ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.07.2020Справа № 910/13528/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Бабич М.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "T.T.D. TIMBER SRL"
до: 1) Одеської митниці ДФС
2) Державної казначейської служби України
про відшкодування шкоди у розмірі 206 862,03 євро
Представники сторін:
від позивача: Змієвська Т.П.,
від відповідача-1: не з'явились,
від відповідача-2: не з'явились,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "T.T.D. TIMBER SRL" до Одеської митниці ДФС та Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди у розмірі 206 862,03 євро, з яких 106 862,03 євро моральної шкоди та 100 000,00 євро моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправними діями та бездіяльністю відповідача-1 при проведенні митного оформлення товару позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Алєєва І.В.) від 07.10.2019 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13528/19, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.10.2019.
31.10.2019 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшли клопотання про залучення третіх осіб та клопотання про зупинення провадження у справі, а також відзив на позовну заяву.
01.11.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про приєднання документу до матеріалів справи.
04.11.2019 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
11.11.2019 через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.
11.11.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2.
15.11.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі, заперечення на клопотання відповідача-1 про залишення позову без розгляду та відповідь на відзив відповідача-1.
25.11.2019 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшли заперечення.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/13258/19 у зв'язку з лікарняним судді Алєєвої І.В.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями справу №910/13528/19 передано на розгляд судді Трофименко Т.Ю.
Ухвалою від 17.12.2019 суд прийняв справу № 910/13528/19 до свого провадження, підготовче засідання у справі призначив на 20.01.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 відмовлено Одеській митниці ДФС у задоволенні заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 910/13528/19.
В підготовче засідання 20.01.2020 з'явився представник позивача. Представники відповідачів у підготовче засідання не з'явилися.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання відповідача-1 про залучення до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Управління Служби безпеки України в Одеській області та Прокуратури Одеської області.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити в задоволенні клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити в задоволенні вказаного клопотання відповідача-1, оскільки у позові позивачем здійснено розрахунок заявленої до стягнення суми.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відкласти підготовче засідання на 10.02.2020.
В підготовче засідання 10.02.2020 представники сторін не з'явилися.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 відкладено підготовче засідання у справі на 16.03.2020.
11.02.2020 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 відмовлено Одеській митниці ДФС у задоволенні заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 910/13528/19.
16.03.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про часткову зміну підстав позову.
В підготовче засідання 16.03.2020 з'явився представник позивача, представники відповідачів не з'явилися.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив продовжити підготовче провадження на 30 днів, відкласти підготовче засідання на 06.04.2020.
З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою Кабінетом Сіністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211, з урахуванням Указу Президента України №87/2020 від 13.03.2020 щодо введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, судове засідання 06.04.2020 не відбулося. Відповідне оголошення було розміщено на офіційному веб-сайті суду та на сторінці суду в мережі Facebook.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 підготовче засідання призначено на 18.05.2020.
В підготовче засідання 18.05.2020 з'явився представник позивача.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив прийняти заяву позивача про часткову зміну підстав позову до розгляду, встановити відповідачам строк для подання пояснень по суті заяви до 10.06.2020 та відкласти підготовче засідання на 15.06.2020.
В підготовче засідання 15.06.2020 з'явився представник позивача.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.07.2020.
В судове засідання 13.07.2020 з'явився представники позивача. Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, про час та місце були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Оскільки неявка відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд уважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за їх відсутності.
Представник позивача в судовому засіданні заявив про те, що докази понесення витрат на правову допомогу будуть ним подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 13.07.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
У період з 27 вересня 2016 року по 29 вересня 2016 року особою уповноваженою на роботу з митним органом ПП ІНТАЙМ-БРОК надіслано до відділу митного оформлення №3 митного посту Одеса-порт Одеської митниці ДФС електронні митні декларації типу ЕК 10 АА за довідковими номерами 1686, 1691, 1701, 1699, 1694, 1695, 1696, 1697, 1698, 1702, 1703, 1705, 1706, 1707, 1709, 1687, 1688, 1689, 1692, 1690, 1700, 1704, 1708, 1710, якими задекларовано товар: Пиловник необкорований з хвойних порід дерев, у вигляді колод сосни звичайної.
Подані митні декларації були прийняті до митного оформлення за реєстраційними номерами: №500060702/2016/013282 від 27.09.2016, №500060702/2016/013293 від 27.09.2016, №500060702/2016/013420 від 28.09.2016, №500060702/2016/013285 від 27.09.2016, №500060702/2016/013296 від 27.09.2016, №500060702/2016/013298 від 27.09.2016, №500060702/2016/013299 від 27.09.2016, №500060702/2016/013301 від 27.09.2016, №500060702/2016/013303 від 27.09.2016, №500060702/2016/013424 від 28.09.2016, №500060702/2016/013446 від 28.09.2016, №500060702/2016/013452 від 29.09.2016, №500060702/2016/013463 від 29.09.2016, №500060702/2016/013471 від 29.09.2016, №500060702/2016/013497 від 29.09.2016, №500060702/2016/013287 від 27.09.2016, №500060702/2016/013288 від 27.09.2016, №500060702/2016/013291 від 27.09.2016, №500060702/2016/013294 від 27.09.2016, №500060702/2016/013400 від 27.09.2016, №500060702/2016/013414 від 28.09.2016, №500060702/2016/013427 від 28.09.2016, №500060702/2016/013493 від 29.09.2016, №500060702/2016/013498 від 29.09.2016, - відповідно.
Вказаними митними деклараціями заявлено до митного оформлення на експорт лісоматеріали - Пиловник необкорований з хвойних порід дерев, у вигляді колод сосни звичайної для відправлення на адресу одержувача товару T.T.D. Timber SRL (Румунія).
Товариство з обмеженою відповідальністю «T.T.D. Timber SRL» звернулося до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання неправомірною бездіяльності посадових осіб Одеської митниці ДФС щодо незавершення митного оформлення в режимі експорту на митному пості "Одеса-Порт" (м.Одеса, Митна площа, 1) вантажу за вказаними митними деклараціями та зобов'язання завершити процедуру митного оформлення в режимі експорту на митному пості "Одеса-Порт" (м. Одеса, Митна площа, 1) вантажу за вказаними митними деклараціями з подальшим відправленням вантажу одержувачу.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Т.D. Timber SLR» було задоволено частково. Зобов'язано Одеську митницю ДФС завершити процедуру митного огляду та митного оформлення в режимі експорту вантажу за митними деклараціями: №500060702/2016/013400, №500060702/2016/013420, №500060702/2016/013424, №500060702/2016/013282, №500060702/2016/013287, №500060702/2016/013296, №500060702/2016/013493, №500060702/2016/013498, №500060702/2016/013427, №500060702/2016/013414, №500060702/2016/013452, №500060702/2016/013299, №500060702/2016/013301, №500060702/2016/013298, №500060702/2016/013285, №500060702/2016/013446, №500060702/2016/013463, №500060702/2016/013294, №500060702/2016/013293, №500060702/2016/013471, №500060702/2016/013497, №500060702/2016/013291, №500060702/2016/013288, №500060702/2016/01330. У задоволені позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльність посадових осіб Одеської митниці ДФС щодо не завершення митного оформлення в режимі експорту на митному пості «Одеса-Порт» вантажу за митними деклараціями відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017 апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС було задоволено частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 змінено, виключено з абзацу другого резолютивної частини постанови слова «митного огляду та», в іншій частині постанову залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.07.2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Одеської митниці ДФС, відмовлено у задоволенні клопотання останньої про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень та витребувано з Одеського окружного адміністративного суду справу №815/429/17.
02.05.2018 ТОВ «Т.Т.D. Timber SLR» звернулося до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду в порядку ст. 383 КАС України.
У зазначеній заяві ТОВ «Т.Т.D. Timber SLR» просило визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA500030/2018/00048 від 22.03.2018, видану Одеською митницею ДФС, та зобов'язати Одеську митницю ДФС випустити товари задекларовані за вказаними митними деклараціями, за межі митної території України.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 залишено без задоволення заяву ТОВ «Т.Т.D. Timber SLR» визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду в порядку ст. 383 КАС України у справі за позовом за позовом ТОВ «Т.Т.D. Timber SLR» до Одеської митниці ДФС, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - управління Служби безпеки України в Одеській області, про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити пені дії.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2018 у справі № 815/429/17 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Т.D. Timber SLR» задоволено, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року скасовано. Прийнято у справі № 815/429/17 нову постанову, якою задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Т.D. Timber SLR» про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду в порядку ст. 383 КАС України. Визнано протиправною та скасовано картку відмови Одеської митниці ДФС у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA500030/2018/00048 від 22.03.2018 р. Встановлено порядок виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 року з урахуванням змін, внесених постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017 року у справі №815/429/17, яким зобов'язано Одеську митницю ДФС оформити доручення на навантаження №9-16 від 26.09.2016 р., № 8-16 від 26.09.2016 р., ; №4-16 від 20.09.2016 р., №3-16 від 20.09.2016 р., №5-16 від 20.09.2016 р., № 6-16 від 26.09.2016 р., № 7-16 від 26.09.2016 р., та випустити за межі митної території України лісоматеріали за кодом згідно УКТЗЕД 4403203100, задекларовані за митними деклараціями: №500060702/2016/013400, №500060702/2016/013420, №500060702/2016/013424, №500060702/2016/013282, №500060702/2016/013287, №500060702/2016/013296, №500060702/2016/013493, №500060702/2016/013498, №500060702/2016/013427, №500060702/2016/013414, №500060702/2016/013452, №500060702/2016/013299, №500060702/2016/013301, №500060702/2016/013298, №500060702/2016/013285, №500060702/2016/013446, №500060702/2016/013463, №500060702/2016/013294, №500060702/2016/013293, №500060702/2016/013471, №500060702/2016/013497, №500060702/2016/013291, №500060702/2016/013288, №500060702/2016/013303.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що в результаті наведених протиправних дій та бездіяльності відповідача-1, що підтверджені вказаними судовими рішеннями, позивачу завдано збитків у загальному розмірі 206 862,03 євро, з яких майнова шкода становить 106 862,03 євро, а 100 000,00 євро - упущена вигода, про стягнення якої позивач звернувся з цим позовом.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що відсутні докази того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "T.T.D. TIMBER SRL" є належним позивачем за цим позовом; відсутні судові рішення, прийняті адміністративними судами в порядку Кодексу адміністративного судочинства України, якими визнана бездіяльність Одеської митниці ДФС, а натомість не завершення процедури митного оформлення товарів пов'язане з діями самого позивача, а також відділу примусово виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області; відсутній елемент складу правопорушення для відшкодування збитків як причинний зв'язок; відсутні належні та допустимі докази здійснення позивачем сплати грошових коштів, щодо стягнення яких поданий цей позов; відсутні документи, які б обґрунтовували вартість наданих послуг (тарифів на надані послуги) за договором № 1107/ТІМ від 11.07.2016; позивачем не подані достатні та допустимі докази того, що товар не відповідає належній якості.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування шкоди.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).
За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи, відшкодовується на підставі статті 1174 цього Кодексу.
Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, ці норми не заперечують обов'язкової наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.
У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17.
Відповідно до частини 2 статті 2, частини 1 статті 170 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.
Дії (бездіяльність) відповідного органу (у цьому випадку Одеської митниці ДФС), внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно, встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та про відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).
За приписами ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України в редакції на час виникнення спірних правовдносин, митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами, а також автоматизованою системою митного оформлення з метою дотримання вимог законодавства України з питань митної справи.
Відповідно до статті 255 Митного кодексу України, митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.
Митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.
Як вбачаться з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «T.T.D. Timber SRL» звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - управління Служби безпеки України в Одеській області, у якому просило:
- визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб Одеської митниці ДФС щодо незавершення митного оформлення в режимі експорту на митному пості "Одеса-Порт" (м.Одеса, Митна площа, 1) вантажу за митними деклараціями: №500060702/2016/013400, №500060702/2016/013420, №500060702/2016/013424, №500060702/2016/013282, №500060702/2016/013287, №500060702/2016/013296, №500060702/2016/013493, №500060702/2016/013498, №500060702/2016/013427, №500060702/2016/013414, №500060702/2016/013452, №500060702/2016/013299, №500060702/2016/013301, №500060702/2016/013298, №500060702/2016/013285, №500060702/2016/013446, №500060702/2016/013463, №500060702/2016/013294, №500060702/2016/013293, №500060702/2016/013471, №500060702/2016/013497, №500060702/2016/013291, №500060702/2016/013288, №500060702/2016/013303;
- зобов'язати завершити процедуру митного оформлення в режимі експорту на митному пості "Одеса-Порт" (м. Одеса, Митна площа, 1) вантажу за митними деклараціями: №500060702/2016/013400, №500060702/2016/013420, №500060702/2016/013424, №500060702/2016/013282, №500060702/2016/013287, №500060702/2016/013296, №500060702/2016/013493, №500060702/2016/013498, №500060702/2016/013427, №500060702/2016/013414, №500060702/2016/013452, №500060702/2016/013299, №500060702/2016/013301, №500060702/2016/013298, №500060702/2016/013285, №500060702/2016/013446, №500060702/2016/013463, №500060702/2016/013294, №500060702/2016/013293, №500060702/2016/013471, №500060702/2016/013497, №500060702/2016/013291, №500060702/2016/013288, №500060702/2016/013303, з подальшим відправленням вантажу одержувачу.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Т.D. Timber SLR» було задоволено частково. Зобов'язано Одеську митницю ДФС завершити процедуру митного огляду та митного оформлення в режимі експорту вантажу за митними деклараціями: №500060702/2016/013400, №500060702/2016/013420, №500060702/2016/013424, №500060702/2016/013282, №500060702/2016/013287, №500060702/2016/013296, №500060702/2016/013493, №500060702/2016/013498, №500060702/2016/013427, №500060702/2016/013414, №500060702/2016/013452, №500060702/2016/013299, №500060702/2016/013301, №500060702/2016/013298, №500060702/2016/013285, №500060702/2016/013446, №500060702/2016/013463, №500060702/2016/013294, №500060702/2016/013293, №500060702/2016/013471, №500060702/2016/013497, №500060702/2016/013291, №500060702/2016/013288, №500060702/2016/01330. У задоволені позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльність посадових осіб Одеської митниці ДФС щодо не завершення митного оформлення в режимі експорту на митному пості «Одеса-Порт» вантажу за митними деклараціями відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017 апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС було задоволено частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 змінено, виключено з абзацу другого резолютивної частини постанови слова «митного огляду та», в іншій частині постанову залишено без змін.
У вказаних постановах судами встановлено, що в період з 27 вересня 2016 року по 29 вересня 2016 року особою уповноваженою на роботу з митним органом ПП ІНТАЙМ-БРОК надіслано до відділу митного оформлення №3 митного посту Одеса-порт Одеської митниці ДФС електронні митні декларації типу ЕК 10 АА за довідковими номерами 1686, 1691, 1701, 1699, 1694, 1695, 1696, 1697, 1698, 1702, 1703, 1705, 1706, 1707, 1709, 1687, 1688, 1689, 1692, 1690, 1700, 1704, 1708, 1710, якими задекларовано товар: Пиловник необкорований з хвойних порід дерев, у вигляді колод сосни звичайної.
Подані митні декларації були прийняті до митного оформлення за реєстраційними номерами: №500060702/2016/013282 від 27.09.2016 року, №500060702/2016/013293 від 27.09.2016 року, №500060702/2016/013420 від 28.09.2016 року, №500060702/2016/013285 від 27.09.2016 року, №500060702/2016/013296 від 27.09.2016 року, №500060702/2016/013298 від 27.09.2016 року, №500060702/2016/013299 від 27.09.2016 року, №500060702/2016/013301 від 27.09.2016 року, №500060702/2016/013303 від 27.09.2016 року, №500060702/2016/013424 від 28.09.2016 року, №500060702/2016/013446 від 28.09.2016 року, №500060702/2016/013452 від 29.09.2016 року, №500060702/2016/013463 від 29.09.2016 року, №500060702/2016/013471 від 29.09.2016 року, №500060702/2016/013497 від 29.09.2016 року, №500060702/2016/013287 від 27.09.2016 року, №500060702/2016/013288 від 27.09.2016 року, №500060702/2016/013291 від 27.09.2016 року, №500060702/2016/013294 від 27.09.2016 року, №500060702/2016/013400 від 27.09.2016 року, №500060702/2016/013414 від 28.09.2016 року, №500060702/2016/013427 від 28.09.2016 року, №500060702/2016/013493 від 29.09.2016 року, №500060702/2016/013498 від 29.09.2016 року, - відповідно.
Вказаними митними деклараціями заявлено до митного оформлення на експорт лісоматеріали - Пиловник необкорований з хвойних порід дерев, у вигляді колод сосни звичайної для відправлення на адресу одержувача товару T.T.D. Timber SRL (Румунія).
Відправниками/експортерами за митними деклараціями є державні лісгоспи, а саме: ДП Новгород-Сіверське лісове господарство, ДП Новосанжарське лісове господарство, ДП Лугинське державне лісогосподарське агропромислове підприємство Лугинський держлісгосп АПК, Новгород-Сіверське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство Новгород-Сіверськрайагролісгосп, ГАДП Глухівське агролісове господарство, ДП Глухівський лісгосп, ДП Золотоніське лісове господарство, Сосницьке районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство Сосницярайагролісгосп, ДП Миргородське лісове господарство, ДП Полтавське лісове господарство, ДП Черкаське лісове господарство, ДП Семенівкарайагролісгосп, ДП Кременчуцьке лісове господарство, ДП Середино-Будське лісове господарство, ДП Ямпільський агролісгосп, ДП Чигиринське лісове господарство.
ТОВ T.T.D. Timber SRL (Румунія) укладено з вищевказаними державними підприємствами лісового господарства контракти на придбання пиловника сосни. Умови поставки: товар поставляється на умовах СРТ (Інкотермс 2010) м. Одеса, станція Одеса-Застава 1. Товар підлягає подальшій відправці на експорт, згідно розпоряджень покупця.
Також судом встановлено, що на задекларований вантаж відповідачем встановлено форму митного контролю 203-1 «Проведення повного митного огляду з метою перевірки відповідності кількості та опису товарів даним, зазначеним у митній декларації».
Однак, з часу встановлення даної форми контролю на виконання доручення прокуратури Одеської області від 11.10.2016 року, ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2016 року, та станом на час розгляду даної справи, відповідачем повний митний огляд товару, який переміщується в 109 металевих контейнерах, не проведено.
Тобто, процедура митного оформлення задекларованого товару триває вже більше п'яти місяців. Контейнери з товаром знаходяться на контейнерному терміналі ТОВ «Бруклін-Київ» на території Одеського морського торгівельного порту, за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1.
При цьому, позивач неодноразово письмово звертався до Одеської митниці ДФС з проханням завершити митне оформлення задекларованого товару, зазначаючи також, що зволікання оформлення завдає підприємству значних збитків: простой, зберігання контейнерів на території терміналу.
Суд зазначив, що всупереч принципам здійснення державної митної справи та нормам Митного кодексу України відповідачем у спірних правовідносинах не вчинено дій щодо виконання митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Надалі, 02.05.2018 ТОВ «Т.Т.D. Timber SLR» звернулося до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду в порядку ст. 383 КАС України.
У зазначеній заяві ТОВ «Т.Т.D. Timber SLR» просило визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA500030/2018/00048 від 22.03.2018, видану Одеською митницею ДФС, та зобов'язати Одеську митницю ДФС випустити товари задекларовані за вказаними митними деклараціями, за межі митної території України.
Заява обґрунтована тим, що 23.04.2018 ТОВ «Т.Т.D. Timber SLR» стало відомо, що постановою старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області від 19.03.2018 виконавче провадження № 54240000 з примусового виконання виконавчого листа №815/429/17 закінчено з тих підстав, що боржником надано повідомлення про фактичне повне виконання рішень суду 01.03.2018 та 02.03.2018 Проте, зазначене у постанові не відповідає дійсності, оскільки 22.03.2018 Одеська митниця ДФС за результатами перевірки доручень на навантаження експортного вантажу за №№ 4-16 від 20.09.2016, 5-16 від 20.09.2016, 6-16 від 26.09.2016 р., 7-16 від 26.09.2016, 8-16 від 26.09.2016, 9-16 від 26.09.2016, поданих 12.03.2018 о 00 год. 00 хв. ТОВ «ДОРОСИД» повідомлено про відмову у пропуску через митних кордон України, про що складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA500030/2018/00048.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 залишено без задоволення заяву ТОВ «Т.Т.D. Timber SLR» про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду в порядку ст. 383 КАС України у справі за позовом за позовом ТОВ «Т.Т.D. Timber SLR» до Одеської митниці ДФС, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - управління Служби безпеки України в Одеській області, про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити пені дії.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2018 у справі № 815/429/17 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Т.D. Timber SLR» задоволено, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року скасовано. Прийнято у справі № 815/429/17 нову постанову, якою задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Т.D. Timber SLR» про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду в порядку ст. 383 КАС України. Визнано протиправною та скасовано картку відмови Одеської митниці ДФС у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA500030/2018/00048 від 22.03.2018 р. Встановлено порядок виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 року з урахуванням змін, внесених постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017 року у справі №815/429/17, яким зобов'язати Одеську митницю ДФС оформити доручення на навантаження №9-16 від 26.09.2016 р., № 8-16 від 26.09.2016 р., ; №4-16 від 20.09.2016 р., №3-16 від 20.09.2016 р., №5-16 від 20.09.2016 р., № 6-16 від 26.09.2016 р., № 7-16 від 26.09.2016 р., та випустити за межі митної території України лісоматеріали за кодом згідно УКТЗЕД 4403203100, задекларовані за митними деклараціями: №500060702/2016/013400, №500060702/2016/013420, №500060702/2016/013424, №500060702/2016/013282, №500060702/2016/013287, №500060702/2016/013296, №500060702/2016/013493, №500060702/2016/013498, №500060702/2016/013427, №500060702/2016/013414, №500060702/2016/013452, №500060702/2016/013299, №500060702/2016/013301, №500060702/2016/013298, №500060702/2016/013285, №500060702/2016/013446, №500060702/2016/013463, №500060702/2016/013294, №500060702/2016/013293, №500060702/2016/013471, №500060702/2016/013497, №500060702/2016/013291, №500060702/2016/013288, №500060702/2016/013303.
В ході розгляду вказаної справи суд встановив, що 06.07.2017 року Відділом примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області відкрито виконавче провадження №54240000 з виконання виконавчого листа №815/429/17 від 30.06.2017 року, виданого Одеським апеляційним адміністративним судом на виконання вищевказаної постанови суду.
Постановою старшого державного виконавця ВПВР ГТУЮ в Одеській області від 19.03.2018 року виконавче провадження №54240000 з примусового виконання виконавчого листа №815/429/17 закінчено з тих підстав, що боржником надано повідомлення про фактичне повне виконання рішення суду 01.03.2018 р. та 02.03.2018 р.
Так, посадовими особами Одеської митниці ДФС було прийнято рішення щодо митного оформлення в режимі експорту двадцяти чотирьох вищеозначених митних декларацій.
Проте, 22.03.2018 року Одеська митниця ДФС за результатами перевірки доручень на навантаження експортного вантажу за №№4-16 від 20.09.2016; 5-16 від 20.09.2016 р.; 6-16 від 26.09.2016 р.; 7-16 від 26.09.2016 р.; 8-16 від 26.09.2016 р.; 9-16 від 26.09.2016 р., поданих 12.03.2018 року о 00:00 год. товариством з обмеженою відповідальністю «ДОРОСИД» повідомлено про відмову у пропуску через митний кордон України, про що складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA500030/2018/00048.
Про відмову у пропуску через митний кордон України було повідомлено ТОВ «ДОРОСИД», оскільки це товариство надає позивачу експедиторські та інші послуги на підставі договору про надання експедиторських та інших послуг за №02/08/2016 від 02.08.2016 року.
Одеський апеляційний адміністративний суд вказав, що судовим рішенням було зобов'язано Одеську митницю ДФС завершити процедуру митного оформлення в режимі експорту вантажу за відповідними митними деклараціями. Однак, рішення суду не було виконано з вини відповідача, товар не був випущений.
Колегія суддів взяла до уваги посилання апелянта на те, що судове рішення, яким зобов'язано відповідача вчинити вказані дії, було ухвалено майже півтора роки тому, та досі не виконано, що є неприпустимим. При цьому таке виконання стосується товару, який псується, що спричиняє апелянту невідновлювані збитки.
При цьому колегія суддів наголосила, що декларантом було у повному обсязі виконано всі вимоги, які визначені статтею 83 МК України, а дії одного митного органу стосовно оформлення митних декларацій в режимі експорту вантажу та одночасно надання картки відмови у пропуску через митний кордон України від 22.03.2018 року є взаємовиключними.
Як вказано в ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Отже, постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017 та від 23.07.2018 у справі № 815/429/17, які набрали законної сили у встановленому порядку, не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть їм суперечити.
У зв'язку з викладеним, не підлягає доказуванню при розгляді цієї справи встановлені у вказаних судових рішеннях факти неправомірної поведінки (бездіяльності) Одеської митниці ДФС під час здійснення процедури митного оформлення вантажу, належного позивачу.
Відповідно до наявних у справі коносаментів (Bill of Lading) №№: COSU 4516140780, COSU 4516138320, COSU 4516139730, COSU 4516135210, COSU 4516135300, COSU 4516140790, ОЕАО 128508, завантаження товару на водні транспортні засоби для перевезення відбулося лише 05.11.2018.
З матеріалів справи суд також встановив, що 11.07.2016 між T.T.D. TIMBER SRL як замовником/клієнтом та AGROTECH LOGISTIC LTD як експедитором укладено договір № 1107/ТІМ транспортно-експедиторського обслуговування, предметом якого являється надання експедитором клієнту послуг по транспортно-експедиторському обслуговуванню (ТЕО) експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів клієнта, в тому числі з організації перевезень різними видами транспорту, перевалки в портах і надання інших погоджених сторонами послуг.
Крім того, 01.09.2016 між T.T.D. TIMBER SRL як клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Доросид» як експедитором укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування вантажів, за умовами якого експедитор зобов'язався за винагороду і за рахунок клієнта виконати чи організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів клієнта.
Також, 01.11.2018 між T.T.D. TIMBER SRL як продавцем та SIA «ALBIONUS» як покупцем укладено контракт купівлі-продажу товару № ТІМ/ALB/01-11, за умовами якого продавець продає, а покупець купує пиловник сосни, надалі - товар.
Згідно з п. 2.1 контракту, товар завантажений в металеві контейнери для перевезення морським транспортом і знаходиться на території пустка пропуску для морського зв'язку «Одеський морський торговий порт», Одеса, Україна. покупець самостійно здійснює вивіз/відправку товару з місця знаходження.
У п. 2.1.1 контракту наведені номери контейнерів, в які завантажений товар, всього 109 металевих контейнерів, а в п. 2.1.12 наведені номери митних декларацій, відповідно до яких здійснено митне оформлення товару.
Відповідно до п. 8.3 контракту, за поставку товару неналежної якості продавець зобов'язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 20% від загальної вартості товару.
У п. 7.2 контракту сторони погодили, що продавець зобов'язаний відшкодувати покупцю всі понесені ним збитки і додаткові витрати, пов'язані з товаром/вивозом товару з місця знаходження (оплата послуг третім особам за зберігання товару за весь період перебування, користування контейнерним обладнанням, в якому знаходиться товар, в тому числі Demurrage/detention, адміністративні збори, штрафи, будь-які інші додаткові витрати щодо товару).
В межах виконання умов вказаного контракту SIA «ALBIONUS» здійснила такі платежі на користь третіх осіб:
- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Доросид» 49 603,53 доларів США за зберігання товару за період з вересня 2016 року по листопад 2018 року на підставі його рахунка (інвойса) № 08-11/Т від 08.11.2018 та 337,20 доларів США за виставлення контейнерів до огляду на підставі його рахунка (інвойса) № 19-11-1 від 1911.2018, що підтверджується платіжними дорученнями № 5819 від 28.11.2018 на суму 37 940,73 доларів США та № 5796 від 20.11.2018 на суму 12 000,00 доларів США;
- на користь AGROTECH LOGISTIC LTD 30 000,00 доларів США за понаднормове користування контейнерами («detention») в розмірі 109 одиниць за період з вересня 2016 року по листопад 2018 року на підставі його рахунка (інвойса) № SM73519 від 19.11.2018, що підтверджується платіжним дорученням № 5788 від 20.11.2018.
Крім того, 02.11.2018 сторонами контракту підписано Акт про виявлення невідповідності товару заявленій якості, відповідно до якого при проведенні огляду товару (половника сосни в об'ємі 3557,34 м3, поставленого T.T.D. TIMBER SRL відповідно до контракту купівлі-продажу товару № ТІМ/ALB/01-11) виявлені такі недоліки товару: на всі поверхні половника присутні: грибкові ураження, пліснява і заболонні грибні забарвлення у вигляді окремих плям, смуг різного розміру та форми, грибкові ядрові плями, ядрова гниль, заболонна гниль, пошкодження комахами.
Відповідно до претензії SIA «ALBIONUS» № 14-12/2018 від 14.12.2018, адресованої позивачу, SIA «ALBIONUS» вимагав сплатити на 49 940,73 доларів США в якості відшкодування збитків компанії за виплату товару і виставлення контейнерів для огляду; 30 000,00 доларів США в якості відшкодування збитків компанії за оплату понаднормового користування контейнерами в кількості 109 одиниць; 34 089,40 євро штрафу за поставку товару неналежної якості.
Надалі 01.01.2019 між Т.T.D. TIMBER SRL та SIA «ALBIONUS» укладено додаткову угоду № 1к до контракту купівлі-продажу товару № ТІМ/ALB/01-11, відповідно до якої продавець підтвердив, що має заборгованість перед покупцем по відшкодуванню понесених ним збитків і додаткових витрат, пов'язаних з купленим товаром відповідно до Основного контракту та сторони визначили такий графік погашення заборгованості продавця перед покупцем: у строк до 15.09.2019 - 79 940,73 доларів США, у строк до 15.09.2019 - 34 089,40 євро. Оплата заборгованості за цією додатковою угодою здійснюється в євро по курсу євро - долар США, що встановлений Європейським центральним банком на дату здійснення платежу.
На виконання умов вказаної додаткової угоди 24.09.2019 Т.T.D. TIMBER SRL здійснило виплату SIA «ALBIONUS» 34 089,40 євро та 72 772,63 євро, а загалом 106 862,03 євро, що підтверджується SWIFT - повідомленнями.
Отже, у зв'язку з наведеним, заявлені до стягнення збитки Т.T.D. TIMBER SRL включають в себе:
- витрати позивача, здійснені в якості оплати послуг ТОВ «Доросид», що надавала транспортно-експедиційні послуги та здійснювала зберігання товару в 109 металевих контейнерах з вересня 2016 року по листопад 2018 року на суму 49 940,73 доларів США;
- витрати позивача, здійснені в якості оплати понаднормового користування контейнерами («детеншен»/«detention») в кількості 109 одиниць на суму 30 000,00 доларів США;
Всього сплачено у євро 72 772,63 євро;
- витрати на оплату штрафних санкцій компанії SIA «ALBIONUS», що виникли по причині поставки пошкодженого/зіпсованого товару - 34 089,40 євро;
- упущену вигоду у вигляді неотриманого прибутку у розмірі 100 000,00 євро.
Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Вивчивши подані позивачем докази, суд дійшов висновку, що позивач довів наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, передбаченого у статті 1173 ЦК України, а саме: протиправність дій органу державної влади (відповідача-1), наявність шкоди (у т. ч. її розмір) і причинного зв'язку між протиправними діями (бездіяльністю) та завданою шкодою стосовно вимог про стягнення з держави суми в розмірі 72 772,63 євро.
Так, протиправність бездіяльності Одеської митниці ДФС щодо завершення митного оформлення у встановлені Митним кодексом України строки експорту пиловника сосни за митними деклараціями №500060702/2016/013400, №500060702/2016/013420, №500060702/2016/013424, №500060702/2016/013282, №500060702/2016/013287, №500060702/2016/013296, №500060702/2016/013493, №500060702/2016/013498, №500060702/2016/013427, №500060702/2016/013414, №500060702/2016/013452, №500060702/2016/013299, №500060702/2016/013301, №500060702/2016/013298, №500060702/2016/013285, №500060702/2016/013446, №500060702/2016/013463, №500060702/2016/013294, №500060702/2016/013293, №500060702/2016/013471, №500060702/2016/013497, №500060702/2016/013291, №500060702/2016/013288, №500060702/2016/01330 встановлена вказаними вище постановами Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017 та від 23.07.2018 у справі № 815/429/17, які набрали законної сили у встановленому порядку.
Суд зазначає, що наведеним вище спростовуються твердження відповідача-1 про те, що відсутні судові рішення, прийняті адміністративними судами в порядку Кодексу адміністративного судочинства України, якими визнана бездіяльність Одеської митниці ДФС, а натомість незавершення процедури митного оформлення товарів пов'язане з діями самого позивача, а також відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
При цьому, суд звертає увагу, що Одеський окружний адміністративний суд у справі № 815/429/17 не задовольнив вимогу ТОВ «T.T.D. Timber SRL» про визнання неправомірною бездіяльності посадових осіб Одеської митниці ДФС щодо незавершення митного оформлення в режимі експорту на митному пості "Одеса-Порт" (м.Одеса, Митна площа, 1) вантажу за митними деклараціями у зв'язку з неефективністю такого способу захисту, а не по суті. Натомість, обставини порушення посадовими особами митниці вимог закону щодо проведення митного огляду товару та завершення процедури митного оформлення цього товару встановлено у мотивувальній частині постанові, що і стало підставою для задоволення іншої позовної вимоги про зобов'язання завершити процедуру митного оформлення в режимі експорту на митному пості "Одеса-Порт" (м. Одеса, Митна площа, 1) вантажу за митними деклараціями з подальшим відправленням вантажу одержувачу.
Наявність шкоди підтверджується в сукупності наданими позивачем договорами з експедиторами - Товариством з обмеженою відповідальністю «Доросид» та AGROTECH LOGISTIC LTD, контрактом купівлі-продажу товару з SIA «ALBIONUS», інвойсами Товариства з обмеженою відповідальністю «Доросид» та AGROTECH LOGISTIC LTD, платіжними документами про здійснення виплати SIA «ALBIONUS» на користь вказаних експедиторів замість позивача, а також платіжними документами (SWIFT - повідомленнями) про відшкодування таких виплат позивачем на користь SIA «ALBIONUS».
При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність належних та допустимих доказів здійснення позивачем сплати грошових коштів, оскільки наявні у справі SWIFT - повідомлення з належним чином засвідченим їх перекладом суд вважає такими доказами, враховуючи те, що платежі здійснювалися між країнами Європейського Союзу, які не регулюються нормами українського законодавства, як помилково стверджує відповідач-1.
Щодо витрат на оплату штрафних санкцій компанії SIA «ALBIONUS», які виникли по причині поставки пошкодженого/зіпсованого товару у розмірі 34 089,40 євро, то в цій частині позивач не довів усіх необхідних елементів складу правопорушення, оскільки не надав жодних належних та допустимих доказів причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача-1 та недоліками товару, які були виявлені Т.T.D. TIMBER SRL і SIA «ALBIONUS» і зафіксовані ними в акті 02.11.2018.
Натомість, поданих позивачем документів, зокрема, Акта про виявлення невідповідності товару заявленій якості від 02.11.2018, не достатньо для висновку, що виявлені недоліки товару стали прямим та невідворотнім наслідком протиправної бездіяльності (дій) відповідача-1.
Крім того, позивачем не доведено завдання йому шкоди у вигляді упущеної вигоди, не підтверджено її розміру та причинно-наслідкового зв'язку між діями та завданими збитками.
Суд звертає увагу, що важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
Крім того, при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.
Позивач, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу, при цьому, протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Суд зазначає, що позивачем не надано відповідних доказів на підтвердження можливості реального отримання доходів у розмірі 100 000,00 євро, а також вжиття позивачем заходів для їх одержання, що є необхідним при заявленні до стягнення упущеної вигоди.
При цьому, надані позивачем контракти купівлі-продажу товару № ТІМ/GW/01-10 від 01.10.2017 та № ТІМ/GW/01-10 від 01.02.2018, укладені позивачем з Good Wood Trade Limited, суд не бере до уваги в якості належних та допустимих доказів наявності неодержаних доходів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, суд враховує, що позивач продав товар SIA «ALBIONUS» на підставі контракту купівлі-продажу товару № ТІМ/ALB/01-11 від 01.11.2018 за ціною 170 447,00 євро.
Отже, при визначенні розміру збитків, які підлягають стягненню з держави, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість на суму 72 772,63 Євро та необхідність задоволення позову у цій частині.
В решті позову суд відмовляє, у зв'язку з їх недоведеністю відповідними засобами доказування в порядку Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Отже, решту аргументів відповідача, наведених в заперечення позовних вимог щодо стягнення суми збитків у розмірі 72 772,63 євро, суд визнає необґрунтованими та, враховуючи поняття вірогідності доказів, такими, що не спростовують доводів позивача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
За таких обставин, оскільки позов заявлено позивачем про відшкодування шкоди, завданої неправомірними рішеннями відповідача-1, судовий збір за подання такого позову в порядку п. 13 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" не справляється.
Водночас, відповідно до ч. 12 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Отже, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню в дохід бюджету з відповідача-1 пропорційно розміру задоволених вимог (з урахуванням еквіваленту гривні до євро станом на дату подання позову).
Разом з цим, частиною 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
З урахуванням викладеного суд зазначає, що позивач не позбавлений права на повернення надміру сплаченої ним суми судового збору у разі подання відповідного клопотання до суду разом з підтвердженням зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "T.T.D. TIMBER SRL" (Sat Leordeni, str. Garii, 142, Jud. Arges, 117410, Romania; СUI 30491864) шкоду в розмірі 72 772,63 євро.
3. Стягнути із Одеської митниці ДФС (вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, м. Одеса, 65078, ідентифікаційний код 39441717) на користь Держави Україна судовий збір у розмірі 28 914,90 грн.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 16.07.2020
Суддя Т. Ю. Трофименко