Справа № 242/5620/19
Провадження № 2/242/148/20
14 липня 2020 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючий суддя Капітонов В. І., при секретарі Нарижній О. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про поділ майна подружжя, в якому зазначив, що перебував з відповідачем в зареєстрованому шлюбі з 27 серпня 2001 року по 01 грудня 2018 року . За час шлюбу сторонами було придбано будинок АДРЕСА_1 . Позивач вважає, що його частка у спільній сумісній власності складає Ѕ. Згоди на грошову компенсацію замість його частки у будинку позивач не надає.
На підставі вищевикладеного, позивач просить суд в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ним право власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 , та за відповідачем визнати право власності на Ѕ частину вказаного будинку.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, надали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність. Крім того, в строк, наданий судом, відповідачем надано відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач частково визнає вимоги позивача та не заперечує, що в період перебування у шлюбі сторонами був придбаний будинок АДРЕСА_1 . Проте відповідач зазначає, що від засади рівності часток подружжя слід відступити, оскільки нею здійснено ремонт будинку після артобстрілу в січні 2015 року на суму 39 359,50 грн. Зазначила, що і досі підтримує будинок у технічному стані , оскільки він потребує ремонту та значних грошових витрат. Вважає, що при поділі даного житлового будинку її частика повинна бути збільшена з урахуванням вкладених грошей на його відновлення та складатиме 3/5, а частка позивача - 2/5. Крім того, відповідач зазначив, що не заперечує проти присудження грошової компенсації позивачу замість його частки у праві спільної сумісної власності з урахуванням коштів, витрачених на ремонт.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
В судовому засіданні встановлено, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано 01 грудня 2018 року , відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 01 грудня 2018 року Авдіївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.
Згідно з копією договору купівлі-продажу житлового будинку від 25 червня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Авдіївського міського нотаріального округу Василенко В. А., ОСОБА_2 купила житловий будинок АДРЕСА_1 .
Сторонами не заперечувалось, що даний будинок був придбаний в період їх перебування у шлюбі.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю сторін.
Частиною 1 ст. 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно з частиною 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
В судовому засіданні з'ясовано, що між сторонами не досягнуто згоди щодо поділу вищевказаного будинку в рівних частках.
Абзацом 2 ч. 1 ст. 71 СК України встановлено, що якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Згідно з роз'ясненнями, наданими в п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду
України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).
Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні.
В обґрунтування відступлення від засади рівності часток при поділі майна подружжя відповідачем зазначено, що нею було витрачено грошові кошти в розмірі 39 359,50 грн., на підтвердження чого надає копії відповідних квитанцій.
Натомість суд звертає увагу, що дані копії квитанцій не містять відомостей про те, хто саме поніс витрати ремонт будинку. Крім того, жодного належного доказу, який підтверджує обставини, визначені в ч. 2 ст. 70 СК України, як на підставу для відступлення від засад рівності часток при поділі майна, не надано. Так, матеріали справи не містять даних про те, що позивач не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, про наявність дітей у подружжя, приховав, чи знищив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Крім того, відповідачем самим зазначено, що пошкодження спільного майна сторін відбулося в 2015 році в результаті артобстрілу, внаслідок чого до ЄРДР було винесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України.
Суд зазначає, що відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для збільшення частки ОСОБА_2 у спільному майні подружжя.
Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на присудження позивачу грошової компенсації за його частку в спільному сумісному майні, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. В судовому засіданні встановлено, що позивач заперечує проти присудження йому грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності, про що і зазначено в позовній заяві.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню та вважає за необхідне поділити спільне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме будинок АДРЕСА_1 , шляхом визнання права власності за кожним на 1/2 частину квартири.
Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду із даним позовом позивачем судовий збір не сплачувався, оскільки позивач звільнений від його сплати відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
З урахуванням того, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, приймаючи до уваги дату подання даного позову - 24 вересня 2019 року, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 768,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13,81,259,258,263-265 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити.
Поділити спільне майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме будинок АДРЕСА_1 .
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 11 червня 1997 року Авдіївським МВ УМВС України в Донецькій області, ІПН НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 .
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_4 , виданий 28 квітня 2001 року Авдіївським МВ УМВС України в Донецькій області, ІПН НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ), право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_4 , виданий 28 квітня 2001 року Авдіївським МВ УМВС України в Донецькій області, ІПН НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після її функціонування, безпосередньо до Донецького апеляційного суду.
Суддя В. І. Капітонов