Справа № 242/5453/17
Провадження № 2/242/285/20
14 липня 2020 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого судді Капітонова В. І., секретар судового засідання Нарижна О. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач 04.12.2017 року звернувся до суду з позовом, в якому вказав, що відповідно до укладеного договору № б/н від 21.03.2008 року відповідач отримав кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, оскільки підписав анкету-заяву, таким чином між ним і банком укладено договір. Позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених кредитним договором. У порушення умов договору, відповідач зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим за кредитним договором станом на 31.10.2017 року виникла заборгованість у розмірі 40874,71 грн., з яких заборгованість за кредитом - 2833,61 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 32218,49 грн., заборгованості за пенею та комісією - 3400,00 грн., штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 1922,61 грн.. Просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 21.03.2008 року у розмірі 40874,71 грн., а також судові витрати у розмірі 1600 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 06.12.2017 про відкрито провадження у справі.
27.03.2018 року ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 35052,10 грн., яка складається з суми заборгованості за кредитом у розмірі 2833,61 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 32218,49 грн. та судовий збір у розмірі 1376,00 грн.
Ухвалою суду від 27.12.2018 року скасовано заочне рішення від 27.03.2018 року, справу призначено до розгляду.
10.04.2019 року витребувано у АТ КБ «Приватбанк» інформацію про термін дії карткового рахунку (банківської картки), виданої на підставі договору б/н від 21.03.2008 року, укладеного з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), відомості щодо поновлення або продовження терміну його дії, а також виписку про рух коштів по карт - рахунку відповідно до зазначеного кредитного договору.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві просив розглянути справу без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник відповідача судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Надав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з встановленням на території України карантину.
Проте суд звертає увагу, що станом на 14 липня 2020 року карантині заході в Україні послаблено та станом на 14 липня 2020 року відновлено міжміське транспортне сполучення між містом Гірник та містом Селидове, що не позбавляє можливості взяти участь в судовому засіданні. Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 212 ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Клопотань від відповідача та його представника про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів до суду не надходило.
Також, суд звертає увагу, що представниками відповідачів не зазначено вагомих причин, які є перешкодою для розгляду даної справи, оголошення на території України карантину не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Дані обставини не перешкоджають учасникам справи надати суду докази або зазначити обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.
Проте, станом на 14.07.2020 року відзиву на позовну заяву від відповідача та його представнику до суду не надходило, обставини, які мають значення для справи не зазначено.
Враховуючи вимоги ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» підлягає частковому задоволенню.
Даний висновок суду ґрунтується на наступному.
21 березня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», укладено кредитний договір з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ), згідно з умовами якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, шляхом підписання заяви №0907011400051613306 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.
Також, ОСОБА_1 було підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». Підписана відповідачем довідка містить пільговий період, базову процентну ставку в розмірі 3,0% на місяць, обов'язковий щомісячний платіж, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань.
У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодися з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору банк додав Умови та правил надання банківських послуг без номеру та дати їх затвердження.
Згідно з наданим банком розрахунком, за кредитним договором станом 31.10.2017 року виникла заборгованість у розмірі 40874,71 грн., з яких заборгованість за кредитом - 2833,61 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 32218,49 грн., заборгованості за пенею та комісією - 3400,00 грн., штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 1922,61 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами мають бути або встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) або договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно з заявою позичальника №0907011400051613306 від 21.03.2008 року відповідач отримав кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна» із зазначення базової процентної у розмірі 3,0 %на місяць. Такі ж умови містить довідка про умови кредитування за №0302071300051201985 підписана відповідачем 21.04.2008 року.
Що стосується доданих позивачем до позовної заяви Умов та правил надання банківських послуг, які не містять номеру та дати затвердження, суд враховує роз'яснення викладені у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (Провадження № 14-131цс19), та вважає за необхідне застосувати правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у даних правовідносинах, оскільки вони є аналогічним.
Представником позивача не надано доказів того, що Умови та правила надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, діяли у період укладення кредитного договору між банком та відповідачем, оскільки дані умови не містять дати їх затвердження.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, надані банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Відповідно до статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Також, суд вважає, що Умови та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 21 квітня 2008 року шляхом підписання заяви.
Отже, судом встановлено, що 21.04.2008 року відповідач отримав кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, шляхом підписання заяви №0907011400051613306 та довідки про умови кредитування за №0302071300051201985.
Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк», на підставі укладеного договору ОСОБА_1 були видані картки: 31 березня 2008 року № 4149605373971381 зі строком дії до березня 2012 року; 11 грудня 2008 року №4149605377803655 зі строком дії до березня 2012 року; 05 квітня 2012 року №4149437722891817 зі строком дії до березня 2016 року; 31 березня 2017 року №4149439100421787 зі строком дії до березня 2021 року; 31 жовтня 2018 року №4149439100421787 зі строком дії до березня 2021 року.
Згідно виписки про рух коштів по рахунку відповідач ОСОБА_1 активно користувалася кредитними картками, здійснювала зняття кредитних коштів через банкомат та інше.
Останнє зарахування відповідачем коштів у розмірі 200,00 грн. відбулося 20.01.2015 року на картковий рахунок № НОМЕР_2 , строк дії якого встановлено до березня 2016 року.
Отже, суд вважає встановленим, що станом 31.10.2017 року заборгованість за кредитом становить 2833,61 грн.
З розрахунку заборгованості та із позовної заяви вбачається, що під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 36,00% на рік, потім процентна ставка була змінена, а саме - з 01 січня 2013 року зменшена до 30,00 %, з 1 вересня 2014 року збільшена до 34,80% , а з 01 квітня 2015 року - до 43,20%.
Пункт 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», передбачає, що при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року, що всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року.
При вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 - 642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК.
При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.
Разом з тим, позивач не надав належних та допустимих доказів щодо правомірності підвищення з 1 вересня 2014 року процентної ставки до 34,80% та з 01 квітня 2015 року - 43,20%.
Також позивачем не доведено право в односторонньому порядку змінювати умови договору, зокрема - підвищувати проценту ставку.
Отже, при розрахунку заборгованості за кредитним договором слід використовувати процентну ставку, яку станом на 01 січня 2013 року зменшено позивачем та яка складає 2,5% щомісяця, що становить 30,00% річних, як таку, що пом'якшує відповідальність за зобов'язанням відповідача.
Вирішуючи питання про розмір заборгованості по відсоткам за користування кредитом, суд виходить з наступного розрахунку: заборгованість по тілу кредиту становить 2833 грн. 61 коп., перемножується на 30% річних, отриманий результат ділиться на 360 днів, після чого результат множиться на кількість днів прострочення зобов'язання з 01 вересня 2014 року по 31 жовтня 2017 року. Отриманий результат є розмір заборгованості по відсоткам за вказаний період, що становить 2708 грн. 46 коп. ((2833,61 х 30%) : 360) х 1147 днів прострочки.
До отриманого результату додаємо заборгованість за відсотками за період з 21 квітня 2008 року по 31 серпня 2014 року у розмірі 316,08 грн.
Таким чином, заборгованість за відсотками складає 3024 грн. 54 коп. (2708,46 + 316,08).
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача суми пені та штрафів суд встановив наступне.
Згідно ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку де проводилась антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована у м.Гірник Донецької області, тобто населеному пункті, яке відповідно до Розпорядження КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р , відноситься до населеного пункту, де здійснювалася антитерористична операція.
Судом встановлено, що позивачем за період з 31.01.2015 року по 31.10.2017 року здійснювалось нарахування заборгованості по пені, штрафу (фіксована частина) та штрафу (процентна ставка), однак враховуючи положення статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 р., суд вважає, що вимоги в частині стягненні пені та штрафу задоволенню не підлягають.
Оцінивши надані суду докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 21.03.2008 року підлягають частковому задоволенню, та з відповідача необхідно стягнути заборгованість у розмірі 5858,15 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2833,61 грн., заборгованості по відсотках у розмірі 3024,54 грн. за період з 21.04.2008 року по 31.10.2017 року.
На підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне документально підтверджені витрати позивача на сплату судових витрат у розмірі 1600 грн. 00 коп. покласти на відповідача, пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено. З урахуванням вказаних вимог закону з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 229 грн. 28 коп. (5858,15/40874,71)*100%=14,33%; 1600,00*14,33% =229,28 грн.).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 536, 610, 1054 ЦК України, ст.ст. 133,141,280, 259, 264, 265 ЦПК України, -
ухвалив:
Позов Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт НОМЕР_3 , ІПН НОМЕР_1 ), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, що розташований за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, суму заборгованості за кредитним договором б/н від 21.03.2008 у розмірі 5858 (п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 15 коп., яка складається з наступного:
- 2833 (дві тисячі вісімсот тридцять три) грн. 61 коп. - заборгованість за тілом кредиту;
- 3024 (три тисячі двадцять чотири) грн. 54 коп. - заборгованість за процентами за період з 21.04.2008 по 31.10.2017.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт НОМЕР_3 , ІПН НОМЕР_1 ), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, що розташований за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, судовий збір у розмірі 229 (двісті двадцять) грн. 28 коп.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після її функціонування, безпосередньо до Донецького апеляційного суду.
Суддя В. І. Капітонов