пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
16 липня 2020 року справа № 903/368/20
Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни
та за відсутності представників сторін у зв'язку з їх неявкою в судове засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Макарука Олександра Вікторовича, м. Нововолинськ
до відповідача: Державного підприємства "НОВОВОЛИНСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД", м. Нововолинськ
про стягнення 60445,50 грн.
ВСТАНОВИВ: 27 травня 2020 року Фізична особа-підприємець Макарук Олександр Вікторович звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Державного підприємства "НОВОВОЛИНСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" 60445,50 грн., в тому числі 36 450,00 грн. заборгованості по оплаті виконаних у відповідності до укладеного між сторонами договору №31/18 від 13.08.2018р. підрядних робіт, 18861,60 грн. пені, 3331,51 грн. суми індексу інфляції та 1802,39 грн. трьох процентів річних нарахованих згідно ст. 625 ЦК України.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем взятих на себе згідно договору підряду №31/18 від 13.08.2018р. зобов'язань по оплаті виконаних позивачем робіт, нарахування у зв'язку з цим пені, сум збитків від інфляції та відсотків річних.
Ухвалою суду від 28.05.2020р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 25.06.2020р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.
Ухвалою суду від 25.06.2020р. розгляд справи по суті було відкладено на 16.07.2020р., повторно запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву і всі письмові, електронні та інші докази (які можливо доставити до суду), що підтверджують заперечення проти позову.
15 липня 2020 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області було зареєстровано відзив Державного підприємства "НОВОВОЛИНСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" від 15.07.2020р. №14/117 на позовну заяву. В зазначеному відзиві відповідач зазначає, що між підприємцем Макаруком О. В. та ДП "НОВОВОЛИНСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" було укладено договір підряду №31/18 від 13.08.2018р., відповідач не заперечує, що роботи були виконані.
При цьому, засвідчує, що підприємство з листопада місяця 2018 року перебувало в процесі реорганізації шляхом приєднання до ДП "Національна вугільна компанія" згідно наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості №551 від 07.11.2018р. У лютому місяці 2020 року реорганізація була скасована, проте даний період дуже вплинув на господарську діяльність підприємства. Підприємство має заборгованість по інших зобов'язаннях, стягнення по яких відбувається через органи виконавчої служби. На даний час господарська діяльність підприємства практично не здійснюється.
16 липня 2020 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області було зареєстровано відповідь (представника підприємця Макарука О.В. адвоката Якименко З.С. від 16.07.2020р. №01/17) на відзив відповідача. В зазначеній відповіді представник позивача вважає, що реорганізаціє підприємства не є підставою для невиконання зобов'язань за договором. З моменту виконання робіт пройшло майже 2 роки. Позивач є фізичною особою-підприємцем, неотримання винагороди за виконані роботи впливає на діяльність суб'єкта господарювання. При цьому зазначає, що відповідач користується результатом робіт і фактично користується грошовими коштами, які ще в 2018 році мав би сплатити позивачу. Вважає, що причини, визначені відповідачем у відзиві на позовну заяву, є необґрунтованими, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У визначений судом день та час позивач уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідач своїм правом на участь в судовому розгляді не скористався, причини неявки свого представника в судове засідання суду не повідомив.
Судом враховано й та обставина, що ухвалами про відкриття провадження у справі від 28.05.2020р. та про відкладення розгляду справи від 25.06.2020р. явка в судове засідання представників сторін обов'язковою не визнавалась.
Згідно з приписами частини 1 та пункту 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянуті впродовж розумного строку.
В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його правта обов'язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.
Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ст.3 ГПК України.
Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003 р. №01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008р. №01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".
Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).
Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумності строку розгляду справи можна застосовувати, коли стороною у спорі є орган державної влади.
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За таких обставин, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч. 1, 3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що відповідач, у відповідності до чинного законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, суд вважає, що спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд, оцінюючи подані позивачем докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред'явлений до відповідача позов підставний та підлягає до задоволення.
Викладена позиція суду пов'язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:
13 серпня 2018 року між Замовником - Державним підприємством "НОВОВОЛИНСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД", м. Нововолинськ в особі директора Бойка Б.І. та Підрядником - Фізичною особою-підприємцем Макаруком Олександром Вікторовичем було укладено договір підряду №31/18 у відповідності до умов котрого замовник доручив, а підрядник зобов'язався, на власний ризик, виконати роботи по поточному ремонту протяжного верстата 7Б57.
На виконання умов зазначеного договору позивачем в вересні місяці 2018 року було виконано, а відповідачем у встановленому порядку прийнято визначених угодою робіт по поточному ремонту протяжного верстата 7Б57 на загальну суму 36 450,00 грн.
Викладене підтверджується долученим позивачем до матеріалів справи актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) №ОУ-0000031 від 14.09.20118р.
Відповідно до розділу 3 договору підряду від 13.08.2018р. №31/18 загальна вартість договору без ПДВ складає 36 450,00 грн. Вид розрахунків: безготівковий. Розрахунок за договором здійснюється протягом десяти календарних днів з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок підрядника. Перелік робіт та використаних матеріалів визначається сторонами в акті виконаних робіт.
Проте, Державне підприємство "НОВОВОЛИНСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" взяті на себе згідно договору підряду від 13.08.2018р. №31/18 зобов'язання в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті виконаних останнім підрядних робіт (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконало, їх вартість не оплатило у зв'язку з чим заборгувало підприємцю Макаруку О.В. 36 450,00 грн.
З огляду на викладені обставини, враховуючи положення розділу 3 договору підряду від 13.08.2018р. №31/18, суд вважає, що у відповідача після прийняття виконаних позивачем підрядних робіт виник обов'язок оплатити останні в термін до 24.09.2018р. включно.
Відтак, з 25 вересня 2018 року у боржника виникли боргові зобов'язання перед підприємцем Макаруком О.В. по оплаті виконаних ним робіт по поточному ремонту протяжного верстата 7Б57 в розмірі 36 450,00 грн.
З метою досудового врегулювання господарського спору щодо неналежного виконання ДП "НОВОВОЛИНСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" своїх зобов'язань за договором підряду від 13.08.2018р. №31/18, позивачем 17.10.2019р. на адресу відповідача було направлено претензію з вимогою проведення боржником належних розрахунків за надані послуги та погашення існуючої заборгованості в сумі 36 450,00 грн. Зазначену вимогу було залишено боржником без відповіді та належного реагування.
Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості.
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Статтею 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передавання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і його підписує друга сторона.
Суд встановив, що в даному випадку, відносини між Державним підприємством "НОВОВОЛИНСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" та Фізичною особою-підприємцем Макаруком Олександром Вікторовичем носять договірний характер, укладений між ними договір підряду від 13.08.2018р. №31/18 предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору підряду від 13.08.2018р. №31/18, виконання позивачем згідно його умов підрядних робіт, прийняття цих робіт замовником та непроведення при цьому відповідачем всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості в розмірі 36 450,00 грн.
Сума заборгованості 36 450,00 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.
Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В даному випадку розділом 5 договору підряду від 13.08.2018р. №31/18 встановлено, що у випадку прострочення строків оплати за виконані роботи, замовник зобов'язаний сплатити підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь період прострочення, а також інфляційні та 3% відсотки річних.
Відповідно до розділу 1 договору підряду від 13.08.2018р. №31/18 сторони погодили, що відповідно до вимог ст. 232 ГК України, нарахування пені не обмежується 6-ти місячним строком, а нараховується і сплачується за весь період прострочення оплати за виконані роботи. При цьому сторони погодили, що строк позовної давності для стягнення пені становить 3 роки.
Отже, сторони у договорі підряду від 13.08.2018р. №31/18 визначили можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь період прострочення платежів, без врахування обмежень встановлених ст. 232 ГК України із встановленням 3 річного строку позовної давності для стягнення пені. Відповідач зобов'язання щодо своєчасної поставки товару не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов'язанням.
Враховуючи викладені положення договору та наявні факти прострочення відповідачем оплати виконаних робіт, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми основного боргу 36 450,00 грн. було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з ДП "НОВОВОЛИНСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" пені в розмірі 18 861,60 грн., нарахованої за прострочення виконання зобов'язання по оплаті виконаних робіт за період з 25.09.2018р. по 18.05.2020р.
Розглянувши позовні вимоги підприємця Макарука О.В. стосовно стягнення на його користь з відповідача пені в розмірі 18 861,60 грн., перевіривши підстави та методику нарахування цієї суми, судом встановлена обґрунтованість таких вимог та їх відповідність як умовам укладеного між сторонами договору підряду, так і положенням чинного законодавства України.
У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з представленими господарському суду розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 3331,51 грн. суми інфляційних за період прострочки платежів з 01.10.2018р. по 30.04.2020р. та 1 802,39 грн. трьох відсотків річних за період з 25.09.2018р. по 18.05.2020р.
Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум інфляційних та процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення у визначених позивачем розмірах.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до ст. 129 ГПК України в повному об'ємі за рахунок ДП "НОВОВОЛИНСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД".
Разом з цим позивач просить стягнути з ДП "НОВОВОЛИНСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6500,00 грн.
При розподілі судових витрат суд враховує наступне.
Згідно ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно п. 6.3 Постанови Пленуму ВГС України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Судом встановлено, що 12.05.2020 року між адвокатом Якименко Зінаїдою Степанівною (адвокат) та Фізичною особою-підприємцем Макаруком Олександром Вікторовичем (клієнт) було укладено договір про надання професійної правової допомоги №10/20-1.
Згідно пункту 4.1 договору від 12.05.2020р. № 10/20-1 гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової/правничої допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором.
Відповідно до п. 4.2.1. договору від 12.05.2020р. № 10/20-1 сторони погодили , що вартість однієї години роботи адвоката становить 650,00 грн. з врахуванням податків передбачених законодавством.
Послуги включають:
Зустріч з клієнтом, ознайомлення з наданими документами та попереднє їх опрацювання, надання консультацій - 2 год.
Ознайомлення із судовою практикою по аналогічних справах про стягнення заборгованості за виконані роботи та штрафних санкцій - 1 год.
Підготовка позовної заяви та розрахунок пені, 3% річних, інфляційних - 5 год.
Копіювання документів, формування позовної заяви, відправлення поштою, підготовка документів на підтвердження витрат на правову допомогу - 2 год.Всього: 10 год.
Розмір винагороди (гонорару) за наданні послуги (професійну правничу допомогу) становить 6500,00 грн.
Відповідно до п. 4.4. договору від 12.05.2020р. № 10/20-1 факт наданої правової допомоги підтверджується актом надання послуг.
Згідно акту здачі-приймання (надання послуг) до договору від 12.05.2020р. № 10/20-1 про надання професійної допомоги (детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) станом на 21.05.2020р. становить 6500,00 грн.
Як вбачається з квитанції до прибуткового касового ордера №4 від 20.05.2020р. на суму 6500,00 грн. з підставою платежу "договір від 12.05.2020р. №10/20-1 про надання професійної правової допомоги" адвокатом Якименко З.С. прийнято від підприємця Макарука О.В. грошових коштів в сумі 6500,00 грн.
Розмір витрат позивача на оплату послуг з правової допомоги у визначеному законодавством порядку відповідачем заперечений не був.
Таким чином, вартість адвокатських послуг по справі №903/368/20 складає 6500,00 грн., перевірена судом, підтверджена відповідними матеріалами та підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок ДП "НОВОВОЛИНСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД".
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "НОВОВОЛИНСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" (45400, м. Нововолинськ, вул. Шахтарська, 53, код ЄДРПОУ 00179000) на користь Фізичної особи-підприємця Макарука Олександра Вікторовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , серія та номер паспорта: НОМЕР_2 , виданий Нововолинським МВ УМВС України у Волинській області, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1) 36 450,00 грн. заборгованості, 18861,60 грн. пені, 3331,51 грн. суми збитків від інфляції, 1802,39 грн. трьох процентів річних, а всього 60 445,50 грн. та 2102,00 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору, 6500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж строку, встановленого ст. 256 ГПК України та п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України в порядку, передбаченому розділом IV ГПК України, з урахуванням приписів розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне судове рішення
складено 16.07.2020р.
Суддя В. А. Войціховський