61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
09.07.2020 Справа № 905/412/20
Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Поліщук А.І., розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсировинаімпорт", м.Дніпро,
до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь Донецької області,
про стягнення 1'328'468,34грн,
за участю представників сторін:
від позивача: Лихопьок Д.П. адвокат на підставі ордеру АЕ №1016991 від 25.02.2020
від відповідача: Рабко Т.О. адвокат на підставі довіреності №09-18/7922 від 27.12.2019,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промсировинаімпорт" м.Дніпро звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" м.Маріуполь, Донецької області про стягнення 1'461'926,13грн, з яких: заборгованість у розмірі 1' 203' 470,35грн, пеня у розмірі 221'847,64грн, 3% річних у розмірі 22' 119,94грн, інфляційні втрати у розмірі 14' 488,20грн. (враховуючи заяву про усунення недоліків позовної заяви).
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за типовим договором поставки №089ЛО/8/463 від 27.02.2019 щодо своєчасної та повної оплати поставленого обладнання.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/412/20; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
13.04.2020 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив №01.02.04-9/17 від 03.04.2020 на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог, просить суд, у разі задоволення позовних вимог, зменшити суму штрафних санкцій на 90%. Заперечення мотивовані тим, що позивач не підтвердив виконання ним умов п.6.3. договору та настання у нього права вимоги щодо стягнення заборгованості. Відповідач також не погодився з порядком нарахування заявленої до стягнення пені.
01.06.2020 від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання б/н від 01.06.2020 про долучення доказів до матеріалів справи, зокрема, претензії вих.№08.06/2725 від 26.05.2020 на суму 79' 935,20грн щодо порушення позивачем строків поставки товару.
01.06.2020р. через канцелярію суду від представника позивача надійшла відповідь б/н від 21.05.2020 на відзив на позовну заяву та заява б/н від 28.05.2020 про зменшення розміру позовних вимог. У заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1' 328' 468,34 грн., з яких 1' 203' 470,35грн. сума основного боргу, 90' 937,13грн. сума пені, 19' 572,66грн. - розмір 3% річних, 14' 488,20 грн. - розмір інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 02.06.2020 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, отже спір вирішується з її урахуванням.
12.06.2020 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких підтримає викладену раніш позицію. Зокрема, зазначив, що на підставі п.5.6. договору була нарахована неустойка в сумі 79' 935,20грн за порушення позивачем зобов'язань щодо строків доставки обладнання та застосована оперативно-господарська санкція у вигляді зменшення суми грошових коштів, що підлягають перерахуванню позивачу за рахунком №42 від 05.08.2019 на суму нарахованої неустойка. Крім того, вважає суму витрат на правничу допомогу необґрунтованою та завищеною.
23.06.2020 через систему «Електронний суд» від представника відповідача у виконання ухвали суду від 16.06.2020 надійшли додаткові пояснення у справі.
Ухвалою господарського суду від 16.06.2020 закрито підготовче провадження та призначити справу 905/412/20 до судового розгляду по суті на 09.07.2020 року.
У судове засідання 09.07.2020 в режимі відеоконференції з'явились представники сторін.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, категорично заперечував проти застосування відповідачем до позивача оперативно-господарської санкції у розмірі неустойки 79'935,20грн з посиланням на фактичне підписання відповідачем Специфікації №1 до договору на суму 1' 199' 028,00грн лише 22.04.2019р., вважає дії з утримання відповідної суми з заявленої суми боргу незаконними.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених письмово.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:
27.02.2019 року між Приватним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" (надалі відповідач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промсировинаімпорт" (надалі позивач, постачальник) було укладено Типовий договір №089ЛО/8/463 (надалі - договір), згідно якого постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти і оплатити обладнання на умовах, передбачених даним договором (п.1.1. договору).
Кількість, номенклатура обладнання вказується в Специфікаціях до Договору, які є його невід'ємною частиною (п.2.1. договору).
Постачальник зобов'язався поставити обладнання на умовах поставки, вказаної в Специфікаціях у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року (п.3.2. договору).
Строки поставки обладнання вказуються в Специфікаціях (п.3.3. договору).
Поставка обладнання здійснюється по цінам, які визначені у відповідності з умовами поставки, вказані в Специфікаціях і включають в себе всі податки, збори і інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування і інші витрати постачальника, пов'язані з поставкою обладнання (п.4.1. договору).
Відповідно до п.4.3. договору загальна сума договору визначається як сумарна вартість обладнання, поставка здійснюється згідно доданих до нього Специфікацій.
Оплата покупцем обладнання здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному договорі (п.5.1. договору).
Відповідно до п.5.2. договору оплата за поставлене обладнання буде здійснюватись протягом строку, вказаного в Специфікації, який обраховується з моменту поставки обладнання і надання документів, вказаних в п.6.3. договору.
Датою оплати обладнання вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (п.5.3. договору).
У п.6.3 договору сторони дійшли згоди, що постачальник зобов'язаний надати покупцю до початку приймання обладнання оригінали наступних документів: рахунок на оплату обладнання, транспортні та супровідні документи, пакувальні документи, сертифікат або паспорт якості постачальника або виробника (в разі якщо постачальник не є виробником), сертифікат санітарно гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (в передбачених законодавство випадках), акт прийому-передачі обладнання (в 2-х примірниках), оформлений з боку постачальника, інші документи, зазначені в специфікаціях.
Згідно з п.6.4. договору покупець вправі відмовитись від прийомки поставленого обладнання до надання документів, вказаних в п.6.3. договору.
У випадку поставки обладнання, що не відповідає умовам договору (по якості, номенклатурі, упаковці) або супровідним документам а також обладнання, пошкодженого внаслідок невідповідності упаковки і/або маркування, порушення правил транспортування (при доставці транспортними засобами постачальника або перевізника по договору з постачальником), обладнання приймається покупцем на зберігання (п.6.5. договору).
Пунктом 7.1 договору визначено, що за невиконані чи неналежно виконані умови Договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.
За умовами п.7.2 договору, за порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати обладнання, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, діючої у відповідному періоді.
Відповідно до п.7.3. договору у випадку порушення строків і обсягів поставок обладнання, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 8% від вартості не поставленого в строк обладнання. У випадку порушення строків поставки більше, ніж на 10 календарних днів покупець вправі відмовитись від подальшої прийомки і оплати обладнання, а також вимагати повернення раніше сплачених за обладнання сум, які постачальник зобов'язаний повернути протягом трьох банківських днів з моменту отримання повідомлення покупця, які вважаються отриманими постачальником по закінченню трьох робочих днів з моменту його поставки покупцю на адресу постачальника, вказаному в даному договорі.
Договір вступає в силу з дня його підписання, але не раніше виконання умов установчих документів сторін про необхідність надання зголи на висновок органів управління сторін, маючих відповідні повноваження (при наявності таких вимог) (п.10.4).
За змістом п.10.5 договору строк його дії до 31.12.2019р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від прийнятих на себе обов'язків (в т.ч. гарантійних).
Усі зміни і доповнення до договору є невід'ємною частиною та є дійсними лише в тому випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін (п.10.8 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, 27.02.2019р. сторонами було укладено Специфікацію №1 до договору №089ЛО/8/463, у якій погоджено поставку обладнання загальною вартістю 1' 199' 028,00грн. За умовами п.5 даної специфікації строк оплати поставленого обладнання відстрочується на 10 календарних днів по факту поставки. Датою поставки вважається дата вказана в товаротранспортній і/або розрахунковій накладній з відміткою покупця про отримання обладнання (п.8 Специфікації №1 від 27.02.2019).
13.09.2019 сторонами було підписано ще одну Специфікацію №1 до договору, у якій погоджено поставку обладнання загальною вартістю 79'800,54грн. За умовами п.5 даної специфікації строк оплати поставлених ресурсів здійснюється протягом 20 календарних днів. Датою поставки вважається дата передачі ресурсів представнику покупця на складі постачальника у відповідності з товаротранспортною та розрахунковою накладною з відміткою в товаротранспортній або розрахунковій накладній (п.7 Специфікації №1 від 13.09.2019).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено:
- товар, зазначений у Специфікації №1 від 27.02.2019 на суму 1'199' 028,00грн, що підтверджується видатковою накладною №43 від 05.08.2019, Актом №1 від 05.08.2019 приймання-передачі товару та товарно-транспорною накладною №000034 від 05.08.2019;
- товар, зазначений у Специфікації №1 від 13.09.2019 на суму 83' 637,37грн, що підтверджується видатковою накладною №49 від 07.10.2019, Актом №2 від 07.10.2019 приймання-передачі товару та товарно-транспорною накладною №000038 від 07.10.2019.
Вказаний товар був прийнятий представниками відповідача, про що свідчать підписи:
- на видатковій накладній №43 від 05.08.2019 - комерційного директора Б.Б. Любич;
- на видатковій накладній №49 від 07.10.2019 - представника за наявною у матеріалах справи довіреністю №03458 від 04.10.2019 - Степаненко Ж.О.
Первинні документи підписані обома сторонами без жодних зауважень, що свідчить про вчинення господарських операцій з прийняття відповідачем обладнання на загальну суму 1282665, 37грн. Тобто, продаж товару фактично відбувся.
Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 76-77 Господарського процесуального кодексу України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.
Наведені видаткові накладні №43 від 05.08.2019 та №49 від 13.09.2019, акти приймання-передачі товару містять посилання на спірний договір №089ЛО/8/463 від 27.02.2019 як на правову підставу здійснення господарської операції.
Позивачем також представлено суду відповідні рахунки на оплату: №51 від 07.10.2019 на суму 83' 637,37грн та №42 від 05.08.2019 на суму 1' 199' 028,00грн.
Відповідач здійснив лише часткову оплату отриманого обладнання за видатковою накладною №49 від 07.10.2019, про що свідчать платіжні доручення №4500019793 від 27.12.2019 на суму 72' 525,84грн та №4500009916 від 31.01.2020 на суму 6' 669,18грн, у якості призначення платежу вказаний рахунок №51 від 07.10.2019.
Позивач звертався до відповідача: з претензіями №21/11/01-19 від 21.11.2019 на суму 1' 282' 665,37грн та №06/02/01-20 від 06.02.2020 на суму 1' 203' 470,33грн, у яких просив виконати зобов'язання за договором у повному обсязі; а також з листом вих.№30/01/01-20 від 30.01.2020 з проханням погасити заборгованість.
В свою чергу відповідач наполягає, що за порушення позивачем строків доставки обладнання відповідно до умов п. 7.3 договору ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" нарахував штраф на загальну суму 79' 935,20грн. У зв'язку з цим відповідач звернувся до позивача з претензією вих№08.06/2725 від 26.05.2020 на підставі п. 7.3. договору сплатити до 08.06.2020 вказану суму штрафу, попередив, що у випадку несплати штрафних санкцій вони будуть утримані відповідно до п. 5.6. договору з рахунку №42 від 05.08.209р.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором в частині оплати своєчасної та в повному обсязі оплати отриманого обладнання, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення суми боргу у розмірі 1' 203' 470,35грн, пені у розмірі 90' 937,13грн, 3% річних у розмірі 19' 572,66грн, інфляційних втрат у розмірі 14' 488,20грн (з урахуванням заяви б/н від 28.05.2020 про зменшення розміру позовних вимог).
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Укладений між сторонами Типовий договір №089ЛО/8/463 від 27.02.2019 є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним, та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України та ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору, постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти і оплатити товар, на умовах, викладених в даному договору.
Відповідно до п.п.7, 8 Специфікацій датою поставки вважається: за специфікацією №1 від 27.02.2019 - дата вказана в товаротранспортній і/або розрахунковій накладній з відміткою покупця про отримання обладнання; за специфікацією №1 від 13.09.2019 - дата передачі ресурсів представнику покупця на складі постачальника у відповідності з товаротранспортною та розрахунковою накладною з відміткою в товаротранспортній або розрахунковій накладній.
Згідно ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до ч.1 ст.77 цього ж Кодексу обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вже встановлено судом, позивачем були виконані взяті на себе зобов'язання за договором та специфікацій до нього, а саме здійснено відповідачу поставку обладнання в узгодженому місці призначення на загальну суму 1' 282' 665,37грн. В свою чергу, оплату продукції відповідачем здійснено частково, у зв'язку з чим у відповідача виник борг у розмірі 1' 203' 470,35грн.
Підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
У пунктах 5.2, 5.3. договору сторони дійшли згоди, що оплата за поставлене обладнання повинна проводитись протягом строку, вказаного в специфікації, який обліковується з моменту постачання обладнання і надання документів, вказаних в п.6.3 договору. Датою оплати є дата списання грошових коштів з поточного рахунка покупця.
Так, пунктом 6.3 договору передбачено, що постачальник зобов'язується надати покупцю до початку приймання обладнання оригінали наступних документів: рахунок на оплату обладнання; транспортні та супровідні документи; пакувальні документи; сертификат або паспорт якості постачальника або виробника (у випадку, якщо постачальник не є виробником); сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (в передбачених законодавством випадках); акт приймання-передачі обладнання (в 2-х екземплярах), оформлений з боку постачальника; інші документи, вказані у специфікаціях.
При цьому, суд вважає, що посилання відповідача на обставини щодо ненастання у позивача права вимоги на підставі пункту 5.2 договору у зв'язку з ненаданням позивачем повного пакету документів згідно пункту 6.3 договору є безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України, продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Як вже зазначено, згідно з умовами пункту 6.3 договору товаросупровідні документи повинні надаватись покупцю до початку приймання обладнання.
Відповідно до актів приймання-передачі товару №1 від 05.09.2019 та №2 від 07.10.2019 покупець підтвердив прийняття від продавця відповідних рахунків на оплату.
Водночас, пунктами 6.1, 6.2 договору сторони погодили застосування норм Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. №П-6.
Так, згідно з пунктом 12 Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості" від 15.06.1965р. №П-6 (надалі - Інструкція) приймання продукції по кількості здійснюється за транспортними та супровідними документами (рахунком фактурі, специфікації, опису, упакувальним ярликам та інш.) відправника (виробника). Відсутність зазначених документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документи відсутні.
Пунктом 14 Інструкції визначено, що приймання продукції по якості і комплектності здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність, що поставляється продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення по якості, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.
Тобто, не передача товаросупровідної документації має оформлюватися відповідним актом.
Крім того, згідно з частинами 1 та 2 статті 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Так, за умовами п.6.4. договору покупець вправі відмовитись від прийомки поставленого обладнання до надання документів, вказаних в п.6.3. договору.
У випадку поставки обладнання, що не відповідає умовам договору (по якості, номенклатурі, упаковці) або супровідним документам а також обладнання, пошкодженого внаслідок невідповідності упаковки і/або маркування, порушення правил транспортування (при доставці транспортними засобами постачальника або перевізника по договору з постачальником), обладнання приймається покупцем на зберігання (п.6.5. договору).
Таким чином, у разі ненадання позивачем товаросупровідної документації, положення наведеного законодавства та умови договору передбачають право відповідача встановити позивачу розумний строк для надання такої документації, після спливу якого (у разі ненадання документації) відмовитися від договору та повернути товар, або відмовитися від приймання товару.
Враховуючи те, що матеріали справи не містять акту про відсутність товаросупровідної документації, доказів, що підтверджують наявність претензій відповідача щодо відсутності певної документації при прийманні продукції та встановлення позивачу строку для її надання, не надано доказів відмови від отримання товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання з поставки обладнання позивач виконав належним чином відповідно до умов договору, відповідно, підстави для затримання оплати продукції відсутні.
Специфікацією №1 від 27.02.2019 до договору сторони визначили, що розрахунки за поставлену продукцію здійснюються протягом 10 календарних днів по факту поставки, а за специфікацією №1 від 13.09.2019 протягом 20 календарних днів.
Враховуючи викладене:
- оплата за поставлене за видатковою накладною №43 від 05.08.2018 обладнання, що обумовлене специфікацією №1 від 27.02.2019, повинна була бути здійснена відповідачем до 15.08.2019 включно, а вже з 16.08.2019 почалося прострочення виконання зобов'язання;
- оплата за поставлене за видатковою накладною № 49 від 07.10.2019 обладнання, обумовлене специфікацією №1 від 13.09.2019, повинна була бути здійснена відповідачем до 27.10.2019 включно, а вже з 28.10.2019 почалося прострочення виконання зобов'язання.
Посилання відповідача на застосування оперативно-господарської санкції до позивача на підставі п. 5.6 договору суд вважає також безпідставними з огляду на наступне.
Так, згідно з частинами 1 та 2 статті 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно - господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно - господарські санкції застосування яких передбачено договором.
Перелік видів оперативно-господарських санкцій встановлений у частині 1 статті 236 Господарського кодексу України. При цьому, згідно з частиною 2 статті 236 Господарського кодексу України такий перелік не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.
Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватись одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій (стаття 237 Господарського кодексу України).
За змістом п.7.3. договору у випадку порушення строків і обсягів поставок обладнання, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 8% від вартості не поставленого в строк обладнання. У випадку порушення строків поставки більше, ніж на 10 календарних днів покупець вправі відмовитись від подальшої прийомки і оплати обладнання, а також вимагати повернення раніше сплачених за обладнання сум, які постачальник зобов'язаний повернути протягом трьох банківських днів з моменту отримання повідомлення покупця, які вважаються отриманими постачальником по закінченню трьох робочих днів з моменту його поставки покупцю на адресу постачальника, вказаному в даному договорі.
Згідно з п.5.6. договору неустойка, що підлягає сплаті постачальником, а також понесені покупцем витрати і збитки, що підлягають відшкодуванню постачальником, розраховані в порядку, визначеному даним договором і діючим законодавством, можуть бути утримані покупцем в односторонньому безумовному порядку (в тому числі закінчення строку дії даного договору) із суми, що підлягає оплаті постачальнику, шляхом відправки постачальнику відповідного повідомлення із зазначенням суми неустойки, розрахунку витрат і збитків. Утримання неустойки, витрат і збитків не тягне за собою зміни ціни обладнання.
В результаті перерахування покупцем грошових коштів в сумі, що підлягає оплаті постачальнику після утримання неустойки, розрахунків і збитків, вказаних в повідомленнях, що вважаються виконанням в повному обсязі зобов'язань покупця по перерахунку грошових коштів в сумі, що підлягає оплаті постачальнику до утримання неустойки, витрат і збитків, указаних у повідомленні.
У випадку якщо сума неустойки, витрат і збитків, що підлягають утриманню, перевищує суму, що підлягає оплаті постачальнику, оперативно-господарська санкція, передбачена даним пунктом договору, за рішенням покупця може бути розповсюджена також і на інші договори, укладені між покупцем і постачальником.
Відповідно до п.5.8. договору залік зустрічних однорідних вимог неможливий без згоди Покупця.
Таким чином, в договорі поставки сторонами було погоджено забезпечення виконання зобов'язання позивача щодо поставки продукції у передбачені строки шляхом встановлення права відповідача отримати суму нарахованих штрафних санкцій з суми, яка підлягає виплаті позивачу. В той же час, умов щодо права застосовування такої оперативно-господарської санкції, як затримання оплати отриманої продукції, договір не містить.
Також, умовами договору передбачено і те, що про застосування оперативно-господарської санкції відповідач зобов'язаний письмово повідомити позивача, але певного строку такого повідомлення не встановлено. Виходячи із таких основних засад цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, суд вважає, що такий строк повідомлення про застосування оперативно-господарської санкції має бути розумним, та у будь-якому випадку відповідне повідомлення мало бути здійснено до звернення позивача до суду з позовом про стягнення боргу за поставлену продукцію.
Це обумовлюється також тим, що позивачу, як особі, до якої застосовується оперативно-господарська санкція, надано право не погодитися із санкцією та оскаржити її до суду, а отже позивач має бути обізнаний з рішенням відповідача про її застосування у розумний строк.
Матеріали справи містять претензію вих.№08.06/2725 від 26.05.2020 на суму 79' 935,20грн., у якій з посиланням на порушення позивачем строків поставки товару за умовами Специфікації №1 від 27.02.2019р., на підставі п.7.3. договору відповідач просить позивача перерахувати зазначену суму неустойки на рахунок відповідача, у випадку ж несплати штрафних санкцій у строк до 08.06.2020 попереджає, що сума претензії буде утримана згідно з п.5.6. договору по рахунку №42 від 05.08.2019.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що вказана претензія із розрахунком штрафних санкцій була надіслана відповідачем на адресу позивача кур'єрською службою Global Post лише 01.06.2020р., як стверджує відповідач у письмових поясненнях претензія була також надіслана 27.05.2020 на електрону пошту ТОВ "Промсировинаімпорт", тобто більш ніж через 11 місяців з дати настання строку поставки відповідно до умов Специфікації №1 від 27.02.2019р. - 29.05.2019р. та після звернення позивача до суду з даним позовом - 25.02.2020р.
Досліджуючи чи відповідає мета застосування відповідачем цієї санкції меті застосування оперативно-господарських санкцій, передбаченій статтею 235 Господарського кодексу України, а саме: припинення або запобігання повторенню порушень зобов'язання, суд відзначає також наступне.
Як зазначалося вище згідно пунктів 10.4,10.5 договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019, закінчення строку дії договору не звільняє сторін від прийнятих на себе обов'язків (в т.ч. гарантійних). Як встановлено судом, неустойка за порушення строків поставки обладнання розрахована ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" лише 26.05.2020р., тобто майже через шість місяців після закінчення строку дії договору.
За висновками суду, такі дії відповідача жодним чином не відповідають меті встановлення оперативно-господарської санкції - припинення або попередження повторення порушення зобов'язання.
Суд також зазначає, що оперативно-господарська санкція та причини її застосування нерозривно пов'язані із правом на отримання штрафних санкцій, які мали б бути сплачені позивачем на користь відповідача, а з аналізу положень статей 218, 221, 233 Господарського кодексу України вбачається, що право стягнення кредитором штрафних санкцій з боржника в позасудовому порядку можливе лише у разі відсутності між сторонами спору щодо наявності/відсутності підстав і розміру нарахування штрафних санкцій та безспірності цих вимог.
З матеріалів справи та позиції позивача вбачається, що між сторонами існує спір щодо наявності підстав для нарахування відповідачем позивачеві штрафних санкцій, отже ці санкції не підлягають стягненню в безспірному порядку.
А саме, з огляду на зміст відповіді на претензію вих.№08.06/2725 від 26.05.2020, ТОВ "Промсировинаімпорт" не погоджується з викладеними у ній вимогами, посилаючись на підписання Специфікації №1 від 27.02.2019р. з боку покупця з значним запізненням лише 22.04.209р., що відповідно не дало постачальнику фактичної можливості виготовити замовлене обладнання у строк до 25.05.209р. З огляду на викладені обставини, позивач вважає вимоги щодо сплати неустойки такими, що не підлягають задоволенню, а утримання відповідної суми з належних до сплати на користь позивача сум незаконними.
З огляду на встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку відповідачем не було дотримано встановлений умовами договору та вимогами чинного законодавства порядок застосування оперативно-господарської санкції та, відповідно, про безпідставність такого застосування.
Згідно ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані взяті на себе зобов'язань щодо повної оплати отриманого обладнання, доказів припинення відповідних зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, матеріали справи не містять.
З огляду на вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення умов договору щодо своєчасної оплати поставленого товару та виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором лише частково, внаслідок чого залишилась непогашена заборгованість у розмірі 1' 203' 470,35грн, господарський суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.
Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 90' 937,13грн, 19' 572,66грн - 3% річних, 14' 488,20грн - інфляційних втрат.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.
У пункті 7.2. договору сторони дійшли згоди, що за порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати обладнання, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, діючої у відповідному періоді.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до наданого суду разом з заявою про зменшення позовних вимог остаточного розрахунку, заявлена до стягнення пеня у розмірі 90' 937,13грн, нарахована позивачем наступним чином:
- за видатковою накладною №43 від 05.08.2019 за період з 16.08.2019 по 16.02.2020 у розмірі 88' 728,07грн;
- за видатковою накладною №49 від 07.10.2019 за період з 28.10.2019 по 25.02.2020 у розмірі 2' 209,06грн.
Дослідивши представлений позивачем розрахунок вказаних вимог, судом встановлено, що позивачем застосована ставка пені в розмірі 0,04% від суми боргу за кожен день прострочення, що не суперечить положенням пункту 7.2. договору та приписам законодавства, розрахунок є арифметично вірним, внаслідок чого вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі 90' 937,13грн.
Як вже зазначалося, відповідач просив суд, у разі задоволення позовних вимог, зменшити суму штрафних санкцій на 90%.
Позивач у відповіді на відзив категорично заперечував проти зменшення розміру штрафних санкцій.
В обґрунтування зменшення суму штрафних санкцій ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" посилається на те, що знаходиться в м. Маріуполі, в якому проводилась антитерористична операція, що значно ускладнило ведення господарської діяльності. Зокрема, у результаті порушення залізничного сполучення - основного джерела постачання сировини, ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" опинився перед загрозою зупинки. З метою забезпечення виробничого процесу, та стабілізацією обсягів виробництва ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" був змушений нести додаткові витрати на забезпечення доставки сировини та відправки вантажів іншими способами. У зв'язку з ускладненням логістики поставок через проведенням військових дій в регіоні, ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" був здійснений перехід на поставку сировини більш дорогим морським транспортом замість залізничного, у виробництві стало використовуватися більш дороге імпортне вугілля через неможливість забезпечення українським вугіллям, що знаходиться на тимчасово неконтрольованій державою території. Крім того, збільшилися відстані маршруту перевезення залізничним транспортом, що спричинило значні додаткові витрати на оплату доставки сировини. Здійснення господарської діяльності в безпосередній близькості від лінії зіткнення, заборгованість контрагентів перед ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" негативно впливають на виробничому процесі, викликає падіння обсягів виробництва та показників прибутку. ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" в обґрунтування зменшення суми штрафних санкцій також посилається на те, що з метою мінімізації ризиків розповсюдження SARS-COV-2 ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" облаштовує кисневі пости в лікарнях міста Маріуполя, на ці цілі направлено близько 7 млн грн.
У підтвердження викладених обставин до відзиву доданий Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31.10.2019 та Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за січень-жовтень 2019.
Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесені до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.
Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно із ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Так, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу неустойки.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам: наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром заборгованості, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків).
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд.
При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не доведено, що причиною прострочення виконання грошового зобов'язання є обставини, які перебувають поза його волею, а стягнення штрафних санкцій є неспівмірним з наслідками порушення, не відповідає засадам розумності і справедливості, перетворюється у несправедливо непомірний тягар для відповідача та може спричинити повне зупинення господарської діяльності товариства.
Суд надаючи оцінку ступеню виконання зобов'язання, причинам невиконання відповідачем зобов'язання з оплати товару за спірним договором, зазначає наступне.
Суд відзначає, що позивач також здійснює господарську діяльність в умовах економічної кризи, однак зазначені обставини не завадили йому, як постачальнику, поставити передбачене спірним договором обладнання, та, внаслідок порушення грошового зобов'язання покупцем (ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь") по зазначеному договору, позивач тривалий час не досяг очікуваних результатів від господарської діяльності. Суд звертає увагу, що в свою чергу відповідачем використовується спірне обладнання у своїй господарській діяльності.
Матеріали справи не містять доказів того, що при прийнятті обладнання покупцем були виявлені будь-які недоліки в його якості, навпаки спірні акти приймання-передачі товару були підписані ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" без будь-яких заперечень та застережень. Обґрунтовуючи під час розгляду справи свою відмову у сплаті належних позивачу коштів за поставлене обладнання, відповідач зазначив лише одну підставу - не підтвердження позивачем виникнення зобов'язань за договором в частині оплати товару. В той же час, судом встановлено, що відповідач у відповідності до умов договору мав здійснити розрахунок з постачальником за поставлену за видатковою накладною №43 від 05.08.2018 продукцію ще до 15.08.2019, а за поставлену за видатковою накладною № 49 від 07.10.2019 продукцію до 27.10.2019, тобто прострочення повної оплати отриманого товару складає більше восьми місяців. Не маючи зауважень до обладнання та використовуючи його у своїй господарській діяльності, ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" під час розгляду справи не вчинив дій хоча б з часткового розрахунку з позивачем, навпаки заперечував настання строку оплати.
Крім того, суд зазначає, що спірний договір був укладений в 2019 році, коли вже тривала антитерористична операція, тобто на час укладення договору був обізнаний з вказаними обставинами.
Суд також вважає необґрунтованим посилання відповідача на запровадження постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" карантину на всій території України та облаштування ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" кисневих постів в лікарнях міста Маріуполя виходячи з наступного.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виготовлення медичного обладнання не відноситься до видів господарської діяльності, які здійснює відповідач.
Крім того, заборгованість за спірним договором, на яку було нараховано пеню, виникла до розповсюдження епідемії коронавірусу COVID-19 та запровадження карантину в Україні.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промсировинаімпорт" також здійснює підприємницьку діяльність на території України та зазнає негативного впливу на господарську діяльність внаслідок поширення коронавірусу на території України та запроваджених обмежувальних заходів, спрямованих на запобігання поширенню епідемії, як і відповідач.
За таких обставин, приймаючи до уваги також інтереси позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення пред'явлених до стягнення штрафних санкцій.
Позивачем також заявлені вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 19' 572,66грн та 14' 488,20грн інфляційних втрат.
За змістом статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у ст.625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Відповідно до наявного в матеріалах справи остаточного розрахунку, заявлені до стягнення 3% річних нараховані позивачем наступним чином:
- на заборгованість за видатковою накладною №43 від 05.08.2019 за період з 16.08.2019 по 25.02.2020 у розмірі 19' 118,75грн;
- на заборгованість за видатковою накладною №49 від 07.10.2019 за період з 28.10.2019 по 25.02.2020 у розмірі 453,91грн.
Суд, перевіривши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" розрахунок 3% річних, встановив, що він містить арифметичні помилки; задоволенню підлягають 3% річних у загальному розмірі 19' 557,49грн, нараховані наступним чином:
- на заборгованість за видатковою накладною №43 від 05.08.2019 за період з 16.08.2019 по 25.02.2020 у розмірі 19' 103,67грн;
- за видатковою накладною №49 від 07.10.2019 за період з 28.10.2019 по 25.02.2020 у розмірі 453,82грн.
У зв'язку викладеним суд відмовляє в стягнені 3% річних у розмірі 15,17грн.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 14'488,20грн, які нараховані наступним чином:
- у розмірі 14' 404,90грн на заборгованість за видатковою накладною №43 від 05.08.2019 із застосуванням індексів інфляції за серпень 2019 - січень 2020 включно;
- у розмірі 83,30грн на заборгованість за видатковою накладною №49 від 07.10.2019 із застосуванням індексів інфляції за листопад 2019 - січень 2020 включно.
Перевіривши даний розрахунок судом встановлено, що позивачем невірно здійснено нарахування інфляційних за період прострочення виконання, який не дорівнює повному календарному місяцю, а саме:
- на заборгованість за видатковою накладною №43 від 05.08.2019 позивачем неправомірно застосований індекс інфляції за серпень 2019, в той час як заборгованість за вказаною накладною виникла лише з 16.08.2019, а індекс інфляції є помісячною величиною та не може бути застосований до періодів існування заборгованості, які є меншими за місяць.
Разом з цим, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат на заборгованість за видатковою накладною №43 від 05.08.2019 із застосуванням індексів інфляції за вересень 2019 - січень 2020 включно, перевіривши розрахунок за видатковою накладною №49 від 07.10.2019, судом встановлено, що заявлені інфляційні втрати не перевищують розмір, який може бути нарахований в межах обраних позивачем періодів, внаслідок чого вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі 14' 488,20грн.
Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача судових витрат, які за змістом позову крім судового збору складаються також з витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких за попереднім (орієнтовним) розрахунком, який викладено в позовній заяві, визначений у розмірі 21'928грн. 89коп.
Відповідач заперечував проти нарахованих позивачем витрат на правову допомогу, вважаючи їх недоведеними, такими, що не відповідають обсягам роботи, складності справи, новизни правових питань тощо.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ч.1, 2 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У відповідності до ст.26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем до суду було надано: копії Договору №21/20 від 03.02.2020 про надання правової допомоги, Тарифів щодо надання правової допомоги (додаток №1 до Договору №21/20 від 03.02.2020), Змісту правової допомоги (додаток №2/1 до Договору №21/20 від 03.02.2020); рахунок на оплату №21-02/20 від 21.02.2020; акт про надання послуг-правової допомоги від 22.05.2020 року; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №0954 від 19.12.2018 та ордер на надання правничої (правової) допомоги від 25.02.2020, що видані адвокату Лихопьок Д.П.
Між Адвокатським бюро «Лихопьок Д.П.» (далі - бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промсировинаімпорт" (далі - Клієнт) був укладений договір №21/20 від 03.02.2020 про надання правової допомоги, відповідно до п.1.1 якого Клієнт доручає, а бюро бере на себе зобов'язання надавати Клієнту правову допомогу згідно з додатком №2.
Відповідно п.1.2 Договору про надання правової допомоги Клієнт зобов'язався на умовах, визначених договором, прийняти від бюро правову допомогу та оплатити її.
За результатами надання правової допомоги бюро передає клієнту Акт надання послуг-правової допомоги. В акті відображається змість наданої правової допомоги (у разі необхідності витрачений час на її надання); розмір винагороди. Одночасно з Актом бюро надає клієнту рахунок для сплати (п.п.4.1., 4.2., 4.5. договору №21/20 від 03.02.2020 про надання правової допомоги).
Відповідно до п.5.1. договору №21/20 від 03.02.2020 про надання правової допомоги оплата правової допомоги бюро, яка надається клієнту, визначається відповідно до додатку №1 - «Тарифи».
За змістом Тарифів щодо надання правової допомоги для визначення суми винагороди бюро, застосовуються затверджені бюро тарифи з розрахунку 1 (одна) година фактичного надання правової допомоги становитиме 1' 500,00грн. Необхідний час для наступних видів послуг складає:
- для консультування - від Ѕ год;
- для складання позовної заяви - від 2 год;
- для складання відповіді на відзив - від 1 год.
Відповідно до змісту додатку №2/1 до Договору №21/20 від 03.02.2020 зміст правової допомоги в межах договору відповідно до цього доручення включає у себе захист та представництво інтересів клієнта з питань стягнення заборгованості з Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", за надання послуг поставки, відповідно Договору поставки №089ЛО/8/463 від 27.02.2019, до якого включено, зокрема, підготовку позовних заяв, відповідей на відзиви, консультування клієнта з правових питань, пов'язаних із судовим розглядом.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
22.05.2020 між Адвокатським бюро «Лихопьок Д.П.» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промсировинаімпорт" був складений акт про надання послуг-правової допомоги від 22.05.2020 року, у якому сторони підтвердили, що Адвокатське об'єднання надало наступні послуги правової допомоги:
1. Консультування з питань стягнення заборгованості на користь клієнта з Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" за Типовим договором №089ЛО/8/463 від 27.02.2019 - 1 (одна) години.
2. Складання позовної заяви до господарського суду Донецької області про стягнення заборгованості - 4 (чотири) години.
3. Складання відповіді на відзив на позовну заяву до господарського суду Донецької області про стягнення заборгованості - 3 (три) години.
В акті про надання послуг-правової допомоги від 22.05.2020 року зазначено, що за змістом і результатами послуг, що надані бюро, клієнт перетензій не має. Відповідно оплаті підлягають 8 (вісім) годин фактичного надання правової допомоги, що згідно з умовами договору №21/20 від 03.02.2020 про надання правової допомоги складає 12' 000,00грн.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Таким чином, у спірних правовідносинах обов'язковому дослідженню підлягає встановлення обставин щодо реального надання правничої допомоги клієнту.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Матеріалами справи підтверджується, що надана суду відповідь на відзив від 28.05.2020 складана за підписом адвоката Лихопьок Д.П., який відповідно до Єдиного реєстру адвокатів України є учасником Адвокатського бюро «Лихопьок Д.П.». Інші подані позивачем до суду документи, в тому числі, заява про усунення недоліків позовної заяви, заява від 28.05.2020 про зменшення позовних вимог також підписані вказаним адвокатом.
На підтвердження повноважень представника позивача Лихопьок Д.П. свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №0954 від 19.12.2018, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 25.02.2020.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Стосовно доводів відповідача, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу є завищеними, що вартість наданих позивачу послуг адвоката не відповідає обсягам роботи, складності справи, новизни правових питань тощо суд звертає увагу, що під час розгляду даної справи відповідачем також надавався попередній розрахунок витрат на правову допомогу, надану його адвокатом, який склав 28' 348,76грн. Тобто, вартість послуг його адвоката у цій же справі (тобто з тим же предметом спору та рівнем складності) була визначена відповідачем навіть вище ніж позивачем. А тому, вказані відповідачем доводи суд вважає недоречними.
Доводи відповідача про відсутність документально підтверджених витрат на правову допомогу з підстав відсутності доказів фактично їх понесення не приймаються судом, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу). Аналогічна правова позиція викладена у п. 6.5 постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 справа № 922/445/19.
З огляду на те, що ціна наданих адвокатом послуг була узгоджена ним з позивачем згідно Тарифів щодо надання правової допомоги (додаток №1 до Договору №21/20 від 03.02.2020), виконання умов договору про надання правової допомоги підтверджується актом про надання послуг-правової допомоги від 22.05.2020 року та матеріалами справи, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 12' 000грн00коп, оскільки вказаний розмір понесених позивачем витрат документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву викладений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які очікує понести товариство у розмірі 28' 348,76грн.
Як встановлено, відповідачем не було надано договору про надання правової допомоги, доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартості, тощо.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У відзиві на позовну заяву міститься твердження про те, що документи на підтвердження витрат на правову допомогу будуть надані товариством у строки, передбачені ст. 129 ГПК України.
Враховуючи викладене, станом на час винесення рішення у суду відсутні підстави для розгляду питання розподілу судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Позивач у заяві б/н від 28.05.2020 про зменшення розміру позовних вимог просив суд вирішити питання щодо надмірно сплаченої суми судового збору.
З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються у даному разі на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи викладене, часткове задоволення позовних вимог, за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню судовий збір у сумі 19' 926,80грн, а надмірно сплачений судовий збір в сумі 2003,09грн підлягає поверненню.
Частиною 2 ст.126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з ч.4 ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на професійну правничу допомогу покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то і заявлені витрати на правничу допомогу у розмірі 12'000,00грн покладаються на сторін пропорційно розміру правомірно заявлених вимог, тобто з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 11' 999,86грн.
Керуючись статтями 12, 46, 73, 74-79, 86, 91, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р I Ш И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсировинаімпорт" м.Дніпро до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" м.Маріуполь Донецької області про стягнення 1'328'468,34грн - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Лепорського, 1; код ЄДРПОУ 00191158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсировинаімпорт" (49051, м.Дніпро, пр.Калнишевського, 66, кв.76; код ЄДРПОУ 32608750) заборгованість у розмірі 1' 203' 470,35грн, суму пені у розмірі 90' 937,13грн., 3% річних у розмірі 19' 557,49грн, інфляційні втрати у розмірі 14' 488,20грн; судовий збір у розмірі 19' 926,80грн та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 11' 999,86грн.
В частині стягнення 3% річних у розмірі 15,17грн - відмовити.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Промсировинаімпорт" (49051, м.Дніпро, пр.Калнишевського, 66, кв.76; код ЄДРПОУ 32608750) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 2003,09грн, сплачений платіжним дорученням №44 від 24.02.2020.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.
Згідно із ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 ГПК України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням приписів п. 4 розділу Х Прикінцевих положень цього кодексу, що внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ від 30.03.2020.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень ГПК України).
У судовому засіданні 09.07.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 14.07.2020.
Суддя Ю.В. Макарова