241/2637/19
2/241/174/2020
(Повний текст)
14.07.2020 року
Першотравневий районний суд Донецької області
у складі:
головуючого судді Демочко Д.О.
при секретарі Орчелоті І.С.
за участю відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Мангуш цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства Комерційного Банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд -
Позивач, в інтересах якого діє за довіреністю представник, звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором б/н від 07.03.2008 року, яка станом на 31.10.2019 року становить 11088,60 грн. та складається з наступного: 1463,98 грн. - заборгованість за кредитом; 5881,32 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 0,00 грн. - заборгованість за комісією; 2977,18 - заборгованість за пенею; а також штрафи відповідно до умов кредитного договору 250,00 грн. - штраф (фіксована частина); 516,12 грн. - штраф (процентна складова), вказавши на таке.
07.03.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого, відповідач отримав кредит у розмірі 1700.00 гривень, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п.3.2, п.3.3 правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.
Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.3.3 умов та правил надання банківських послуг.
ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір.
Отже, АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором та умовами виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який в подальшому змінювався.
Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 6.7 умов та правил надання банківських послуг.
Однак, відповідач порушив зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку із чим виникла заборгованість, яку позивач і просить стягнути з відповідача у повному розмірі.
В судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві просив справу розглянути в його відсутності.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, а саме не заперечував проти стягнення з нього заборгованості за кредитом в розмірі 1463,98 грн., а до решти позовних вимог просив застосувати наслідки пропуску позовної давності.
Суд, вислухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до анкети - заяви, довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсьльна 30 днів пільгового періоду», умов та правил надання банківських 07.03.2008 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 1700,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом ( а.с. 12-19).
Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.
З розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором № б/н від 07.03.2008 року станом на 31.10.2019 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 11088,60 грн., яка складається із: 1463,98 грн. - заборгованість за кредитом; 5881,32 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 0,00 грн. - заборгованість за комісією; 2977,18 - заборгованість за пенею; а також штрафи відповідно до умов кредитного договору 250,00 грн. - штраф (фіксована частина); 516,12 грн. - штраф (процентна складова)(а.с.6-11).
З наданої позивачем довідки вбачається, що термін дії кредитної картки відповідача ОСОБА_1 становить до 02/12, тобто до останнього дня лютого 2012 року.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України, встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, ці умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Так, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив, стягнути як тіло кредиту, так і заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір тіла кредиту, зміну розміру кредитного ліміту, розмір і порядок нарахування процентів, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на тарифи обслуговування кредитних карт та Умови та правила надання банківських послуг, розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід'ємні частини спірного договору.
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці тарифи та Умови і Правила надання банківських послуг розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи 07.03.2008 року анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем платіжної картки взагалі містили умови, зокрема й щодо права банку в односторонньому порядку збільшувати розмір кредитного ліміту, сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Суд вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися ним самим.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретний зміст запропонованих відповідачу Умов та Правил надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про порядок зміни кредитного ліміту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Умови та правила надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що була встановлена на час укладення із відповідачем договору, оскільки достовірно не підтверджують цих обставин.
Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що відповідає встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою договору, оскільки вони не підписані відповідачем, а також з урахуванням того, що ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Враховуючи вищевказані обставини, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, про повідомлення споживача про умови надання банківських послуг та узгодження зі споживачем саме тих умов, які банк вважав узгодженими.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Враховуючи те, що відповідач в судовому засіданні визнав позовні вимоги про стягнення з нього тіла кредиту, суд вважає що між сторонами спір стосовно тала кредиту відсутній, а тому суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги саме в цій частині.
На підставі викладеного та враховуючи, що ОСОБА_1 належним чином не виконує зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом в сумі 1463,98 грн.
До решти позовних вимог відповідачем в судовому засіданні заявлено вимогу про застосування наслідків позовної давності.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, ч. 1 ст.612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Із поданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що боржником здійснено останній платіж на погашення кредитного договору 23 серпня 2008 року, що також підтверджено випискою банку по рахунку відповідача.
Таким чином, звернувшись в суд із даним позовом 23.12.2019 року позивач пропустив загальний трирічний строк звернення до суду.
Отже, слід застосувати за заявою відповідача наслідки пропуску строку позовної давності, оскільки це відповідає положенням ч.3 та ч.4 ст.267 ЦК України та вказаним в попередньому абзаці положенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
Як вбачається з платіжного доручення від 13.12.2019 року (документ, що підтверджує сплату судового збору) (а.с.1), розмір судових витрат складає 1921 гривень, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору, пропорційну до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на: 1463,98 грн. х 100% : 11088,60 грн. ціни позову = 13,20%), тобто 13,20% від ціни позову (13,20% х 1921 гривень : 100% = 253,57 грн.), що складає 253,57 грн.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 203, 257, 261, 267, 509, 526, 549, 625, 634, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Акціонерного Товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного Товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» (р/р НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 07.03.2008 року у розмірі 1463 (одна тисяча чотириста шістдесят три) гривні 98 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного Товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 253 (двісті п'ятдесят три) гривні 57 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити у повному обсязі.
Повний текст рішення виготовлено 15.07.2020 року.
Апеляційна скарга на рішення Першотравневого районного суду Донецької області може бути подана до Донецької апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Д.О. Демочко