номер провадження справи 5/52/20
13.07.2020 Справа № 908/474/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи
За позовом: Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, 69005, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 4; код ЄДРПОУ 32121458)
До відповідача: Фізичної особи-підприємця Сємічевої Віолетти Вікторівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 )
про стягнення 6 351,29 грн.
Без участі представників сторін,
Ухвалою суду від 17.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/474/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 15.04.2020.
Судом встановлено, що 24.03.2020 відповідачем отримано ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 17.03.2020.
Станом на 15.04.2020 документи запропоновані ухвалою від 17.03.2020 від відповідача до суду не надійшли.
Ухвалою суду від 15.04.2020 продовжені по справі № 908/474/20 процесуальні строки, передбачені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ від 30.03.2020 на двадцять два дні після закінчення шістдесятиденного строку з дня відкриття провадження у справі з урахуванням ч. 4 ст. 116 ГПК України, тобто до 08.06.2020, оголошено перерву у судовому засіданні до 20.05.2020 без виклику (повідомлення) сторін, запропоновано сторонам виконати вимоги ухвали суду від 17.03.2020.
Ухвалою від 20.05.2020 продовжений строк розгляду справи № 908/474/20 по суті до 04.07.2020, судове засідання з розгляду справи по суті перенесено на 17.06.2020 без виклику представників сторін, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.
Судом встановлено, що ухвали від 15.04.2020 та від 20.05.2020 по справі № 908/474/20, які направлялись на адресу Фізичної особи-підприємця Сємічевої Віолетти Вікторівни ( АДРЕСА_1 ) до Господарського суду Запорізької області не повернулись, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про отримання відповідачем зазначених ухвал.
Станом на 17.06.2020 документи запропоновані ухвалами від 17.03.2020, 15.04.2020 та 20.05.2020 від відповідача до суду не надійшли.
17.06.2020 від позивача надійшла заява № б/н від 16.06.2020 про розгляд справи без участі представника позивача за наявними матеріалами справи.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд звертає увагу сторін, що постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 21.05.2020 внесені зміни у постанові КМУ № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", у зв'язку з чим в Україні продовжено карантин до 22 червня 2020 року через спалах у світі коронавірусу. Таке рішення було прийнято на засіданні Кабінету Міністрів України у середу, 11 березня. Також Рада суддів України просила громадян утриматися від відвідин суду.
Згідно ч. 2 ст. 216 ГПК України, якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
Суд враховує, що ухвалою від 20.05.2020 продовжено процесуальний строк розгляду справи №908/474/20 по суті до 04.07.2020 та відповідно до постанови КМУ № 392 від 21.05.2020 строк проведення на території України карантину продовжено до 22.06.2020, отже суд вважає за необхідне на підставі п. 11 Розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ від 30.03.2020 продовжити процесуальний строк розгляду справи по суті до 01.08.2020, та для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, судове засідання з розгляду справи по суті перенести на іншу дату.
Ухвалою від 17.06.2020 продовжено процесуальний строк розгляду справи №908/474/20 по суті до 01.08.2020. Перенесено судове засідання з розгляду справи по суті на 13.07.2020.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Позивач обґрунтовує свої вимоги ст. ст. 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 193, 232, 276 ГК України, умовами договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 203051 від 01.07.2010, Закону України "Про теплопостачання", Правил користування тепловою енергією, просить стягнути з відповідача 5 528,96 грн. основного боргу, 465,22 грн. пені, 100,25 грн. 3% річних та 256,86 грн. інфляційних втрат.
Письмового відзиву на позовну заяву від відповідача та клопотань про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2,3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 13.07.2020.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику представників сторін, суд
01.07.2010 між Концерном "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району (Теплопостачальна організація) та Фізичною особою - підприємцем Сємічевою Віолеттою Вікторівною (Споживач) укладений договір № 203051 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов'язався відпускати теплову енергію в гарячій воді споживачу, а відповідач (споживач) - прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами (п. 1.1.).
Відповідно до п.10.1. договір діє до 01.07.2011. Згідно з п. 10.2. договір припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди сторін про його припинення, прийняття відповідного рішення господарським судом, ліквідації однієї із сторін. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо не відбулась жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору (п. 10.4. договору).
Договір № 203051 сторонами не розірваний.
Згідно з п. 3.2.6. договору відповідач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Розділом 6 договору встановлено порядок здійснення розрахунків за теплову енергію. Відповідно до п. 6.1. договору розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі або іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (додаток № 5 до договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2.). Підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі (п. 6.3.). Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату (п. 6.4.). При перерахуванні коштів за теплову енергію у платіжному документі Споживач повинен зазначати район міста, номер та дату даного договору. За наявності заборгованості за даним договором Теплопостачальна організація зараховує кошти, що надійшли від Споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію, відпущену у минулі періоди (п. 6.6.). Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ). Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним -дата вручення представнику Споживача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів) (п. 6.7., п. 6.7.1.). У разі неотримання Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1. договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в Акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.7.1. договору строк. При отриманні заперечень в підписанні Акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього Теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в Акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень Теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений Споживачем у Господарському суді (п. 6.7.2.). Сторони щоквартально, по мірі необхідності, з ініціативи Теплопостачальної організації, проводять звірку взаємних розрахунків за фактично споживачу теплову енергію з підписанням акту звірки (п. 6.7.3.). Споживач сплачує Теплопостачальній організації вартість теплової енергії, використаної понад обсяги, які передбачені на відповідний (розрахунковий) період, згідно з умовами договору (п. 6.11.).
Додатком № 1 а до договору визначено, що договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді укладено для об'єкту - нежитлове приміщення ХІV - А, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, 14. Загальна опалювальна площа - 63,5 кв.м. Теплове навантаження на вказане приміщення відповідно до додатку № 1 до договору складає 0,005023 Гкал/год.
Згідно із договором дарування від 24.11.2009 нежитлове приміщення XIVа літ. А - 5, А1, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, 14, загальною площею 63,5 кв.м., належить відповідачу на праві власності. В матеріалах справи також міститься Витяг з Державного реєстру правочинів № 7988719 від 24.11.2009, Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 24669615 від 03.12.2009.
Відповідно до Акту обстеження системи теплопостачання від 21.06.2019 об'єкт теплопостачання розташований на першому поверсі п'ятиповерхового будинку. Система опалення житлового будинку - однотрубна, з верхньою розводкою, приєднана до теплової мережі через елеваторний вузол. Система опалення приміщення є спільною із загальнобудинковою. Оскільки об'єкт теплопостачання має спільну з житловим будинком № 14 по вул. Лермонтова систему опалення, то факт отримання теплоносія підтверджується рішеннями про початок та закінчення опалювальних сезонів 2018 - 2019.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у період з лютого 2018 по квітень 2019 постачав теплову енергію, направляв відповідачу акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки для оплати спожитої теплової енергії на загальну суму 5 876,86 грн. На підставі п. 6.7.2. договору Акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. Будь-яких заперечень на не підписані акти відповідач позивачу не направляв.
Факт отримання споживачем (відповідачем) рахунків та актів приймання-передачі за період з лютого 2018 по квітень 2019 підтверджується відповідними реєстрами.
Відповідач оплатив спожиту теплову енергію частково у розмірі 347,90 грн., що підтверджується матеріалами справи.
09.04.2019 на адресу відповідача направлено претензію № 372/05-юр від 02.04.2019 на загальну суму 4735,24 грн. Відповіді на претензію позивач не отримав.
19.04.2019 на адресу відповідача направлено лист № 419/09 від 17.04.2019, відповідно до якого заборгованість відповідача за період з 01.02.2018 по 31.03.2019 складає 5 338,12 грн. У додатках до листа зазначено: Акт звірки взаєморозрахунків за договором від 01.07.2010 № 203051, розрахунок заборгованості за договором, Акти приймання-передачі на 8 аркушах у 2 примірниках, рахунки за договором на 4 аркушах. Відповіді на вказаний лист позивач також не отримав.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи № 908/474/20, суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Згідно зі ст. ст. 11, 509 ЦК України договір є однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічний припис містять п. п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач своїм правом щодо надання заперечень на позов не скористався, письмовий відзив суду не направив, доказів погашення заборгованості не представив.
Сума основного боргу складає 5 528,96 грн., яка перевірена судом та є вірна.
Контррозрахунку спірної суми як і доказів її оплати відповідачем суду не надано.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за період з лютого 2018 по квітень 2019 включно у розмірі 5 528,96 грн. обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 465,22 грн., нараховану за загальний період з 20.12.2018 по 27.06.2019 (згідно з розрахунком позивача нарахування здійснювалось по кожному акту/рахунку окремо).
Згідно з ст. ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням зобов'язання, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За змістом ч. 4 ст. 24, ч. 5 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом. У разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.
У пункті п. 7.2.8. укладеного між сторонами договору встановлено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого п. 6.3. цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.
Згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Частиною 2 ст. 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Факт порушення зобов'язання відповідачем є доведеним. Судом перевірено розрахунок пені позивача за допомогою КП «Законодавство». Згідно із розрахунком суму сума пені складає 461,19 грн., таким чином позовні вимоги в частині стягненні пені за загальний період з 20.12.2018 по 27.06.2019 підлягають задоволенню частково у розмірі 461,19 грн., з відмовою у стягненні 4,03 грн.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вказаної норми позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 100,25 грн. за період з 20.03.2018 по 27.06.2019 включно та втрати від інфляції у розмірі 256,86 грн. за період квітень 2018-травень 2019 включно.
Перевіривши розрахунок 3% річних та втрат від інфляції за допомогою КП «Законодавство», суд приходить до висновку, що вказані суми розраховано вірно та підлягають стягненню з відповідача.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Інші доводи позивача до уваги судом не приймаються в силу викладеного.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача - 2 100,67 грн.
Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із підпунктом 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Запорізької області з вказаною позовною заявою 24.02.2020.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-ІХ, прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць у розмірі: з 1 січня 2020 року - 2102 гривні, з 1 липня - 2197 гривень, з 1 грудня - 2270 гривень.
З урахуванням викладеного, ставка судового збору за подання до господарського суду вказаної позовної заяви Концерну «Міські теплові мережі» складає 2 102,00 грн.
В якості доказів сплати судового збору позивачем додані до позовної заяви оригінали платіжного доручення № 22901 від 09.08.2019 на суму 1 921,00 грн. (призначення платежу - 101;32121458; судовий збір за позовом Концерну «МТМ», Господарський суд Запорізької області) та платіжного доручення № 22902 від 09.08.2019 на суму 1 921,00 грн. (призначення платежу - 101;32121458; судовий збір за позовом Концерну «МТМ», Господарський суд Запорізької області).
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про внесення позивачем судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме на 1 740,00 грн.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".
Так, пунктами 1 та 5 частини 1 статті 7 вказаного Закону (в редакції станом на дату розгляду справи) встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
За таких обставин, питання про повернення позивачу з державного бюджету України судового збору у розмірі 1 740,00 грн., сплаченого «Концерном «Міські теплові мереж» платіжним дорученням № 22902 від 09.08.2019 на суму 1 921,00 грн. буде вирішено у відповідній ухвалі суду після звернення позивача з відповідним клопотанням.
Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сємічевої Віолетти Вікторівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458) основного боргу за період з лютого 2018 по квітень 2019 включно 5 528 (п'ять тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн. 96 коп. суми основного боргу. Видати наказ.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сємічевої Віолетти Вікторівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458) 256 (двісті п'ятдесят шість) грн. 86 коп. інфляційних втрат, 100 (сто) грн. 25 коп. 3 % річних та 461 (чотириста шістдесят одна) грн. 19 пені. Видати наказ.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сємічевої Віолетти Вікторівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458) 2 100 (дві тисячі сто) грн. 67 коп. судового збору. Видати наказ.
5. В іншій частині позову відмовити.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.