ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.07.2020Справа № 910/5298/20
Суддя Господарського суду міста Києва Данилова М.В., при секретарі судового засідання Бордуновій К.Е., розглянувши матеріали справи в порядку загального позовного провадження
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Уніка» (01032, м.Київ, вул. Саксаганського, 70 А, код ЄДРПОУ 20033533)
до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м.Київ, бул. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 32382598)
про стягнення коштів в порядку суброгації
Представники сторін:
від позивача - не з'явилися;
від відповідача - Білинова А.В.;
16 квітня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Уніка» (позивач) надійшла позовна заява б/н б/д до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (відповідач) про здійснення виплати страхового відшкодування на суму в розмірі 32 264, 93 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виплатив в повному обсязі суму страхового відшкодування на вимогу позивача у визначений законом строк.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/5298/20 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
26.05.2020 року від представника відповідача надійшло клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року було здійснено перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 10.06.2020 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2020 року було відкладено підготовче засідання на 24.06.2020 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.06.2020 року було відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про призначення судової автотоварознавчої експертизи, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.07.2020 року.
В судове засідання 15.07.2020 року з'явився представник відповідача, який проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позову.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, 14.07.2020 року надав заяву про розгляд справи без участі його представника.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
18.11.2017 року між ПрАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_1 був укладений Договір добровільного страхування №030409/4610/0000023 (Договір страхування), предметом якого є страхування транспортного засобу «MITSUBISHI OUTLANDER», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (застрахований автомобіль).
15.10.2018 року у м. Київ по вул. Костьольна, 6 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «VW GOLF», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Відповідно до складеного учасниками події європротокола, винним у скоєнні ДТП пригоди визнано ОСОБА_2 .
За Звітом №01-15/11 від 15.11.2018 року вартість матеріального збитку становить 34 746,22 грн. Відповідно до Рахунку СТО №01417 від 26.10.2018 року, вартість відновлюваного ремонту склала 34 081,15 грн.
У відповідності до умов Договору страхування, ПрАТ «СК «Уніка», на підставі страхового Акту, здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 30 541,15грн. шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок ТОВ «НІКО ТЕХНО МЕГАПОЛІС», що підтверджується платіжним дорученням №051597 від 05.11.2018 року.
Відповідно до п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування», при настанні страхового випадку Страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування, розмір якого визначається умовами договору.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування», визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У цій же ж статті зазначено, франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Тобто, страхове відшкодування становить собою суму завданих Страхувальнику збитків за мінусом франшизи, розмір якої встановлюється в Договорі страхування.
Умовами Договору страхування передбачено франшизу у розмірі 3 540,00 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до cт. 27 Закону України «Про страхування» та cт. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як зазначає Верховний Суд України в листі від 19.07.2011 року, перехід права вимоги від страхувальника /вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.
У спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України №6-112цс13 від 25.12.2013р.
Отже, від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах загального строку позовної давності та у межах фактичних витрат незалежно від коефіцієнту зносу, ПДВ, оцінки транспортного засобу тощо, право вимоги переходить до особи, яка відповідальна за завдані страхувальнику збитки.
Таким чином, на думку позивача, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування, ПрАТ «СК «Уніка» (позивач) набув права зворотної вимоги до страховика винної особи (відповідача у справі) у сумі виплаченого страхового відшкодування, але у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ТДВ «СК «АЛЬФА-ГАРАНТ» за полісом АМ/4487852 (страхова сума по майну 100000,00 грн, франшиза 0,00грн.).
Відповідно до cт. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Cm. 9.1. Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Cm. 9.2. розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого. Cт. 12.1. страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Cт. 22 при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Згідно зі ст. 36.2 Закону, Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Зобов'язання Відповідача за полісом ОСЦПВВНТЗ: Страхове відшкодування - франшиза за полісом ОСЦПВВНТЗ = 30 541,15 грн. - 0,00 грн.= 30 541,15 грн.
Позивач звернувся до Відповідача 20.11.2018 року (вих. № 8871) 26.11.2018 року Відповідач отримав вимогу відповідно до рекомендованого повідомлення №010016856846.
Відповідач в свою чергу проти позову заперечував з огляду на те, що відповідно до п. 10.6.1. Договору Каско, при настанні страхового випадку «ДТП», у результаті якого розмір збитків складає не більше 25 000 грн. та наявності учасників третіх осіб, але за обов'язкової умови відсутності травмованих осіб та за обов'язкової умови, що ТЗ усіх учасників пригоди є забезпеченими, Страхувальник може не надавати Страховику довідки з компетентних органів. Цим пунктом передбачено що Страхувальник повинен заповнити повідомлення про ДТП (Європротокол), що і було зроблено 21.10.2018 року.
Проте, цим же пунктом передбачено, що якщо збиток перевищив 25 000, 00 грн. та Страхувальник не надав довідку з компетентних органів, Страховик розраховує збиток на підставі умов Договору, виплачує Страхувальнику відшкодування в межах 25 000, 00 грн.
Дана ДТП була оформлена Європротоколом, а відповідно до рахунку СТО № 01417 від 26.10.2018 року вартість відновлювального ремонту ТЗ перевищила 25 000,00 грн., тому відповідач вважає, що в порушення п. 10.6.1. договору Каско, позивач виплатив страхове відшкодування в розмірі 30 541,15 грн. Тому, Позивач не має права вимагати від Відповідача сплатити на його користь відшкодування в розмірі 30 541,15 грн.
Виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, покладений ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ», у межах встановлених даним Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Зокрема ст. 29 ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ», передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на
Положення ст. 29 ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ» стосується не обсягу зобов'язання страховика за договором цивільного страхування, а обсягу відповідальності страховика за полісом обов'язкового страхування перед третіми особами у випадку завдання шкоди цим третім особам.
Відтак, позиція Відповідача, щодо обов'язку Відповідача як страховика за договором обов'язкового страхування, здійснити виплату (страхове відшкодування) вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу деталей пошкодженого у ДТП автомобіля третьої особи не суперечить та кореспондується з усталеною судовою практикою та нормами чинного законодавства.
Тобто, для визначення суми страхового відшкодування за полісом АМ/4487852 потрібно визначити коефіцієнт фізичного зносу.
Відповідно до п. 34.4, ст. 34 ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ» для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.
Для визначення коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого ТЗ, Товариство звернулось до аварійного комісара ОСОБА_5
Згідно Розрахунку № 50-D/61/5 від 12.11.2019 року фізичний знос пошкодженого транспортного засобу становить 40,7 %.
Проте, відповідно до звіту про оцінку КТЗ від 15.11.2018 року № 01-15/11 наданого Позивачем коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю, оскільки ТЗ менше 7 років.
Відповідач вважає цей звіт не належним доказом оскільки, виконаний з порушенням п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затв. наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України, від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092). Оскільки, експерт ОСОБА_6 не врахував що складові частин кузова, кабіни, рами відновлювались ремонтом, а саме пошкоджений ТЗ має сліди відновлювального ремонту, тому згідно з п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затв. наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України, від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092) є підстави для здійснення обрахунку коефіцієнту зносу.
Аварійний комісар ОСОБА_5 , використовуючи програмний комплекс «AudaHistory» на базі програмного комплексу для визначення вартості матеріального збитку «Audatex», встановив що пошкоджений автомобіль до даної ДТП ремонтувався неодноразово, тобто мав пошкодження до даної ДТП, зокрема розрахунок вартості ремонту проводився неодноразово, в додатках до консультації аварійний комісар надав витяг з бази «AudaHistory» щодо переліку ремонтних робіт які здійснювались на даному ТЗ.
З огляду на вищевикладене, страхове відшкодування на підставі даних з рахунку СТО № 01417 від 26.10.2018 року за вирахуванням коефіцієнту зносу 40,7 %, не може становити більше ніж 18 632, 81 грн. на думку відповідача.
Суд не погоджується з твердженнями відповідача, оскільки учасниками ДПТ був складений європротокол у відповідності до умов Договору. Позивач здійснив виплату на користь свого клієнта на основі всіх документів, які було необхідно надати у відповідності до умов Договору, а саме страховий акт №00276497, заяву про подію від 23.10.2018 року, пояснення від 23.10.2018 року, європотокол. На підтвердження здійснення виплати надав платіжне доручення №051597 від 05.11.2018 року. Після чого звернувся до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування в порядку суброгації.
Суд зазначає, що виключно страховик за договором добровільного страхування приймає рішення, чи є той, або інший випадок страховим відповідно до умов договору.
Тобто, надання оцінки та визначення, чи є ДТП страховим випадком відповідно до умов Договору добровільного страхування №030348/4100/0000112 від 19.10.2016 належить до виключної компетенції позивача у даній справі - страховика за вказаним договором добровільного страхування (Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»).
Як встановлено судом, ДТП, яка сталась 20.10.2017 та внаслідок якої було пошкоджено автомобіль Geely CK, державний номер НОМЕР_3 , було визнано позивачем страховим випадком на підставі власного проведеного розслідування та зібраних документів.
При цьому, обов'язок відповідача сплатити страхове відшкодування за Полісом АМ/002230322 (безпосередньо на користь потерпілої особи) виник саме у зв'язку з настанням ДТП, тобто, з настанням обставин, коли особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідачем на підставі Полісу АМ/002230322, завдала шкоду іншій особі (пошкодження автомобіля Geely CK, державний номер НОМЕР_3 ) та взагалі не залежить від того, чи було визнано страховим випадком вказану ДТП страховиком за договором добровільного страхування, укладеним з потерпілою особою.
Водночас, якщо страховик за договором добровільного страхування прийняв рішення та визнав ДТП страховим випадком і здійснив виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування на користь потерпілої особи (страхувальника), він набуває права вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду.
Стосовно суми виплати, суд зазначає, що вона була розрахована на підставі звіту №01-15/11 від 15.11.2018 року кваліфікованого спеціаліста і його висновок суд бере до уваги як належний доказ.
А тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Cт. 625 ЦК України, встановлено відповідальність за порушення грошового зобов 'язання. Частиною 2 цієї статті передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За змістом статей 524 та 533 ЦК України, грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Статтею 979 ЦК України, встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).
Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018р. Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» підлягають задоволенню. Провадження у справі в частині сплати суми 11276,80 грн. основного боргу підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 12, 22, 29 Закону України «Про ОСЦПВ», ст. ст. 99, 1188 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 123, 126, 162, 171 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м.Київ, бул. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Уніка» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70 А, код ЄДРПОУ 20033533) заборгованість у розмірі 32 264,93грн., судовий збір у сумі 2102, 00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 16.07.2020 р.
Суддя М.В. Данилова