ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.07.2020справа №910/5769/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження
справу №910/5769/20
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» (49000, м. Дніпро, вул. Героїв Майдану, буд. 1, к. 524; ідентифікаційний код 33074226)
до акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815)
про стягнення 177 720 грн.,
без виклику представників сторін.
1. Стислий виклад позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» (далі - Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Залізниця) 177 720 грн. на відшкодування шкоди, завданої неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами договору про надання послуг власнику, орендатору або оператору щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування від 09.11.2015 №ПР/М-15103/НЮ (далі - Договір).
Позов мотивовано тим, що:
- 09.11.2015 Товариством і державним підприємством «Придніпровська залізниця» укладено Договір для забезпечення організації курсування вантажів на коліях загального користування та надання послуг, пов'язаних із цими перевезеннями;
- у жовтні - грудні 2019 року відповідачем було здійснено перевезення вантажних вагонів позивача;
- прямуючи до пункту призначення зі станції відправлення у період знаходження вагонів на відповідальності відповідача, вагони були пошкоджені та відчеплені із зазначенням причини відчеплення - розукомплектація деталей, про що були складені відповідні акти, акти загальної форми ГУ-23 та повідомлення про ремонт форми ВУ-23М, внаслідок чого позивач передав структурному підрозділу експлуатаційного вагонного депо регіональної філії відповідача аналогічні деталі, які були відсутні на вагонах, для подальшого їх встановлення, оскільки дані вагони використовуються у господарській діяльності позивача;
- у відповідності до повідомлень форми ВУ-36М вагони були прийняті структурним підрозділом експлуатаційного вагонного депо регіональної філії AT «Укрзалізниця» для проведення ремонту та технічного огляду, після чого ремонт вантажних вагонів було завершено, та по факту виконання поточного ремонту вагонів було складено акти встановлення та виконаних робіт;
- після проведення ремонту позивачем було прийнято на підставі актів виконаних робіт та оплачено поточний ремонт вагонів загальною вартістю 148 100 грн. (без ПДВ);
- внаслідок незабезпечення відповідачем збереження вагонів при перевезенні залізничним транспортом позивачу було завдано збитків у сумі 177 720 грн. (з урахуванням ПДВ).
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Залізниця 05.06.2020 подала суду відзив на позов, в якому вказала таке:
- за змістом пункту 129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), комерційний акт складається для засвідчення обставин пошкодження рухомого складу (вагонів, контейнерів тощо) фіксується шляхом оформлення працівниками залізниці акта про пошкодження вагона (контейнера) форми ВУ-25М; для покладення відповідальності на відповідача за пошкодження вагонів наявність складених актів форми ВУ-25М є обов'язковою, проте позивачем не подано суду жодного такого акта;
- Товариством не доведено, що на момент оформлення залізничної накладної 03.11.2019 вагон №53187076 належав позивачу на відповідній правовій основі, оскільки Товариством і товариством з обмеженою відповідальністю «Ост-Вест логістик Україна» (далі - ТОВ «Ост-Вест логістик Україна») договір оренди вагонів був укладений 01.01.2020.
3. Процесуальні дії у справі
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Позивач 15.06.2020 подав суду відповідь на відзив, в якій зазначив про те, що укладений Товариством і ТОВ «Ост-Вест логістик Україна» договір оренди від 01.01.2020 №02А/20 діє з 01.01.2020, проте між вказаними юридичними особами було укладено договір від 21.08.2013 №52А, який діяв на момент оформлення залізничної накладної №44379667.
Відповідач 30.06.2020 подав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких повторно наголосив на відсутності актів форми ВУ-25М та вказав, що посилання позивача на Конвенцію про міжнародні залізничні перевезення та Угоду про міжнародне залізничне вантажне сполучення є помилковим, оскільки наведені нормативні акти застосовуються при міжнародному залізничному перевезенні.
ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Товариство здійснює діяльність у сфері транспортного обслуговування, зокрема, з організації перевезень залізничним транспортом, для чого використовує власні та орендовані залізничні вагони.
З метою використання при здійсненні своєї господарської діяльності залізничних вагонів позивач уклав ряд договорів з іншими господарюючими суб'єктами, зокрема, договорів купівлі-продажу, оренди, лізингу вагонів, договорів підряду на виготовлення вагонів, копії яких наявні в матеріалах справи.
Для забезпечення організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування та наданням послуг, пов'язаних із такими перевезеннями, Товариством (замовник) і державним підприємством «Придніпровська залізниця» (виконавець) було укладено Договір.
У жовтні - грудні 2019 року Залізниця здійснювала перевезення вантажних вагонів власності (оренди) позивача.
Відправником і відповідачем було укладено договори перевезення у вигляді залізничних накладних №52547502 (вагон №60415775), №443799667 (вагон №53187076), №45352846 (вагон №63555106), №52781465 (вагон №63992812) і №44697407 (вагон №55174494), відповідно до яких вантажні вагони прямували порожніми під завантаження до пункту призначення.
Внаслідок розукомплектування вагонів позивач був змушений передати структурному підрозділу експлуатаційного вагонного депо регіональної філії Залізниці аналогічні деталі, які були відсутні на вагонах, для подальшого їх встановлення на вагони, оскільки вагони використовуються у господарській діяльності Товариства.
Так, у відповідності до повідомлень форми ВУ-36М вагони були прийняті структурним підрозділом експлуатаційного вагонного депо регіональної філії Залізниці для проведення ремонту та технічного огляду.
У відповідності до повідомлень проведення ремонтних робіт на структурному підрозділі експлуатаційного вагонного депо регіональної філії Залізниці ремонт вантажних вагонів було завершено, та за фактом виконання поточного ремонту вагонів було складено акт встановлення та акт виконаних робіт.
Після проведення ремонту Товариство прийняло на підставі актів виконаних робіт та оплатило поточний ремонт вагонів, загальна вартість якого складає 148 100 грн. (без ПДВ).
Роботи з ремонту вагонів на замовлення позивача проводилися товариством з обмеженою відповідальністю «Ремвагонторг» згідно з умовами договору від 27.06.2019 №49у про надання послуг.
Таким чином, за весь час, протягом якого вагони Товариства знаходилися на шляху прямування залізничними коліями загального користування та перебували у володінні відповідача, внаслідок незабезпечення Залізницею схоронності (збереження) майна (вагонів) при перевезенні залізничним транспортом, позивачу було завдано збитків у загальній сумі 177 720 грн. (з урахуванням ПДВ).
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Пунктом 20 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 (далі - Правила №334), передбачено, що акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно із статтею 124 Статуту залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут).
Відповідно до абзацу першого пункту 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007 №01-8/917 «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства» «приватні» (власні) порожні вагони, які перевозяться залізницею за перевізними документами зі сплатою залізничного тарифу, мають правовий статус «вантажу» (вантаж на колесах).
Згідно з абзацом шостим пункту 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007 №01-8/917 «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства» порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус «вантажу», і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має відносно залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом, зокрема, право у разі пошкодження або розукомплектування, або втрати частини вагонів із групи - витребувати у залізниці складання комерційного та інших актів та заявити вимоги про відшкодування збитків у встановлених Статутом залізниць розмірах; право заявити до залізниці вимогу про сплату штрафу за прострочення в доставці вантажу; а також обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом №1, та інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.
Абзацом першим статті 110 Статуту передбачено, що Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до пункту «в» абзацу першого статті 114 Статуту Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.
Згідно з підпунктом 6.2.7 пункту 6.2 Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затвердженої наказом Укрзалізниці від 28.10.1997 №264-Ц, забороняється ставити в состав поїзда вагони, гальмів не обладнання яких має хоча б одну з таких несправностей, зокрема, несправні повітророзподільники та несправне ручне гальмо.
Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 зазначеної Інструкції передбачено, що при технічному обслуговуванні вагонів слід перевіряти, зокрема, дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, замінити справними.
Таким чином, відсутність головної та/або магістральної частини повітророзподільника є саме пошкодженням вагону, а їх несправність є забороною для постановки такого вагону в состав поїзду.
Відповідно до пункту 21 Правил користування вагонами і контейнерами (ст.119-126 Статуту залізниць України), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 (далі - Правила №113), ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
Згідно з абзацом другим статті 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Пунктом 22 Правил №113 передбачено, що сума збитків за пошкодження вагона складається з:
- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 №551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.1999 за №828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;
- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;
- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;
- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.
Таким чином, оскільки: відповідачем не збережено цілісність майна (вагонів) Товариства під час їх перевезення Залізницею; доказів на підтвердження того, що розукомплектування вагонів сталося не з вини відповідача, Залізницею не подано, - суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що ж до доводів Залізниці стосовно того, що позивачем не подано суду жодного акта форми ВУ-25М, а для покладення відповідальності на залізницю складання таких актів є обов'язковим, то слід зазначити таке.
Пунктом 19 Правил користування вагонами і контейнерами (ст.119-126 Статуту залізниць України), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, підставою для пред'явлення вантажовідправникам, вантажоодержувачам, власникам під'їзних колій, портам, підприємствам і організаціям, винним у пошкодженні вантажних вагонів (далі - винна сторона), претензій щодо відшкодування збитків є акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М (у разі машинної обробки актів) і акт загальної форми ГУ-23 (додаток 6), які складаються відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України від 08.07.2002 за №567/6855.
На підтвердження пошкодження вагонів позивачем подано акти загальної форми ГУ-23, що є належними доказами відповідальності Залізниці за незбереження вантажу Товариства.
Стосовно відсутності у Товариства права на вагон №53187076, то вказаний вагон перебував у користуванні позивача на підставі договору від 21.08.2013 №52А, укладеного Товариством і ТОВ «Ост-Вест логістик Україна».
Крім суми збитків позивач просить стягнути з відповідача 18 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Згідно з частинами першою і третьою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої і частини п'ятої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
03.02.2020 Товариством (замовник) і адвокатським об'єднанням «Юридичний центр Прецедент» (виконавець) укладено договір №б/н про надання правової допомоги, за умовами підпунктів 1.1.7 - 1.1.10 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання здійснювати правовий захист та представництво замовника, консультування та будь-які інші види правової допомоги в межах компетенції виконавця та у відповідності з чинним законодавством України, в тому числі, але не виключно: представництво інтересів замовника, зокрема, в усіх судах з будь-яких питань; претензійно-позовна робота; здійснення захисту замовника в досудових та судових справах (в тому числі на будь-якій його стадії та під час окремих процесуальних дій); підготовка будь-яких заяв, позовів, скарг, клопотань, пояснень, заперечень, відзивів та інших документів, необхідних для захисту і представництва замовника.
03.04.2020 Товариством і адвокатським об'єднанням «Юридичний центр Прецедент» укладено додаткову угоду №5 до вказаного договору, за умовами якої адвокатським об'єднанням надано Товариству такі послуги: аналіз первинної документації щодо правових взаємовідносин Товариства з Залізницею, які склалися між сторонами та фактичних обставин справи щодо факту пошкодження вагонів №60415775, №53187076, №63555106, №63992812, №55174494 2 год.; вивчення судової практики в правовідносинах, подібних до тих, що склалися між замовником та його боржником - 2 год.; опрацювання нормативно-правових актів, що регулюють спірні відносини; формування попередньої правової в справі - 1 год.; консультування замовника з питань стягнення збитків з боржника та підготовки пакету процесуальних документів для подання позовної заяви до суду - 0,5 год.; підготовка процесуальних документів зі справи - позовної заяви про стягнення з боржника збитків, розрахунку суми заборгованості, попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат - 4,5 год.; узгодження пакету підготовлених процесуальних документів із замовником, формування пакету документів для подачі до суду - 2 год.
09.04.2020 Товариством і адвокатським об'єднанням підписано акт приймання передачі №5.
09.04.2020 адвокатським об'єднанням виставлено позивачу рахунок №5 на суму 18 000 грн.
Оплата наведених послуг підтверджується платіжним дорученням від 14.04.2020 №TЗW0000258.
Враховуючи викладене, складність справи, а також задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 18 000 грн. є співрозмірними заявленим позовним вимогам, а тому вбачає за можливе у вказаній сумі витрати покласти на відповідача.
За приписами статті 129 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 247-252 ГПК України, господарський суд міста Києва
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» (49000, м. Дніпро, вул. Героїв Майдану, буд. 1, к. 524; ідентифікаційний код 33074226) до акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) про стягнення 177 720 грн. задовольнити повністю.
2. Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» (49000, м. Дніпро, вул. Героїв Майдану, буд. 1, к. 524; ідентифікаційний код 33074226) 177 720 (сто сімдесят сім тисяч сімсот двадцять) грн. збитків, 2 665 (дві тисячі шістсот шістдесят п'ять) грн. 80 коп. судового збору і 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15.07.2020.
Суддя О.В. Марченко