241/1416/16-ц
2/241/4/2020
(Повний текст)
10.07.2020 року смт. Мангуш
Першотравневий районний суд Донецької області
у складі:
головуючого судді Демочко Д.О.
при секретарі Орчелоті І.С.
за участю представника позивача ОСОБА_1
представників відповідачів ОСОБА_2
ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Мангуш цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Ялтинської селищної ради Мангушського району Донецької області, ОСОБА_5 , третя особа Першотравнева державна нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.09.2009 року та про визнання заповіту від 18.09.2007 року частково недійсним та об'єднаною позовною заявою ОСОБА_4 до Ялтинської селищної ради Мангушського району Донецької області, треті особи Першотравнева державна нотаріальна контора, відділ держгеокадастру Мангушського району Донецької області про визнання права власності, суд-
19.08.2016 року позивач ОСОБА_4 звернулася до Першотравневого районного суду Донецької області із позовною заявою до Ялтинської селищної ради Мангушського району Донецької області, ОСОБА_5 , третя особа Першотравнева державна нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.09.2009 року та про визнання заповіту від 18.09.2007 року частково недійсним, обґрунтовуючи її наступним.
06 грудня 2002 року бабуся позивача - ОСОБА_6 при своєму житті, склала заповіт на ім'я ОСОБА_5 . Згідно цього заповіту йому після смерті бабусі повинна перейти у спадок земельна ділянка (пай) розміром 6,99 умовних кадастрових гектарів.
Але, в 2007 році бабуся передумала і 18 вересня 2007 року вона склала новий заповіт, згідно з яким на випадок її смерті вона зробила таке розпорядження: все її майно, де б воно не знаходилося, і з чого б воно не складалося і все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом має право, заповідає ОСОБА_4 - позивачу по справі.
ІНФОРМАЦІЯ_2 бабуся померла. Після чого в квітні 2009 року позивача секретар виконкому Ялтинської селищної ради попросила принести їй оригінал заповіту бабусі, пояснивши це, необхідністю зробити якусь перереєстрацію заповіту. Оскільки позивач довіряла секретарю виконкому і повірила їй, то віддала оригінал заповіту, Через деякий час у цей же день секретар повернула заповіт, повідомивши, що всі формальності виконані. Позивач, взявши у секретаря заповіт, і не перечитуючи його текст, пішла.
Потім, в тому ж 2009 році вона звернулася до Першотравневої державної нотаріальної контори з метою оформлення спадкових документів, куди і передала оригінал заповіту із заявою про прийняття спадщини.
Проте, 22 червня 2016 року нотаріус замість свідоцтва про спадщину видала нотаріально засвідчену копію заповіту бабусі ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомивши про те, що нотаріальна контора не має можливості видати їй свідоцтво на спадкування за цим заповітом, так як, по-перше, текст цього заповіту містить в собі явні протиріччя (на початку тексту вказано, що позивачу має належати все майно, яке належало покійній на день її смерті, а в кінці тексту дописано зовсім іншими чорнилами: «окрім права на земельну частку (пай) розміром 6,99 умовних кадастрових гектарів, сертифікат серія ДН № 0212276 від 28.12.2007 р.»). По-друге, крім вказаної земельної ділянки, фактично більш ніякого майна за бабусею не зареєстровано, а на цю земельну ділянку вже отримав свідоцтво про право на спадщину інший громадянин - ОСОБА_5 на підставі заповіту від 06 грудня 2002 року.
Позивач припускає, що дописати текст заповіту вже після смерті бабусі могла секретар виконкому селищної ради за проханням приватного підприємця Венія А.К.
Грищенко О .С. вважає, що відповідач - ОСОБА_5 не міг отримати земельну ділянку у спадок за заповітом від 06 грудня 2002 року в зв'язку з тим, що виходячи з положень ст. 1254 ЦК України заповіт, складений бабусею 06 грудня 2002 року є скасованим в зв'язку з тим, що в 2007 році було складено інший заповіт. А отже, свідоцтво про спадщину, яке було видано відповідачу - ОСОБА_5 , на підставі скасованого заповіту не може бути законним. Тому з метою визнання недійсним свідоцтва про спадщину за заповітом, яке видано відповідачу, позивач звертається з позовом до суду, в якому просить: відновити позивачу термін для звернення з даним позовом до суду, в зв'язку з тим, що їй про свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке було видано відповідачу ОСОБА_5 , і про дописки в тексті заповіту від 18.09.2007 року стало відомо лише 22 червня 2016 року; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, видане ОСОБА_5 Першотравневої державною нотаріальною конторою Донецької області 22.09.2009 року, № 4046; визнати частково недійсним заповіт, складений ОСОБА_6 18 вересня 2007 на дому в зв'язку з хворобою, засвідчений секретарем виконкому Ялтинської селищної ради Першотравневого району Донецької області Джелалі А.М., зареєстрований в реєстрі №129, а самевизнати недійсним наступний текст, наявний в цьому заповіті: «окрім права на земельну частку (пай) розміром 6,99 умовних кадастрових гектарів, сертифікат серія ДН № 0212276 від 28.12.2007 року», а також стягнути з відповідача судові витрати.
Також, 19.08.2016 року позивач ОСОБА_4 звернулася до Першотравневого районного суду Донецької області із позовною заявою до Ялтинської селищної ради Мангушського району Донецької області, треті особи Першотравнева державна нотаріальна контора, відділ держгеокадастру Мангушського району Донецької області про визнання права власності, обґрунтовуючи її наступним.
18.09.2007 року бабуся позивача ОСОБА_6 склала відносно позивача заповіт, засвідчений Ялтинською селищною радою Першотравневого району Донецької області, р-р № 129.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла. Їйза життя на підставі сертифіката на право власності на земельну частку (пай) серія ДН № 0212274 належав земельний пай, який розташовувався в КСП «Прогрес».
Після смерті бабусі позивач звернулася до Першотравневої державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , у зв'язку із чим було заведено спадкову справу.
01 липня 2016 року відділ держгеокадастру в Першотравневому районі Донецької області видав позивачу по електронній пошті повідомлення за вих. № 1038, в якому було зазначено, що громадянці ОСОБА_6 видавався сертифікат на право власності на земельну ділянку (пай) серії ДН № 0212274.
Незважаючи на те, що бабусі позивача на день смерті належала земельна ділянка (пай) ОСОБА_4 не може отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом у зв'язку з тим, що оригінал сертифіката на право власності на земельну ділянку (пай) серії ДН № 0212274 був загублений. Дублікат сертифіката позивач не має можливості отримати, оскільки оригінал сертифіката був виданий на ім'я бабусі і законодавством не передбачений порядок видачі дубліката сертифіката особам, які претендують на спадщину, у зв'язку із чим вона змушена була звернутися до суду.
Позивач в судове засідання не з'явилася, її представник ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги обох позовних заяв підтримала та просила їх задовольнити.
Представник відповідача Ялтинської селищної ради Джелалі А.М. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення об'єднаної позовної заяви та просила відмовити у її задоволенні у повному обсязі, при цьому додала, що вона особисто брала участь у складанні вищевказаного заповіту. Померла бабуся ОСОБА_6 з власної ініціативи та волі заповіла все вказане у заповітах майно тим особам, яким бажала передати власне майно після смерті. Всі написи в заповітах робила ОСОБА_6 особисто. Заперечувала проти звинувачень у підробці, оскільки вона виконує свою роботу сумлінно та не робить нічого не законного.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, надавши до суду заперечення, в якому вказав, що висловлювання позивача про те, що вона дізналася про дописку у 2016 речі не відповідає дійсності, тому вимоги про поновлення позивачу строку позовної давності не підлягають задоволенню. Також, відповідач ОСОБА_5 є головою крестянського фермерського господарства «Костянтин» та з 2001 року в його оренді перебувала земельна ділянка, що належала ОСОБА_6 . Відповідач зазначає, що був у гарних, дружніх стосунках с ОСОБА_6 , надавав їй матеріальну допомогу, в зв'язку з тим, що вона та її донька ОСОБА_8 часто хворіли. У червні 2002 року та на початку грудня 2002 року він надав у борг ОСОБА_6 грошові кошти на загальну суму 18000 грн, про що остання написала розписку на повернення цієї суми до червня 2007 року. 06.12.2002 року ОСОБА_6 повідомила ОСОБА_5 про те, що хоче заповісти йому спірну земельну ділянку, бо вона вже літня жінка і за станом здоров'я може не встигнути повернути відповідачу борг. Прийшовши до нотаріуса, ОСОБА_6 склала заповіт, який посвідчив нотаріус та зареєстрував у реєстрі, також ОСОБА_6 надала йому оригінал сертифікату серії НОМЕР_1 . Після цього вони продовжували дружні стосунки з ОСОБА_6 , спілкувалися і т. і., при розмові вона казала відповідачу, що заповість свій будинок АДРЕСА_1 своїй онучці ОСОБА_4 , а земельний пай за заповітом отримає відповідач. ОСОБА_6 казала, що вона про це повідомляла своїм родичам, а саме доньці та онучці ОСОБА_4 . Після смерті ОСОБА_6 у визначений законом термін відповідач звернувся до Першотравневої державної нотаріальної контори для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , куди надав заповіт та сертифікат серії НОМЕР_1 та 22.09.2009 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну частку пай, яка перебувала у КСП «Прогрес» смт. Ялта Першотравневого району Донецької області розміром 6,99 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка належала спадкодавиці на підставі сертифікату на право на частку (пай) серія ДН № 0212276 виданого Першотравневою райдержадміністрацією 28.12.2002 року. Про існування заповіту ОСОБА_6 від 18.09.2007 року відповідачу нічого не відомо. Гроші, яки він надавав ОСОБА_6 18000 грн. вона не повернула.
Представник відповідача ОСОБА_5 адвокат Спруцко В.І. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.
Представник третьої особи Першотравневої державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, надавши до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, просив вирішити справу на розсуд суду.
Представник третьої особи відділу держгеокадастру Мангушського району Донецької області в судове засідання не з'явився, надавши до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши безпосередньо у судовому засіданні письмові докази, встановив наступні фактичні обставини.
Відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДН №0212276 право на земельну частку (пай) розміром 6,99в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) передано ОСОБА_6 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с.65).
06.12.2002 року ОСОБА_6 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Першотравневої державної нотаріальної контори Чичековим С.Ф., яким заповіла належну їй земельну ділянку (пай) у КСП «ПРОГРЕСС» смт. Ялта Донецької області, розміром 6,99 в умовних кадастрових гектарах ОСОБА_5 (а.с.59).
18.09.2007 року ОСОБА_6 склала інший заповіт, посвідчений секретарем виконкому Ялтинської селищної ради Першотравневого району Донецької області Джелалі А.М. на дому у зв'язку із хворобою заповідача, яким зробила наступне розпорядження: «Усе моє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось і все те що мені буде належати на день смерті і на що я за законом маю право заповідаю ОСОБА_4 , окрім права на земельну частку (пай) розміром 6,99 умовних кадастрових гектарів, сертифікат серія ДН №0212276 від 28.12.2007 року» (а.с.60).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Виконкомом Ялтинської селищної ради Першотравневого району Донецької області 23.03.2009 року (а.с.51). На день смерті ОСОБА_6 мешкала за адресою: АДРЕСА_1 , разом із онукою ОСОБА_4 та правнуком ОСОБА_9 (а.с.55).
У зв'язку із цим 25.08.2009 року позивач ОСОБА_4 подала до Першотравневої державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини - домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 » та грошових внесків, які зберігаються в Маріупольському відділенні №8013 ВАТДОБУ (а.с.49).
Відповідач ОСОБА_5 також трохи згодом 18.09.2009 року подав до Першотравневої державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини - земельної частки (пай), яка перебувала у КСП "Прогрес" смт.Ялта Першотравневого району Донецької області розміром 6,99 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с.50).
Як вбачається зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.09.2009 року, виданого державним нотаріусом Першотравневої державної нотаріальної контори Чичековим С.Ф., зареєстрованого у реєстрі за №4046, відповідач ОСОБА_5 успадкував за заповітомправо на земельну частку (пай), яка перебувала у КСП "Прогрес" смт.Ялта Першотравневого району Донецької області розміром 6,99 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке належало спадкодавці на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ДН №0212276, виданого Першотравневою райдержадміністрацією 28 грудня 2002 року, зареєстрованого у книзі реєстрації Сертифікатів 07 серпня 1997 року за № 384 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом зареєстрованого в реєстрі за 12996. Правоустановчий документ на земельну ділянку - сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ДН №0212276 оглянуто і повернуто ОСОБА_5 (а.с.68).
Допитані в судовому засіданні свідки, не підтвердили, що в останньому заповіті були зроблені дописки іншими особами, крім померлої ОСОБА_6 .
У відповідності до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків(спадщини) від фізичної особи, яка померла(спадкодавця) до інших осіб(спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Частиною першою ст.1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
У відповідності до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу, тобто спадкоємці за законом.
Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин-ч.1 ст.1235 ЦК України.
Частиною 2 статті 1236ЦК України передбачено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
Загальні вимоги до заповіту визначено у ст.1247 ЦК України, якою передбачено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання та має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 ЦК України. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статті 1251-1252 ЦК України та підлягає державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 1248 ЦК України встановлено, що нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини.
У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Верховний Суд України у своєму правовому висновку від 06.09.2017 року у справі 6-2424цс16 вказав, що судам відповідно до ст. 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини якщо їх недійсність встановлена законом (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220, ч. 1 ст. 224 ЦК України, тощо), та оспорювані якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 223, ч. 1 ст. 225 ЦК України).
Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
Таким чином, наявність підстав для визнання заповіту від 18.09.2007 року частково недійсним залежить від встановлення доказів про факт наявності у ньому дописки.
Призначені судом комплексна почеркознавча експертиза та технічна експертиза документа не були проведені у зв'язку із неможливістю позивача зібрати усі необхідні для проведення експертизи документи.
Отже, обставин, передбачених ст.1257 ЦК України, а саме, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, в ході судового розгляду не встановлено та не підтверджується жодними доказами, а навпаки спростовується матеріалами справи.
При цьому заповіт по формі та змісту відповідає вимогам чинного законодавства, а його зміст не викликає сумніву щодо дійсного волевиявлення заповідача.
З урахуванням наведених обставин, суд на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_4 не підтверджені жодними доказами та спростовуються матеріалами справи, а тому в задоволенні позовних вимог суд відмовляє у повному обсязі.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.1216, 1217, 1220, 1223, 1233 -1235, 1236, 1247, 1248, 1257, ч.1 ст.1268, ЦК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Ялтинської селищної ради Мангушського району Донецької області, ОСОБА_5 , третя особа Першотравнева державна нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.09.2009 року та про визнання заповіту від 18.09.2007 року частково недійсним - відмовити у повному обсязі.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Ялтинської селищної ради Мангушського району Донецької області, треті особи Першотравнева державна нотаріальна контора, відділ держгеокадастру Мангушського району Донецької області про визнання права власності - відмовити у повному обсязі
Повний текст рішення виготовлено 15.07.2020 року.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Донецького апеляційного суду.
Суддя Д.О.Демочко