ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.07.2020Справа № 910/18646/19
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.Т."
до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів
товариства з обмеженою відповідальністю "Пелучо"
державного підприємства "Сетам"
про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним договору купівлі-продажу №22 земельної ділянки від 19.07.2019 року та витребування земельної ділянки
При секретарю судового засідання: Радченко А.А.
Представники сторін:
від позивача: Колток О.І. - представник за ордером серія АА №1013838 від 23.12.2019;
від відповідача-1: Гординська О.М. - наказ №393/9-03-ос від 09.12.2019;
від відповідача-2: Чорнолуцький Р.В. - представник за ордером серія ОД №484705 від 09.01.2020;
від відповідача-3: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "С.П.Т." звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, товариства з обмеженою відповідальністю "Пелучо", державного підприємства "Сетам" про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним договору купівлі-продажу №22 земельної ділянки від 19.07.2019 року та витребування земельної ділянки, а саме:
- визнання недійсними результатів електронних торгів з реєстраційним номером лота 359445 щодо продажу земельної ділянки площею 1,2893 га, кадастровий номер 5123755800:01:001:0384, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольский район, с. Мізікевича, ж/масиву "Ульянівка", масив "Радужний" земельна ділянка 30, які оформлені протоколом проведення електронних торгів № 416643 від 03.07.19;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу № 22 від 19.07.19 земельної ділянки, укладеного між відповідачами-1, 2;
- витребування земельної ділянки площею 1,2893 га, кадастровий номер 5123755800:01:001:0384, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 25202851237, цільове призначення: для розміщення торгівельно-розважального центру з гостьовою автопарковкою, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольский район, с. Мізікевича, ж/масиву "Ульянівка", масив "Радужний" земельна ділянка 30 з незаконного володіння відповідача-2 на користь позивача.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.12.2019 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.Т." про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду від 08.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 04.02.2020.
28.01.2020 через канцелярію суду відповідач-2 подав відзив.
03.02.2020 від відповідача-3 на адресу суду надійшов відзив, через канцелярію суду позивач подав клопотання про об'єднання справ в одне провадження.
04.02.2020 позивач через канцелярію суду подав три клопотання про зобов'язання учасника справи надати відповідь в порядку ст. 90 ГПК України для кожного з відповідачів.
Протокольною ухвалою від 04.02.2020 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про об'єднання справ в одне провадження за необґрунтованістю, відклав підготовче засідання на 25.02.2020, зобов'язав відповідачів у термін до 20.02.2020 надати відповіді в порядку ст. 90 ГПК України, явку учасників справи визнав обов'язковою.
06.02.2020 на адресу суду від відповідача-1 надійшов відзив.
17.02.2020 відповідач-2 подав відповіді на питання, поставлені позивачем в порядку ст. 90 ГПК України.
18.02.2020 на адресу суду від відповідача-3 надійшли письмові пояснення.
21.02.2020 на адресу суду від відповідача-1 надійшли заперечення щодо клопотання про проведення експертизи та відповіді на питання, поставлені позивачем в порядку ст. 90 ГПК України.
24.02.2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзиви відповідачів 2,3.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.02.2020 відкладено підготовче судове засідання у справі на 17.03.2020 та продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.
02.03.2020 через канцелярію суду позивач подав відповідь на відзив.
17.03.2020 через канцелярію суду позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, відповідач-1 - клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання 17.03.2020 з'явилися позивач та відповідач-2, відповідачі 1, 3 в судове засідання не з'явилися.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.03.2020 року відкладено підготовче судове засідання у справі на 14.04.2020 року.
30.03.2020 року з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211, з урахуванням Указу Президента України №87/2020 від 13.03.2020 щодо введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, на офіційній сторінці суду https://ki.arbitr.gov/ua/sud5011/ та на сторінці суду у соціальній мережі Facebook розміщено інформації щодо зняття з розгляду справ, призначених суддею Мудрим С.М. на 06, 13 та 14 квітня 2020. Повідомлено, що про дати і час судових засідань всі учасники будуть повідомлені ухвалами суду, які будуть внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Про зняття з розгляду вищезазначеної справи сторін 31.03.2020 року повідомлено телефонограмами.
07.04.2020 року до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.05.2020 призначено підготовче судове засідання у справі на 26.05.2020.
20.05.2020 від позивача на адресу суду надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.
21.05.2020 через канцелярію суду відповідачем-2 подано додаткові пояснення.
В судове засідання 26.05.2020 відповідач-1 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомляв, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Позивач заявив усне клопотання про надання можливості вільному слухачеві бути присутнім в судовому засіданні, подав клопотання про колегіальний розгляд справи та клопотання про виклик експерта в судове засідання, підтримав клопотання про приєднання доказів (висновку експерта), просив суд задовольнити.
Відповідач-2 виніс вирішення питання про надання можливості вільному слухачеві бути присутнім в судовому засіданні на розсуд суду, заперечив проти клопотань про колегіальний розгляд справи, про виклик експерта в судове засідання та про приєднання доказів (висновку експерта) до матеріалів справи, просив суд відмовити.
Відповідач-3 не заперечив проти усного клопотання позивача про надання можливості вільному слухачеві бути присутнім в судовому засіданні на розсуд суду, не заперечив проти клопотань про колегіальний розгляд справи, про виклик експерта в судове засідання та про приєднання доказів (висновку експерта) до матеріалів справи.
Суд задовольнив усне клопотання позивача про надання можливості вільному слухачеві бути присутнім в судовому засіданні, відмовив у задоволенні клопотання позивача про колегіальний розгляд справи, задовольнив клопотання позивача про приєднання доказів до матеріалів справи (висновку експерта) та відмовив у задоволенні клопотання позивача про виклик експерта за необґрунтованістю.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.05.2020 року відкладено підготовче засідання на 09.06.2020.
09.06.2020 року до канцелярії суду позивачем подано додаткові пояснення.
В судовому засіданні 09.06.2020 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.06.2020 року.
22.06.2020 року до канцелярії суду позивачем подано заяву щодо судових витрат.
В судовому засіданні 23.06.2020 року протокольною ухвалою суду суд відклав розгляд справи на 07.07.2020 року.
07.07.2020 року до канцелярії суду позивач подано клопотання про виклик експерта у судове засідання для дачі пояснень.
В судове засідання 07.07.2020 року представник відповідача 3 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Представником відповідача 1 подано промову в судових дебатах.
Суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про виклик експерта для дачі пояснень.
Представник відповідача 1 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.
Представники позивача та відповідача 3 заперечували проти клопотання та просили відмовити в його задоволенні.
Суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про відкладення судового розгляду за необґрунтованістю.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача 1 заперечував проти позову, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник відповідача 2 заперечував проти позову, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення позивача, відповідачів 1 та 2, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Слідчим відділом управлінням з розслідування кримінальних проваджень та слідчими органами прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Одеської області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42016160000000903, відомості про яке 01.11.2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 364 КК України.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси від 01.03.2019 року у справі № 522/25776/16-к накладено арешт на 3 земельні ділянки, в тому числі на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, житловий масив «Улянівка», масив «Радужний», ділянки № 30, кадастровий № 5123755800:01:001:0384, площею 1,2893 га.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси від 05.04.2019 року у справі № 522/25776/16-к було визначено порядок зберігання речових доказів у кримінальному провадженні № 42016160000000903 від 01.11.2016 шляхом передачі у порядку та на умовах, визначених ст. ст. 19, 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" (ЄДРПОУ 41037901), в управління майно, на яке ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 01.03.2019 у справі № 522/25776/ 16-к (провадження № 1-кс/522/3214/19) накладено арешт у кримінальному провадженні № 42016160000000903 від 01.11.2016, на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, житловий масив «Ульянівка», масив «Радужний», ділянки № 30, кадастровий № 5123755800:01:001:0384, площею 1,2893 га, зобов'язано Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та уповноважених ним осіб забезпечити реєстрацію прав на управління та інших речових прав, що виникатимуть на підставі ухвали слідчого судді про передачу Національному агентству в управління майна, на яке накладено арешт. Реєстрацію здійснити у суб'єкта державної реєстрації прав на нерухоме майно. Надано право державним реєстраторам, нотаріусам усіх нотаріальних округів, як спеціальним суб'єктам, наділеним функціями державного реєстратора, а також іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти реєстраційні та нотаріальні дії щодо вказаного майна лише за відповідним зверненням Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (ЄДРПОУ 41037901) та уповноважених ним осіб.
В межах проведення процедури управління майном АРМА було прийнято рішення про передачу Земельної ділянки для реалізації на електронних торгах.
Так, 03.07.2019 року Державним підприємством "Сетам" було проведено аукціон щодо продажу Земельної ділянки за номером лота: 359447, переможцем за якими було оголошено Товариство з обмеженою відповідальністю "Пелучо".
За результатами проведення аукціонів за вищезазначеним номером, між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та товариством з обмеженою відповідальністю "Пелучо" (як переможцем аукціону за номером лоту: № 359447, протокол електронних торгів №416643 від 03.07.2019) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки № 23 від 19.07.2019 року.
Відповідно до пункту 1.1 вищезазначеного договору продавець передає у власність (продає), а покупець приймає у власність (купує) земельну ділянку площею 1,2893 га, що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, житловий масив "Улянівка", масив "Радужний", ділянки № 30, кадастровий № 5123755800:01:001:0384.
Внаслідок укладення вищезазначеного договору купівлі-продажу земельних ділянок державним реєстратором комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Манютою Сергієм Васильвичем було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.07.2019 № 47953525 про реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку за ТОВ "Пелучо" та внесено відповідний запис № 32554395 до Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Щодо доводів позивача про те, що ухвала слідчого судді не надавала Національному агентству дозволу на реалізацію земельної ділянки та те, що ухвала суду про арешт реалізованих активів в подальшому була скасована суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
За абз. 3 ч. 6 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.
За ч. 1 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Правові та організаційні засади функціонування, порядок здійснення повноважень Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів визначається Законом України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" (далі - Закон).
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство), є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та/або з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковано у кримінальному провадженні чи стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.
Згідно ч. 4 ст. 2 Закону правову основу діяльності Національного агентства становлять Конституція України, міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, цей та інші закони України, а також прийняті відповідно до них інші нормативно-правові акти.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону передбачено, що управління активами - діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні.
Згідно пункту 4 частини першої статті 9 Закону, Національне агентство виконує функції, зокрема, організації здійснення заходів, пов'язаних з проведенням оцінки, веденням обліку та управлінням активами.
Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред'явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.
Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.
Згідно ч. 2 ст. 19 Закону у разі прийняття в управління активів, які чи права на які та їх обтяження підлягають державній реєстрації, Національне агентство надсилає того самого дня інформацію про накладення арешту на активи органам, що ведуть державні реєстри таких активів, прав на них або їх обтяжень. У разі прийняття в управління цінних паперів інформація також надсилається відповідним учасникам депозитарної системи України.
Заходи з управління Національним агентством визначаються відповідно до статті Закону.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 21 Закону управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.
Активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб'єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі. Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості. Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління. Дія договору про управління активами припиняється у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави. Ці та інші умови управління активами зазначаються в договорі між Національним агентством та управителем.
Згідно частин 4, 5 ст. 21 Закону майно, в тому числі у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, підлягає реалізації за цінами щонайменш не нижче ринкових. Примірний перелік такого майна визначається Кабінетом Міністрів України.
Активи, визначені частиною четвертою цієї статті, передаються для реалізації без згоди власника на підставі ухвали слідчого судді або суду, копія якої надсилається Національному агентству негайно після її винесення з відповідним зверненням прокурора. Передача для реалізації активів може також здійснюватися за згодою їх власника, копія якої надається Національному агентству з відповідним зверненням прокурора. Реалізація здійснюється визначеними на конкурсних засадах юридичними особами. Порядок відбору таких юридичних осіб, порядок реалізації активів на прилюдних торгах (аукціонах) та/або електронних торгах визначаються Кабінетом Міністрів України. Рішення про передачу для реалізації активів вартістю понад 10 тисяч розмірів мінімальних заробітних плат погоджується спеціально створеною при Національному агентстві міжвідомчою комісією з питань реалізації активів. Положення про міжвідомчу комісію з питань реалізації активів та її склад затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Аналіз наведених вище положень Закону дає підставі для висновку, що Національне агентство відповідно до покладених на нього повноважень здійснює заходи з управління переданими йому активами шляхом володіння, користування та/або розпорядження активами або реалізації таких активів чи передачі їх в управління відповідно до цього Закону.
Тобто правова природа управління Національним агентством переданим йому активами не зводиться виключно до дій з володіння та користування. Стаття 21 Закону визначає повноваження Національного агентства щодо реалізації переданих йому активів або щодо передачі їх в управління.
Зі змісту ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 05.04.2019 року у справі № 522/25776/16-к вбачається, що нею визначено порядок зберігання речових доказів у кримінальному провадженні № 42016160000000903 від 01.11.2016 шляхом передачі у порядку та на умовах, визначених ст. ст. 19, 21 Закону в управління майно, на яке ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 01.03.2019 у справі №522/25776/ 16-к накладено арешт.
Таким чином, Приморським районним судом м. Одеси було визначено можливість Національного агентства вживати заходи управління майном в розумінні статей 19, 21 Закону, до яких, в тому числі, входить повноваження Національного агентства з реалізації переданих йому активів.
Окрім того, згідно п. 2 Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 719 від 27.09.2017 року реалізації відповідно до цього Порядку підлягають активи - майно, майнові та інші права, на які накладено арешт у кримінальному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх витребування та які передані Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в управління (для реалізації або без визначення шляху управління ними) на підставі ухвали слідчого судді, суду або згоди власника активів, та підлягають реалізації на підставі частини 4 та 5 статті 21 Закону України "Про Національне агентство".
З наведених положень вбачається, що майно, передане Національному агентству, може бути реалізоване за умови накладення на нього арешту в кримінальному провадженні та його передачі Національному агентству в управління. При цьому зазначення безпосереднього шляху управління цим майном відповідно до положень зазначеного вище законодавства не вимагається.
Вказане також підтверджується і змістом «Настанов з управління арештованим майном», затверджених наказом Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 29.11.2018 № 343, з яких слідує, що практика передання активів в управління та практика оскарження відповідних судових рішень свідчить, що під час розгляду питання про передачу активу в управління у відповідній ухвалі слідчим суддею чи судом має бути розглянуто і встановлено питання відповідності майна вимогам до активів, що можуть бути передані в управління АРМА, а також дотримання процедурних питань передачі такого майна в управління, зокрема чітке формулювання у резолютивній частині, що активи передаються АРМА для здійснення заходів з управління ними у межах та у спосіб, визначені Спеціальним законом. Поряд з цим слідчий суддя або суд уповноважені прямо визначити межі мандату АРМА з управління арештованими активами, а саме: або виключно з метою управління шляхом передачі в управління управителеві за договором управління; або виключно з метою управління шляхом реалізації активів. Водночас, слідчий суддя або суд мають право не визначати межі мандату АРМА з управління арештованими активами, зазначивши в резолютивній частині, що активи передаються АРМА для здійснення заходів з управління ними у межах та у спосіб, визначені Спеціальним законом. У такому разі безпосередній шлях (спосіб) управління активами, зважаючи на їх властивості, характеристики та інші істотні обставини визначатиме АРМА.
Отже, посилання позивача на незаконність проведених електронних торгів та укладеного за їх результатом договору купівлі-продажу з підстав відсутності в ухвалі Приморського районного суду від 05.04.2019 року у справі № 522/25776/16-к права на реалізацію арештованого майна спростовується змістом зазначеної ухвали, а також зазначеними вище положеннями законодавства.
Також позивач вказує, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.08.2019 року було скасовано ухвалу Приморського районного суду від 05.04.2019 року у справі № 522/25776/16-к.
Водночас, відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст. 533 Кримінального процесуального кодексу України вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.
Торги, результати яких оскаржуються у даній справі були проведені 03.07.2019, а оскаржуваний у справі договір укладений 19.07.2019 року. На момент вчинення зазначених дій ухвала Приморського районного суду від 05.04.2019 року у справі № 522/25776/16-к була обов'язковою та підлягала виконанню у встановленому законом порядку, що спростовує доводи позивача про наявність порушень положень законодавства в цій частині.
Зазначене вище підтверджується правовою позицією Верховного Суду в постанові від 17.12.2019 року у справі № 910/1869/19.
Щодо доводів позивача про те, що земельна ділянка не підпадає під перелік майна, що може бути передане Національним агентством для реалізації суд зазначає наступне.
Згідно ч. 10 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національне агентство" активи - кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено або накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні чи стягнені за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.
Згідно частин 4, 5 ст. 21 Закону майно, в тому числі у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, підлягає реалізації за цінами щонайменш не нижче ринкових. Примірний перелік такого майна визначається Кабінетом Міністрів України. Активи, визначені частиною четвертою цієї статті, передаються для реалізації без згоди власника на підставі ухвали слідчого судді або суду, копія якої надсилається Національному агентству негайно після її винесення з відповідним зверненням прокурора. Передача для реалізації активів може також здійснюватися за згодою їх власника, копія якої надається Національному агентству з відповідним зверненням прокурора.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 року №685 було затверджено Примірний перелік майна, в тому числі у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин не можливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, підлягає реалізації.
За положеннями зазначеної вище Постанови, Примірний перелік не є вичерпним. Реалізації може підлягати майно, яке не визначене у Примірному переліку, якщо його реалізація забезпечуватиме збереження та/або збільшення вартості такого майна більше ефективно порівняно з його переданням в управління за договором управління майном у порядку та на умовах, визначених законом.
З матеріалів справи вбачається, що Національним агентством після прийняття в управління земельної ділянки, було здійснено аналіз щодо можливості використання зазначеного активу відповідно до його цільового призначення.
Так, цільовим призначенням земельної ділянки за кадастровим номером 5123755800:01:001:0384 є розміщення торгівельно-розважального центру з гостьовою автопарковкою.
З положень Земельного кодексу України (ч.1 ст. 91 та ч. 1 ст. 96) слідує, землевласники та землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням. У випадку невиконання зазначеного обов'язку, землевласник або землекористувач може понести відповідальність встановлену чинним законодавством.
З аналізу положень Закону, Національне агентство у відповідності у відповідності до покладених на нього повноважень не може змінювати або ініціювати зміну цільового призначення земельних ділянок у відповідності до процедури, встановленої законодавством.
Матеріалами справи підтверджується, що з метою аналізу активів та визначення можливості або шляху здійснення управління зазначеним майном у відповідності до його цільового використання, Управління менеджменту активів Національного агентства зверталось до ТОВ "Підприємство "Альянс", ТОВ "Руніком Інвест", ТОВ "Укрстрой Сервіс" як до суб'єктів господарювання, які здійснюють будівельні роботи з метою отримання консультативної допомоги щодо орієнтовного кошторису витрат об'єктів будівництва, будівництво яких необхідне для використання Земельної ділянки відповідно до цільового призначення. У відповідь на зазначені звернення, ТОВ "Підприємство "Альянс", ТОВ "Руніком Інвест", ТОВ "Укрстрой Сервіс" зазначалось, що кошторис об'єктів будівництва буде складати від 100 мільйонів гривень і більше.
У зв'язку з наведеним, Управлінням менеджменту активів Національного агентства було сформульовано проміжний висновок, що активи не можуть використовуватись за своїм функціональним призначенням, зокрема, передаватись в управління за договором з метою невідкладного використання з метою отримання доходів, що будуть спрямовані на оплату витрат, пов'язаних із його утриманням.
В подальшому Управлінням менеджменту активів центрального апарату Національного агентства було здійснено перевірку на відповідність Земельної ділянки ознакам майна, визначеного в ч. 4 ст. 21 Закону України "Про Національне агентство". За результатами зазначеної перевірки було встановлено, що Земельна ділянка відповідає закріпленим у Примірному переліку ознакам: 1) майно, створення належних умов для зберігання якого потребує вжиття заходів протягом такого періоду у часі, що несумісний із збереженням властивостей майна (будівництво, створення відповідної інфраструктури, прийняття нормативних документів, одержання документів дозвільного характеру тощо); 2) майно, під час управління яким виконання визначених законом умов ефективності, збереження та збільшення вартості такого майна потребує здійснення витрат, які співмірні з вартістю такого майна (витрати на заміну застарілого та фізично зношеного обладнання новим, більш продуктивним тощо.).
Службовою запискою №316/6-19 від 29.05.2019 року було надано пропозицію Національному агентству віднести Земельну ділянку до видів майна, визначених у Примірному переліку. Відповідний наказ "Про питання управління" було прийнято 30.05.2019 року за № 218.
Тобто за наслідком проведення відповідних процедур Національним агентством було визначено, що здійснювати управління Земельною ділянкою шляхом використання за функціональним призначення є неможливим, у зв'язку з чим, для виконання функцій, встановлених Законом України "Про Національне агентство", єдиним допустимим способом управління є реалізація активу.
Також, «Настановами з управління арештованим майном", затверджені наказом Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 29.11.2018 №343 приведені наочні приклади управління майном, в тому числі в країнах Європейського Союзу. Зокрема, вказано, що Закон №109/1996 в Італії запровадив інструменти, що забезпечують управління та призначення арештованих або конфіскованих активів. Документ регулює не тільки зміст та управління активами, але також і їх призначення та види активів, які поділяються на: рухоме майно (наприклад, готівка, акції та цінні папери, кредити, транспортні засоби тощо); нерухомість (наприклад, будівлі, квартири, земельні ділянки тощо); підприємства.
Практика передання активів в управління та практика оскарження відповідних судових рішень свідчить, що під час розгляду питання про передачу активу в управління у відповідній ухвалі слідчим суддею чи судом має бути розглянуто і встановлено питання відповідності майна вимогам до активів, що можуть бути передані в управління Національному агентству, а також дотримання процедурних питань передачі такого майна в управління, зокрема: чітка ідентифікація активів у резолютивній частині. В переважній більшості випадків Національне агентство реєструє за собою права управління активами, переданими в управління, для чого потрібна їх чітка ідентифікація (опис, характеристика чи посилання на реєстраційні дані, якщо відомості про активи містяться у відповідних державних реєстрах), до прикладу це стосується нерухомості, земельних ділянок, транспортних засобів тощо. В іншому разі на практиці виникають складнощі в доведенні державним реєстраторам, особливо власнику та іншим зацікавленим особам, що саме конкретний актив передано в управління Національному агентству.
В настановах визначено, що традиційно найбільш поширеним видом арештованих активів, що передаються Національному агентству для здійснення заходів з управління, є нерухоме майно. Як передбачено у частині 1 статті 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельних ділянках, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширено законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.
Наведеними вище положення спростовуються доводи позивача про те, що земельна ділянка не могла бути віднесена до майна, що може бути передане Національним агентством для реалізації.
Судом враховано, що ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13.03.2020 у справі № 991/1924/20 в кримінальному провадженні № 42016160000000903 арешт на земельні ділянки, накладений відповідно до ухвал слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси від 01.03.19. та від 05.04.19., скасовано в частині порядку зберігання земельних ділянок, однак, зокрема, ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 05.04.2019 року у справі № 522/25776/16-к, якою земельну ділянку було передано в управління Національному агентству, була чинною та обов'язковою до виконання на момент проведення аукціону з її реалізації, а господарський суд у даній справі не уповноважений оцінювати мотиви, з яких виходив суд при вирішенні питання про передачу Земельної ділянки в управління Національному агентству.
Щодо доводів позивача про проведення торгів з порушенням порядку їх проведення суд зазначає наступне.
Позивач вказує на заниження вартості земельної ділянки, що відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 13.06.2019 року становила 428 872,75 грн. В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на висновок про вартість об'єкта оцінки від 03.12.2018 року, за яким вартість активу становила 11 088 215,00 грн. Також позивач зазначає про те, що договір із суб'єктом оціночної діяльності було укладено не з Національним агентством, а з ДП "Сетам", звіт про оцінку земельної ділянки не підписаний керівником суб'єкту оціночної діяльності, оцінювач і суб'єкт оціночної діяльності відсутній в реєстрі оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, а також про те, що на звіті про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 13.06.2019 року відсутній підпис замовника оцінки на титульному аркуші звіту.
Суд при оцінці висновку про вартість об'єкта оцінки від 03.12.2018 року зазначає, що останній не може бути беззаперечним доказом продажу земельної ділянки за заниженою ціною, оскільки він був виконаний на замовлення ТОВ "С.П.Т." для цілей використання самим замовником, а сама оцінка проводилась до арешту майна в кримінальному провадженні та передачі його в управління АРМА.
Відповідно до ч. 5 ст. 21 Закону реалізація здійснюється визначеними на конкурсних засадах юридичними особами. Порядок відбору таких юридичних осіб, порядок реалізації активів на прилюдних торгах (аукціонах) та/або електронних торгах визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2017 року № 710 затверджено Порядок реалізації арештованих активів на електронних торгах (далі - Порядок).
Відповідно до п. 3 Порядку електронні торги проводить організатор (організатори) електронних торгів - юридична особа, відібрана Національним агентством в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2017 р. N 558 "Про відбір на конкурсних засадах юридичних осіб, які здійснюють реалізацію арештованих активів" (далі - організатор).
Судом враховано, що на підставі рішення тендерного комітету Національного агентства від 23.01.2019 №12 було обрано переможця ДП «СЕТАМ», яке виступає організатором електронних торгів та здійснює реалізацію активів на електронних торгах у відповідно до Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №719 від 27.09.2017 року.
Послуги з організації та проведення електронних торгів надаються ДП «СЕТАМ» у відповідності до вимог договору від 25.01.2019 №352 про надання послуг з організації та проведення електронних торгів, який укладений з АРМА (як замовником).
Згідно п. 6 Порядку, організатор забезпечує: проведення електронних торгів; розміщення інформаційних повідомлень про електронні торги та їх результати; формування організаційно-методичних матеріалів для учасників та потенційних учасників електронних торгів; реєстрацію потенційних учасників електронних торгів на своєму веб-сайті та подання ними заявок на участь в електронних торгах; функціонування свого веб-сайту у цілодобовому режимі та постійний доступ до нього учасників електронних торгів та інших користувачів Інтернету; організацію здійснення заходів, необхідних для реалізації активів, включаючи забезпечення їх зберігання, оцінку активів, переміщення активів, демонстрацію активів, поширення відомостей про передані для реалізації активи, в обсязі та на умовах, визначених договором між Національним агентством та організатором.
Тобто Порядком встановлено, що під час реалізації арештованих активів на електронних торгах організації оцінки активів здійснюється організатором (ДП "СЕТАМ"), у зв'язку з чим відсутній факт порушення законодавства в цій частині.
При досліджені звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 13.06.2019 року встановлено, що його було підписано директором ТОВ "РМ Консалтинг" Пипко Русланом Петровичем, директором ТОВ "Комплект Експерт" Тімошовим Андрієм Васильовичем та оцінювачем ОСОБА_1 та проставлено відповідні печатки. У зв'язку з наведеним доводи позивача про те, що звіт не був підписаний зазначеними особами не відповідає дійсності.
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону. Оцінювачем не може бути особа, яка має не погашену або не зняту судимість за вчинення злочину або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (далі - кваліфікаційне свідоцтво) є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна. Форми кваліфікаційних свідоцтв оцінювача встановлюються Фондом державного майна України. Право на отримання кваліфікаційного свідоцтва набувають фізичні особи, які мають закінчену вищу освіту, пройшли навчання за програмою базової підготовки та стажування протягом одного року у складі суб'єкта оціночної діяльності разом з оцінювачем, який має не менше ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, отримали його позитивну рекомендацію та успішно склали кваліфікаційний іспит. Кваліфікаційні свідоцтва підтверджують професійну підготовку оцінювача за такими напрямами оцінки майна відповідно до програм базової підготовки: оцінка об'єктів у матеріальній формі; оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, у тому числі прав на об'єкти інтелектуальної власності.
Згідно ст. 17 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" Фонд державного майна України веде Державний реєстр оцінювачів, які отримали кваліфікаційне свідоцтво. Державному реєстрі оцінювачів зазначається така інформація про оцінювачів: прізвище, ім'я та по батькові оцінювача, дата видачі та номер кваліфікаційного свідоцтва, назва навчального закладу, який здійснював підготовку оцінювача, дата та номер протоколу рішення Екзаменаційної комісії про видачу кваліфікаційного свідоцтва, напрями оцінки майна, що зазначені в кваліфікаційному свідоцтві, інформація про підвищення кваліфікації за зазначеними напрямами, інформація щодо зупинення дії чи позбавлення кваліфікаційного свідоцтва, місце роботи оцінювача. Порядок подання оцінювачами інформації до Державного реєстру оцінювачів встановлюється Фондом державного майна України. Оцінювачі несуть відповідальність за достовірність інформації, яка подається до Державного реєстру оцінювачів, у порядку, встановленому цим Законом.
Тобто, положеннями зазначеного закону встановлено, що саме свідоцтво оцінювача є документом, який підтверджує право оцінювача здійснювати той чи інший вид оцінки. При цьому положення ст. 17 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", що регулюють питання Державного реєстру оцінювачів не пов'язують дійсність кваліфікаційного свідоцтва оцінювача з внесенням чи не внесенням відповідних даних до реєстру. Не внесення або неподання відповідної інформації до державного реєстру не може бути підставою вважати складений оцінювачем висновок про оцінку майна таким, що не відповідає положенням законодавства.
В матеріалах справи наявне кваліфікаційне свідоцтво оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок Серії АК №01026 від 17.04.2010 року, у відповідності до якого ОСОБА_1 склав кваліфікаційний іспит та підтверджує його достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки з експертної грошової оцінки земельних ділянок. Також, наявне Посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок Серії АК № 01793 від 12.10.2018 року. Вказані документи у встановленому законом порядку підтверджують право ОСОБА_1 на проведення оцінки земельних ділянок.
Окрім того, оцінювача ОСОБА_2 , якою було підготовлено висновок про оцінку від 03.12.2018 року на замовлення ТОВ "С.П.Т." також не мітиться в Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників, та має аналогічне оцінювачу ОСОБА_1 кваліфікаційне свідоцтво оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок.
Не підлягають врахуванню і доводи позивача про те, що дані про ТОВ "РМ Консалтинг" та ТОВ "Комплект Експерт" відсутні у Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників, оскільки зазначений реєстр містить перелік фізичних осіб-оцінювачів, та не включає суб'єктів оціночної діяльності, які є юридичними особами. Натомість ТОВ "РМ Консалтинг" та ТОВ "Комплект Експерт" є суб'єктами оціночної діяльності, у яких наявні сертифікати суб'єктів оціночної діяльності (у тому числі за спеціалізацією 1.1. "Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості) у тому числі земельних ділянок, та майнових прав на них"), та які зареєстровані в державному реєстрі суб'єктів оціночної діяльності, що вбачається з наданих відповідачем-2 даних офіційного сайту Фонду державного майна України.
Суд не погоджується з доводами позивача про те, що звіт про оцінку від 13.06.2019 року є недійсним в через прямі вказівки у даному звіті.
Так, відповідно до ст. 8 "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" не допускається проведення оцінки майна суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання у таких випадках: проведення суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання оцінки майна, що належить йому або оцінювачам, які працюють у його складі, на праві власності або на яке зазначені особи мають майнові права; проведення оцінки майна фізичної особи-замовника або керівників юридичної особи, яка є замовником оцінки, оцінювачем, який має родинні зв'язки з зазначеними особами, або суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, керівництво якого має зазначені зв'язки; проведення оцінки майна своїх засновників (учасників).
Під час оцінки майна, що здійснюється органами державної влади, у тому числі Фондом державного майна України, та органами місцевого самоврядування, встановлюються такі обмеження: не може передбачатися виключне право її проведення органами державної влади та органами місцевого самоврядування або оцінювачами, які працюють в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, за винятком випадків, передбачених законом; не можуть передбачатися будь-які форми виключного права на проведення оцінки майна суб'єктами оціночної діяльності, які створені зазначеними органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
Тобто, законодавством встановлюються певні вимоги та обмеження до процедури здійснення оцінки. Проте законодавством не визначено обмежень про те, що звіт про оцінку майна є недійсним у разі відсутності на екземплярі звіту підпису замовника оцінки. Сама по собі відсутність відмітки замовника на звіті про оцінку від 13.08.2019 року не несе будь яких негативних наслідків для осіб, які в подальшому беруть участь у торгах, а також не свідчить про порушення будь-яких положень законодавства при здійсненні самої оцінки.
Водночас в матеріалах справи міститься додаток №4 від 13.06.2019 року до договору №1224 від 02.04.2019 року "Вартість Послуг" та акт приймання-передачі послуг від 17.06.2019 року, відповідно до якого посвідчується факт виконання робіт по проведенню оцінки та факт передачі відповідних звітів замовнику.
Таким чином, порушення в даній частині також відсутні.
За приписами ст.104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
У перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.
Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок судового експерта Черніна Я.О. № 11/09-20 від 10.03.20. за результатами проведеної судової оціночно-земельної експертизи, суд знаходить його неясним, таким, що носить непевний характер, оскільки експертом вказано неконкретну вартість об'єкту оцінки, а саме, зазначено, що орієнтир щодо вартості земельної ділянки площею 1,2893 га кадастровий номер 5123755800:01:001:0384, міг складати визначену експертом грошову суму.
Щодо тверджень позивача про те, що процедура електронних торгів проведена за умов безпідставного скорочення строку підготовки до електронних торгів, що у свою чергу зумовило незабезпечення можливості участі усіх заінтересованих осіб, суд зазначає наступне.
Відповідно п. 12 Порядку підставою для організації реалізації активів, включаючи здійснення заходів, необхідних для реалізації активів, є заявка Національного агентства про передачу активів організатору для реалізації на електронних торгах.
В матеріалах справи міститься заявка № 21 Національного агентства від 04.06.2019 року № 4180/6.1-33-19/6 до ДП "Сетам" відповідно до якої Національне агентство звернулося до ДП "Сетам" із проханням надання послуг з організації та проведення електронних торгів арештованого майна., а саме земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, житловий масив "Радужний", земельна ділянка № 30, кадастровий номер: 5123755800:01:001:0384.
Тобто з моменту подачі вказаної заяви (з 04.06.2019 року) відповідно до положень Порядку ДП "Сетам" було розпочато підготовку до проведення електронних торгів на замовлення Національного агентства. У подальшому листами від 12.06.2019 року, 13.06.2019 року та 25.06.2019 року Національним агентством вносилися зміни до поданої раніше Заявки № 21, про не такі листи не вказують, що підготовка до електронного аукціону не розпочалась з моменту пред'явлення заявки від 04.06.2019 року.
Згідно п. 17 Порядку строк підготовки до проведення перших електронних торгів визначається правилами електронних торгів та встановлюється у заявці, але не може бути меншим тридцяти календарних днів - для нерухомого майна. Таким чином, початок відліку строку на підготовку до торгів пов'язується з датою подачі відповідної заявки.
Враховуючи, що підготовка до торгів розпочалась з дати подання заявки № 21 від 04.06.2019, до дати проведення торів, які відбулись 03.07.2019 року, минуло 29 днів.
При цьому суд враховує, що згідно протоколу № 416643 проведення електронних торгів, участь у торгах взяло два учасники (у тому числі відповідач-2), які надавали свої цінові пропозиції під час торгів. Вказане є підтвердженням того, що організатором було забезпечено роботи щодо підготовки до проведення електронного аукціону в строк, достатній для потенційних учасників, щоб сплатити відповідні гарантійні внески та взяти участь в самому аукціоні. Навіть за умови формального недотримання строку на підготовку до проведення електронного аукціону, це не є підставою для визнання результатів такого аукціону недійсними, адже зазначене порушення не вплинуло б на результати торгів, адже учасникам, які взяли участь у торгах, було достатньо часу на оплату гарантійних внесків та на забезпечення технічної можливості участі у торгах.
При цьому позивач не зазначив, яким чином зазначені ним порушення вплинули на його права та законні інтереси, та чи були б дотримані його права за відсутності таких порушень.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання правочину недійсним (ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (ч. 1 ст. 658 ЦК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Аналіз ч. 1 ст. 650, ч. 1 ст. 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України дає підстави для висновку, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.
Вирішуючи спір про визнання електронних торгів недійсними, необхідно встановити чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства під час проведення електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати електронних торгів.
Нормами ст.ст. 15, 16 ЦК України визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівств" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Оцінюючи наявність порушеного права чи інтересу позивача на момент звернення до суду із позовом у цій справі, суд виходить також висновків, зроблених Верховним Судом України у постанові від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16. Зокрема, суд вказав, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
Згідно висновків Верховного Суду України у постанові від 29 листопада 2017 року у справі № 6-231цс17, головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Таким чином, при вирішенні питання про визнання недійсними результатів торів, суди повинні встановити, чи наявні порушення, які могли вплинути на результати торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України: від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 листопада 2017 року у справі № 6-231цс17.
Позивач обґрунтовує порушення своїх прав та підставу звернення до суду з позовом тим, що на електронних торгах було здійснено продаж майна, яке на момент проведення торгів належало йому на праві власності.
При цьому, арешт активів, які є речовими доказами та об'єктами ймовірної конфіскації, а також їх передача в управління Агентства на підставі ухвали слідчого судді (суду) є діями, які здійснюються з метою досягнення завдань кримінального провадження.
Саме ухвала про арешт активів є тим рішенням органу судової влади, яке тимчасово позбавляє власника відповідних прав. З моменту арешту активів їх власник позбавлений права визначати їхню долю, самостійно ними користуватися, в тому числі передавати їх в тимчасове володіння чи користування третім особам.
Ухвала про передачу активів в управління Національного агентства є визначеним слідчим суддею спеціальним порядком зберігання речових доказів, яким забезпечується виконання ухвали про арешт цих активів.
Таким чином, з постановленням слідчим суддею ухвали про арешт активів та ухвали про їх передачу в управління Національного агентства, виключно останнє уповноважується здійснювати права володіння, розпорядження та користування щодо цього майна.
Так само, при здійсненні реалізації відповідного майна в порядку ст. 21 Закону, колишній власник позбавлений права брати участь у відповідних торгах, оскільки воно набуте внаслідок вчинення корупційних та інших злочинів.
Встановлений законодавством порядок реалізації арештованих активів на електронних торгах покликаний забезпечити механізм проведення електронних торгів на засадах відкритості, прозорості, добросовісності, конкурентності, недискримінації учасників, економії, ефективності. Зазначений порядок забезпечує можливість тій чи іншій особі взяти участь у прилюдних торгах з метою отримання активу у випадку перемоги на торгах. Істотні порушення зазначений принципів або порядку проведення торгів, які вплинули на результати аукціону та порушили права учасників та потенційних учасників, можуть бути підставою для визнання результатів такого аукціону недійсними. В такому випадку, в подальшому відбувається призначення та проведення нового аукціону, який відбудеться з дотриманням положень законодавства та прав всіх учасників та/або потенційних учасників.
Позивач при зверненні до суду з позовом вказує на порушення до проведення або при проведенні електронного аукціону, що стосується порядку визначення ціни об'єкту аукціону, строків проведення підготовки до прилюдних торів тощо. При цьому, позивач на підставі належних та допустимих доказів не зазначає, яким чином такі порушення призвели до невизнання, оспорення або порушення його суб'єктивного права або встановленого законом інтересу. Адже навіть за результатами визнання недійсним результатів аукціону, він мав би бути проведений заново, що в будь-якому випадку призводить до позбавлення власника права власності на об'єкт продажу.
Таким чином, права позивача не можуть бути захищені із зазначених ним підстав та в зазначених ним спосіб. За наявності обґрунтованих підстав, позивач може вдатися до такого способу захисту, як відшкодування завданої йому майнової шкоди та моральної шкоди (частина третя статті 386 Цивільного кодексу України). Відповідачами за цим позовом можуть бути особи, з вини яких така шкода була заподіяна.
Зазначена правова позиція відповідає висновкам, зробленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 року у справі № 910/3907/18.
Доводи позивача щодо наявності підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу № 22 від 19.07.2019 року з підстав відсутності факту нотаріального посвідчення зазначеного правочину також є необґрунтованими.
Згідно ч. 1 ст. 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
З положень ч. 2 ст. 23 Закону вбачається, що у разі прийняття рішення про реалізацію активи передаються Національним агентством визначеній на конкурсних засадах юридичній особі для реалізації. Реалізація зазначених активів здійснюється на прилюдних торгах (аукціонах) та/або електронних торгах у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Договори купівлі-продажу активів, що реалізуються Національним агентством відповідно до цього Закону, нотаріальному посвідченню не підлягають. Не передбачається нотаріального посвідчення правочину, укладеного за результатами проведеного аукціону порядком реалізації арештованих активів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 27.09.2017 року №719, оскільки відповідно до положень зазначеного порядку (п. 22) підписання договору відбувається шляхом надання переможцем торгів Національному агентству підписаного примірника договору купівлі-продажу активу, а Національне агентство підписує цей примірник протягом наступного дня після його надходження, але не раніше надходження коштів за придбаний лот.
Тобто, діяльність Національного агентства, а також порядок реалізації ним арештованих активів регулюються положеннями спеціального законодавства, яким не передбачається нотаріального посвідчення правочину, укладеного за результатами придбання арештованого майна на аукціоні.
Враховуючи наведене, правові підстави для задоволення позову відсутні.
Частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 75 ГПК України).
Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 76, 77, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата підписання рішення: 16.07.2020 року.
Суддя С. М. Мудрий