Справа № 521/11675/14-ц
Провадження № 2/521/105/20
09 червня 2020 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Мазун І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Коваль Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самовільно збудованого об'єкту,
До Малиновського районного суду м. Одеси звернулася Одеська міська рада з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самовільно збудованого об'єкту та просить суд згідно останніх уточнень зобов'язати ОСОБА_1 власними силами і за свій рахунок привести до попереднього стану самовільно захоплену земельну ділянку шляхом знесення квартири АДРЕСА_1 ; стягнути з неї понесені судові витрати.
Свої уточнені позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 здійснила самостійне будівництво господарської будівлі загальною площею 21,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 на землях, що перебувають у комунальній власності та належать територіальній громаді м. Одеси. Одеською міською радою рішення про надання гр. ОСОБА_1 у власність або у користування земельної ділянки по АДРЕСА_2 для побудови будь-яких, будівель не приймалось, ділянка відповідачу не передавалась. 17.04.2014р. Інспекцією ДАБК в Одеській області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ІУ 142141070025 «Реконструкція квартири з розподілом на дві самостійні квартири за адресою: АДРЕСА_1 », замовником за якою є ОСОБА_3 03.09.2014р. державним реєстратором реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Заяць К.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_3 . В подальшому, ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Штогріною О.І. від 24.10.2014 року передала у власність (продала), а ОСОБА_4 прийняла у власність (придбала) вищезазначений об'єкт нерухомості. В свою чергу, ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 24.09.2015 року відчужила ОСОБА_2 вищевказаний об'єкт нерухомості. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2017 року адміністративний позов Одеської міської ради задоволено в повному обсязі, в тому числі скасовано рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності на самочинно збудований об'єкт за ОСОБА_1 . Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 02.07.2019 року у цивільній справі № 521/20378/16-ц задоволено позовну заяву Одеської міської ради в повному обсязі та визнано недійним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 24.10.2014 року (серія та номер 1871, виданий та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Штогріною О.І.); скасовано рішення державного реєстратора Штогріної О.І. від 24.10.2014 року (індексний номер: 16739015) про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на кв. АДРЕСА_1 ; визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 24.09.2015 року (серія та номер 2071, виданий та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Штогріною О.І.); скасовано рішення державного реєстратора Штогріної О.І. від 24.09.2015 року (індексний номер: 24725216) про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на кв. АДРЕСА_1 . Вищезазначені обставини стали причиною звернення до суду з відповідним позовом.
Представник позивача в призначене судове засідання не з'явилася, однак надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, уточнені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Інші учасники справи в призначене судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомляли з заявами та клопотаннями до суду не звертались.
Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення сторони позивача, дослідивши письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами належну правову оцінку, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 24.04.2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір № 2024 купівлі-продажу квартири за АДРЕСА_1 . Згідно зазначеного договору загальна площа квартири становить 46,9 кв. м., житлова - 37,9 кв.м.
17.04.2014р. Інспекцією ДАБК в Одеській області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ІУ 142141070025 «Реконструкція квартири з розподілом на дві самостійні квартири за адресою: АДРЕСА_1 », замовником за якою є ОСОБА_3
ОСОБА_1 у якості дозвільного документа на здійснення реконструкції зазначено дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий Інспекцією ДАБК в Одеській області від 20.06.2006 року № 311.
Проте, відповідно до листа Управління архітектури та містобудування ОМР від 11.08.2016 року № 01-11/3714, в журналі реєстрації дозволів на виконання будівельних робіт Інспекції ДАБК за № 311 від 26.06.2006 року зареєстровано дозвіл на реконструкцію приміщень з прибудовою за адресою: АДРЕСА_4 , замовники: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .. Згідно зазначеного журналу номер дозволу було перереєстровано на № 454/06.
03.09.2014р. державним реєстратором реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Заяць К.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_3 .
24.10.2014 ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Штогріною О.І., передала у власність (продала), а ОСОБА_4 прийняла у власність (придбала) квартиру АДРЕСА_1 .
В свою чергу, ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 24.09.2015 року відчужила ОСОБА_2 вищевказаний об'єкт нерухомості.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2017 року, яка набрала законної сили 29.08.2017 року, адміністративний позов Одеської міської ради до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, державного реєстратора реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Заяць Костянтина Вікторовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації та скасування рішення держреєстратора задоволений в повному обсязі та скасовано реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 17.04.2014 року за № ІУ 142141070025 щодо об'єкта будівництва «Реконструкція квартири з розподілом на дві самостійні квартири за адресою: АДРЕСА_1 », замовником за якою визначено ОСОБА_1 ; а також скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Заяць Костянтина Вікторовича від 03.09.2014 року №15538599.
Таким чином, право власності первісного власника - ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_5 а було скасовано.
Крім того, на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02.07.2019 року у цивільній справі № 521/20378/16-ц задоволено позовну заяву Одеської міської ради в повному обсязі та визнано недійним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 24.10.2014 року (серія та номер 1871, виданий та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Штогріною О.І.); скасовано рішення державного реєстратора Штогріної О.І. від 24.10.2014 року (індексний номер: 16739015) про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на кв. АДРЕСА_1 ; визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 24.09.2015 року (серія та номер 2071, виданий та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Штогріною О.І.); скасовано рішення державного реєстратора Штогріної О.І. від 24.09.2015 року (індексний номер: 24725216) про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на кв. АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, чинне законодавство України визнає будівництво самочинним за наявності хоча б однієї з наступних ознак:
-будівництво ведеться на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети;
-будівельні роботи ведуться без правовстановлюючого документа, який дає право на виконання таких робіт;
-відсутній затверджений проект;
-при виконанні будівельних робіт допущені істотні порушення будівельних норм і правил.
Згідно з п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Самочинним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень.
Будівництвом об'єкта нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, вважається спорудження таких об'єктів на земельній ділянці, що не віднесена до земель житлової й громадської забудови.
Під належним дозволом слід розуміти передбачений Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» дозвільний документ (статті 35 - 37 вказаного Закону), що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об'єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі.
Відповідно до ст. ст. 35-37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дозвільними документами, що дають право на виконання будівельних робіт, є: повідомлення про початок виконання підготовчих робіт; повідомлення про початок виконання будівельних робіт; дозвіл на виконання будівельних робіт.
Згідно з ч. 2 ст. 35 вказаного Закону виконання підготовчих робіт без подання повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт забороняється.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.
Крім того, відповідно до п. 2 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р., у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2015 р. № 747) реєстрація - внесення даних до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - реєстр).
Згідно з підпунктом 1 пункту 10 Положення про Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (затверджено рішенням Одеської міської ради від 27.04.2016 р. № 579-УІІ) Управління відповідно до покладених на нього завдань надає, отримує, реєструє, повертає документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, відмовляє у видачі таких документів, анулює їх, скасовує їх реєстрацію.
Таким чином, документи, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт підлягають реєстрації в органах державного архітектурно- будівельного контролю.
Оскільки на підставі постанови Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2017 року скасовано реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 17.04.2014 року за № ІУ 142141070025 щодо об'єкта будівництва «Реконструкція квартири з розподілом на дві самостійні квартири за адресою: АДРЕСА_1 », замовником за якою визначено ОСОБА_1 , таким чином будівельні роботи, які проведені ОСОБА_1 , виконані без достатніх правових підстав, а отже об'єкт вважається самочинним будівництвом.
Згідно з п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» відповідно до вимог статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.
Верховний Суд України у справі № 6-130цс13 висловив правову позицію, відповідно до якої у розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а й об'єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об'єкт втрачає тотожність з тим, на який власником отримано право власності. Об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти не є об'єктами права власності (ч. 2 ст. 376 ЦК України).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-180цс14 об'єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї із наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.
Згідно з ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.
Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Таким чином, гр. ОСОБА_1 виконані будівельні роботи, які за чинним законодавством України визначені як самочинне будівництво. Крім того, виконання зазначених робіт здійснено на земельній ділянці, яка не відводилася для цієї мети, тобто відбулося самовільне захоплення земельної ділянки, яка є власністю територіальної громади м. Одеси, повноваження власника щодо якої здійснюються Одеською міською радою.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цих Кодексом випадках.
В силу вимог ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 243,60 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст.152, 211, 212 Земельного кодексу України, ст. ст. 35-37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.376 Цивільного кодексу України, ст.ст. 76-78, 83, 89, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самовільно збудованого об'єкту - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) власними силами і за свій рахунок привести до попереднього стану самовільно захоплену земельну ділянку шляхом знесення квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська, 1, код ЄДРПОУ: 26597691, на рахунок юридичного департаменту Одеської міської ради: код отримувача - 26302537, банк отримувана - ГУ ДКСУ в Одеській області, код банку (МФО) - 828011, номер рахунку - 35415074034995) сплачений судовий збір в розмірі 243,60 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням положень ч.3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» ЦПК України.
Повний текст рішення суду виготовлено 19 червня 2020 року.
ГОЛОВУЮЧИЙ І.А.МАЗУН