 ціна товару - 5 935 000, 00 грн. Умови поставки товару: DDP, м. Марганець, Промзона, склад АТ «Марганець кий ГЗК» згідно з Правилами Інкотермс 2010.
Відповідно до п. 8, 9 Специфікації №7 від 29.11.2018 до Договору поставки №161 від 15.03.2018 з метою забезпечення виконання постачальником зобов'язань по постачанню товару, передбачених даною специфікацією, Постачальник надає Покупцю Банківську гарантію виконання в розмірі 15% від суми специфікації, але не більше 200тис. грн.., на умовах, зазначених в Додатку 2 Банківська гарантія виконання до Договору.
Термін дії Банківської гарантії виконання 210 календарних днів з моменту оформлення.
Відповідно до ч.1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
На виконання вимог Додатку №2 від 15.03.2018, Додаткової угоди №5 від 29.11.2018 та Специфікації №7 від 29.11.2018 до Договору поставки №161 від 15.03.2018 ПуАТ "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом" надало АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" банківську гарантію № 23792/18-ГВ від 14.12.2018, видану ПуАТ «Банк інвестицій та заощаджень».
Відповідно до цієї гарантії Гарант безвідклично зобов'язується протягом 5 (п'яти) банківських днів заплатити Бенефіціару суму в розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок (тут і наділі у тексті - Гарантійна сума), за умови отримання від Бенефіціара письмової вимоги, з посиланням на цю Гарантію, яка підписана уповноваженою особою та скріплена відбитком печатки Бенефіціара, за умови, що у вимозі буде вказано, що сума, яку Бенефіціар вимагає сплатити, має бути виплачена бенефіціару у зв'язку з невиконанням принципалом своїх зобов'язань у відповідності дог Договору із зазначенням обставин порушення принципалом своїх зобов'язань, передбачених Договором.
Така письмова вимога повинна бути надана Гаранту не пізніше 31.12.2019 року включно.
Ця гарантія набуває чинності з моменту підписання її Гарантом і діє до « 31» грудня 2019 року включно. Будь - яка вимога повинна бути отримана гарантом не пізніше вказаної дати, після настання якої ця Гарантія втрачає чинність незалежно від того, чи буде вона повернута для анулювання, чи ні.
Відповідно до п. 3.11. Договору дата поставки товару визначається в Специфікаціях до Договору.
Відповідно до Специфікації №7 від 29.11.2018 до Договору поставки №161 від 15.03.2018 термін поставки - протягом 150 календарних днів з моменту підписання даної специфікації.
29.04.2019 - останній день поставки товару за Договором.
Товар було поставлено з порушенням терміну поставки, а саме 01.08.2019, що підтверджується накладною №73 від 01.08.2019 та товарно - транспортною накладною №36/05 від 01.08.2019
Відповідно до матеріалів справи, позивач направив вимогу платежу № 30/552 від 04.10.2019 на адресу ПуАТ «Банк інвестицій та заощаджень»,
Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з вимогами №30/552 від 04.10.2019, №1/1121/30 від 13.11.2019 по банківській гарантії 23792/18-ГВ від 14.12.2018.
Вимогу №30/552 від 04.10.2019 відповідач отримав 08.10.2019, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції №7856 від 08.10.2019, в якій позивач вимагає сплати 200 000, 00 грн. відповідно до банківської гарантії № 23792/18-ГВ від 14.12.2018 протягом п'яти днів зі дня отримання цієї письмової вимоги, оскільки ПуАТ "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом" здійснило поставку товару з порушенням терміну поставки, відповідно до Специфікації №7 від 29.11.2018 до Договору поставки №161 від 15.03.2018.
У відповідь на вимогу №1/1121/30 від 13.11.2019 та №30/552 від 04.10.2019 АТ «Банк інвестицій та заощаджень» повідомив позивача про те, що вимога останнього є передчасною, оскільки судом у справі №904/4761/19 буде встановлено факт настання/не настання гарантійного випадку.
Проте, в строк до 15.10.2019 року відповідач грошові кошти на рахунок позивача не сплатив.
Спір у справі виник з приводу невиконання відповідачем зобов'язань за наданою ним гарантією.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 200 Господарського кодексу України - гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Згідно з частиною 1 статті 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За умовами частини 1 та частини 2 статті 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.
Згідно з частиною 2 статті 564 Цивільного кодексу України гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються "Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах", затвердженим Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (далі - Положення), відповідно до пункту 9 частини 3 розділу І якого гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.
В даному випадку, банківська гарантія є безумовною і безвідкличною, це гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов (п. 2 розд. І вказаного Положення)
Суд зауважує, що в частині змісту вимоги та доданих до неї документів законодавцем чітко встановлено, що обов'язковим є зазначення у вимозі або у доданих до неї документах того, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Проте обов'язкового переліку документів, які мають бути додані до вимоги по гарантії, закон не містить, тобто законодавець залишив на розсуд особи, яка складає гарантію, визначення у тексті гарантії певного переліку документів, які повинні бути додані до вимоги за гарантією.
Поряд з цим, ст. 1 Уніфікованих правил для гарантій за вимогою, в редакції 1992 року (публікація Міжнародної торгової палати № 458 (МТП № 458) визначено, що ці правила застосовуються до будь-якої банківської гарантії або доповненню до неї, яку гарант зобов'язався надати та в якій зазначено, що вона складена згідно з цими правилами (публікація МТП № 458) та обов'язкова для всіх сторін в гарантійному зобов'язанні, якщо інше прямо не зазначено в гарантії або доповненні до неї.
Гарантія за своєю природою є самостійною угодою, незалежною від основного контракту або тендера, на яких вона ґрунтується, тому гарант ніяким чином не пов'язаний таким контрактом або тендером, незважаючи на те, що посилання на них міститься в тексті гарантії. Обов'язок гаранта - сплатити грошову суму, зазначену в гарантії, при представленні письмової вимоги платити і інших документів, зазначених у гарантії, які за зовнішніми ознаками відповідають умовам, описаним в гарантії (ст. 2 зазначених правил).
Частиною 1 статті 565 Цивільного кодексу України визначено, що гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
Відповідно до частин 1-4 статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
У даному випадку зміст гарантії ПуАТ "Банк інвестицій та заощаджень" відповідно до приписів ст.563 ЦК України та вказаного Положення відповідав усім вимогам чинного законодавства про гарантію.
В свою чергу, вимога позивача була направлена на адресу ПуАТ " Банк інвестицій та заощаджень " (гаранта) та була письмовою, у вимозі є посилання на гарантію № 23792/18-ГВ від 14.12.2019 року із зазначенням номеру і дати договору, який забезпечений гарантією (договір поставки №161 від 15.03.2018, Специфікації №7 від 29.11.2018 до договору поставки №161 від 15.03.2018), вказана сума гарантії, яка підлягає виплаті (200 000,00 грн.), є посилання, що ця сума (200 000,00 грн.) повинна бути виплачена АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" у зв'язку з тим, що ПуАТ "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом" прострочив строк поставки товару.
Судом встановлено, що, відповідно до Статуту Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" від 20.04.2018 Публічне акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" змінило найменування з Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на Акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", а також змінено тип акціонерного товариства з публічного на приватне.
Відповідно до п. 2 ч. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства» приведення діяльності у відповідність із нормами цього Закону, статутів та внутрішніх положень акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у тому числі зміна найменування акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, не є перетворенням та не потребує застосування процедури припинення.
Судом встановлено, що, відповідно до витягу з ЄДРПОУ №1006616518 від 07.05.2019 відповідач змінив найменування з Публічного акціонерного товариства "Банк Інвестицій та Заощаджень" на Акціонерне товариство "Банк Інвестицій та Заощаджень".
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чаном відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового оборону або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, ПуАТ " Банк інвестицій та заощаджень " взяло на себе безумовні та безвідкличні зобов'язання щодо виплати позивачу 200 000,00 грн. за першою його вимогою протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання вимоги.
Відповідач заперечує проти позову, зазначаючи у відзиві, що позивачем не надано належного та допустимого доказу, щодо беззаперечного підтвердження настання гарантійного випадку, невиконання АТ «КРИВОРІЖНДПІРУДМАШ», як Постачальником своїх зобов'язань за Договором поставки №161 від 15.03.2018 та виникнення у Відповідача обов'язку сплатити гарантійну суму на підставі вимогу платежу, а також посилається на те, що заявлені вимоги до АТ «КРИВОРІЖНДПІРУДМАШ» підпадають під дію форс - мажорних обставин.
Статтею 560 ЦК України визначено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Гарантія діє протягом строку, на який вона видана (частина перша статті 561 ЦК України).
Згідно з частинами першою - четвертою статті 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
Аналогічні положення закріплені і в статті 200 ГК України, і в підпунктах 20.1, 20.2 пункту 20 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639.
Відповідно до положень частин першої і другої статті 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.
Отже, у разі ненадання кредитором гаранту документів, передбачених гарантією, відмова в задоволенні його вимог про сплату коштів за гарантією є правомірною, оскільки таке право передбачено наведеними положеннями законодавства. Відповідна правова позиція викладена у постановах КГС ВС: від 10.05.2018 у справі № 904/4275/17; від 24.01.2018 у справі № 910/7128/17; від 02.03.2018 у справі № 910/8297/17; від 16.04.2018 у справі № 904/1339/17; від 18.10.2018 у справі № 910/21641/17.
Судом встановлено, що банківською гарантією № 23792/18-ГВ від 14.12.2018 не передбачено надання кредитором жодних інших документів, окрім письмової вимоги.
Відповідно до п. 8.3. Договору поставки №161 від 15.03.2018 настання форс - мажорних обставин засвідчується сертифікатом Торгово - промислової палати, виданим відповідно до чинного законодавства , або підтверджується висновком компетентного державного органу.
Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази настання форс - мажорних обставин при виконання Договору поставки №161 від 15.03.2018.
Таким чином, заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву є необгрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Також, суд зазначає, що обставини, які є предметом спору у справі 904/4761/19 (стягнення з Акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом" пені та штрафу за порушення строків поставки товару за договором поставки № 161 від 15.03.2018) не залежить від реалізації позивачем свого права на звернення стягнення за банківською гарантією, а також виконання вимог відповідачем за банківською гарантію не ставиться у залежність від наявності будь-яких вимог або які належить встановити.
Відповідна правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 21.12.2018 у справі № 908/7/18.
Отже, рішення у справі 904/4761/19 не може змінювати чи припиняти права та обов'язки відповідача перед позивачем за виданою банківською гарантією.
На підставі викладеного, враховуючи той факт, що позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату гарантійної суми, яка не перевищувала суми гарантії, а також в порядку, на умовах та у встановлений в гарантії строк, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення гарантії визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та Заощаджень " (04119, м. Київ, вулиця Мельникова, будинок 83-Д, код ЄДРПОУ 33695095) на користь Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (53400, Дніпропетровська обл., м. Марганець, вул. Єдності, буд. 62, код ЄДРПОУ 00190911) грошові кошти в розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 000 (три тисячі) грн.00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Мудрий