ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.07.2020Справа № 910/6251/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Паська М.В, розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" (87500, м. Маріуполь, проспект. Миру, буд. 83) за участю розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Паніотова О.К.
про стягнення заборгованості по заробітній платі
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" про стягнення заборгованості по заробітній платі в межах справи № 910/4518/16.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Розглянувши матеріали справи в спрощеному провадженні без виклику сторін, суд -
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд стягнути з боржника заборгованість по заробітній платі 29.456, 30 грн., компенсацію за втрату частини заробітної плати 7.014, 01 грн., зазначена заборгованість відповідачем не оспорюється.
Також, позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені в розмірі 238.607, 34 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України, боржник (відповідач) не провів повного розрахунку з позивачем.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник, або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
До структури заробітної плати в силу ст. 2 Закону України "Про оплату праці" включаються виплати за виконану роботу, а також гарантії та компенсації за невідпрацьований час.
Так, згідно статті 3 Кодексу законів про працю України ( далі - КзПП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами у сфері державного і договірного регулювання оплати праці, визначено Законом України "Про оплату праці".
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, визначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Як вбачається з довідки про заборгованість перед працівником, заборгованість по заробітній платі становить 29.456, 30 грн.
Статтею 34 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Порядок нарахування та виплати компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати встановлено Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до вимог ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться), що передбачено ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
На заперечення позовних вимог в частині стягнення компенсації відповідач посилається на положення ст. ст. 4,7 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та на ту обставину, що позивачем не надано доказів на підтвердження виплати заборгованості та даних про відмову роботодавця у виплаті компенсації.
Відповідно до вищезазначених норм, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, також передбачено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Разом з тим, згідно розрахунку боржника, який на думку суду є вірним, розмір компенсації втрати частини доходів заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати становить 5.646, 27 грн.
За змістом статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, якщо спір вирішено на користь працівника.
В постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 у справі №6-76цс14 суд дійшов висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є обставини невиплати належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Таким чином, чинним законодавством покладено на роботодавця, який перебуває у процедурах банкрутства, обов'язок щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Як роз'яснено п. 20 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Так, в Постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду (далі - Постанова ВП ВС від 26.06.2019р по справі № 761/9584/15-ц) постановила, що при вирішенні питання щодо розміру відшкодування, визначеного відповідно до ст. 117 КЗпП України, окрім іншого, необхідно враховувати розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором та ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.
За розрахунками позивача, розмір середнього заробітку становить 238.607, 34 грн., тобто майже в 10 разів перевищує розмір заборгованості по заробітній платі, що прямо суперечить п. 78 Постанови ВП ВС від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц щодо непропорційності наслідкам правопорушення, де зазначено, що за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Отже, судом враховано той факт, що задоволення вимог позивача щодо стягнення середнього заробітку в повному розмірі спричинить суттєве порушення прав інших кредиторів (в т.ч. працівників), вимоги яких було включено в реєстр вимог кредиторів відповідно до вимог діючого на той час банкрутного законодавства.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку зменшити розмір середнього заробітку до розміру заборгованості по заробітній платі, а саме до суми 29.456, 30 грн.
Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Позивач звільнений від сплати судового збору, тому відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 2.102, 00 грн. слід віднести на боржника (відповідача), стягнувши його в дохід державного бюджету України, а 3.579, 20 грн. стягнути на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 116, 117 Кодексу Законів про працю України та ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд -
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" (87500, м. Маріуполь, проспект. Миру, буд. 83; ідентифікаційний код 25605170) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі 29.456, 30 грн., компенсацію за втрату частини заробітної плати 5.646, 27 грн., середній заробіток 29.456, 30 грн. та судові витрати 3.579, 20 грн.
3.Стягнути з приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" (87500, м. Маріуполь, проспект. Миру, буд. 83; ідентифікаційний код 25605170) в дохід Державного бюджету України 2.102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.
4.В решті позовних вимог відмовити повністю.
5.Рішення підлягає оскарженню в порядку та строк розділу ІV ГПК України, та набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України.
6.Видати накази відповідно до ст. 327 ГПК України.
Суддя М.В. Пасько