Справа № 243/1582/20
Провадження № 2/243/1116/2020
13 липня 2020 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючий суддя Пронін С.Г.
за участю секретаря Маслової К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янськ Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «ДОН», третя особа ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги наступним. 25 вересня 2019 року позивач купив автомобіль Peugeot 3008 вартістю 700 000 грн., під час оформлення права власності на який ним було сплачено за операції в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 750 грн., а також збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 29 166 грн. 70 коп. 27 вересня 2019 року між ОСОБА_1 та АТ «Креді Агріколь Банк» було укладено комплексний договір (кредиту та застави) № 1/3730788, за умовами якого цим автомобілем як заставою був забезпечений обов'язок ОСОБА_1 повернути банку наданий йому на купівлю транспортного засобу для особистого використання кредит у сумі 356 965 грн. Також на виконання умов цього договору позивачем було сплачено страховий платіж у сумі 36 050 грн. та комісію за здійснення операції по видачі кредиту у сумі 8 924 грн. 13 коп. 28 вересня 2019 року у Слов'янському районі Донецької області в районі перехрестя АШМ-03 та АШ-Слов'янськ за участю автомобіля позивача Peugeot 3008 з номерним знаком НОМЕР_1 , який перебував під його керуванням, та автомобіля «Камаз» з номерним знаком НОМЕР_2 і причепом «Kobiel» з номерним знаком НОМЕР_3 під керуванням працівника Фермерського господарства «ДОН» - ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода, винним у якій постановою Старобільського районного суду Луганської області було визнано ОСОБА_2 . Позивач зазначає, що оскільки внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди його автомобіль Peugeot 3008 відновленню не підлягає, ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», якою його автомобіль був застрахований, йому було виплачено страхове відшкодування у сумі 654 712 грн. 33 коп., яке він, у свою чергу, перерахував АТ «Креді Агріколь Банк» в рахунок погашення заборгованості за комплексним договором (кредиту та застави) № 1/3730788 від 27 вересня 2020 року. В той же час, враховуючи, що вказаним страховим відшкодуванням не було покрито всі збитки ОСОБА_1 , він на підставі ст.ст. 23, 1166, 1187 ЦК України просить суд заявлені ним позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у сумі 5 000 грн., адже він відчув моральні та психічні страждання через знищення його майна, матеріальну шкоду у сумі 74 890 грн. 83 коп., яка складається з понесених ним витрат за послугу комплексного страхування транспортного засобу у сумі 36 050 грн., операції в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у сумі 750 грн., комісії за здійснення операції по видачі кредиту у сумі 8 924 грн. 13 коп. та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 29 166 грн. 70 коп., а також судовий збір, сплачений ним за подання цього позову до суду.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Саєнко О.М., який діє на підставі ордеру серії АН № 1010389 від 13 березня 2020 року, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, проте адвокатом Саєнко О.М., який відповідно до ст. 64 ЦПК України здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки, була надана суду заява, у якій він позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, а справу - розглянути у відсутність сторони позивача.
Представник відповідача - Фермерського господарства «ДОН», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився та не повідомив суд про причини своєї неявки, проте надав суду відзив, у якому позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та
зазначив наступне. Так, відшкодуванню потерпілому підлягають лише ті збитки, які відповідають реальній вартості втраченого майна. Натомість з матеріалів справи слідує, що страховою компанією такі збитки позивачу було відшкодовано у повному обсязі. Крім того, необхідною умовою цивільно-правової відповідальності заподіювача шкоди є причинно-наслідковий зв'язок між протиправним діянням та шкодою, завданою таким діянням. Разом з тим, між заподіяною ОСОБА_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкодою і витратами, які поніс позивач у зв'язку з купівлею автомобіля Peugeot 3008, про стягнення яких з відповідача він просить суд, причинно-наслідковий зв'язок відсутній. Що стосується моральної шкоди, то представник відповідача вважає, що вона стягненню з Фермерського господарства «ДОН» також не підлягає, адже, по-перше, позивач користувався автомобілем до дорожньо-транспортної пригоди лише один день, а отже позбавившись автомобіля ОСОБА_1 жодним чином не відчув порушення звичного для нього укладу життя, а по-друге, жодного доказу на обґрунтування розміру моральної шкоди позивачем суду не надано суду. За таких обставин відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.
Третя особа ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання також не з'явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, пояснень по суті заявлених ОСОБА_1 позовних вимог суду не надав.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
27 вересня 2019 року між позивачем ОСОБА_1 та АТ «Креді Агріколь Банк» було укладено комплексний договір (кредиту та застави) № 1/3730788, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого банк на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання надав позивачу кредит у сумі 356 965 грн., з яких 350 000 грн. на купівлю транспортного засобу для особистого користування, а 6 965 грн. - на сплату страхової премії за договором добровільного страхування від нещасних випадків, укладеним між страховою компанією ПАТ «СК «ПЗУ Україна страхування життя», позичальником та банком, а позивач зобов'язався повернути кредит до 26 вересня 2021 року включно зі сплатою 0,01% річних за користування кредитом та комісійною винагородою у розмірі 2,50% від суми кредиту.
Пунктом 2.1 цього договору передбачено, що вимоги банку за договором кредиту забезпечуються заставою, якою, як слідує з опису, наведеного у п. 2.4 даного договору, є 2019 року виробництва автомобіль Peugeot 3008 з номерним знаком НОМЕР_1 та номером шасі НОМЕР_4 , вартістю 700 000 грн., придбаний ОСОБА_1 у ТОВ «ТАЛІСМАН-АВТОСТИЛЬ» за договором купівлі-продажу № ТАС-190925-1 від 25 вересня 2019 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про заставу» заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.
Отже, приймаючи до уваги, що вищевказаний комплексний договір № 1/3730788 від 27 вересня 2019 року, що містить у собі положення і щодо кредитних правовідносин, і щодо забезпечення його виконання, укладений виключно між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 , який у тексті даного договору зазначений і як позичальник, якому надано кредит на купівлю автомобіля для особистого користування, і як заставодавець придбаного за договором купівлі-продажу № ТАС-190925-1 від 25 вересня 2019 року автомобіля Peugeot 3008, суд доходить переконання, що право власності на автомобіль Peugeot 3008 2019 року виробництва з номерним знаком НОМЕР_1 та номером шасі НОМЕР_4 позивач набув.
За приписами ч. 1 ст. 15 Закону України «Про заставу» застава рухомого майна може бути зареєстрована відповідно до закону.
Так, згідно Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація припинення обтяження) № 63455414 від 02 грудня 2019 року вищезазначений договір, яким було передано належний позивачу автомобіль Peugeot 3008 у заставу банку, було зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна з реєстраційним номером запису 27047625 та контрольною сумою Е4ВВ16800Б, за що, як вбачається з квитанції, долученої позивачем до позовної заяви (а.с. 11), останнім було сплачено 750 грн.
Крім того, пунктом 2.5 комплексного договору (кредиту та застави) № 1/3730788 від 27 вересня 2019 року встановлено, що позичальник/заставодавець зобов'язаний не пізніше дати укладання цього договору застрахувати предмет застави на його дійсну вартість від заподіяння збитків за ризиками КАСКО.
Так, квитанції № 48348087, № 48348436 та № 48348208 від 26 вересня 2019 року, квитанція № 1/3730788 від 27 вересня 2019 рок та квитанція № 28382249-1 від 27 вересня 2019 року свідчать, що 26 вересня 2019 року позивачем було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 29 166 грн. 70 коп., а 27 вересня 2019 року - комісію за здійснення операції по видачі кредиту у сумі 8 924 грн. 13 коп. та оплачено послуги ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» щодо комплексного страхування транспортного засобу у сумі 36 050 грн.
Разом з тим, з довідки «Про дорожньо-транспортну пригоду» № 3019271803756814 від 30 вересня 2019 року, а також постанови Старобільського районного суду Луганської області, ухваленої 22 жовтня 2019 року у справі № 431/5889/19, провадження 3/431/560/19, яка набула законної сили 04 листопада 2019 року, слідує, що 28 вересня 2019 року о 15 годині 22 хвилин у Слов'янському районі Донецької області в районі перехрестя АШМ-03 та АШ-Слов'янськ з автомобілем Peugeot 3008 з номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 скоїв зіткнення автомобіль «Камаз» з номерним знаком НОМЕР_2 і причепом «Kobiel» з номерним знаком НОМЕР_3 під керуванням працівника Фермерського господарства «ДОН» - ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Даною постановою винним у вказаній ДТП визнано водія ОСОБА_2 .
За загальним правилом, закріпленим частиною першою статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У пункті 14 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 03 березня 2013 року зазначено, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК України. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Так, частиною другою статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
У пункті 15 вищезазначеної Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказано, що як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди. Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Отже, наведене дає суду підстави для висновку, що відшкодуванню потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди підлягають лише реальні збитки, якими є витрати, яких він зазнав у зв'язку зі знищенням або пошкодженням його майна, а також упущена вигода, тобто доходи, які потерпілий міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене.
Разом з тим, понесені позивачем витрати у загальній сумі 74 890 грн. 83 коп. в розумінні вищенаведених норм закону не є ані реальними збитками, ані упущеною вигодою, оскільки ці витрати позивача були здійснені ним не з метою відновлення знищеного дорожньо-транспортною пригодою автомобіля Peugeot 3008, а стосуються як здійснення позивачем права власності, адже в силу приписів ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, так і кредитних правовідносин, які, до того ж, виникли між позивачем та АТ «Креді Агріколь Банк» раніше даної дорожньо-транспортної пригоди і жодним чином з нею не пов'язані.
Крім того, абзацом першим пункту другого Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року встановлено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
В той же час, між діями ОСОБА_2 і понесеними позивачем ОСОБА_1 витратами у сумі 74 890 грн. 83 коп. безпосередній причинний зв'язок відсутній, оскільки такі витрати позивачем були здійснені раніше дати, коли сталася дорожньо-транспортна пригода, та не мають до неї жодного відношення.
До того ж, пунктом третім частини першої статті 988 ЦК України визначено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Так, з виписки з рахунку за період з 01 жовтня 2019 року по 27 листопада 2019 року слідує, що 22 листопада 2019 року страховиком було виплачено банку АТ «Креді Агріколь Банк» страхове відшкодування у сумі 654 712 грн. 33 коп.
Отже враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині, що стосуються стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 74 890 грн. 83 коп. задоволенню не підлягають.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з Фермерського господарства «ДОН» моральної шкоди у сумі 5 000 грн., суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Пунктом третім частини другої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. За приписами ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно з ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За положеннями ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Поряд з цим, за змістом ч. 1 ст. 1172 ЦК України шкоду, завдану працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, відшкодовує юридична або фізична особа, яка є роботодавцем такого працівника.
За таких обставин враховуючи, що належний позивачу автомобіль Peugeot 3008 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було знищено, чим йому було завдано душевні страждання, та приймаючи до уваги, що відповідач у своєму відзиві жодним чином не заперечує факт перебування третьої особи ОСОБА_2 з ним у трудових правовідносинах, суд доходить переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення на його користь з Фермерського господарства «ДОН» моральної шкоди у сумі 5 000 грн. в судовому засіданні знайшли своє підтвердження, в зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Частиною першою статті 141 ЦПК України закріплено правило, за яким судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у сумі 5 000 грн. Отже сума задоволених позовних вимог становить 6,26% (5 000 грн. * 100% /79 890,83 грн.). Тому судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача становить: 52,63 грн. (840,80 грн. * 6,26% / 100%).
Таким чином з Фермерського господарства «ДОН» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню моральна шкода у сумі 5 000 грн., а також судовий збір у сумі 52 грн. 63 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-268, 273 ЦПК України, ч. 2 ст. 22, ст. 23, ст.ст. 322, 988, ч. 1 ст. 1168, ч. 1 ст. 1172, ч. 2 ст. 1187, ч. 2 ст. 1192 ЦК України, ч. 3 ст. 11, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про заставу», суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з Фермерського господарства «ДОН», яке має ідентифікаційний код 21791690 та знаходиться за адресою: Луганська область, Старобільський район, с. Вишневе, вул. Новобудівельна, буд. 10, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , уродженця м. Дзержинськ Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , моральну шкоду у сумі 5 000 гривень, а також судовий збір у сумі 52 гривні 63 копійки, а всього: 5 052 (п'ять тисяч п'ятдесят дві) гривні 63 копійки.
В решті позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби
(COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 14 липня 2020 року.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду С.Г. Пронін