61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
13.07.2020р. Справа №905/1244/20
Суддя Паляниця Ю.О., розглянувши заяву Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (юридична адреса: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570; адреса для листування: 49027, м.Дніпро, а/с 1800; адреса представника: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50) про видачу судового наказу щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Джеріх Євгена Євгеновича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) заборгованості за договором б/н від 07.06.2018р. (30000 грн - заборгованість за кредитом; 2772,70 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 450 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом), -
Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області із заявою б/н від 02.06.2020р. щодо видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Джеріх Євгена Євгеновича, смт Велика Новосілка заборгованості за договором б/н від 07.06.2018р. (30000 грн - заборгованість за кредитом; 2772,70 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 450 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом).
В обґрунтування своїх вимог стягувач посилається на те, що 07.06.2018р. боржником було підписано заявку на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький» та «Гарантовані платежі», відповідно до якої останній приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із завою про відкриття рахунку та анкетою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг складають кредитний договір, та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору. За твердженням стягувача, свої зобов'язання за договором останній виконав в повному обсязі, надавши боржнику грошові кошти. Боржник, в свою чергу, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого у нього виникла відповідна заборгованість.
Розглянувши вказану заяву та додані до неї документи, господарський суд зазначає про наступне.
За змістом ч.1 ст.147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Відповідно до ст.148 вказаного кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст.150 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником; у заяві повинні бути зазначені, зокрема: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються (п.4 ч.2); перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги (п.5 ч.2); до заяви про видачу судового наказу додаються, в тому числі, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості (п.3 ч.3); інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги (п.4 ч.3).
У ч.2 ст.12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наявність спору про право вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги.
Тобто, приписи господарського процесуального законодавства України передбачають можливість задоволення заяви про видачу судового наказу лише за умови безспірності вимог, відповідно, заявник, крім іншого, має додати документи, що вказують на правильність та безспірність грошових сум.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до приписів ст.91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Порядок засвідчення копій документів визначений п.5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003 «ДСТУ 4163-2003», відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Згідно з висновком щодо застосування норм права, який викладений у постанові Верховного суду від 11.07.2018р. у справі №904/8549/17, неналежним чином засвідчені документи є недопустимими доказами у справі.
До матеріалів заяви, у якості документів, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, додано копії: заявки на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький» та «Гарантовані платежі» від 07.06.2018р., файлу перевірки електронного цифрового підпису, витягу з «Умов та правил надання банківських послуг», довідки №80607DO1FS17Q від 02.06.2020р. про розміри встановлених кредитних лімітів, виписок по рахунках та в оригіналі розрахунок заборгованості за договором б/н від 07.06.2018р., укладеним між Акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» та клієнтом - Фізичною особою-підприємцем Джеріх Євгеном Євгеновичем, станом на 20.05.2020р.
При цьому, наданий суду розрахунок заборгованості за договором б/н від 07.06.2018р., станом на 20.05.2020р. не містить зазначення прізвища особи, її посади, що має право на відображення від імені заявника даних, представлених у наведеному документі, та чий підпис міститься на ньому.
Виписки по рахунках, а саме: виписка з 07.06.2018р. по 20.05.2020р. UAH DOYВ рахунок НОМЕР_2 Джеріх Євген Євгенович (підприємець) (1 - 9 сторінки), виписка з 07.06.2018р. по 20.05.2020р. UAH DOYВ рахунок НОМЕР_3 Джеріх Євген Євгенович (підприємець) (1 - 65 сторінки) не містять оригінального підпису відповідальної особи банку, яка уповноважена перевіряти правильність оформлення документів та відображення їх в обліку. Фактично, представником стягувача надано суду та засвідчено як копії роздруківки вищенаведених виписок.
Відповідно до п.60-62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою №75 від 04.07.2018р. Правління Національного банку України, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити:
1) номер особового рахунку;
2) дату здійснення останньої (попередньої) операції;
3) дату здійснення поточної операції;
4) код банку, у якому відкрито рахунок;
5) код валюти;
6) суму вхідного залишку за рахунком;
7) код банку-кореспондента;
8) номер рахунку кореспондента;
9) номер документа;
10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом);
11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку;
12) суму вихідного залишку.
Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку (п.62 Положення).
У розумінні цього Положення, зокрема, його п.п.7, 95, 99, контроль правильності оформлення документів та відображення їх в обліку виконують відповідальні виконавці.
З наданих роздруківок виписок по рахунках не вбачається, що визначена у них інформація перевірена належним чином та відповідальним працівником з визначенням посади, прізвища відповідальної особи, у якої наявне право на підписання даних, що відображені у виписках. З огляду на таке, представлені заявником виписки не можна вважати копіями, що засвідчені належним чином, оскільки вони виготовлені не з оригіналів документів.
Відтак, такі документи не можуть бути прийняті судом, у якості належних доказів на підтвердження обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Окрім того, в межах поданої Акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» заяви, до стягнення заявлені не тільки борг за кредитом і відсотками за користування кредитом, але і заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 450 грн.
Проте, заявкою на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький» та «Гарантовані платежі» від 07.06.2018р. не визначено порядку та строків виплати боржником на користь банку вказаного платежу.
За твердженням заявника, правила нарахування комісії визначені Умовами та правилами надання банківських послуг, витяг з яких долучений до матеріалів заяви.
Проте, матеріали заяви не містять доказів того, що саме цей витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів боржник та ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання боржником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати комісії та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту стягувача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані боржнику Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату комісії, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із боржником кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, яка наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 03.07.2019р. у справі №342/180/17.
Отже, суд вважає, що заявником не підтверджено укладання договору з Фізичною особою-підприємцем Джеріх Євгеном Євгеновичем в частині нарахування комісії на умовах, зазначених в заяві про видачу судового наказу.
Таким чином, заявником не надано доказів, що вимога про стягнення заборгованості за комісією за користування кредитом ґрунтується на договорі, укладеному у письмовій формі, що свідчить про невідповідність розглядуваної заяви в цій частині ч.1 ст.148, п.п.4, 5 ч.2, п.4 ч.3 ст.150 Господарського процесуального кодексу України.
В силу норм п.п.1, 3 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, заява б/н від 02.06.2020р. Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» щодо видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Джеріх Євгена Євгеновича заборгованості за договором б/н від 07.06.2018р. (30000 грн - заборгованість за кредитом; 2772,70 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 450 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом) підлягає залишенню без задоволення.
Наразі, відповідно до приписів ст.153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення 30000 грн заборгованості за кредитом та 2772,70 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом не є перешкодою для повторного звернення з відповідною заявою після усунення допущених порушень. В той же час, відмова у видачі судового наказу в частині вимоги про стягнення 450 грн заборгованості по комісії за користування кредитом не може бути заявлена повторно в рамках наказного провадження, в цій часині заявник має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.76, 77, 147, 148, 150, 152 - 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви б/н від 02.06.2020р. Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» щодо видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Джеріх Євгена Євгеновича заборгованості за договором б/н від 07.06.2018р. (30000 грн - заборгованість за кредитом; 2772,70 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 450 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом).
Згідно із ст.235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Ю.О.Паляниця